Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №462/4034/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/4034/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-з/811/57/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Левик Я.А.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у місті Львові заяву адвоката Дуди Петра Володимировича, представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Ліцею № 15 Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу Ліцею № 15 Львівської міської ради було залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 листопада 2025 року – без змін (том 2, а.с. 125-130).

07 березня 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Дуда Петро Володимирович, надіслав до суду Заяву про розподіл судових витрат, у якій просить ухвалити додаткове судове рішення – про стягнення з відповідача, Ліцею № 15 Львівської міської ради, на користь позивачки 60 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (том 2, а.с. 135-137).

16 березня 2026 року Ліцей № 15 Львівської міської ради надіслав на адресу суду Заперечення на згадану вище Заяву позивача про розподіл судових витрат, у яких просить відмовити у задоволенні згаданої Заяви у повному обсязі (том 2, а.с. 146-153).

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до частини 2 статті 246 ЦПК України питання про судові витрати вирішується без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, а також перевіривши матеріали справи в межах вирішення питання про судові витрати, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137);

- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137).

Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 і в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою для судів першої та апеляційної інстанцій.

Матеріалами справи стверджується наступне.

20.05.2025 року позивачка ОСОБА_1 уклала з адвокатом Дудою П.В. Договір про надання правової допомоги, який не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом (том 2, а.с. 138-139), і цей Договір ним було подано до суду лише 07.03.2026 року – вже після завершення апеляційного провадження у справі.

Стороною позивача не надано суду пояснень з приводу того, чому саме цей Договір було подано до суду лише після завершення апеляційного провадження у справі і чому сам Договір про надання правової допомоги не містить розміру адвокатської винагороди.

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи, відповідач був позбавлений можливості подати до судів першої та апеляційної інстанцій аргументоване клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, або навести свої доводи щодо неспівмірності цих витрат (частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України).

Згідно Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, який долучено до Заяви про розподіл судових витрат, сторона позивача оцінює вартість цих витрат, як у першій, так і у апеляційній інстанціях, у розмірі по 30 000 грн. у кожній із згаданих інстанцій (том 2, а.с. 142-143).

В той же час, в суді першої інстанції стороною позивача питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не порушувалося: як до ухвалення згаданим судом рішення по справі, так і після ухвалення такого.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням усіх наведених вище обставин в їх сукупності, а також з урахуванням критеріїв складності даної справи, предмету судового розгляду та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про те, що заява представника позивачки про відшкодуваннявитрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення лише частково – у розмірі 15 000 грн., що (на переконання колегії суддів) буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 367, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Дуди Петра Володимировича, представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Ліцею № 15 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 24 червня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Левик Я.А.