Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №168/501/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/501/26

Провадження № 1-кп/168/88/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

24 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030550000438 від 09 червня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження сел. Ратне Ратнівського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , фізична особа - підприємець, раніше несудимого, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382, частиною 1 статті 369, КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_4 постановою від 27 березня 2025 року Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/4658/25, яка набрала законної сили 02 липня 2025 року, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за що на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Що становило 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Однак, обвинувачений ОСОБА_4 не зважав на це, діяв умисно, достовірно знав про наявність вищевказаної постанови суду та усвідомлював, що він позбавлений права керування транспортними засобами. Тоді ж останній з метою невиконання даної постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, з мотивів явної неповаги до суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 1 статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчиняв дії щодо умисного невиконання даного судового рішення за таких обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 08 червня 2026 року о 17.06 год., всупереч постанові суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, діяв з мотивів явної неповаги до суду та з метою підриву авторитету судових органів, керував автомобілем марки «ВМW», реєстраційним номером « НОМЕР_1 », по авто дорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблене в напрямку селища Ратне Ковельського району Волинської області, поблизу с.Буцинь Ковельського району Волинської області. Тут же останній на підставі пункту 3 частини 1 статті 35 закону України «Про Національну поліцію» був зупинений службовими особами Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, а саме: умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Окрім того, судом встановлено, що начальник ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 перебував на профілактичному відпрацюванні відповідно до доручення начальника Ковельського РУП ГУНП у Волинській області № 74018-2026 від 08 червня 2026 року, тоді ж близько 17.06 год. перебував на автодорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече в напрямку селища Ратне Ковельського району Волинської області поблизу села Буцинь Ковельського району Волинської області на підставі пункту 3 частини 1 статті 35 закону України «Про Національну поліцію» зупинив транспортний засіб марки «ВМW», реєстраційним номером « НОМЕР_1 » під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 .

В подальшому начальник ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 позбавлений права керування транспортними засобами терміном на 1 рік, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області та Волинського апеляційного суду у справі №161/4658/25 від 27 березня 2025 року. Постанова набрала законної сили 02 липня 2025 року. Поліцейський ОСОБА_5 , діяв відповідно до свої повноважень, визначених статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію», в частині виявлення, припинення кримінальних, адміністративних правопорушень та повідомив обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність відповідно до статті 382 КК України. Через що на місце події буде викликано слідчо-оперативну групу Ковельського РУП ГУНП у Волинській

області для фіксування правопорушення, а також про те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 буде проводитись розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.

Однак, обвинувачений ОСОБА_4 , діяв умисно, керувався злочинною метою,спрямованою на пропозицію та подальшого надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення нею дій з використанням наданого їй службового становища. При цьому останній усвідомлював суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажав їх настання, під час спілкування із поліцейський ОСОБА_5 , який відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою правоохоронного органу у зв`язку з постійним виконанням функцій представників влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями. Обвинувачений ОСОБА_4 08 червня 2026 року близько 17.20 год. висловив пропозицію надання поліцейському неправомірної вигоди за те, щоб останній з використанням наданого йому службового становища не здійснював виклик слідчо-оперативної групи з метою фіксації правопорушення та не проводив розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього.

Після чого, поліцейський ОСОБА_5 попередив обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі встановлена кримінальна відповідальність, передбачена статтею 369 КК України.

Незважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_4 , 08 червня 2026 року близько 17.53 год. перебував на задньому сидінні службового поліцейського автомобіля марки «Тоуоtа Соrollа», р.н.з. НОМЕР_2 , був попередженим про кримінальну відповідальність, належним чином на попередження працівника поліції ОСОБА_5 не відреагував. Обвинувачений діяв умисно, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду та адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, ,позбавленою права керування транспортними засобами передав поліцейському ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. у якості неправомірної вигоди за невчинення вказаною службовою особою вищезгаданих дій з використанням наданої їй службового становища.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 надав вищевказаному працівнику поліції неправомірну вигоду за не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК України, а саме: пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акту.

Позиція прокурора.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення згідно обвинувального акту.

Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі. Не заперечував факту вчинення кримінальних правопорушень при вищенаведених обставинах. Обвинувачений розуміє суспільну небезпечність своєї поведінки та пообіцяв виправитися. Просив суворо його не карати. Обрати мінімальне покарання за статтями.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3 статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред`явлених обвинувачень, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначених злочинів, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Оцінка Суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд, вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 382 та частиною першою статті 369 КК України, а саме: умисне невиконання, постанови суду, що набрала законної сили та пропозиція надати службовій особі неправомірну вимогу та надання неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив врахувати повне визнання вини обвинуваченим, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин. Тому просив визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання: за частиною 1 статті 382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п`ятсот гривень; за частиною 1 статті 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 18700,00 грн.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 18 700,00 грн.

Грошові кошти конфіскувати на користь держави. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт, накладений ухвалою від 11 червня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області на грошові купюри: в кількості 10 купюр номіналом 500 гривень, загальною сумою 5000,00 грн.– скасувати.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд суворо не карати і призначити остаточне покарання у виді штрафу мінімального розміру 17 000,00 грн.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 382 та частиною 1 статті 369 КК України, виходячи з положень частини 4 статті 12 КК України, віднесено законом до нетяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, здійснення добровільного переказу коштів (донат) в/ч НОМЕР_3 ЗС України в сумі 30 000,00 грн (квитанція № 2358-4030-8074-0784 від 16 червня 2026 року).

Обставини, які обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України, відсутні.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальні правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію прокурора, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що позитивно характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 382 та частини 1 статті 369 КК України у виді штрафу на користь держави мінімальних розмірів. А саме : за частиною 1 статті 382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п`ятсот гривень; за частиною 1 статті 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000,00 грн.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд не вбачає.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Арешт, накладений ухвалою від 11 червня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області на грошові купюри: в кількості 10 купюр номіналом 500 гривень, загальною сумою 5000,00 грн., що мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12026030550000438 від 09 червня 2026 року, вилучених 08 червня 2026 під час огляду місця події з службового авто Національної поліції України марки «Toyota Corolla» н.з. НОМЕР_4 ,з забороною власнику вказаного вище майна - розпоряджатись та користуватися вищезазначеним майном до скасування арешту у встановленому законом порядку, – скасувати.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 5 000,00 грн., які є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

На підставі викладеного,

керуючись статтями 50, 53, 65, 96-1, 96-2, 382, 369 КК України,

статтями 7, 100, 174, 349, 367-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382 та частиною 1 статті 369 КК України і призначити йому покарання:

-за частиною 1 статті 382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот)гривень;

-за частиною 1 статті 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.(сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч) гривень.

Накладений ухвалою від 11 червня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області арешт на грошові купюри: в кількості 10 купюр номіналом 500 гривень, загальною сумою 5000,00 грн., що мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12026030550000438 від 09 червня 2026 року, вилучених 08 червня 2026 під час огляду місця події з службового авто Національної поліції України марки «Toyota Corolla» н.з. НОМЕР_4 ,з забороною власнику вказаного вище майна - розпоряджатись та користуватися вищезазначеним майном до скасування арешту у встановленому законом порядку, – скасувати.

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) у загальній сумі 5 000,00 (п`ять тисяч ) гривень, які належать ОСОБА_4 , а саме: грошові купюри: в кількості 10 купюр номіналом 500 гривень, загальною сумою 5000,00 грн., що мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12026030550000438 від 09 червня 2026 року, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Волинському відділенні АТ КБ «ПриватБанк» в м.Луцьк, Градний узвіз,4, Волинської області.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Копію повного тексту вироку негайно, після проголошення його резолютивної частини, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1