Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №607/2435/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2026 Справа №607/2435/26 Провадження №2/607/3090/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Грицай К.М., за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 54791-06/2025 в розмірі 292600 грн, та кредитним договором № 8861923 в розмірі 52680,00 грн та понесені судові витрати в розмірі 3328,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 54791-06/2025 про надання кредиту в розмірі 7000,00 грн. Надалі ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» уклали Договір факторингу № 29102025 у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) позивачу належні йому право вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29102025 від 29.07.2024 позивач набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24375 грн, з яких: кредитним договором № 54791-06/2025 в розмірі 292600 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 14000,00 грн – сума заборгованості за штрафами, 700,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Крім того, 16.03.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №8861923, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 20000,00 гривень, на строк 360 днів, зі сплатою процентів. 24.12.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №24122025/3. Відповідно до умов даного договору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8861923 у розмірі 52680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи у передбаченому законом порядку, не повідомив суд про причини неявки, відзиву на позов не подав. Суд постановив проводити заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України, ухвалення рішення відкладене до 10.04.2026

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Стар Файненс Груп» (зареєстрована як фінансова установа відповідно до рішення НБУ від 13.08.2021 №21/22233-пк, реєстраційний номер 74, свідоцтво ФК№В0000322) та ОСОБА_1 24.06.2025 уклали договір про надання фінансового кредиту №54791-06/2025, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 7000,00 гривень строком на 120 днів до 21.10.2025 із процентною ставкою 0,90 % та сплатою одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 700,00 грн.

Згідно п. 1.6 договору кредит надається у безготівкові формі у національній валюті, включаючи використанні реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим у день перерахування суми кредиту за наданими реквізитами.

У додатку №1 до договору споживчого кредиту сторони погодили графік платежів за кредитом, в тому числі 7000,00 грн тіла кредиту та 7560,00 грн відсотків.

Також, інформація про наданий споживчий кредит була вказана у Паспорті споживчого кредиту.

Договір, додаток №1 до договору, Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом Y988.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025, товариство повідомило, що на підставі договору про переказ коштів, успішно прийнято платежі на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»: 24.06.2025 10:50:03 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay – 782468884, призначення платежу: зарахування 7000 грн на карту НОМЕР_1 .

ТОВ «Фінансова КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «Стар Файненс Груп» 29.10.2025 уклали Договір факторингу №29102025 у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) позивачу належні йому право вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, за плату (ціну продажу).

Згідно п. 1.2 Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до акту приймання передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 29102025 від 29.10.2025, Реєстру боржників до договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025 позивач набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі

Вищевказана сума зазначена також у розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 31.12.2025.

Крім того, судом встановлено що 16.03.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №8861923,

Відповідно до умов договору, ТОВ «Авентус Україна» надає відповідачу кредит в розмірі 20 000,00 грн (п.п. 1.2, 1.3). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4). Тип процентної ставки – фіксована (п.1.5). Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору (1.5.1). Знижена процентна ставка 0,01% в день (п.1.5.2). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п.2.1). Дати надання кредиту 16.03.2025 або 17.03.2025 (п.2.2). Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами згідно п. 2.1.Договору.

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту сторони погодили графік платежів за кредитом, в тому числі 20000,00 грн тіла кредиту та 66060,00 грн відсотків. Договір, додаток №1 до договору зі сторони відповідача були підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1317.

Інформація про наданий споживчий кредит була вказана у Паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y988.

Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №19024 від 30.12.2025, 16.03.2025 10:24 на карту № НОМЕР_3 перераховано кошти в сумі 20000,00 грн, номер транзакції 1574328545.

24.12.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) уклали договір факторингу №24122025/3, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

24.12.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна» підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №24122025 від 24.12.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №24122025 від 24.12.2025 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №8861923, позичальником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість 52680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 196.

Згідно з наданим розрахунком ТОВ “Авентус” заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8861923 від 16.03.2025 станом на 23.12.2025 становить 52680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність електронних підписів сторін у договорі про надання фінансового кредиту №54791-06/2025 від 24.06.2025 та договорі про надання споживчого кредиту №8861923 від 16.03.2025 підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх та підписання цих договорів товариствами та споживачем свідчить про те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Отже, встановлено, що договір про споживчий кредит та договір надання коштів у кредит, підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 24.06.2025 та 16.03.2025 між сторонами договору виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Також, встановлено, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договорами виконали в повному обсязі та перерахували відповідачу кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн та 20000,00 грн на його карткові рахунки, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025 та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.12.2025 та не заперечувалось відповідачем.

Проте, відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором №54791-06/2025 від 24.06.2025 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подання позову 03.02.2026 заборгованість відповідача складає 292600 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 14000,00 грн – сума заборгованості за штрафами, 700,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Поряд з цим, відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором №8861923 від 16.03.2025 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подання позову 03.02.2026 заборгованість відповідача складає 52680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Такі ж суми заборгованості ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Авентус Україна» за договорами факторингу передали позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», в результаті чого позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними договорами.

Таким чином, позивачем доведено факти укладення кредитних договорів, факти отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язань щодо їх повернення, а тому суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №54791-06/2025 від 24.06.2025 в розмірі 15260,00 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн – сума заборгованості за відсотками; та договором надання коштів у кредит № 8861923 від 16.03.2025 в розмірі 42680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками, загальна сума заборгованості – 57940,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом в сумі 14000,00 грн та суми заборгованості за пенею, штрафом в сумі 10000,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З моменту укладення між сторонами кредитного договору до дня розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України були чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із ОСОБА_1 штрафу в розмірі 14000,00 грн та пені, штрафу у розмірі 10000,00 грн, слід відмовити.

Крім того, вимоги про стягнення комісії в сумі 700,00 грн згідно кредитного договору від 24.06.2025 №54791-06/2025 не підлягають до задоволення з огляду на те, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за видачу кредиту і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору, та передбачене умовами кредитування нарахування комісії за видачу кредиту суперечить принципу розумності, справедливості та добросовісності, а тому вимоги банку в частині стягнення комісії є також незаконними та не підлягають задоволенню.

Такий висновок суд узгодив з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №54791-06/2025 від 24.06.2025 в розмірі 15260,00 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн – сума заборгованості за відсотками; та договором надання коштів у кредит № 8861923 від 16.03.2025 в розмірі 42680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками, загальна сума заборгованості – 57940,00 грн.; разом 57940,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на 2353,24 грн (57940,00* 3328,00 / 81940,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 57940 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот сорок) грн 00 коп.: в тому числі за договором №54791-06/2025 від 24.06.2025 в розмірі 15260,00 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн – сума заборгованості за відсотками; та договором надання коштів у кредит № 8861923 від 16.03.2025 в розмірі 42680,00 грн, з яких: 19400,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23280,00 грн – сума заборгованості за відсотками, загальна сума заборгованості – 57940,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2353 грн 24 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30–денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів», місцезнаходження: вул. вул. Лісова, 2, м. Бовари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ: 35625014, IBAN № НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду складений 10.04.2026.

Головуючий суддяК. М. Грицай