Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №303/8352/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/8352/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Кожух О.А., Джуги С.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Куцкір Ю.Ю., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30.10.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №230391, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 2 000 гривень, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Згідно п. 1.3.1 та 1.3.2. кредитного договору, сторони погодили між собою акційну процентну ставку в розмірі 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою та стандартну – 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою.

22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №015-220221, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №230391 від 30.10.2019.

У свою чергу, 21.10.2024 на підставі Договору факторингу №20241021/2, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач набув права майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №230391 від 30.10.2019, розмір заборгованості позичальника за яким станом на 23.10.2025 становить 8 914,88 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №230391 від 30.10.2019 в розмірі 8 914,88 гривень.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором №230391 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 30.10.2019 у розмірі 8 914,88 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», в інтересах якого діє адвокат Бачинський О.М., подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині просить рішення змінити та збільшити суму витрат із 3 000 гривень на 7 000 гривень.

Зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. На сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення саме неспівмірності таких витрат, а не з ініціативи суду.

Вважає, що Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не поступала/не надходила відповідна заява/клопотання зі сторони відповідача саме з чітким обґрунтуванням неспівмірності таких витрат.

Суд першої інстанції був не вправі втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару в силу відсутності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7 000,00 грн., який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу.

Встановлюючи гонорар у розмірі 7 000, 00 грн. представник позивача виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 гривень.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та таке рішення оскаржується в частині витрат на професійну правничу допомогу, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ОСОБА_1 існує спір щодо неповернення відповідачем позивачу кредитної заборгованості в розмірі 8 914,88 гривень.

Інтереси ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» в суді першої інстанції представляв адвокат Бачинський О.М., який діє в інтересах товариства на підставі укладеного між ними договору про надання правової допомоги №211100248 від 22.10.2025 (далі, - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

У п. 4.1. Договору визначено, що правову допомогу, яка надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому даним Договором. При цьому, всі розрахунки за цим Договором проводяться у безготівковій формі в національній валюті України – гривні, на підставі відповідного рахунку на оплату.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 гривень (п. 4.2. Договору) та зобов`язується здійснити оплату протягом 15 днів з моменту укладення даного договору (п. 4.3. Договору).

Строк дії договору до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 6.1. Договору).

Згідно розрахунку суми судових витрат наданих адвокатом Бачинським О.М. у суді першої інстанції сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку несе позивач складає 7 000 гривень. В дану суму включається:

-оплата послуг адвоката за аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви;

-оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі;

-оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви;

-оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів.

На виконання умов Договору між сторонами складено рахунок №1 від 22.10.2025 на суму 7 000 гривень.

Згідно Акту №1 приймання-передачі послуг згідно Договору про надання правової допомоги №211100248 від 22.10.2025 складено Акт про те, що виконавцем було надано, а замовником фактично прийнято наступні послуги: підготовку позову у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , в тому числі збирання доказів долучених до позову за Договором позики; підготовка процесуальних заяв для справи; усні консультації з питань застосування чинного Законодавства – 7 000 гривень.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» оплатило послуги за Договором №211100248, зг. рах. №1 від 22.10.2025 у розмірі 7 000 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією в національній валюті від 24.10.2025 №2112.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У своїх доводах апеляційної скарги адвокат Бачинський О.М., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зазначає, що суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не поступала/не надходила відповідна заява/клопотання зі сторони відповідача саме з чітким обґрунтуванням неспівмірності таких витрат. Посилається на постанову ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанову ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Тобто, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не вправі втручатися в договірні правовідносини клієнта та адвоката, що порушує принцип pacta sunt servanda та принцип свободи цивільного договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося 28.10.2025 до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього кредитної заборгованості в розмірі 8 914,88 гривень.

Рішення суду першої інстанції ухвалене 22.01.2026, тобто розгляд справи проводився 3 місяці та згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025 розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за наявними у справі матеріалами.

Адвокатом Бачинським О.М. подано до суду першої інстанції позовну заяву та відповідь на відзив.

У судових засіданнях представник позивача участі не брав, заяв чи клопотань заявлено не було, додаткових пояснень чи інших процесуальних документів подано не було.

Суд першої інстанції вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині професійної правничої допомоги зазначив, що така справа не є складною, є типовою для представника позивача та не потребує значного проміжку часу для підготовки та подання позову, розмір витрат на оплату адвоката повинен бути співмірним із ціною позову, а тому суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень є завищеною, яку слід зменшити до 3 000 гривень.

З даним висновком суду першої інстанції апеляційний суд цілком погоджується, оскільки при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача слід враховувати, що ціна позову становить 8 914,88 гривень, така справа є типовою, складання позовної заяви не займає багато часу, не потребує значного аналізу правових норм чи позицій Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, не потребує вибору належного способу захисту чи підготовки додаткових запитів по справі, тощо.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються не заявлення клопотання про зменшення витрат, а також не обґрунтованості такого - не заслуговують на увагу, оскільки у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було зазначено, що сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною та недоведеною.

Адвокатом Бачинським О.М. у розрахунку суми судових витрат зазначено, що в суму 7 000 гривень включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів.

З вищеперерахованих послуг слідує, що адвокат включає в суму 7 000 гривень послуги, які фактично під час розгляду справи надані товариству не були, оскільки адвокат не здійснював підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів.

Поїздки до суду, очікування видачі виконавчого листа, підготовка пакету документів відзиву на відправку, похід на Укрпошту, комунікація із замовником, не є видами правової допомоги, мають організаційний характер та є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу. Такі висновки викладено у Додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року у справі № 759/6109/21.

Таким чином, збирання доказів долучених до позовної заяви не є окремою адвокатською послугою, оскільки така послуга повинна включатись до витрат щодо написання та подання позовної заяви.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються втручання суду першої інстанції в договірні правовідносини клієнта та адвоката, то слід зазначити, що у цивільному законодавстві дійсно закріплено основоположний принцип свободи договору, що також відповідає принципу pacta sunt servanda (договорів потрібно дотримуватись), однак суд не вправі стягувати витрати на професійну правничу допомогу, які явно є завищеними та не відповідають принципам розумності, обґрунтованості та співмірності таких витрат із проробленою адвокатом роботою.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічні висновки викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №910/15944/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

На переконання апеляційного суду, стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень за ціни позову 8 914,88 гривень є явно неспівмірними та необґрунтованими витратами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2018 у справі №904/8478/16.

Тому, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року в частині витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на це, колегія суддів керуючись ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Вирішення питання судових витрат понесених позивачем в апеляційному суді, згідно ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 133, 137, 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: