Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №766/15827/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/15827/25 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/819/119/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.162 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2025 року, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 06.11.2006 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі 75 КК України звільнений ід відбування покарання з іспитовим строком,

- вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 28.01.2008 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 21.09.2011 року,

- вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 14.01.2013 за п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.1 ст.70 КК України до 14 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 24.06.2025 року,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.162 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення (проступку) за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 30 вересня 2025 року близько 17 години 20 хвилин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою порушення права на недоторканість житла, передбаченого ст. 30 Конституції України, переслідуючи прямий умисел проник, шляхом перелізання через паркан на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та продовжуючи реалізовувати свій умисел проник, шляхом відкриття вхідних дверей до житлового будинку, розташованого на території вказаного домоволодіння, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , чим порушив право на недоторканність житла останньої.

Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_12 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор подав на нього апеляційну скаргу в якій не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , просить оскаржуваний вирок відносно нього, в частині призначеного покарання, скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Апеляційна скарга мотивована про незаконність оскаржуваного вироку у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що поза належною увагою суду фактично залишено той принцип, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, суд не зважив на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що викриття злочинної діяльності стало можливим виключно через втручання працівників правоохоронного органу.

Суд поза належною увагою залишив негативну репутацію обвинуваченого ОСОБА_7 , який схильний до скоєння умисних злочинів проти власності та проти життя і здоров`я особи, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчення тяжких та особливо тяжких злочинів у цій сфері.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 , через два місяці після відбуття покарання, маючи непогашені судимості за вчинення попередніх злочинів, знову вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним проникненням до житла особи, що свідчить про системність його злочинної діяльності та не бажання стати на шлях виправлення, що значною мірою підвищує його суспільне небезпечність.

Також, як зазначає апелянт, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений ОСОБА_7 не має законних джерел доходів та міцних соціальних зв`язків, що може зумовити продовження ним злочинної діяльності у разі призначення покарання, не пов`язаного з триманням останнього в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства у умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці.

Виходячи з наведеного, на переконання прокурора, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляд штрафу не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки є явно несправедливим внаслідок м`якості та не забезпечить мети кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, та обвинуваченого які підтримали апеляційну скаргу, захисника, який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на своїх позиціях, та останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), за який його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставинах, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.162 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє вирок суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, при призначанні покарання ОСОБА_7 за вчинене ним кримінальне правопорушення (проступок) поза увагою суду фактично залишено той принцип, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 послався на врахування характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, свою вину визнав в повному об`ємі, розкаявся у вчиненому. До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції відніс його повне визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом першої інстанції встановлено не було.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, зазначивши наведене суд першої інстанції не взяв до належної те, негативну репутацію обвинуваченого ОСОБА_7 , як про те слушно йдеться в апеляційній скарзі прокурора, який схильний до скоєння умисних злочинів проти власності та проти життя і здоров`я особи, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчення тяжких та особливо тяжких злочинів у цій сфері. Через незначний проміжок часу, а саме два місяці після відбуття покарання, маючи непогашені судимості за вчинення попередніх злочинів, знову вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним проникненням до житла особи, що свідчить про системність його злочинної діяльності та не бажання стати на шлях виправлення, що значною мірою підвищує його суспільне небезпечність.

Крім того, як вбачається з матеріалів ОСОБА_7 хоча і визнає свою вину у вчиненому, має постійне місце проживання, однак, є собою непрацевлаштованою та неодруженою, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, постійного легального джерела прибутку, а отже засобів для існування, що в тому числі, ставить під сумнів можливість виконання ним вироку суду в частині призначеного йому покарання, а саме сплати штрафу.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції відніс його повне визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом першої інстанції встановлено не було. Із зазначених погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у мінімальній межі санкції частини інкримінованої йому статі КК України, а саме ч.1 ст.162 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік, як про те просить в апеляційній скарзі прокурор, яке на переконання колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Таке покарання домірне тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення проступку і не сприймається явно несправедливим унаслідок м`якості чи/або суворості.

Тобто, суд першої інстанції допустив невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі, обвинуваченого внаслідок м`якості, що відповідно до ч.2 ст.409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на викладене, оскаржуваний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , в частині призначеного йому покарання, підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.404, 405, 407, 409, 414, 419, 420,615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_9 , задовольнити.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, скасувати в частині призначеного йому покарання.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Строк відбування ОСОБА_7 покарання за даним вироком рахувати з моменту його прибуття до місць відбування покарання.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суд, а засудженим в той же строк з моменту отриманням ним вироку суду.

СУДДІ:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15