Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №456/1231/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/1231/26 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В.

Провадження № 33/811/1046/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Петришак М.Я. ( у режимі відеоконференції),розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Петришак Марії Ярославівни на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення:

- за ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень;

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 24.02.2026 о 16:29 в м. Стрию Львівської області по вул. Дрогобицька, 50 керував транспортним засобом марки «Ауді», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 24.02.2026 близько 17:30 в м. Стрию на вул. Дрогобицька свідомо не виконував законних вимог поліцейського, тривалий час ігнорував їх, ухилявся від виконання вимог працівників поліції та чинив злісну непокору, не пред`являючи документи, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Петришак М.Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАп у зв`язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та його захисника.

Крім того, сторона захисту отримала повний текст оскаржуваної постанови через Електронний кабінет в ЕСІТС 28.05.2026 року о 05.21, доступ до адміністративного матеріалу наданий адвокату 29.05.2026 року, до відеозаписів з нагрудної камери поліцейських 01.06.2026.

Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 26.02.2026 року, тож не міг бути обізнаний про розгляд справи.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставина справи, а в діях поліції наявні всі ознаки провокації на вчинення адміністративних правопорушень.

Звертає увагу на те, що після того як ОСОБА_1 цілком законно відмовився проїхати і ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейські з метою «виманювання» водія з авто вирішили штучно створити підстави для доставлення його до ТЦК, начебто вбачаючи підозру на стан наркотичного сп`яніння.

Вказує, що направлення на огляд працівниками поліції ОСОБА_1 , яке було складено начебто о 16:55, не надавалося, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейських.

Зазначає, що рапорт від 24.02.2026 року інспектора поліції, який жодного слова не зазначає, що поведінка ОСОБА_1 мала ознаки наркотичного сп`яніння, свідчить про те, що ситуація з підозрою на наркотичне сп`яніння створена штучно.

Крім цього, про відсутність будь-яких ознак наркотичного сп`яніння свідчить і довідка ВЛК від 25.02.2026 року №2026-0225-1236-0022-7.

Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, про що неодноразово повідомляв працівників поліції.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Петришак М.Я., яка не заперечила щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом серії ЕПР1 № 599994 від 24.02.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24.02.2026, який не реалізовано через відмову ОСОБА_1 ; довідкою Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про те, що власником транспортного засобу «AUDI A6» є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рапортом інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Кавалець Р.Я. від 24.02.2026; рапортом інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Глушка З.С. від 24.02.2026; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6719324 від 24.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, що не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відеозаписом, що відображено на електронному диску, долученому до матеріалів справи де, з-поміж іншого, зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції. Водій ОСОБА_1 грубіянить, поводить себе зухвало, не виконує вимог працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують його особу. Надалі працівник поліції повідомляє водія ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що останній повідомляє, що такі вимоги є незаконними; протоколом серії ВАД № 478304 від 24.02.2026; протоколом АА № 146964 про адміністративне затримання від 24.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 24.02.2026 о 17:30 доставлено до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку із вчиненням правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185, ст. 210 КУпАП для припинення адміністративного правопорушення та складання адміністративних матеріалів; обліком звернень ТЦК та СП, відповідно до якого ОСОБА_1 порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці); довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до ТЦК та СП № 3019 від 24.02.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 24.02.2026 о 20:13 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з порушенням військового обліку з 07.07.2025 по 06.07.2026; рапортом інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Глушка З.С. від 24.02.2026, які підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції.

Частинами 2, 4, 6 статті 62 «Про Національну поліцію», передбачено що, законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Статтею 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.

У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26 червня 1992 року (зі змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, що адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

Дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов`язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.

Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок та діють від імені держави.

Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.

Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

З відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських, що містяться в матеріалах справи на компакт-диску, вбачаються зафіксовані обставини події, зокрема, що водій ОСОБА_1 грубіянить, поводить себе зухвало, не виконує вимог працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують його особу.

Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними.

Зміст протоколу, долучених до нього письмових доказів в повній мірі узгоджується з змістом відеозаписів.

З відеозаписів убачається, що вимога поліцейських була висловлена неодноразово, у законній формі та з роз`ясненням підстав її висунення, однак водій ігнорував вказану вимогу протягом тривалого часу, чим фактично перешкоджав виконанню ними службових обов`язків.

Тривале та неодноразове ігнорування законних вимог працівників поліції свідчить про наявність у діях особи ознак злісної непокори, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

А тому, факт порушення п. 2.5 ПДР - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та наступає незалежно від того чи особа перебували в стані сп`яніння чи ні, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов`язок водія проходження відповідного огляду.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, як факт керування транспортним засобом, а також факт його відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння.

А тому, вказані дії ОСОБА_1 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

В матеріалах справи наявний відеозапис на підставі якого можливо перевірити, дії працівників поліції на правомірність та відповідність вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Перевіркою інформації, яка зафіксована на диску відеозапису апеляційним судом не було встановлено жодних порушень дій працівників поліції. Порушення порядку огляду також не було встановлено.

Щодо посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що про відсутність будь-яких ознак наркотичного сп`яніння свідчить і довідка ВЛК від 25.02.2026 року №2026-0225-1236-0022-7, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки даний результат було отримано ОСОБА_1 без присутності поліцейських та враховуючи, що відносно нього було складено адміністративні матеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо невручення письмового направлення на огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я є необґрунтованими, оскільки направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, працівник поліції може виписати в разі виявлення бажання особи пройти медичний огляд в медичному закладі. За інших обставин, направлення не надається.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про штучне створення поліцейськими підстав для доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП під приводом підозри у наркотичному сп`янінні.

Оскільки, матеріалами справи зокрема, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського), зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції. Водій ОСОБА_1 грубіянить, поводить себе зухвало, не виконує вимог працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують його особу. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього явні ознаки наркотичного сп`яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, але останній не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння, що вірно розцінено як відмову від проведення огляду.

Наявність чи відсутність у водія правовідносин з органами ТЦК та СП ніяким чином не впливає на обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння у разі наявності відповідних підстав, виявлених поліцією.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Петришак Марії Ярославівні строк апеляційного оскарження постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року.

Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Петришак Марії Ярославівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк