Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №477/3362/23 — Миколаївський апеляційний суд

24.06.26

22-ц/812/1426/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 477/3362/23

Номер провадження 22-ц/812/1426/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Сенс Банк»

на ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді – Козаченка Р.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживача шляхом покладення обов`язку здійснити перерахунок платежів по кредитному договору,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Луконіна Н.В. звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», в якому просив зобов`язати АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок виконаних ним платежів за кредитним договором № 630330563 від 19 листопада 2015 року, зарахувавши кошти, сплачені ним за розрахунково-касове обслуговування, в рахунок погашення боргу за кредитом за рахунком НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», який в подальшому було реорганізованого в АТ «Сенс Банк» було укладено кредитний договір №630330563 шляхом підписання оферти, за умовами якого ОСОБА_1 отримав відновлювальний кредитний ліміт (картковий рахунок НОМЕР_1 ) в сумі 500 -200 000 грн під 26% річних згідно акцептованих Умов кредитування з використанням картки та Тарифів на видачу і обслуговування картки «RЕD CASH».

В період з 2015 по 2021 рік позивач не користувався кредитними коштами, та, відповідно, заборгованість за кредитним договором №630330563 була відсутня.

З 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 став використовувати наданий йому кредитний ліміт по картці «RЕD CASH», але періодично погашав виниклу заборгованість шляхом зарахування готівкових коштів на свій картковий рахунок.

З виписки за період 01.04.2020 - 11.11.2023 року по картковому рахунку НОМЕР_1 , Умов кредитування з використанням картки «RED CASH» та Тарифів на видачу і обслуговування картки, які він отримав через цифровий сервіс АТ «СЕНС БАНК» позивачу стало відомо, що станом на 11.11.2023 року за договором №630330563 від 19.11.2015 року йому було встановлено кредитний ліміт у сумі 126 700,00 грн, при цьому заборгованість за операціями зняття готівки/ переказу коштів та іншими операціями на вказану дату склала 124 384,66 грн.

Також з виписки по рахунку вбачається, що кожного місяця з відповідача позивачем стягується плата за розрахунково-касове обслуговування основної картки в розмірі 4 434, 50 грн, які хоч і передбачені умовами оферти, але не відповідають дійсності, оскільки фактично такі послуги АТ «СЕНС БАНК» ніколи не надавалися.

Позивач вважає, що положення кредитного договору в частині стягнення комісійної винагороди зі обслуговування кредиту в розмірі 3,5% є нікчемними, а тому був вимушений звернутись до суду з даним позовом за відновленням свого порушеного права, як споживача кредитної послуги.

Представником відповідача були подані письмові пояснення щодо змісту позовної заяви, в яких викладені заперечення проти позовних вимог. Зокрема, зазначено, що акцепт повністю відповідає умовам оферти (запропонованим самим Позивачем), в акцепті чітко встановлені всі погоджені сторонами умови: сума кредиту, тип кредиту, відсоткова ставка, строк кредитування, а також п. 1 б встановлено комісійну винагороду за користування кредитом в розмірі 3,5%, яка запропонована офертою. Крім цього, до акцепту додано Додаток № 1 з графіком платежів і розбивкою таких платежів помісячно з загальною сумою.

На момент укладення кредитного договору набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні витрати за споживчим кредитом, до яких належать проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування та повернення кредиту, відтак втратила чинність норма Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняла кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», передбачено умовами кредитного договору.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року витребувано у АТ «Сенс Банк» завірену належним чином копію договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ «Сенс Банк») з можливим додатками до нього у виді Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни).

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2026 року витребувано у АТ «Сенс Банк» завірені належним чином копії всіх додатків до договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ «Сенс Банк») в тому числі у виді можливих Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни). Строк виконання ухвали про витребування доказів — 10 днів з для її отримання.

В засіданні оголошено перерву до 15 червня 2026 року 10:40.

Застосовано до відповідача — АТ акціонерного товариства «Сенс Банк» захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 грн, який стягнуто на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Ухвала мотивована тим, що відповідачем не було вчасно надано копію кредитного договору і не в повному об`ємі (не зі всіма додатками) з чого вбачаються настання випадків, передбачених пп. 1- 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, що потягло безпідставне затягування розгляду справи з його боку та порушення прав позивача на ефективний та вчасний судовий розгляд його позову, тому суд вбачає підстави для накладення на відповідача штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9984 грн. (прожитковий мінімум 3328 грн відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік»).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду в частині накладення штрафу, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило її скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо підстав накладення штрафу не відповідають обставинам справи, оскільки жодних порушень стороною відповідача здійснено не було. Так, 10 грудня 2025 року Банком на виконання ухвали суду надано копії кредитної справи, яка складається з: анкети-заяви, Оферти на укладення угоди про обслуговування Кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепту укладення угоди про обслуговування Кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії, договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів, договору добровільного страхування від нещасних випадків від 19 листопада 2015 року.

За такого, судом безпідставно застосовано до АТ «СЕНС БАНК» захід процесуального примусу у виді штрафу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦПК України встановлено, що «у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб» .

До того ж, також помилковим є висновок суду щодо затягування АТ «Сенс Банк» розгляду справи, оскільки Банком виконано всі вимоги суду вчасно.

Натомість судом невчасно направлялись сторонам процесуальні документи, справа не призначалась до розгляду у розумні строки ( неодноразово сторони подавали заяви про хід справи та прискорення розгляду ), а тому висновок суду про невиконання своїх обов`язків стороною відповідача – як підстава для застосування штрафу, є незаконною та необґрунтованою.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на вимоги ст.ст.128, 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року витребувано у АТ «Сенс Банк» завірену належним чином копію договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ «Сенс Банк») з можливим додатками до нього у виді Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни).

Згідно картки руху документу вказана ухвала була доставлена АТ «Сенс Банк» в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 24 травня 2025 року.

10 грудня 2025 року на виконання ухвали суду АТ «Сенс Банк» подало клопотання про долучення доказів, зокрема Анкети – заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа – Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа Банк» від 19 листопада 2015 року, Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 19 листопада 2025 року, Акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 19 листопада 2015 року, Договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 19 листопада 2015 року та Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630330563.111 від 19 листопада 2015 року.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2026 року витребувано у АТ «Сенс Банк» завірені належним чином копії всіх додатків до договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ «Сенс Банк») в тому числі у виді можливих Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни). Строк виконання ухвали про витребування доказів — 10 днів з для її отримання.

В засіданні оголошено перерву до 15 червня 2026 року 10:40.

Застосовано до відповідача — АТ акціонерного товариства «Сенс Банк» захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 грн, який стягнуто на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Ухвала мотивована тим, що відповідачем в повні мірі не була виконана ухвала суду від 13 листопада 2024 року про витребування доказів, що потягло безпідставне затягування розгляду справи з його боку та порушення прав позивача на ефективний та вчасний судовий розгляд його позову.

До того ж, суд звернув увагу, що в наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 13 листопада 2024 року доказах, відсутні умови договору щодо такого виду платежу і в такому розмірі (3,5%), хоча маються посилання на додатки до договору, але вони суду не представлені.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.

Отже, оскільки відповідачем було виконано вимоги ухвали Вітовського районного суду від 13 листопада 2024 року та надано суду відповідні документи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» слід задовольнити, ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2026 року в частині застосування до відповідача - АТ «Сенс Банк» заходу процесуального примусу у виді штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 грн та який стягнуто на користь держави в особі Державної судової адміністрації України скасувати.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2026 року в частині застосування до відповідача - Акціонерного товариства «Сенс Банк» заходу процесуального примусу у виді штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 грн та який стягнуто на користь держави в особі Державної судової адміністрації України скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 24 червня 2026 року.