Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №447/1699/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/631/26

Справа №447/1699/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 суддя Миколаївського районного суду Львівської області Головатий А.П.,

розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст.126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

19.04.2026 о 23:54 год. у с. Березина по вул. Січових Стрільців, 12, П?ятоха Мар?ян Ігорович керував електроскутером марки «Alfa» з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також від проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров?я ОСОБА_2 відмовився. Таким чином, двічі протягом року після вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, 19.04.2026 о 23:54 год. у с. Березина по вул. Січових Стрільців, 12, ОСОБА_2 керував електроскутером марки «Alfa», без посвідчення водія відповідної категорії та двічі протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4. ст. 126 КУпАП, чим повторно протягом року порушив п. 2.1 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судові засідання призначені на 19.05.2026, 11.06.2026, 23.06.2026 не з?являвся, заяв чи клопотань не подавав. Поштові відправлення, у яких містилися судові повістки про виклик до суду, надіслані на вказані у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 адреси його місця проживання, таким було отримано, однак, за повістками у судове засідання такий не з?явився втретє.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, статтями 126, 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У провадженні судді Головатого А.П. перебувають дві справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Нормами КУпАП не передбачено вирішення судом питання про об`єднання, втім і заборони на застосування за аналогією іншого закону в процесуальних питаннях, що не врегульовані КУпАП, цей Кодекс не містить.

Дане положення узгоджується із висновком, наведеним в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 11.12.2018 у справі №308/5851/18, провадження №51-8971впа18, щодо застосування для вирішення процесуальних питань аналогічних процедур з кодексу, що вирішує процесуальні питання щодо кримінальних правопорушень.

Суддя вважає за можливе застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права – кримінального процесуального та керуватися положеннями КПК України.

Відповідно до ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Згідно із ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, суддя вважає за необхідне об`єднати справи про притягнення до адміністративної відповідальності за №447/1699/26 та №447/1698/26 і присвоїти їм єдиний номер 447/1699/26, що буде сприяти повному та всебічному розгляду таких.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, приходжу таких висновків.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 279 КУпАП, обставини, передбачені ст. 280 КУпАП встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №645210 від 20.04.2026 складено за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Таким чином, усі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доведені сукупністю належних і допустимих доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 15 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відео реєстратора (який закріплюється на форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) поліцейських під час здійснення повноважень) відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У судовому засіданні встановлено, що на диску, долученому до матеріалів справи, містяться відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції та з відеореєстратору патрульного автомобіля.

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, зокрема, встановлено, що працівником поліції було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, а саме – керування скутером без мотошолому у темну пору доби. ОСОБА_2 зазначив, що шолом у нього в наявності, показав такий, але вказав, що він просто забув його одягнути. У шоломі ОСОБА_2 зберігав їжу та напої, які почав викладати з шолому, що видно на відеозаписі. У ході спілкування з ОСОБА_4 працівник поліції повідомив, що він виявив ознаки алкогольного сп?яніння, пропонував водію пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер» або в найближчому медичному закладі. Водій чітко відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Поліцейський повідомив, що водій порушив п. 2.5 ПДР України, за що відносно нього буде складено протокол за статтею 130 КУпАП. На запитання працівника поліції чи водію все зрозуміло, водій відповів, що зрозуміло. Працівник поліції також запитав чи знає ОСОБА_2 , що відповідальність за вчинене ним адміністративне правопорушення встановлена частиною 3 статті 130 КУпАП, оскільки його вже раніше було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_2 відповів, що йому про таке відомо, йому всеодно, радив працівникам поліції не витрачати свій час. Вказав також, що вживав того дня алкогольні напої зі своїм колегою.

Так, згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з диспозиції ч. 3 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність у такому випадку настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 3 вищевказаної Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність кількох таких ознак зафіксована у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №645210 від 20.04.2026, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції №1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Таким чином, наведені нормативні акти чітко визначають момент виникнення у працівника поліції права проведення огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водії перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння оформлена відповідним направленням, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Слід наголосити на тому, що відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення та, яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі дій чи намірів інших осіб.

Як уже було вказано, протокол про адміністративне правопорушення складено саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції №1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_2 таким правом не скористався, не надав письмових пояснень у спеціально відведеній графі протоколу або на окремому аркуші, протокол підписувати відмовився, копію протоколу отримувати також відмовився, що вбачається також і з долученого до матеріалів справи відеозапису.

Частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пунктом 2.1. «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зібрані докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_3 в інкримінованому йому діянні поза розумним сумнівом. Відеозаписами, що містяться у матеріалах справи, та які були досліджені у судовому засіданні, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню.

Працівником поліції виконано вимоги чинного законодавства, разом із цим, водій ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №645210 від 20.04.2026; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_2 відмовився від проходження такого огляду; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.04.2026; проведеним оглядом відеозаписів, долучених до матеріалів справи; витягом постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 05.01.2026 з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №447/3607/25, яка набрала законної сили 16.01.2026, витягом постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 22.12.2025 з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №447/2291/25, яка набрала законної сили 02.01.2026, та іншими долученими до справи матеріалами.

Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає різне покарання для водіїв – у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб – накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та положень ст. 130 КУпАП, а тому підлягає покаранню у виді штрафу.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

В абзаці 3 пункту 28 вищевказаної постанови зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Поряд із цим, ч. 3 ст. 30 КУпАП визначено, що якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 05.01.2026 у справі №447/3607/25, яка набрала законної сили 16.01.2026, ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, на підставі статті 36 КУпАП, накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Таким чином, станом на 20.04.2026 невідбута частина зазначеного стягнення становить 8 місяців 28 днів, які підлягають приєднанню за правилами ч. 3 ст. 30 КУпАП.

У зв`язку з тим, що у діях ОСОБА_3 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а саме те, що дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, беручи до уваги тяжкість ймовірних наслідків, до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, у зв`язку з тим, що у діях ОСОБА_3 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, до нього слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції частини 5 статті 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_5 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, з позбавленням права керування транспортним засобом без оплатного вилучення транспортного засобу.

Керуючись ст. 13, 30, 36, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, застосованого до ОСОБА_1 цією

постановою, приєднати невідбуту частину стягнення за постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.01.2026 у справі №447/3607/25 та призначити ОСОБА_7 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років 8 (вісім) місяців 28 (двадцять вісім) днів без оплатного вилучення транспортного засобу.

П?ятоху ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі статті 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_6 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить

51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років 8 (вісім) місяців 28 (двадцять вісім) днів без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Головатий А. П.