Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №640/21750/21 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2026 року № 640/21750/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправними дій та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 22.02.2021 та складання довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича від 05.04.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом № 62 від 02.06.2021, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2111/7 від 23.06.2021 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;

- зобов`язати Міністерство юстиції України (код ЄДР: 00015622) виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що Міністерством юстиції України вчинено протиправні дії щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 22.02.2021 та складання довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 05.04.2021 стосовно нього. Також вказано на протиправність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформленого протоколом № 62 від 02.06.2021, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також наказу Міністерства юстиції України №2111/7 від 23.06.2021 про застосування до нього дисциплінарного стягнення. При цьому позивачем вказано на пропущення відповідачами строку на притягнення його до відповідальності, протиправність та незаконність подання Міністерства юстиції України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також відсутність порушень закону позивачем, що встановлено судовими рішеннями. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 640/21750/21 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Смолієм І.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Представником відповідача Міністерства юстиції України до суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що доводи позивача є необґрунтованими та не спроможними. Також зазначено, що не було пропущено строк на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, належним чином оформлено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та встановлено допущене ним порушення чинного законодавства.

Також позивачем до суду було подано відповідь на відзив, в якій викладено доводи позивача стосовно позиції відповідача.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №640/21750/21.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. 26.02.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи відповідно до протоколу від 26.02.2025.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 03.03.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м.Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправними дій та скасування наказів - прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; у задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Від Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців до суду надійшов оновлений відзив в якому відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване дисциплінарне стягнення застосовано правомірно, оскільки позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» при зверненні стягнення на іпотечне майно без дотримання всіх передбачених законом умов. Відповідачі зазначають, що обставини порушення належним чином встановлені та підтверджені матеріалами позапланової перевірки. Також зазначають, що Міністерство та Дисциплінарна комісія діяли в межах повноважень і з дотриманням строків та процедур, передбачених законодавством, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Міністерством юстиції України 30.08.2019 року було складено довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності ОСОБА_1 як приватного виконавця виконавчого округу міста Києва на підставі скарги ОСОБА_2 від 18.07.2019 року та за результатами перевірки порушень з боку позивача не виявлено.

11.03.2020 Управлінням забезпечення виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача на підставі скарги ОСОБА_2 від 13.02.2020 року та за результатами перевірки порушень з боку позивача не виявлено.

В той же час, під час розгляду справи встановлено доводи сторін стосовно того, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. перебувало виконавче провадження № 574021979 з примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 18 грудня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості 2059182,94 грн, судових витрат 3441 грн.

У позовній заяві позивачем вказано, що зазначене виконавче провадження закінчено на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, скаржник, в межах виконавчого провадження, неодноразово звертався до суду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень з оскарженням дій виконавця та до Міністерства юстиції України.

В подальшому, на підставі скарги боржника ОСОБА_2 від 22.02.2021, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктів 19, 26 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача щодо здійснення виконавчих проваджень № 57401979, № 61890906.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складена довідка від 05.04.2021, згідно із якою приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження № 57401979 порушив вимогу частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не застосування умов у сукупності відповідно до позиції визначеної у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 910/7221/17.

Отже, перевіркою встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № 57401979 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18.12.2013 № 753/9736/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 2 059 182,94 грн, судових витрат в розмірі 3 441,00 грн.

Постановою від 26.12.2018 приватним виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме: квартира АДРЕСА_2 .

Згідно звіту про оцінку майна від 27.12.2018, складеного ТОВ «Експертна служба України», вартість об`єкту оцінки складала 6 381 387,00 грн.

Позивачем 15.02.2019 року до Державного підприємства «СЕТАМ» направлена заявка на реалізацію зазначеного арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Зазначене майно боржника було реалізовано 19.07.2019 на третіх електронних торгах за ціною 4 466 970,90 грн.

При цьому, згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек приватним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а саме квартира за адресою АДРЕСА_3 , яка перебуває у іпотеці в ОСОБА_4 за основним зобов`язанням в розмірі 130 070,00 євро, строк виконання якого до 22.12.2010, відповідно до іпотечного договору №1474 від 22.12.2009 та договору позики №1471 від 22.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

Як встановлено перевіркою, відповідно до пункту 12 договору іпотеки у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Житлова площа квартири складає 127,40 кв.м, загальна площа складає - 199,30 кв.м.

Під час перевірки встановлено, що 08.11.2018 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_5 надіслано лист-повідомлення № 1172, в якому приватний виконавець зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи заборгованості. Цим листом приватний виконавець просив ОСОБА_5 надати письмову згоду на реалізацію вказаного нерухомого майна

Заявою від 30.11.2018 ОСОБА_6 повідомив приватного виконавця, що він заперечує проти реалізації зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 та зазначив про необхідність зняття арешту з цього майна.

Листом від 17.12.2018 приватний виконавець повідомив ОСОБА_5 про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

Отже, керуючись частиною сьомою статті 34, пунктом 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України 19.05.2021 року звернулося до Дисциплінарної комісії приватних виконавців із поданням про притягнення позивача до відповідальності.

02.06.2021 року Дисциплінарною комісією приватних виконавців на засіданні було вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України та застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

За результатами розгляду подання Дисциплінарною комісією приватних виконавців 02.06.2021 року більшістю голосів було прийнято рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Міністерством юстиції України 23.06.2021 року видано наказ № 2111/7 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича до відповідальності.

Вважаючи, що відповідачами було порушено його права шляхом вчинення протиправних дій та прийняття протиправних рішень, позивач звернувся з позовом у цій справі. При цьому, позивачем зазначено, що правомірність його дій в рамках виконавчого провадження підтверджується також і судовою практикою, а саме рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/15089/19, постановою Київського апеляційного суду у справі №753/4642/19 та постановою Верховного Суду у справі №711/2375/19.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.23 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України.

У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: 1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця; 2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця; 3) номер посвідчення; 4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність; 5) офіс приватного виконавця; 6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму; 7) зупинення діяльності приватного виконавця; 8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення; 9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності; 10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

Статтею 37 Закону № 1403-VIII визначено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою, четвертою та сьомою статті 34 вказаного Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні положення містяться у пункті 19 Розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 (далі - Порядок № 3284/5), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із приписами пункту 26 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII визначено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Статтею 39 Закону № 1403-VIII передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

Строк повноважень членів Дисциплінарної комісії становить два роки.

Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації.

Положеннями статті 40 Закону № 1403-VIII визначено, що дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

З аналізу викладених вище норм слід дійти висновку про те, що прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця.

Водночас, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є письмове звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Суд зазначає, що під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення таких перевірок.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугувала скарга ОСОБА_2 , який є боржником у виконавчому провадженні № 57401979.

Системний аналіз статей 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Як свідчить зміст спірних правовідносин, предметом спору у цій справі є притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а підстава для звернення боржника зі скаргою зумовлена діями ОСОБА_1 як приватного виконавця у виконавчому провадженні №57401979 щодо здійснення ним виконавчих дій зі звернення стягнення на належну скаржнику квартиру, яка є предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя.

З аналізу частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про звернення стягнення на належну скаржнику квартиру, яка є предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19, від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20 та від 19 травня 2022 року у справі №160/16943/20.

Враховуючи викладене вище, суд доходить до висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 22.02.2021 та складання довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича від 05.04.2021, оскільки такі вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання законодавчо встановлених повноважень.

Також суд зазначає, що у позовних вимогах позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом № 62 від 02.06.2021, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Так, розгляд питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності врегульовано статтею 40 Закону № 1403-VIII, згідно із частиною четвертою якої Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.5 ст.40 Закону № 1403-VIII у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Згідно із частиною другою статті 41 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Частиною п`ятою статті 41 Закону № 1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

З аналізу викладених вище норм слід дійти висновку про те, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності набуває дії та має вплив на права та обов`язки останнього лише після введення його в дію наказом Міністерства юстиції України.

Аналогічний висновок викладено і Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі №160/16943/20.

Стосовно наявності підстав для визнання протиправним рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що у спірному в цій справі рішенні встановлено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, кваліфікувавши його як порушення вимог частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідачем взято до уваги відсутність у приватного виконавця протягом останнього року дисциплінарних стягнень.

Зі змісту спірного витягу з Протоколу №63 від 02.06.2021 року засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців вбачається, що висновок про порушенні позивачем норм діючого законодавства було зроблено з урахуванням висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 01.06.2020 року у справі №640/7964/19.

Так вказаним судовим рішенням було визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки від 22.12.2009, в межах виконавчого провадження №57401979.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 касаційні скарги ОСОБА_5 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. задоволені частково, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 скасована, а справа № 640/7964/19 направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками нового розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 16.11.2021, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 скасоване та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задоволений, визнані незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом договору іпотеки від 22.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 1471, в межах виконавчого провадження №57401979.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок, сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17, на який указав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2020 під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у цій справі, та дійшов висновку, що виконавець за відсутності дотримання всіх умов, передбачених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII (зокрема, відсутності згоди іпотекодержателя заставленого майна) не мав законних підстав для звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, а тому примусова реалізація вказаного об`єкту порушує законні права та інтереси ОСОБА_5 як іпотекодержателя заставленого майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2023 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/7964/19 залишено без змін.

Водночас, Верховним Судом викладено висновки стосовно того, що ураховуючи, що за обставинами цієї справи іпотека виникла до ухвалення постанови приватного виконавця про накладення арешту та заборони на предмет іпотеки та відсутні докази того, що договір іпотеки припинив дію, зокрема з підстав погашення іпотекодавцем (боржником у цьому виконавчому провадженні) суми основного боргу перед ОСОБА_5 (іпотекодержателем), загальна сума заборгованості збільшилася (пункт 31 цієї постанови), у зв`язку з чим останній відмовив приватному виконавцю у наданні письмової згоди на звернення стягнення на заставлене майно боржника (квартиру передану йому в іпотеку), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення приватним виконавцем вимог статті 51 Закону № 1404-VIII.

Також вказано, що надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо застосування частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII, викладених у постанові від 28.07.2021 у справі № 753/4642/19, колегія суддів зауважила, що у цій справі суб`єктом звернення до суду із скаргою на рішення та дії приватного виконавця був боржник у виконавчому провадженні, а предметом оскарження була постанова приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника і суд застосував положення цієї норми крізь призму оцінки порушеного права боржника діями виконавця.

Натомість у цій справі, суб`єктом звернення до суду є іпотекодержатель, який не є учасником виконавчого провадження, а предметом оскарження є дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на належне йому іпотечне майно, отже у цій справі суд застосував положення частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII крізь призму оцінки порушеного права іпотекодержателя.

Вказане, на переконання колегії суддів Верховного Суду, свідчить на користь того, що висновки Верховного Суду у справі № 753/4642/19 не можуть слугувати прикладом правильного застосування положень частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладену вище норму та обставини цієї справи, з огляду на те, що в рамках розгляду справи №640/7964/19 судом надано оцінку діям позивача, що класифіковані відповідачем у цій розглядуваній справі як порушення норми ч.1 ст. 51 Закону №1404-VIII та такі дії визнано протиправними, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати недоведеними обставини встановлення відповідачами у цій справі наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів позивача щодо пропуску строку на притягнення до відповідальності суд зазначає таке.

Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов із посиланням на положення ч.1 ст. 40 Закону №1403-VIII та п. 29 Порядку №3284/5 вказано, що саме довідка від 05.04.2021 за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача на підставі скарги ОСОБА_2 від 22.02.2021 є належним документом в розумінні процедури виявлення порушень, закріпленої у вказаних нормативно-правових актах, а притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності саме 02.06.2021 року, тобто в межах встановленого строку. Також представником відповідача вказано, що оскільки датою фактичної реалізації іпотечного майна є 19.07.2019, визначений законом дворічний термін притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача 02.06.2021 року не був завершеним.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зміст наведеної норми дає підстави стверджувати, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом двох років з дня вчинення дисциплінарного проступку. Водночас в межах цього строку зазначена норма встановлює ще один строк, протягом якого приватного виконавця може бути притягнуто до відповідальності, - два місяці, відлік якого починається з дня виявлення дисциплінарного проступку.

Пунктом 29 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5 передбачено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються відомості, передбачені цим пунктом.

Таким чином, днем виявлення дисциплінарного проступку слід вважати день складання довідки про результати перевірки, як вірно зазначає представник відповідача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. щодо здійснення виконавчих проваджень №57401979 та №61890906, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_2 , виявлено порушення приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження №57401979 вимог ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» та складено довідку від 05.04.2021 року.

Відтак, останнім днем, коли позивача можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності є 05.06.2021 року. Оскільки Дисциплінарною комісією приватних виконавців позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності 02.06.2021 року, то наявні підстави вважати, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у встановлений законодавством двомісячний строк.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі №520/2210/19.

Також суд зазначає, що поняття звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні визначено в частині 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З аналізу викладеного слід дійти висновку про те, що початком правопорушення є не підготовчі дії щодо реалізації майна, а фактична його реалізація.

Відтак, оскільки датою фактичної реалізації іпотечного майна є 19.07.2019, то визначений законом дворічний термін притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача 02.06.2021 року не був завершений.

Враховуючи викладене вище, суд вважає необґрунтованими та недоведеними зазначені доводи позивача.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом № 62 від 02.06.2021, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та наказу Міністерства юстиції України №2111/7 від 23.06.2021 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Водночас, оскільки позовні вимоги позивача щодо зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани є похідними від первинних позовних вимог, то з огляду на висновки суду у цій справі останні задоволенню також не підлягають.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м.Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправними дій та скасування наказів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.