Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №607/3678/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2026 Справа №607/3678/26 Провадження №2/607/3421/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 31 січня 2017 року у справі №607/11211/16-ц, зменшивши розмір стягнення з 1/3 частки до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача змінився сімейний та матеріальний стан. Позивач з 08.12.2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації. На його утриманні, окрім сина ОСОБА_5 , перебуває малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та цивільна дружина ОСОБА_7 , яка не має самостійного доходу. Крім того, у зв`язку із збільшенням його заробітної плати, поточний розмір стягуваних аліментів (що в січні 2026 року склав 6361,52 грн) є надмірним та майже вдвічі перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, що ставить інших членів його сім`ї у скрутне становище.

Ухвалою судді від 20.02.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторонами були подані додаткові докази у справі, які прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, подала заяву, у якій просить суд у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за її відсутності у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, на підтвердження чого надала докази.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступні встановлені обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 31 січня 2017 року у справі №607/11211/16-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку. На підставі рішення видано виконавчий лист № 53520100.

Також встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, з 08.12.2025 пор даний час, що підтверджено довідкою №08/4262 від 17.12.2025, виданою Військовою частиною № НОМЕР_2 .

З пояснень позивача випливає, що його середньомісячний дохід становить 19277 грн 34 коп.

Позивач не має заборгованості за аліментами на утримання сина ОСОБА_5 , згідно розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем Збаразького ВДВС у Тернопільському районі, станом на 29.01.2026 переплата за аліментами становить 9920,41 грн.

Після ухвалення попереднього рішення суду у позивача народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_3

Крім того, цивільна дружина відповідача - ОСОБА_7 проживає разом з ним та їх малолітньою дочкою, що підтверджено довідкою Великогаївської сільської ради від 09.02.2026 за № 17, та перебуває на його утриманні, оскільки не має самостійного доходу за період з січня 2025 року до січня 2026 року, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.03.2026.

15.11.2018 року ОСОБА_10 уклала шлюб із ОСОБА_11 згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_12 , про що видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 .

Із наданого ОСОБА_11 консультаційного висновку Національного інституту раку від 03.07.2023 та інших медичних документів, випливає про наявність у відповідача діагностованого онкологічного захворювання та періодичне перебування її на стаціонарному лікуванні.

Також встановлено, що чоловік відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11 на даний час перебуває військовій службі за призовом під час мобілізації, про військовою частиною № НОМЕР_6 видана довідка №221 від 09.09.2025.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 12, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що після ухвалення рішення суду, яким визначено розмір аліментів, змінився матеріальний та сімейний стан позивача та ці обставини не існували та не досліджувались судом на день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Таку, у позивача народилась друга дитина, яка перебуває на його утриманні, він несе витрати на придбання армійської амуніції та спорядження у зв`язку із перебування на військовій службі, на матері дитини - ОСОБА_7 теж лежить обов`язок утримувати свою дитину, однак його цивільна дружина не отримує доходу та ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі – 1/3 частини заробітку (доходу) позивача.

Таким чином, визначаючи новий розмір аліментів, суд керується ст. 182 СК України та враховує наявність у ОСОБА_2 на утриманні іншої малолітньої дитини, перебування на військовій службі, а також обов`язок обох батьків приймати рівну участь в утриманні дітей.

Суд вважає, що зменшення розміру аліментів до запропонованої позивачем 1/6 частки є надмірним і може призвести до обмеження прав дитини ОСОБА_4 на належний рівень життя. Разом з тим, залишення розміру стягнення на рівні 1/3 частки порушує права другої дитини позивача — малолітньої ОСОБА_13 .

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, у разі визначення розміру аліментів в розмірі 1/6 частини доходу позивача не буде менший, ніж розмір аліментів, який був стягнутий у 2025 році та становитиме рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку, оскільки не можна компенсувати витрати на одну дитину за рахунок зменшення виплат іншій. Якщо у родині позивача народилась друга дитина, це не означає, що перша має отримувати значно менше, оскільки діти мають рівні права на утримання.

Поряд з цим, суд бере до уваги сімейний стан відповідача, у якої у іншому шлюбі народилась друга дитина, яка є малолітньою та ОСОБА_3 несе половину витрат на її утримання, стан здоров`я відповідача, а також, враховує ненадання відповідачем суду доказів погіршення її матеріального стану.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, з урахуванням балансу інтересів сторін, суд вважає за доцільне змінити розмір аліментів, зменшивши його з 1/3 частки до 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір буде повністю відповідати матеріальному і сімейному становищу платника, не порушить прав малолітньої ОСОБА_6 , та водночас забезпечить сину ОСОБА_14 виплати, що значно перевищують гарантований державою мінімум (оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України» прожитковий мінімум на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривні у 2026 році), буде достатнім для належного його виховання та утримання забезпечення його належним рівнем життя, необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Поряд з тим, суд не знаходить достатніх підстав для повного задоволення вимог позивача у зв`язку з їх недоведеністю.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та вважає, що слід стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 сумі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 96 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 180, 182, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області у справі №607/11211/16-ц від 31.12.2017 року та стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_15 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 (однієї четверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з врахуванням індексації, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_15 в користь ОСОБА_2 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 96 коп. понесених судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_15 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Головуючий суддя К. М. Грицай