Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №452/2238/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/2238/26

Провадження №3/452/1014/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбора Львівської області, громадянина України, українця, що має середню спеціальну освіту, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2026 року до Самбірського міськрайонного суду Львівської області від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області повторно після доопрацювання надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.51 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..

Розгляд справи було призначено на 23 червня 2026 року о 10 год. 20 хв..

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи судом встановлено наступне.

27 квітня 2026 року о 04 год. 48 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи біля кафе «Софія», розташованого в будинку №1 по вул. Музейна у м. Самборі Львівської області, шляхом вільного доступу вчинив дрібну крадіжку, а саме викрав кущі квітів «Пеларгонія» у кількості 5 шт. та кущі квітів «Хлорофітум» у кількості 2 шт., чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки приблизно на загальну суму 2050 грн. 00 коп..

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 23 червня 2026 року, не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи кожного разу був повідомлений належним чином засобами телефонного зв`язку, а саме шляхом направлення SMS-повідомлення у додатку «Viber» на номер телефону, зазначений у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, яке він отримав 17 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення адресату у додатку «Viber», про причини своєї неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення визнав частково, посилаючись на те, що 27 квітня 2026 року вночі він справді вчинив дрібну крадіжку квітів біля кафе «Софія», проте категорично заперечував кількість викраденого, вказавши при цьому, що взяв декілька кущиків, не більше п`яти, причини свого вчинку пояснити не зміг, зазначив, що важко хворіє і не завжди усвідомлює значення своїх дій.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, дійшов наступного висновку.

Згідно із ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З п.1 ч.1 ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, в діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного стосовно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №991906 від 04 травня 2026 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.51 КУпАП.

Слід зазначити, що ч.1 ст.51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні: 1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна); 2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою); 3) привласнення; 4) розтрати.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Відповідальність за ч.2 ст.51 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. 00 коп., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи складає 3328 грн. 00 коп., отже, сума соціальної пільги у 2026 році становить 1664 грн. 00 коп..

Оскільки, 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року становить 1664 грн.00 коп., отже, 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в розумінні диспозиції ч.1 ст.51 КУпАП становить 832 грн. 00 коп..

Як вбачається з письмової заяви потерпілого ОСОБА_2 від 27 квітня 2026 року, останній зазначив, що цього дня о 04 год. 48 хв. невідома особа викрала належне йму майно, а саме: квіти декоративні «Пеларгонія» у кількості 5 шт. орієнтовною вартістю 1600 грн. 00 коп. та квіти «Хлорофітум» у кількості 2 шт. орієнтовною вартістю 450 грн.00 коп.. При цьому, потерпілим до заяви про вчинене правопорушення не додано жодного документу на підтвердження дійсної вартості викрадених квітів.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №991906 від 04 травня 2026 року, уповноваженою особою зазначено, що потерпілому заподіяно матеріальні збитки приблизно на загальну суму 2050 грн. 00 коп..

Разом з тим, як вбачається з довідки, виданої 09 червня 2026 року фізичною особою підприємцем « ОСОБА_3 », котра долучена до протоколу про адміністративне правопорушення відповідальною посадовою особою правоохоронного органу, станом на 27 квітня 2026 року вартість одного куща «Хлорофітум» становила 100 грн. 00 коп., а «Пеларгонія зональна» - 120 грн. 00 коп..

Відтак, загальна вартість викраденого майна згідно даної довідки фактично становить 800 грн. 00 коп., з урахуванням того, що суду не надано належного підтвердження завданих потерпілому збитків на іншу суму, зокрема, на загальну суму 2050 грн. 00 коп..

До того ж, в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував кількість викрадених квітів, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази крадіжки ним саме 7 штук кущів квітів.

При цьому, як вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису, наявному на флеш накопичувачі та долученому до матеріалів справи посадовою особою правоохоронного органу, на ньому зафіксовано факт крадіжки особою чоловічої статі в нічну пору кущів квітів за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул.Музейна, буд.1, разом з тим, з даного відеозапису неможливо встановити точну кількість викраденого ОСОБА_1 майна.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відомості щодо вилучення та місця зберігання речових доказів.

Отже, матеріали справи не містять жодних даних на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, посадовою особою, що склала такий протокол відносно ОСОБА_1 , не доведено належними та допустимими доказами наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.

Між тим, згідно із положеннями ст.279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно конкретної особи, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не зобов`язаний та не має права в будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати самостійно, а також відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та сам особисто звинувачувати особу у вчиненні неправомірних дій, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України. Крім того, суд не має права виходити за межі викладених в протоколі обставин та притягнути особу до адміністративної відповідальності, навівши інші обставини правопорушення, які не були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не підтверджуються відповідними доказами. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Компетенція суду полягає в тому, щоб перевірити обґрунтованість складеного протоколу про адміністративне правопорушення шляхом дослідження доказів та надання їм оцінки.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).

При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, суд при розгляді справи не має права збирати докази, а тільки оцінює ті докази, які були надані у судовому засіданні чи надійшли разом з протоколом про адміністративне правопорушення.

При цьому, висновки суду про фактичні обставини вчиненого правопорушення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази наявності кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, вважаю, що провадження в справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.51, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст.51 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Т.М. Кущ