Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №640/11454/20 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2026 року № 640/11454/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, яка полягає в невиконанні вимог ч. 3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: в не проведенні попередньої перевірки повідомлення у строк не більш як десяти робочих днів, за результатами якої призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з`ясування їх достовірності; або переданні матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; або закритті провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції виконати вимоги ч. 3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно мого повідомлення про порушення вимог зазначеного Закону, а саме: провести попередню перевірку повідомлення у строк не більш як десяти робочих днів, за результатами якої призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з`ясування їх достовірності; або передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; або закрити провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог ч. 3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», під час розгляду її повідомлення від 12.05.2020 року про вчинення службовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Легостаєвим І.М., Тараненко Р.В. та Базою Д.А. порушення вимог п.2 ч.3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2020 у справі № 640/11454/20 відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Келебердою В.І., вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257-262 КАС України за наявними в матеріалах судової справами доказами після спливу строків для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Представником позивача до суду було подано також додаткові пояснення, в яких зазначено про подання до відповідача повторного повідомлення про вчинення службовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Легостаєвим І.М., Тараненко Р.В. та Базою Д.А. порушення вимог п.2 ч.3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції».

Представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що за результатом розгляду повідомлень позивача було надано вичерпну та обґрунтовану відповідь, а оскільки викладена у повідомленнях інформація не містила фактичних даних, які б свідчили про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та могли б бути перевірені Національним агентством, у відповідача були відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 640/11454/20.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. 04.03.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи відповідно до протоколу від 04.03.2025.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 10.03.2025 року адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача правом подання до суду оновленого відзиву на позов не скористався.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 12.05.2020 року на електронну адресу Національного агентства з питань запобігання корупції було направлено повідомлення про вчинення службовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Легостаєвим І.М., Тараненко Р.В. та Базою Д.А. порушення вимог пункту 2 частини 3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», в якому просила:

1) провести попередню перевірку фактів, викладених в цьому повідомленні, та, в разі їх підтвердження, що неминуче - надати Міністру юстиції України припис про проведення внутрішньої (службової) перевірки цих фактів та притягнення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Легостаєв Іван Миколайович, начальник центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату вказаного вище управління Тараненко Руслан Володимирович та завідувач сектору аналітично-методичного забезпечення діяльності нотаріату Управління нотаріату того ж управління База Дмитро Анатолійовича до передбаченої законом дисциплінарної відповідальності та вжиття заходів для унеможливлення в подальшому аналогічних порушень цими та іншими службовими особами Міністерства юстиції України аналогічних порушень Закону України «Про запобігання корупції»;

2) повідомити Міністра юстиції України про правовий статус викривача та гарантії для викривачів, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», з метою запобігання протиправної помсти щодо ОСОБА_1 з боку вказаних вище службовців Міністерства юстиції України або пов`язаних з ними осіб;

3) повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду цього повідомлення у встановленому законом порядку.

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що останнє містить в собі зазначення про те, що 08.05.2020 року перелічені особи, будучи службовими особами юридичної особи – державної установи – допустили поведінку, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю юридичної особи, чим порушили п.2 ч.3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», який зобов`язує їх утримуватись від такої поведінки. При цьому позивачем вказано, що зазначене порушення мало місце за обставин, що стосуються вчинення нею на користь АТ КБ «Приватбанк» виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, зареєстрованим в реєстрі за №9345. Так, вказано, що такий виконавчий напис було вчинено на підставі заяви АТ КБ «Приватбанк» на підставі наданих стягувачем документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого КМУ. У квітні 2020 року від гр. ОСОБА_2 на адресу Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України надійшла скарга на дії ОСОБА_1 щодо вчинення вказаного виконавчого напису. У зв`язку з цим Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України юстиції України була проведена перевірка, під час якої ОСОБА_1 23.04.2020 були надані письмові пояснення по суті скарги. Як зазначила позивач у повідомленні, в порушення Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними i приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністра юстиції України №357/5 від 17.02.2014, з подальшими змінами, вона не була ознайомлена ані зі складом комісії, що могло призвести до можливого конфлікту інтересів з цими особами, ані з довідкою про результати перевірки, а отже, була позбавлена права повідомити про можливий конфлікт інтересів та надати свої письмові пояснення або заперечення на довідку. Натомість позивач була викликана спеціальною факсограмою на так звану «Оперативну нараду при начальнику управління юстиції за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 », тобто на засідання органу, не передбаченого Порядком. Вказане засідання відбулося за участю зазначених осіб та за участю позивача 08.05.2020 о 12:00 в приміщенні Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького. 21-а. Під час зазначеної «оперативної наради», начальник Південно-Східного МУ МЮ України Легостаєв І.М. не повідомив позивача про склад комісії та не вручив довідку про результати перевірки, а одразу почав обвинувачувати в неправильному вчиненні виконавчого напису, здійснюючи на неї психічний тиск, він домагався визнання в неправильному, на його думку, застосуванні цивільного закону при вчиненні нотаріального напису (неправильному визначенню строку, протягом якого може бути вчинений виконавчий напис). При цьому зухвало заявив, що Висновок науково-правової експертизи з питання визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб`єктного складу справи щодо його оскарження в суді, виконаного Інститутом держави права ім. В.M, Корецького Національної академії наук України №126/581 від 12.12.2016, на який позивач послалася в обґрунтування своєї правової позиції. Із вказаної заяви ОСОБА_4 виходить, що, в порушення положень зазначеного Порядку звернення ОСОБА_5 було розглянуто не комісією, a «оперативною нарадою» в складі зазначених вище осіб на чолі з ОСОБА_4 , та ніякої довідки про результати цього розгляду вони не складали, оскільки не повідомили позивача про це та не надали її копію. Також позивачем вказано, що зазначені особи, перебравши на себе повноваження комісії, вийшли також за межі повноважень органів юстиції при проведенні вищенаведеної перевірки, оскільки вдалися до оцінки цивільних правовідносин між сторонами правочину - кредитного договору - шо став підставою для вчинення виконавчого напису. Разом з тим, із посиланням на положення п. 31 вказаного Порядку вказано, що ОСОБА_4 не міг не знати про вищенаведені обставини не тільки як юрист, але й як керівник згаданого вище управління юстиції, яке неодноразово давало роз`яснення громадянам у відповідь на їх аналогічні скарги про відсутність у органів юстиції повноважень розглядати питання про юридичну правильність виконавчого напису. Окрім того, позивачем вказано, що ОСОБА_4 вказав на претензії щодо питань діловодства, пославшись на відсутність в її справах щодо вищенаведеного виконавчого напису документів, які насправді там містяться. Начальник центрального відділу з питань нотаріату Управління нотаріату вказаного вище управління ОСОБА_6 та завідувач сектору аналітично-методичного забезпечення діяльності нотаріату Управління нотаріату того ж управління База Д.А. не брали участь у вказаній вище сперечаннях між позивачем та ОСОБА_4 , але своєю присутністю фактично підтримували, даючи зрозуміти, що вони цілком на його боці. Однак, не отримавши зізнання позивача у неіснуючих порушеннях закону при вчиненні вказаного виконавчого напису, ОСОБА_4 наголосив, шо її повідомлять про результати оперативної наради.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про існування численних порушень Порядку вказаними службовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

1) розгляд звернення громадянки ОСОБА_3 не уповноваженим на те органом та особисте втручання в перевірку цього звернення керівництвом вищенаведеного Управління, не передбачене Порядком, без складання довідки про результати перевірки та вручення мені її копії,

2) виклик позивача для особистої бесіди під видом «оперативної наради», не передбаченої Порядком;

3) протиправний психічний тиск на позивача з наміром отримати усне зізнання в заздалегідь для вказаних вище осіб не існуючих порушеннях закону при вчиненні виконавчого напису, хоча це зізнання, навіть за умови його отримання, не має значення для результатів перевірки.

Вказане, на думку позивача, у своїй сукупності об`єктивно свідчить про те, шо згадана «оперативна нарада» мала з боку вищенаведених осіб єдину мету залякати її негативними наслідками перевірки та примусити запропонувати їм неправомірну матеріальну винагороду за уникнення цих наслідків.

Безспірним доказом достовірності вищенаведеного є сам факт проведення згаданої «оперативної наради», мету якої ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зможуть зрозуміло пояснити. Також слова позивача підтверджуються відсутністю її підпису в отриманні довідки про результати перевірки або навіть відсутністю довідки станом на час перевірки НАЗК. Окрім того, вказані вище обставини підтверджуються документами, на які я посилаюся в цьому повідомленні та копії яких додаю до нього.

В якості додатків до зазначеного повідомлення надано: копію звернення ОСОБА_3 ; копії документів, наданих заявником до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у зв`язку з наведеною перевіркою, зокрема - Висновку науково-правової експертизи з питання визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб`єктного складу справи щодо його оскарження в суді, виконаного Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України №/26/581 від 12.12.2016; роздруківку електронного листа про виклик на «оперативну нараду» - «Факсограма».

Листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.05.2020 року №23-04/17835/20 позивача було повідомлено про те, що у Національному агентстві з питань запобігання корупції в межах повноважень розглянуто повідомлення від 12 травня 2020 року щодо можливого порушення посадовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та із посиланням на положення ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» повідомлено, що особа стає викривачем, якщо повідомляє про порушення вимог Закону іншою особою, за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною. Також зазначено, що відповідно до ч.2 ст.53-2 Закону повідомлення викривача має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені. При цьому вказано, що викладена у повідомленнях інформація не містить фактичних даних, які б свідчили про порушення вимог Закону та могли б бути перевірені Національним агентством в межах його повноважень, у зв`язку з чим з повідомлень не вбачається правових підстав для вжиття Національним агентством передбачених законом заходів реагування.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач 28.05.2020 року звернулась до відповідача із повторним повідомленням про вчинення службовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Легостаєвим I.M., ОСОБА_8 та ОСОБА_7 порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», тобто про те ж саме корупційне діяння, про яке вона повідомляла у першому повідомленні, додавши до нього нові докази, що підтверджують, на її думку, первісне повідомлення, яких вона не мала в своєму розпорядженні на момент першого звернення, a саме: лист заступника начальника Управління нотаріату начальника Центрального відділу з питань нотаріату Руслана Тараненко з повідомленням про повторну перевірку нотаріальної діяльності з того самого питання, що вже було перевірено, та копію наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про цю повторну перевірку №348/8 від 26.05.2020.

У зазначеному повторному повідомленні позивач просила:

1) провести попередню перевірку цього повідомлення, за результатами якого прийняти одне із рішень, передбачених наведеним законом, яким вона вважає призначення проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні Міністерством юстиції України;

2) з метою запобігання конфлікту інтересів доручити розгляд цього повідомлення не Керівнику департаменту Сергію Деркачу, який є особою, що неналежним чином виконала свій службовий обов`язок щодо розгляду її першого повідомлення, через що в неї є сумнів в його неупередженості, а іншій особі, яка є незалежною від нього по службі та яка, буде не упередженою в цій справі та суворо дотримуватиметься закону.

Листом Національного агентства з питань запобігання корупції у відповідь на повторне повідомлення позивача повідомлено, що у повідомленнях від 12 та 28 травня 2020 року ОСОБА_1 зазначає про можливі порушення посадовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075 (із змінами). При цьому у таких повідомленнях висловлено припущення, що дії цих осіб спрямовані на залякування та пропозиції ОСОБА_1 неправомірної вигоди, що на думку останньої є порушенням пункту 2 частини третьої статті 61 Закону. При цьому зазначено, що згідно з вказаною частиною статті Закону посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зокрема зобов`язані утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю юридичної особи. Водночас Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, а отже - державним органом (абзац п`ятий частини першої статті 1 Закону). Таким чином, дія частини третьої статті 61 Закону не розповсюджуються на посадових та службових осіб державних органів. Із посиланням на положення частини другої статті 53-2 Закону вказано, що повідомлення викривача має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені, але викладена у повідомленнях ОСОБА_1 інформація не містить фактичних даних, які 6 свідчили про порушення вимог Закону та могли б бути перевірені Національним агентством в межах його повноважень. Відтак, зазначено, що з повідомлень ОСОБА_1 не вбачається правових підстав для вжиття Національним агентством передбачених Законом заходів реагування. При цьому додатково повідомлено, що відповідно до підпункту 3 пункту 5 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (зі змінами), діяльність територіальних органів юстиції контролюється Міністерством юстиції України. Також стосовно твердження про відсутність підпису на листі Національного агентства від 14 травня 2020 року № 23-04/17835/20 проінформовано, що відповідно до абзацу другого пункту 2 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 (далі - Інструкція) документування управлінської інформації в центральних органах виконавчої влади здійснюється в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу. Згідно з пунктом 4 Інструкції до електронних документів, підписаних (погоджених) із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або засвідчених кваліфікованою електронною печаткою, вимагати відтворення візуального підпису або відбитка печатки незалежно від особливостей оформлення документів не допускається.

Як вказано позивачем, зазначена відповідь була отримана 15.06.2020 року.

Вважаючи, що відповідачем було допущено бездіяльність під час розгляду вказаних повідомлень, а її права порушено, позивач звернулась з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю; корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Приписами п. 1. ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно із приписами ст.11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства, зокрема, належать: проведення аналізу: стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції; координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупційних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм; координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції; отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.

Відповідно до п.п. 1, 6, 9, 9-1 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів.

Положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно із ч.ч.1-3 статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, регулярні або зовнішні канали.

Повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.

Повідомлення про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону через регулярні або внутрішні канали повідомлення такої інформації підлягає попередній перевірці у строк не більш як десяти робочих днів.

За результатами попередньої перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень: призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з`ясування їх достовірності; передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; закрити провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні.

Викривачу надається детальна письмова інформація про результати попередньої перевірки за його повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону у триденний строк з дня завершення відповідної перевірки.

У разі якщо отримана інформація про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) вона надійшла, викривач повідомляється про це у триденний строк без проведення попередньої перевірки із роз`ясненням щодо компетенції органів або юридичних осіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації.

У разі якщо отримана інформація стосується дій або бездіяльності керівника відповідного органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшла інформація, така інформація без проведення попередньої перевірки у триденний строк надсилається до Національного агентства, що визначає порядок подальшого розгляду такої інформації.

Внутрішня (службова) перевірка або розслідування за повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попередньої перевірки. Якщо у зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, керівник відповідного органу або юридичної особи чи його заступник подовжують строк перевірки або розслідування інформації до 45 днів, про що повідомляється викривач.

Проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування не може бути доручене особі, якої або близьких осіб якої стосується повідомлена інформація.

За результатами внутрішньої (службової) перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень: передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення; у межах компетенції про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства, інформацію стосовно яких повідомлено, про усунення виявлених порушень, причин та умов вчинення правопорушення, спричинених ними наслідків, а також про здійснення заходів щодо відновлення прав і законних інтересів осіб та відшкодування збитків, шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок допущених порушень.

Матеріали попередньої та внутрішньої (службової) перевірок або розслідувань повідомленої інформації про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону зберігаються відповідним органом або юридичною особою протягом трьох років з дня отримання такої інформації.

Інформація про кримінальне правопорушення, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Інформація про адміністративне правопорушення, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.

З аналізу викладеного вище слід дійти висновку про те, що законодавець пов`язує виникнення прав та гарантій викривача з моментом подання повідомлення, яке в свою чергу має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання, і дана особа переконана, що така інформація є достовірною.

Фактичні дані у повідомленні викривача мають складатися з інформації про конкретні факти порушення встановлених Законом вимог, заборон та обмежень, які вчинені особою, зазначеною у ч. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що не кожне звернення фізичної особи до відповідача є повідомленням про корупційне правопорушення в розумінні положень Закону України «Про запобігання корупції», а тільки те, які відповідає вимогами абз.20 ч.1 ст.1 (визначення терміну «викривач») та частини другої статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції».

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у своїх повідомленнях вказувала, що протиправна поведінка посадових осіб органу юстиції полягала у системному порушенні Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними i приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністра юстиції України №357/5 від 17.02.2014, виклику її для оперативних нарад, які таким порядком не передбачені. Крім того, позивачем вказано на обставини вчинення на неї психічного тиску, що, на її переконання, здійснено з метою спонукання до пропозиції неправомірної вигоди.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що з огляду на норми Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень відповідача не належить дослідження та/або перевірка обставин порушення процедур реалізації повноважень органами державної влади, що регламентовані іншими нормативно-правовими актами, окрім перевірки фактів, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Зі змісту направлених позивачем на адресу відповідача повідомлень вбачається, що останні не містили фактів порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а лише виклад обставин порушення Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними i приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністра юстиції України №357/5 від 17.02.2014.

З огляду на викладене, оскільки повідомлення позивача не стосувались порушень саме Закону України «Про запобігання корупції», то не могли бути перевірені відповідачем.

Водночас, матеріали справи свідчать на користь того, що повідомлення позивача були розглянуті відповідачем та за результатами такого розгляду на адресу останньої було направлено листи від 14.05.2020 року №23-04/17835/20 (щодо первинного повідомлення позивача) та від 09.06.2020 року №23-04/23326/20 (щодо повторного повідомлення позивача).

Отже, суд зазначає, що під протиправною бездіяльністю слід розуміти безпідставне не вжиття суб`єктом владних повноважень юридично значимих дій, вжиття яких належить до його компетенції. Натомість під час розгляду справи встановлено, що в рамках спірних правовідносин попередній аналіз повідомлення позивача дав змогу посадовим особам відповідача дійти висновку про відсутність у них повноважень на перевірку викладених у ньому фактів. Вказане є свідченням відсутності підстав вважати, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, на що посилається позивач.

При цьому, суд зазначає, що повідомлення позивача не містило фактичних даних, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», які можуть бути перевірені, та містило лише виклад порушень вимог норм законодавства, перевірка яких не належить до компетенції Національного агентства, а отже відповідач був позбавлений правових підстав для вжиття будь-яких заходів, що передбачені приписами ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, матеріали справи свідчать, що листом від 09.06.2020 року № 23-04/23326/20 відповідач позивачу надав роз`яснення, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», якою обґрунтовані її вимоги, визначає, що посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зобов`язані утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю юридичної особи. Водночас Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, а отже - державним органом (абз.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»). Відтак, дія ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції» не розповсюджується на посадових осіб органів державної влади.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено порушення прав позивача.

Стосовно доводів позивача щодо надання відповіді відповідачем без зазначення дати та номера вихідної кореспонденції суд зазначає таке.

Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в Україні реалізується єдина державна політика електронного документообігу та нормами цього Закону встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 (далі - Інструкція), документування управлінської інформації в установах здійснюється в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу.

Згідно з п. 4 Інструкції до електронних документів, підписаних (погоджених) із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або засвідчених кваліфікованою електронною печаткою, вимагати відтворення візуального підпису або відбитка печатки незалежно від особливостей оформлення документів не допускається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не може бути заперечена юридична сила та допустимість документа виключно через те, що він має електронну форму.

Враховуючи надані представником відповідача пояснення, з огляду на обставини того, що листи відповідача містять усі необхідні та визначені законодавством реквізити електронного документа, суд вважає доводи позивача у цій частині необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.