Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №742/1031/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1031/26

Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1309/26, 22-ц/4823/1310/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27 березня 2026 року та на додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3100353 від 24.10.2020 в загальному розмірі 16400,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що 24.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №3100353, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої платіжної картки, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту утворилася заборгованість у розмірі 16400,00 грн, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27.03.2026 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що дотримуючись принципу диспозитивності, приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 24.10.2020 № 3100353 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

30.03.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Фесик І. А. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив приєднати до матеріалів справи документи, які підтверджують витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом справи.

07.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи, та які підлягають розподілу між сторонами.

Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 09.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 - Фесика І. А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 742/1031/26 - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції врахував складність справи, незначний об`єм виготовлених представником процесуальних документів, сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», підлягає зменшенню з 10 000,00 грн до 6 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27.03.2026 та додаткове рішення цього ж суду від 09.04.2026 скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнути сплачений судовий збір та понесені судові витрати.

Посилається на необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ні відповідачем, ні судом першої інстанції не поставлено під сумнів відповідність наданого витягу з Реєстру боржників його оригіналу, а також не заявлено клопотання про витребування оригіналу Реєстру боржників в електронній формі.

Зазначає, що позивач скористався своїм правом, передбаченим чинним процесуальним законодавством, та подав саме витяг з Реєстру боржників, оскільки позивач позбавлений можливості надати до суду повний Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, які не є учасниками даної справи, відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, наданий суду витяг з Реєстру боржників є належним та допустимим доказом переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача у розумінні ст. 76, 77, 95, 100 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що витяг з Реєстру боржників не є належним доказом переходу права вимоги, пославшись на положення п. 8.2.1 Договору відступлення права вимоги, яким передбачено передачу Реєстру боржників в електронній формі на електронному носії. Зазначена умова договору регулює виключно порядок виконання зобов`язань між сторонами договору відступлення права вимоги та не встановлює виключний перелік доказів, якими підтверджується перехід права вимоги у судовому процесі.

Стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам у їх сукупності, чим порушив вимоги ст. 89 ЦПК України, відповідно до яких суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність переходу права вимоги є передчасним, необґрунтованим та таким, що зроблений із порушенням норм матеріального та процесуального права.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 27.03.2026 року без змін.

Вказує на те, що відповідач ставить під сумнів копію витягу з Реєстру Боржників, оскільки договором відступлення не передбачено витягу з Реєстру Боржників; у витягу з Реєстру Боржників зазначено, що це є додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги від 26.05.2021. Проте договором відступлення передбачено (пункт 8.2.1. договору), що кредитор зобов`язаний передати новому кредитору, Реєстр Боржників в електронній формі на електронному носії за формою встановленої у додатку № 1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про Боржників, які обов`язково повинні міститись в Реєстрі Боржників; у пункті 8.3 договору відступлення йдеться мова про додаток № 1 але це Реєстр Боржників, а не витяг; згідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 26.05.2021 зазначено, що новий кредитор отримав Реєстр Боржників від 26.05.2021 за формою встановленою Додатком № 1 до договору. З огляду на викладене, єдиним документом, який підтверджує відступлення права вимоги по кредитному договору, який підписувала ОСОБА_1 може бути тільки Реєстр Боржників».

Зазначає, що відповідач поставив під сумнів наданий позивачем витяг і з тих підстав, що витяг з реєстру боржників не містить дати складення цього документу, який не міг бути складеним в момент підписання договору про відступлення права вимоги, оскільки такий витяг договором не був передбачений, але на витягу зазначено, що це є додатком № 1 до договору. Витяг з Реєстру Боржників містить підписи сторін кредитора та нового кредитора, що викликає сумніви у достовірності цього документу, оскільки підпис кредитора не може стояти на витягу, який не є додатком до Договору відступлення.

Наголошує на тому, що відсутність в матеріалах справи оригіналу електронного доказу (Реєстру Боржників) не дають законних підстав позивачу звертатись до суду про стягнення боргу з відповідача. Долучений до матеріалів справи витяг з Реєстру Боржників, не передбачений договором, а тому не є належним доказом. За таких підстав, суд першої інстанції, дотримуючись принципу диспозитивності, прийшов до правильного переконання, що позивачем не доведено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 24.10.2020 № 3100353 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 24.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3100353 про надання фінансового кредиту, підписаний електронним позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А904151, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, строк кредиту 30 днів (23.11.2020). Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з 1.5.1 кредитного договору, знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо позичальник виконав умови зазначені в пп.1.5.1, Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1, 4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз 2 ч.1 ст.1040 Цивільного Кодексу України.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п.4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку , визначеному п.п.4.2-4.5 Договору.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору, споживач, у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно з п.7.5 кредитного договору, у випадку порушення прав споживача, неналежного виконання та невиконання цього договору, Товариство несе відповідальність згідно із чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п.10 кредитного договору, ОСОБА_1 24.10.2020 о 18:51:55 підписала вказаний кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А904151 (а.с. 7-8).

Згідно з довідки про ідентифікацію наданої ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , підписала кредитний договір №3100353 від 24.10.2020, з ТОВ «Авентус Україна», електронним підписом, створеним з використанням одноразового ідентифікатора, що сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, що вказаний в ІКС Товариства та в договорі: одноразовий ідентифікатор: А904151, відправлений 24.10.2020 о 18:51:55, на номер мобільного телефону НОМЕР_3 (а.с. 8 зворот).

26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників (а.с. 12, 13).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №ККАУ-26052021 від 26.05.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 у сумі 16400,00 грн, із них: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 2850,00 грн, заборгованість по простроченим відсоткам 8550,00 грн (а.с.14).

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 наданого ТОВ «Авентус Україна», за період з 24.10.2020 по 25.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 становить 16400,00 грн, із них: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками -11400,00 грн (а.с. 9 зворот - 11 зворот)

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026 №20.1.0.0.0/7 -260223/32343-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). По рахунку картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) зараховано кошти на суму 5000, грн., за період з 24.10.2020 - 24.10.2020 (а.с. 31).

05.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою, в якій повідомило останню про стан заборгованості за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020, що становить 16400,00 грн на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як правонаступника ТОВ «Авентус Україна» відповідно до договору відступлення права вимоги №ККАУ-26052021 від 26.05.2021 (а.с. 15).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 24.10.2020 № 3100353 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Проте апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції зазначив, що 26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

На підтвердження права вимоги за договором № 3100353 про надання фінансового кредиту, матеріали справи містять:

- договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а. с. 12-14);

- підписаний між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 (а.с. 14);

- акт приймання-передачі реєстру боржників від 26.05.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 (а.с. 14 зворот);

- платіжне доручення № 32004 від 26.05.2026, за яким ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» оплатило ТОВ «Авентус Україна» компенсацію за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п. 4.1. договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 (а.с. 14 зворот).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, відповідач заперечуючи проти позовних вимог відповідно до поданого відзиву не заявляв клопотання про витребування оригіналів доказів.

Частиною 5 ст. 100 ЦПК України передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Отже, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що ні відповідачем, ні судом першої інстанції не поставлено під сумнів відповідність наданого витягу з Реєстру боржників його оригіналу, а також відповідачем не заявлено клопотання про витребування оригіналу Реєстру боржників в електронній формі. Зазначає, що позивач скористався своїм правом, передбаченим чинним процесуальним законодавством, та подав саме витяг з Реєстру боржників,

Таким чином, належними і допустимими доказами у матеріалах справи доведено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3100353 про надання фінансового кредиту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 24.10.2020 № 3100353 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а доводи відзиву на апеляційну скаргу спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 3100353 про надання фінансового кредиту, апеляційний суд зазначає наступне.

24.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3100353 про надання фінансового кредиту, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А904151 (п. 10 договору).

Відповідно до п. 1.3. договору сума кредиту складає 5000,00 грн, Тип кредиту - кредит.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту 30 днів (23.11.2020). Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з 1.5.1 кредитного договору, знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується:у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо позичальник виконав умови зазначені в п.п. 1.5.1, Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 1040 ЦК України.

Пунктом 2.1 кредитного договору, передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку , визначеному п.п.4.2-4.5 Договору.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, споживач, у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

У випадку порушення прав споживача, неналежного виконання та невиконання цього договору, Товариство несе відповідальність згідно із чинним законодавством України та цим договором (п. 7.5 договору).

За матеріалами справи, позивачем надано лист АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026 №20.1.0.0.0/7 -260223/32343-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). По рахунку картки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) зараховано кошти на суму 5000, грн., за період з 24.10.2020 - 24.10.2020 (а.с. 31), що також підтверджується листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6510-ВП від 16.12.2025, за інформацією з якого ТОВ «Авентус Україна» успішно переказано кошти на картку № НОМЕР_6 на суму 5000,00 грн (а.с. 9).

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало розрахунок заборгованості (картка обліку договору), з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 становить 16400,00 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 11400,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 9 зворот - 11 зворот).

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконано, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредит) та нараховані відсотки не повернуто, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.

ОСОБА_1 не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів на спростування наявності у неї заборгованості та доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості наданий ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та відсутність заборгованості в частині процентів.

Отже, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наявна заборгованість у розмірі 16 400,00 грн, з яких: 5000,00 грн - за тілом кредиту; 11400,00 грн - за відсотками.

З огляду на вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27.03.2026 скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27.03.2026, то додаткове рішення цього ж суду від 09.04.2026 також підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції здійснював адвокат Усенко М. І. що підтверджується ордером на надання правничої допомоги, серії ВС № 1381377, виданим 02.07.2026 АО «Апологет» на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 17).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт № 1084 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026; складений 13.02.2026 детальний опис наданих послуг до акту № 1084 за договором про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 висловила заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та зазначила, що АО «Апологет» надає послуги про стягнення заборгованості по кредитних договорах, така справа є типовою, як і позовна заява. Відповідач вважає, що такі послуги, як усна консультація і погодження правової позиції по даній справі не надавались.

Також відповідач погоджується, що на виконання послуг з правничої допомоги по даній справі адвокат виконав такі роботи: ознайомився з матеріалами кредитної справи 30 хвилин; складення типової заяви 2 год 30 хв, тому вартість години не визначена ні умовами договору, ні актом виконаних робіт, якщо за 6 год 30 хв вартість послуг становить 8000,00 грн, то за 3 год вартість послуг становить 3693 грн (1231,00 грн за годину роботи адвоката) (а.с. 34-37).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокатом Усенко М. І. обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, а тому витрати, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зменшити до 3693,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 1) та 3993,60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 99).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 27 березня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 16400,00 грн, за розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3693,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судовий збір в сумі 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2026.

Головуючий Судді