Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №466/2956/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/2956/26 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 33/811/1049/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Мотрука М.Ю., потерпілої ОСОБА_1 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Мотрука Мар`яна Юрійовича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , року народження, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. (п`ятсот десять гривень) в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Згідно з постановою судді, 30.03.2026 року, близько 15:30 год., за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері , громадянки ОСОБА_1 . Його дії виражались в тому, що він висловлювався нецензурними словами в її адресу , погрожував фізичною розправою. Відтак, ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат Мотрук М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Звертає увагу на те, що у протоколі не зафіксовано наслідків дій ОСОБА_2 , які є обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що 30.03.2026 року ОСОБА_3 вчиняв хоч якісь протиправні дії щодо потерпілої.

Стверджує, що єдине що є у справі – це слова потерпілої, які категорично заперечує ОСОБА_2 ..

Крім того, свідок ОСОБА_4 не була очевидцем події і надавала покази зі слів потерпілої.

При апеляційному розгляді захисник – адвокат Мотрук М.Ю., не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_2 , підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити.

Потерпіла ОСОБА_1 ,заперечила апеляційну скаргу та просила залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214592 від 06.04.2026 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), письмовими поясненнями потерпілої, поясненнями ОСОБА_2 , письмовими поясненнями свідка, рапортом працівника поліції, та іншими матеріалами справи.

Зазначені докази є належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми для підтвердження висновку суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що 30.03.2026 року ОСОБА_3 вчиняв хоч якісь протиправні дії щодо потерпілої, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

При цьому, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, не є обов`язковим спричинення фізичних ушкоджень чи застосування фізичного насильства. Об`єктивна сторона такого правопорушення може полягати у вчиненні дій психологічного або іншого характеру, які спричинили або могли спричинити шкоду психічному здоров`ю потерпілої особи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214592 від 06.04.2026, вбачається, що 30.03.2026 року, близько 15:30 год., за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері, громадянки ОСОБА_1 . Його дії виражались в тому, що він висловлювався нецензурними словами в її адресу, погрожував фізичною розправою.

Допитана в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 підтвердила обставини викладені у протоколі.

Таким чином, сукупність наведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Інші доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, є формальними та спрямовані на уникнення настання адміністративної відповідальності.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ґрунтуються на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню всіх обставин справи.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на психологічний тиск щодо потерпілої, викликали у неї побоювання, емоційну невпевненість та страх, а тому містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Мотрука Мар`яна Юрійовича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк