Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №159/3888/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3888/26

Провадження № 1-кп/159/568/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026035550000136 від 29.05.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковеля Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні “солдат”, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2025 року № 124 солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу по мобілізації Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду номера обслуги 1 відділення 1 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, з дня зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 17, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Однак, в порушення вищезазначених норм, ОСОБА_2 29 травня 2026 року, близько 11 год. 00 хв., перебуваючи в АДРЕСА_2 , маючи намір незаконно проникнути до житла, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, у порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації з прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожному гарантується недоторканість житла, без дозволу та проти волі, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно проник до подвір`я, що знаходиться за вищевказаною адресою, та в подальшому, шляхом злому вхідних дверей, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_3 , чим порушив його конституційні права на недоторканність житла та іншого володіння.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному проникненні до житла, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, надійшов до суду 19.06.2026 року.

До матеріалів обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 від 17.06.2026 року, складену в присутності його захисника ОСОБА_4 , в якій зазначає, що вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, визнає беззаперечно, повністю згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та вказує, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з метою оспорення встановлених у результаті досудового розслідування обставин, недослідження доказів у судовому засіданні чи з підстави розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження.

Також до обвинувального акта додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_3 від 17.06.2026 року, в якій останній зазначає, що згідний зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та вказує, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з метою оспорення встановлених у результаті досудового розслідування обставин, недослідження доказів у судовому засіданні чи з підстави розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками кримінального провадження.

Фактичні обставини справи (дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини провадження), встановлені досудовим розслідуванням в даному випадку, учасниками кримінального провадження визнані та не оспорюються, а тому суд вважає їх доведеними.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, прийшов до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю, а дії обвинуваченого органом дізнання кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 162 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так, суд враховує, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Суд враховує також те, що обвинувачений в цілому позитивно характеризується по місцю проживання, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для виправлення, перевиховання обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, справедливим та достатнім буде обрання йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 162 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Речові докази: копії відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських поліцейських роти з обслуговування в місті Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції, які 29.05.2026 року виїжджали на виклик за фактом незаконного проникнення до житла, що по АДРЕСА_2 , які записані на DVD-R компакт-диск та зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений у порядку спрощеного провадження, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав на вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1