Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №161/10448/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10448/26

Провадження № 2/161/5598/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в земельній ділянці спільної сумісної власності та визнання права власності на неї в порядку спрдкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.02.2026 року їй належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку також є квартира АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач. Рішенням Луцької міської ради від ІНФОРМАЦІЯ_1 померлому чоловіку ОСОБА_1 . ОСОБА_3 (як попередньому власнику квартири), а також співвласникам квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою було безоплатно передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. 05.12.2019 року ця ділянка була внесена до Державного земельного кадастру (співвласниками майна вказано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_7 (його сина). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після його смерті квасником квартири стала позивач. З метою оформлення спадкових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою нотаріуса від 25.02.2026 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що між співвласниками цієї ділянки за життя спадкодавця не було укладено договір про визначення часток у спільному майні, визначення часток можливе за рішенням суду. Відтак, вирішити вказане питання у позасудовому порядку не виявляється можливим.

З огляду на наведене, позивач просить суд визначити, що ОСОБА_3 на праві власності належали 43/100 частки в земельній ділянці площею 0,0640 га (кадастровий номер 0710100000:11:058:0211), розташованій за адресою АДРЕСА_3 , та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в письмовій заяві просила проводити розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (право власності набуто в порядку спадкування після смерті її сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.9,13).

В свою чергу, спадкодавець ОСОБА_7 набув вказане майно у власність в порядку спадкування після смерті батька (чоловіка позивача) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11,12, 15-17).

З матеріалів справи слідує, що рішенням Луцької міської ради №69/37 від 29.01.2020 року у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 безоплатно передано земельну ділянку площею 0,0640 га (кадастровий номер 0710100000:11:058:0211), що розташована за адресою АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.26,27).

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 станом на дату ухвалення вказаного рішення були співвласниками квартири АДРЕСА_4 (а.с.18).

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_2 , наразі, є єдиним власником вказаного об`єкту нерухомості ( ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що стверджується копіями спадкових справ, витребуваних за ухвалою суду (а.с. 41-57).

За своє життя ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкових прав на земельну ділянку (кадастровий номер 0710100000:11:058:0211) не оформив.

Предметом розгляду справи є питання визначення за ОСОБА_3 частки у вказаній земельній ділянці за визнання за позивачем права власності на частину зазначеного об`єкту нерухомості в порядку спадкування після смерті сина.

Щодо вимоги про визначення частки померлого ОСОБА_3 як співвласника у земельній ділянці, суд зазначає наступне.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 570/997/19.

Відповідно до цього, вимоги позову в цій частині не підлягають до задоволення.

У письмовій відповіді на звернення позивача від 25.02.2026 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Палецькою І.Ю. ОСОБА_1 відмовлено у визнанні за нею права власності на частку у майні спільної сумісної власності, роз`яснено право звернення до суду (а.с.38).

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 86 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Суб`єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.

Також Земельним кодексом України, а саме ст. 89, визначено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Отже, чинним законодавством встановлений принцип єдності юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, яка виділена для його обслуговування. Якщо сторони володіють на праві спільної часткової власності житловим будинком, то і їх частки у земельні ділянці, на якій розташований такий будинок, мають відповідати їх часткам у праві власності на будинок. Інший підхід був би несправедливим та суперечив би принципу, закріпленому у ст.377 ЦК України, а також ст.120 ЗК України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті сина до неї також переходить право спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 .

Загальна площа квартири АДРЕСА_3 становить 38.30 кв. м., площа всього будинку АДРЕСА_3 – 89,90 кв.м. (площа квартири №1 38,30 кв.м. + площа квартири №2 51,60 кв.м.), відтак, частка квартири в будинку становить 43/100 (38,30 кв.м. х 100 %/ 89,90 кв.м.).

Відповідно до цього, частка позивача у земельній ділянці площею 0,0640 га (кадастровий номер 0710100000:11:058:0211) становить 43/100.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також визнання позову відповідачем, з метою захисту спадкових прав позивача, вимоги в частині визначення її частки у земельній ділянці у відповідності до розміру успадкованої нею частки у будинку та визнання за нею права власності на це майно підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1217, 1268, 1269 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 43/100 частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0640 га (кадастровий номер 0710100000:11:058:0211, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 24 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк