Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №357/2416/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2416/26

Провадження № 2/357/3690/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Єфремову І.І., звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, стягуваних з нього на підставі судового рішення, ухваленого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 01.09.2014 року на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1 / 6 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою повноліття.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що в 2014 році, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у позивача відбулися суттєві зміни його сімейного та матеріального стану, а саме, у нього народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого, з позивача, також, стягуються аліменти за наказом Глухівського міськрайонного суду від 20.11.2023 р., в розмірі 1/ 4 частини всіх видів доходу. Позивач є військовослужбовцем та у травні 2025 року він отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення, тривалий час проходив лікування, реабілітацію, а на даний час хоч і має незадовільний стан здоров`я, але продовжує військову службу, виконує бойові завдання. Позивач не заперечує утримання своїх дітей, погашає заборгованість по аліментам, але сукупний розмір аліментів на дітей становить половину його доходу, а тому представник позивача просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з розміру - 1/ 4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, щомісячно, на 1/6 частину всіх видів заробітку /доходу/, щомісячно; відкликати з Білоцерківського міського відділу ДВС ЦМУЮ виконавчий лист, виданий за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за № 2/357/3045/14 від 01.09.2014, який перебуває на виконанні.

Сторона відповідача подала відзив на позов, де зазначено, що позивач має двох неповнолітніх дітей, аліменти на яких у сукупності перевищують 1/2 його доходу, що позивач вважає підставою для зменшення виплат на доньку ОСОБА_5 , але відповідач вважає, що такий аргумент не витримує правового аналізу. Відсутня «нова» обставина. Син позивача - ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто понад 6 років тому. Судовий наказ Глухівського міськрайонного суду про стягнення аліментів на сина ОСОБА_6 набрав чинності, і фактичне стягнення розпочалось 14 листопада 2023 р. — більше двох років тому. Протягом усього цього часу позивач жодного разу не звертався до суду із заявою про зменшення аліментів на ОСОБА_5 . Якщо б подвійні аліментні виплати справді унеможливлювали або суттєво ускладнювали виконання зобов`язань перед його донькою, обґрунтованим кроком було б звернення до суду відразу після початку стягнення аліментів на сина — тобто у 2023 р., або на початку 2024 р. Натомість позов подано лише у лютому 2026 р. Такий значний часовий розрив між виникненням стверджуваних труднощів та зверненням до суду в даний час суперечить позиції позивача і свідчить про те, що подвійне аліментне навантаження не стало реальною перешкодою для виконання зобов`язань на відповідному рівні.

Також сторона відповідача зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Стаття 180 СК України встановлює безумовний обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Зменшення аліментів на утримання ОСОБА_3 , з посиланням на необхідність утримання другої дитини, фактично означало б надання пріоритету правам сина над правами доньки — що прямо суперечить конституційному принципу рівності. Обидві дитини мають однакове право на гідне матеріальне забезпечення від батька незалежно від черговості народження та від того, в якому шлюбі чи поза шлюбом вони народились. У постанові КЦС ВС від 03 листопада 2021 р. у справі № 522/15170/19 Верховний Суд вказав: «наявність у платника аліментів зобов`язань по утриманню іншої дитини не є автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів, раніше встановлених судовим рішенням. Суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний перевірити реальне матеріальне становище платника з урахуванням усіх доходів та встановити, чи дійсно сукупне аліментне навантаження унеможливлює виконання кожного із зобов`язань окремо».

У цій справі, реальний дохід позивача є цілком достатнім для виконання обох аліментних зобов`язань.

Відповідач зазначає, що бойове поранення позивача, завершена реабілітація та продовження служби вказує на відновлення його здоров`я. Відповідач поважає позивача як захисника України, визнає серйозність отриманих поранень і не заперечує самого факту бойової травми. Разом з тим, норма статті 192 СК України вимагає, щоб погіршення здоров`я, яке слугує підставою для зміни розміру аліментів, носило стійкий, тривалий та актуальний характер. На думку відповідача, медичні документи, які сам позивач долучив до матеріалів справи, повністю спростовують цю складову його позиції. Хронологія лікування — за документами Позивача: 12 травня 2025 р. — перше бойове поранення (вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правої гомілки, н.п. Попів Яр); 20 травня 2025 р. — друге поранення (вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе поранення грудної клітки, н.п. Нова Полтавка), загальний стан середньої важкості; 21–30 травня 2025 р. — стаціонарне лікування в госпітальному відділенні медичної роти в/ч НОМЕР_1 (10 днів). Виписка з покращенням; 13 липня 2025 р. — направлення командуванням в/ч НОМЕР_1 на лікування до університетської клініки ВНМУ ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця); 16–22 липня 2025 р. — стаціонарне лікування у неврологічному відділенні університетської клініки ВНМУ (діагноз: G57.8 — послятравматична нейропатія правого великогомілкового нерву з чутливими порушеннями); 22 липня – 05 серпня 2025 р. — реабілітаційне лікування у відділенні реабілітації університетської клініки ВНМУ. Виписка з реабілітаційного відділення від 05 серпня 2025 р. містить однозначний запис: «СМАРТ цілі поточного циклу реабілітації досягнуті, пацієнт виписаний у в/ч НОМЕР_1 ». Таким чином, лікування та реабілітацію повністю завершено 05 серпня 2025 р. Даний позов до суду подано 16 лютого 2026 р. — через 6 місяців і 11 днів після завершення реабілітації. Відповідно до довідки Форми 5 , виданої командуванням в/ч НОМЕР_1 31 липня 2025 р., позивач перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 на всіх видах забезпечення. Це означає, що позивач після завершення реабілітації повернувся до виконання службових обов`язків і продовжує отримувати повне грошове забезпечення, включаючи бойовий коефіцієнт.

Відповідач зазначає, що результатом лікування стало встановлення діагнозу: G57.8 — послятравматична нейропатія правого великогомілкового нерва середнього (помірного) ступеня важкості з вираженим сенсорним компонентом (ЕНМГ від 17.06.2025). Це захворювання не є інвалідністю, не позбавляє позивача працездатності, не вимагає постійного дорогоцінного лікування і не перешкоджає продовженню військової служби, що підтверджено самим фактом повернення до частини після реабілітації. Позивач не надав жодного медичного документа, датованого після серпня 2025 р., який би підтверджував поточний стан здоров`я на момент подання позову (лютий 2026 р.), або на момент розгляду справи. Відсутність таких документів свідчить або про відсутність актуальних медичних проблем, або про свідоме їх ненадання. Погіршення здоров`я у розумінні ст. 192 СК України має бути наявним та стійким, а не минулим та завершеним.

Відповідач зазначає, що розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, виготовлені головними державними виконавцями Білоцерківського МВ ДВС містять офіційні дані про розмір доходу позивача за кожен місяць. Ці цифри є офіційними даними державного органу, які використовувались для нарахування аліментів. Відповідно до цих документів, дохід позивача протягом 2024–2026 рр. становив: — Грудень 2025 р. — 76 038 грн; — Листопад 2025 р. — 91 992 грн; — Жовтень 2025 р. — 82 559 грн; — Вересень 2025 р. — 119 187 грн; — Серпень 2025 р. — 23 129 грн (місяць завершення реабілітації); — Червень 2025 р. — 127 879 грн; — Травень 2025 р. — 50 578 грн (місяць поранення); — Лютий 2026 р. — 70 039 грн; — Січень 2026 р. — 156 049 грн (чверть від цього — 39 012 грн). Навіть у місяць отримання поранення (травень 2025 р.) дохід позивача склав 50 578 грн, чверть від якого — майже 12 650 грн. У місяць завершення реабілітації (серпень 2025 р.) — 23 129 грн. Тобто навіть у найважчі місяці рівень доходу позивача дозволяв виконувати аліментне зобов`язання. При цьому за більшість із цих місяців аліменти або не сплачувались взагалі, або сплачувались у незначній сумі.

За офіційним розрахунком головного державного виконавця, заборгованість зі сплати аліментів на Дар`ю станом на 01 лютого 2026 р. становить 39 150,29 грн. Окремо за виконавчим провадженням Глухівського міськрайонного суду щодо сина накопичено борг 27 528,56 грн. Разом — понад 66 678 грн боргу. При цьому у січні 2026 р. — безпосередньо перед поданням позову (16.02.2026) — дохід позивача склав 156 049 грн, а аліменти за цей місяць не були сплачені у повному обсязі. Відповідач вважає, що позивач не міг не знати про цей свій дохід і свідомо обрав стратегію: не сплачувати аліменти, накопити борг, а потім звернутись до суду з позовом про зменшення розміру.

Також, у відзиві відповідач зазначає, що її донька має незадовільний стан здоров`я, а тому мають місце систематичні медичні витрати. Документ 1 — направлення на забезпечення медичним виробом № 5-PM0002GN 00005854 від 22 вересня 2025 р. (видане лікарем польської медичної системи). Пацієнт: ОСОБА_7 , призначення: окулярні лінзи для корекції зору. Параметри корекції: праве око — сфера -1,75, циліндр -0,50, вісь 95; ліве — сфера -1,25, циліндр-0,50, вісь 85. Документ підтверджує міопію обох очей у 12-річної дитини зі значенням, що потребує постійної корекції за допомогою окулярів або контактних лінз. Документ 2 — Фіскальний чек Vision Express Sp. z o.o. (м. Августів, Польща) від 01 жовтня 2025 р. на суму 499,95 PLN (після знижки 328,05 PLN на два комплекти лінз; повна вартість без знижки — 828 PLN). Документ підтверджує факт придбання коригувальних окулярних лінз для дитини та розмір реальних витрат. Крім того, дитина потребує: регулярних консультацій офтальмолога, оплати медичних оглядів, придбання шкільного обладнання, що відповідає стану зору (підсвічування, збільшені шрифти тощо). Всі ці витрати несе виключно мати — відповідач, яка є єдиним законним представником та опікуном дитини за місцем її проживання. ОСОБА_7 13 років та зменшення аліментів саме в цей критичний та витратний період безпосередньо погіршить матеріальне становище дитини і суперечить її найкращим інтересам, що є неприпустимим.

Підтримуючи свою позицію сторона відповідача послалася на висновки викладені в постанові КЦС ВС від 14.04.2021 р., справа № 639/5583/19, постанові КЦС ВС від 10.02.2021 р., справа № 592/11231/19; постанові КЦС ВС від 03.11.2021 р., справа № 522/15170/19 та просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Сторона позивача скористалася своїм правом та подали суду відповідь на відзив, де зазначили, що позивачем вказується на підставу зменшення розміру аліментів з 1/ 4 на 1/6 частину доходу, виходячи із зміни сімейного стану, а саме наявність другої дитини, на яку, за судовим наказом стягується також 1/ 4 частина від всіх доходів позивача. Слід зазначити, що при видачі судового наказу, до суду не було повідомлено, що позивач вже має дитину від першого шлюбу та сплачує аліменти за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у розмірі 1/ 4 від доходів. До Глухівського міськрайонного суду Сумської області позивачем було також подано позовну заяву про зменшення розміру аліментів до ОСОБА_8 , та на даний час у справі 576/361/26, з 25 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, вирішено проводити розгляд спору в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Позивачем не вказувалось на наявність другої дитини, як на єдину і нову обставину, а лише зазначалося про самостійну підставу для зменшення розміру аліментів - наявність іншої дитини на яку стягуються аліменти.

Сторона позивача зазначила, що відповідач вказуючи на «юридично недобросовісну поведінку» позивача, замовчує той факт, що до мобілізації позивача в лави ЗСУ, до 20.01.2025 року, позивач не мав стабільного доходу, та не мав засобів для сплати аліментів, а тому і накопичився борг. Крім того, позивач має ще виконавче провадження, за яким також проводиться стягнення грошових коштів. Так, військова служба і грошове утримання дозволила позивачу погашати свою заборгованість по сплаті аліментів, оскільки достатніх коштів позивач не мав до 20.01.2025 року. На даний час відповідач отримує кошти на погашення заборгованості по сплаті аліментів, що в повному обсязі покриває витрати як на лікування так і утримання дитини, а також задовольняє свої потреби. Так, сплата аліментів склала: Липень 2025 року – 22760,26 грн, Серпень 2025 року – 10408,32 грн, Вересень 2025 року – 53634,46 грн, Жовтень 2025 року – 37151,87 грн, Листопад 2025 року – 41427,9 грн, Грудень 2025 року – 34217,48 грн. До державного виконавця було подано адвокатський запит щодо стану сплати аліментів на березень 2026 року, однак відповідь на адвокатський запит ще не було отримано. На другу дитину, за судовим наказом позивачем сплачувались наступні суми: Липень 2025 року – 12644,59 грн Серпень 2025 року – 5782,40 грн Вересень 2025 року – 25630 грн Жовтень 2025 року – 20639,93 грн Листопад 2025 року – 23015,50 грн Грудень 2025 року – 19009,71 грн Таким чином, кожного місяця позивачем було сплачено: Липень 2025 року – 35404,85 грн – розмір доходу – 50578,36 грн – залишок 15173,51 грн Серпень 2025 року – 16190,72 грн – розмір доходу – 23129,60 грн – залишок 6938,88 грн Вересень 2025 року – 79264,46 грн – розмір доходу – 102520,00 грн – залишок– 23255.54 грн Жовтень 2025 року – 57791,8 грн – розмір доходу – 82559,72 грн – залишок 24767,92 грн Листопад 2025 року – 64443.4 грн – розмір доходу – 92062,00 грн – залишок 27618,6 грн Грудень 2025 року – 53227,19 грн – розмір доходу – 76038,84 грн – залишок 22811,65 грн.

Вказуючи на той факт, що позивач не звертався до суду, з моменту народження другої дитини з вимогою про зменшення розміру аліментів на першу дитину, позивач зазначає, що законодавством не встановлюються будь-які часові обмеження щодо звернення особи з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів. Позивач є військовослужбовцем, служба в Збройних Силах України, в умовах введеного військового стану, та перебування позивача переважно на виконанні бойових завдань в зоні ведення активних бойових дій, а також довідки про розрахунок заборгованості по сплаті аліментів говорить про той факт, що його доходи не є стабільними, пов`язані з постійним ризиком для життя. Так, позивач, будучи військовослужбовцем, має обов`язкові витрати, пов`язані зі службою, а такі стягнення аліментів на двох дітей становить надмірний фінансовий тягар для позивача. Стягнення з позивача аліментів у розмірі 1/4 частини доходу на кожну дитину призводить до загального стягнення 1/2 частини його доходу, що перевищує орієнтовний розмір аліментів для двох дітей, визначений ст. 183 СК України (1/3 доходу), та створює надмірне фінансове навантаження на платника аліментів. Розмір аліментів, які відповідач буде отримувати в разі зменшення розміру аліментів з 1 /4 до 1/6 частини, в загальному, при продовжені військової служби, залишиться на достатньому рівні для задоволення потреб дитини- підлітка, а також і медичних витрат. Сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я. (а.с.32).

Ухвалою судді від 23.02.2026 року було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.38).

18.03.2026 представник відповідача адвокат Косєй К.В. подала суду відзив на позов, з додатками (а.с.45-69).

23.03.2026 представник позивача адвокат Єфремова І.І. подала суду відповідь на відзив, з додатками (а.с.70 -81).

23.03.2026 ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача адвката Косєй К.В. про витребування доказів (а.с.84-86)

21.04.2026 на виконання ухвали про витребування доказів, ПФУ та ДПС надали відповідь (а.с.92-97)

30.04.2026 представник позивача подала клопотання про виклик свідка та клопотання про витребування доказів (а.с.98-99,101).

30.04.2026 ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання про виклик свідка.

08.05.2026 представник відповідача подала письмові заперечення на клопотання сторони позивача (а.с.109-114).

19.05.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, ДПС надали відповідь (а.с.118-119)

19.05.2026 представник відповідача адвокат Косєй К.В. подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.120-121)

19.05.2026 ухвалою судді було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 125-126)

17.04.2026 на виконання ухвали суду від 23.03.2026 ПФУ надали відповідь (а.с.131-139)

20.05.2026 представник відповідача, адвокат Косєй К.В. подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.140-141)

22.05.2026 ухвалою судді було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.144-145)

25.05.2026 представник відповідача, адвокат Косєй К.В. подала заяву про відкладення судового засідання (а.с.146)

17.06.2026 представник відповідача, адвокат Косєй К.В. подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.06.2026 ухвалою судді було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.160-161)

23.06.2026 представник відповідача подала суду заяву про продовження розгляду справи за її відсутності.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції в справі.

Заслухавши позицію учасників судового процесу, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволеня з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Встановлено, що на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 01.09.2014 року з позивача стягнуті аліменти на користь відповідача на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.07.2014 року і до повноліття дитини.

Встановлено, що на виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження №44723423 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/3045/14 від 01.09.2014 про стягнення аліментів на користь відповідача наутримання доньки ОСОБА_7 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП №44723423, станом на 01.01.2026 заборгованість позивача ОСОБА_1 по аліментах становить 39150,29 грн. (а.с.18-19).

Встановлено, що 20.11.2023 по справі № №576/3277/23 Глухівський міськрайонний суд Сумської області виніс наказ про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_1 , щомісячно до досягнення сином повноліття (а.с.16).

Судом встановлено, що 19.07.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_9 . Позивач звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються за Наказом (справа №576/3277/23) на утримання дитини ОСОБА_9 . Спір не вирішено, на даний час справа перебуває в апеляційній інстанції (а.с.16, 77, 80)

До матеріалів справи додано документи в підтвердження того, що позивач є військовим ЗСУ та 12 травня 2025 р. він отримав бойове поранення (вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правої гомілки, н.п. Попів Яр) і 20 травня 2025 р. позивач отримав друге поранення (вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе поранення грудної клітки, н.п. Нова Полтавка), внаслідок чого позивач проходив тривале лікування, реабілітацію (а.с. 22-29).

Також, матеріали справи містять докази незадовільного зору у доньки сторін та придбання відповідачем лінз для корекції її зору, що підтверджується направленням лікаря та копією фіскального чеку від 01.10.2025 р. про придбання двох комплектів лінз.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_10 , яка приходиться матір`ю позивача, дала суду показання, що у її сина наразі вже не має заборгованості по аліментам. Позивач не відмовляється утримувати своїх дітей, але половина його доходу йде на аліменти і погашення боргу. Перебуваючи в зоні бойових дій, позивач часто несе додаткові витрати на ліки і пальне. Свідок іноді висилає посилки сину, купує йому ліки, бо у сина погіршився стан здоров`я, не має можливості пройти належне медичне обстеження. Дитина сторін п`ять років була на утриманні баби, а потім відповідач забрала онуку, перешкоджає позивачу і свідку спілкуватися з дитиною, ображає всю сім`ю. Свідку відомо, що позивач пересилає іноді кошти своїй доньці на кишенькові потреби. Свідок востаннє бачила свого сина в лютому 2026 року, коди він приходив у відпустку. Наразі ОСОБА_1 в зоні бойових дій.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

У відповідності до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Конституційний обов`язок батьків щодо утримання дітей знайшов своє закріплення і в ст. 180 Сімейного Кодексу України, відповідно до положень якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Враховуючи встановлені судом обставини, аналізуючи надані докази, суд вбачає суттєву зміну сімейного та матеріального стану платника аліментів - позивача по справі, в порівнянні з обставинами, які існували станом на 2014 рік, коли судом було вирішено питання про стягнення з позивача аліментів в розмірі 1/ 4 частини всіх його доходів на утримання доньки. Суд вбачає підстави для зменшення розміру аліментів. Так, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на користь відповідача, в 2019 році у позивача народилася ще одна дитина, вподальшому позивач був мобілізований та проходить службу в ЗСУ, в травні 2025 року отримав два поранення і знову повернувся до лав ЗСУ.

Позивач не ставить питання про зменшення розміру заборгованотсі по аліментам, не просить скасувати/перерахувати борг, а просить на майбутнє змінити розмір стягуваних аліментів, оскільки на даний час половина його доходу йде на виконання аліментних зобов`язань.

Принагідно зазначити, що рекомендований розмір аліментів на одну дитину – одна чверть доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким із відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд критично оцінює позицію відповідача з приводу висновків щодо гарного стану здоров`я позивача через відсутність доказів зворотньому. Так, завершення реабілітації і повернення позивача в ряди ЗСУ, на бойову позицію - не є безперечним доказом повного відновлення стану людського організму після двох вогнепальних осколкових поранень ноги і грудної клітини. Наслідки поранень у позивача, так само й наслідки після корекції зору у дитини сторін з 2025 року ніхто не досліджував. Докази систематичних медичних витрат на лікування зору у ОСОБА_7 відсутні в справі. У вересні 2025 державним виконавцем було стягнуто з позивача на користь відповідача 53 634,46 грн., в жовтні 2025 р. - 37151 грн. 87 коп., а тому безпідставними є твердження, що ОСОБА_2 самостійно, одноособово та власним коштом придбала 01.10. 2025 р. доньці лінзи, провела медичне обстеження.

З дослідженої судом Довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_7 , за період з лютого 2025 по січень 2026, вбачається, що розмір аліментів коливався, та з липня 2025 року становив суму, яка є більшою прожиткового мінімуму на дитину (а.с.18-19).

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Беручи до уваги надані позивачем докази, з урахуванням зміни сімейного стану та життєвого устрою в зв`язку з мобілізацією до лав ЗСУ, отриманням поранень, перебування на утриманні позивача ще однієї дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Суд вбачає суттєву зміну матеріального стану платника аліментів (позивача), в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення в 2014 році рішення про стягнення з нього на користь відповідача аліментів, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач не ставив питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 5,10-13,81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду /виконавчий лист №2/357/3045/14 від 01.09.2014 року/ із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/ 4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_1 , щомісячно, на 1/ 6 частину всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликати з виконання Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист, виданий за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за №2/357/3045/14 від 01.09.2014 року, в зв`язку з визначенням іншого розміру аліментів.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24.06.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола