Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №164/2887/24 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/2887/24

п/с 1-кп/164/73/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року. Сел. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024030540000213 від 15 червня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хряськ Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовозобов`язаного, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов`язаний, будучи визнаним 7 червня 2024 року військово – лікарською комісією придатним до проходження військової служби, 7 червня 2024 року о 16 годині 29 хвилин, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання бойової повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24 лютого 2022 року, про явку на 7 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин до пункту збору, розташованого по АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації та відправки в складі команди до військової частини НОМЕР_1 . Усупереч вимог ст. 65 Конституції, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку та будучи належним чином оповіщеним про прибуття на відправку до військової частини, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, о 17 годині 00 хвилин 7 червня 2024 року без поважних причин не з`явився до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 на відправлення у команді до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні спочатку заперечував, зазначивши, що не придатний для несення військової служби через поганий стан здоров`я, так як у 1991 році мав перелом правої ноги у декількох місцях, що по сьогоднішній день дається взнаки. Інвалідності він не має, оскільки не звертався у медичні заклади за лікуванням через відсутність коштів. РТЦК також не повідомляв про травму. У подальшому, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість визнав у повному обсязі, зазначив, що розкаюється.

Обсяг доказів, що підлягали дослідженню.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні встановленого кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими, а саме:

-повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (а.п. 26);

-актом про відмову від отримання повістки на відправку від 7 червня 2024 року та відеозаписом, де зафіксовано відмову обвинуваченого від отримання повістки (а.п. 34,50);

-повісткою на відправку 7 червня 2024 року на 17 годину за адресою: АДРЕСА_2 (а.п. 51);

-актом про відмову від отримання повістки на відправку від 7 червня 2024 року ОСОБА_4 із його письмовими поясненнями про те, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за неприбуття за викликом до РТЦК та СП, штраф сплатив (а.п. 50);

-витягом з поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди в/ч № НОМЕР_2 (а.п.46);

-карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаних, визначення ступеню придатності та довідкою військово – лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_4 , з яких вбачається, що він придатний до військової служби (а.п. 48-49);

-військовим квитком НОМЕР_3 ОСОБА_4 (а.п.32 – 33);

-витягом з книги протоколів засідань військово – лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний придатним до служби (арк.44);

-витягом з обліково – алфавітної книги призовників 1973 року народження, що перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з яким ОСОБА_4 призваний на дійсну строкову військову службу 20 червня 1991 року у складі команди НОМЕР_4 (а.п.45);

-поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 у складі команди № НОМЕР_2 .

Як убачається із картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаних, визначення ступеню придатності КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» при Маневицькій селищній раді та довідки військово – лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 7 червня 2024 року солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придатний до військової служби (а.п. 31, 49).

Допитаний в якості свідка інструктор ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 суду дав показання про те, що після проходження ОСОБА_4 ВЛК вручав йому бойову повістку, однак обвинувачений відмовився від її отримання. На визначену дату в РТЦК не прибув та не повідомляв причин своєї неявки.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які працюють, відповідно, головою та секретарем ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожна зокрема, суду пояснили, що обвинуваченого ОСОБА_4 вони не пам`ятають, однак підтвердили, що якби були скарги на здоров`я або зауваження щодо проведення огляду, то вони би були зафіксовані в карті медичного огляду і особа могла бути скерована на дообстеження. Якщо таких скарг та зауважень немає, стан здоров`я дозволяє виконувати військовий обов`язок, особа визнається придатною до військової служби.

Лікар – хірург КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_8 , який також був допитаний в якості свідка, дав суду показання про те, що ОСОБА_4 декілька років тому був його пацієнтом, якому видаляв доброякісне утворення зі спини. За результатами оперативного втручання особа могла оформити листок непрацездатності максимум на 2 тижні, оскільки операція не складна.

Показання зазначеного свідка підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 10 липня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 10 липня 2020 року звернувся в Цмінівську амбулаторію загальної практики сімейної медицини з приводу болючого утвору в ділянці правої лопатки, був направлений на консультацію лікаря – хірурга 11 липня 2020 року, яким був прооперований. Зі слів пацієнта хірургом було запропоновано відкриття листка непрацездатності, від якого він відмовився, аргументуючи тим, що такі дні не оплачуються (а.п.35 – 36).

Із інформації КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» від 23 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 21 травня 2023 року по 25 травня 2023 року у хірургічному відділенні з діагнозом: Перелом ключиці. З 7 червня 2024 року по 10 червня 2024 року проходив медичний огляд ВЛК, 14 червня 2024 року проходив медичний огляд в лікаря терапевта (а.п.63).

Відповідями КП «Маневицький центр первинної медико – санітарної допомоги» від 22 та 23 жовтня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_4 у період часу з 24 жовтня 2021 року по дату надання відповіді за медичною допомогою в структурні підрозділи КП «Маневицький ЦПМСД» не звертався (а.п.60,62).

Згідно з відповідями на запит прокурора із КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» від 3 березня 2026 року, КП «Маневицький центр первинної медико – санітарної допомоги» від 9 березня 2026 року та 23 березня 2026 року, ОСОБА_4 за період 2024 – 2026 років за медичною допомогою не звертався, на амбулаторному стаціонарному лікуванні не перебував, що вчергове підтверджує, на думку суду, відсутність у ОСОБА_4 захворювань, які би унеможливлювали проходження військової служби, та підтверджує його умисне ухилення від призову на військову службу.

Тобто, покликання обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу незадовільного стану здоров`я, який унеможливлює несення військової служби, не знайшло підтвердження в судовому засіданні за наслідками дослідження письмових доказів та заслуховування показань свідків.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У ході судового розгляду кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді зазначеного кримінального провадження виходить із обвинувачення відповідно до обвинувального акта щодо ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст.65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання серед передбачених за скоєний злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й має реалізувати принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання щодо міри призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України поза увагою суду також не залишаються наступні обставини.

Згідно з частиною 2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності: призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, адже потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише в разі, якщо призначено покарання певного виду й розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи й усі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомленням винною особою необхідності їх понести, водночас такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини злочину, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, визнав свою вину, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, за місцем роботи характеризувався позитивно також, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє загальними захворюваннями, які не унеможливлюють несення військової служби, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Однак зазначених обставин, на переконання суду, недостатньо для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання за приписами ст. 75 КК.

Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 липня 2018 року в справі № 755/6254/17 (провадження № 51-1770км18), де зазначено, що ст. 75 КК може бути застосовано в тому разі, коли при призначенні покарання, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного й інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві. Тож умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про можливість виправлення і перевиховання без відбування покарання.

Тому суд, оцінюючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 , який у період дії воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації свідомо ухилився від виконання свого конституційного обов`язку із захисту Батьківщини, враховуючи, що в умовах воєнного стану вказане кримінальне правопорушення має особливий суспільний резонанс, а дії обвинуваченого, який ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, нівелюють важливість виконання конституційного обов`язку іншими громадянами, зважаючи на його поведінку під час судового розгляду, неодноразові неявки в судові засідання без поважних причин, приходить висновку про необхідність призначення покарання без застосування ст. 75 КК України.

Покарання має виховну мету, направлену на запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, й ураховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та конституційний обов`язок кожного громадянина із захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_4 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпеку, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя і безкарності, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Таке рішення суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, в постанові від 21 травня 2025 року в справі № 636/6354/23 (провадження № 51-341км25) про те, що відсутність належного реагування суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову й мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України нівелює визначену статями 50, 65 КК мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Прокурор в судових дебатах просила суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді 3 років та 3 місяців позбавлення волі.

Обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчиненому.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що наявні підстави для призначення ОСОБА_4 мінімального покарання за ст. 336 КК України.

Ураховуючи, що ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, у період воєнного стану, при оголошенні загальної мобілізації, вчинив умисний нетяжкий злочин, який свідчить про підвищену суспільну небезпечність, оскільки відмова від захисту Батьківщини є недотриманням конституційного обов`язку, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, суд не знаходить переконливих підстав для застосування щодо обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, визначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, на переконання суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і в такому випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Речові докази, витрати на залучення експертів, цивільний позов – відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази, витрати на залучення експертів, цивільний позов – відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_1