Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №480/10747/23 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Справа № 480/10747/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10747/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 28.10.2020 року по 23.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) №304 від 23.11.2022 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Станом на 23.11.2022 вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна – 24 роки 06 місяців 29 днів, пільгова – 10 років 10 місяців 00 днів.

На день звільнення з військової служби відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, зокрема, з виплати індексації, компенсації за неотримане речове майно, компенсації за продовольче забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки із врахуванням додаткового грошового забезпечення та матеріальної допомоги для розв`язання соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 37 днів в 2020 році та за 45 днів в 2022 році, грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ст. 16-2 Закону України “ Про відпустки ” за період 2020-2022 роки з урахуванням додаткового грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, у наказі відповідача про звільнення №304 від 23.11.2022 року частково визначено розміри та види грошового забезпечення, що підлягають виплаті позивачу у зв`язку із звільненням з військової служби, проте, ані станом на дату видання зазначеного наказу, ані станом на день звернення до суду з позовною заявою грошові кошти визначені у наказі не виплачено.

Крім того, відповідач грошове забезпечення позивача протиправно розраховував, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року.

Позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.10.2020 по 23.11.2022;

2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 23.11.2022, та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 23.11.2022;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 23.11.2022, та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2020 по 23.11.2022;

4) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого харчування за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого харчування за період з 28.10.2020 по 23.11.2022;

5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період 2020-2022 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період 2020-2022 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням фактично виплачених сум;

6) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

7) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 37 діб та за 2022 рік - за 45 діб - та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 37 діб та за 2022 рік - за 45 діб;

8) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2020-2022 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 23.11.2022, та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2020-2022 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 23.11.2022;

9) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 23.11.2022;

10) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць за період з 01.11.2022 по 23.11.2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з 01.11.2022 по 23.11.2022, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

11) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 28.10.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

12) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

13) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 23.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Ухвалою від 25.10.2023 Сумський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2024 скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.03.2024 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 22.03.2024 Сумський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 03.02.2026 суд замінив відповідача в цій справі з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .

Відповідач військова частина НОМЕР_1 подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначивши, що індексація за період з листопада 2020 по грудень 2022 позивачу виплачувалась, тому твердження про ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за вказаний період не відповідають дійсності.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 23.11.2022 та бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 23.11.2022, та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 відповідач зауважив про пропуск позивачем строку звернення до суду з цими вимогами. Крім того, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Водночас, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898 (далі - Інструкція № 232).

Пунктом 4 розділу III Інструкції № 232 регламентовано, зокрема, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов`язано з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Пунктом 2 розділу IV Інструкції № 232 установлено, що теплі речі (за винятком БЄК) за військовослужбовцями строкової служби та мобілізованими не закріплюються, а видаються в тимчасове використання. Порядок їх використання встановлюється командиром військової частини. Після закінчення зимової пори року теплі речі вилучаються, піддаються хімічному чищенню, ремонтуються та здаються для зберігання на речовий склад військової частини.

Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

Таким чином, відповідно до вимог Інструкції Позивачу при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються, тобто при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей.

Наведене свідчить, що в позивача, зарахованого на всі види грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України та звільненого зі служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Відповідно, у відповідача не виникло обов`язку щодо видачі позивачу спірної довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положенням Інструкції № 232 був би зобов`язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув права.

Стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого харчування за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 відповідач зазначив, що харчування військовослужбовців регулюється Постановою КМУ від 29 березня 2002 р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».

Відповідно до навденої постанови за рахунок держави харчуванням забезпечуються:

а) військовослужбовці строкової військової служби, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими нормами;

військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу військової служби, які проходять військову службу за контрактом в Збройних Силах, у Держспецтрансслужбі, Національній гвардії, Державній прикордонній службі, крім вихідних, святкових днів та часу перебування у відпустці, тільки обідом з розрахунку 45 відсотків добового набору продуктів за цією нормою, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими підпунктами цього пункту або за іншими нормами.

Зазначеним військовослужбовцям на їх бажання за рішенням командира військової частини дозволяється виплачувати грошову компенсацію у розмірі вартості набору продуктів, який видається на приготування обіду.

Тобто, з моменту зарахування військовослужбовця до списків частини він повністю забезпечується продуктами харчування і знаходиться на продовольчому забезпеченні.

Позивачем в позові жодним чином не доведено факт відсутності такого забезпечення. Також відсутні докази звернення позивача до командира з відповідними скаргами на відсутність продовольчого забезпечення або з рапортами про виплату компенсацію.

Тобто, дана вимога позивача про грошову компенсацію вартості не отриманого харчування та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості не отриманого харчування є безпідставною, необґрунтованою та незаконною і не підлягаює задоволенню.

Стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за спірний період із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, відповідач вказав, що обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 та всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії) здійснювалось відповідно до п. 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Щодо вимог ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбаченої постановою КМУ № 704, відповідач зазанчив, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачем отримувалась в 2020, 2021 та 2022 роках, а саме матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена 28.12.2020, 12.10.2021, 09.12.2022 в розмірі посадового окладу в сумі 1020,00 грн, грошова допомога для оздоровлення виплачувалась 18.12.2020, 20.12.2021, 09.12.2022 в розмірі місячного грошового забезпечення, в сумах 13194,58 грн, 13194,58 грн, 17090,65 грн відповідно.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Щомісячна додаткова грошова винагорода, яку позивач отримував під час проходження військової служби за період з 2020-2022 роки, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", не входить до складу розміру грошової допомоги на оздоровлення, і також не враховується при виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

В частині спору про грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2020 -2022 роки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 23.11.2022, відповідач вказав, що що компенсація за відпустку учаснику-бойових дій згідно наказу від 23.11.2022 року виплачена в сумі 15951,00 грн.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 24 повних календарних роки служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 23.11.2022, відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 згідно наказу про зарахування від 28.10.2020 №272 і до виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 згідно наказу від 23.11.2022 №304, тому одноразова грошова винагорода при звільненні виплачена за 2 роки служби у військовій частині.

В частині позовної вимоги про додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" відповідач вказав, що додаткову винагороду виплачено позивачу 09.12.2022 в сумі 23000,00 грн (пропорційно за період з 01.11.2022 по 23.11.2022).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 жовтня 2020 року №272 позивача ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2020, як такого, що прибув для подальшого проходження військової служби за контрактом ( а.с. 173).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2022 №304 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 08.11.2022 № 182-РС з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, виключено зі списків частини з 23 листопада 2022 року ( а.с.172).

Станом на 23 листопада 2022 року вислуга у Збройних Силах України склала: календарна – 24 роки 06 місяців 29 днів, пільгова – 10 років 10 місяців 0 днів.

Вирішено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 02 календарних роки.

Щорічну основну відпустку за 2020 рік використав у кількості 08 календарних днів: з 24.12.2020 по 02.01.2021 (з урахуванням 02 святкових днів).

Щорічну основну відпустку за 2021 рік використав у кількості 45 календарних днів: з 03.01.2021 по 18.01.2021 (з урахуванням 01 святкового дня) та з 01.07.2021 по 30.07.2021.

Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використовував. Виплатити грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Виплатити грошову компенсацію за невикористані 14 днів додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 14 днів додаткової відпустки за 2022 рік, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Виплатити щомісячну премію до посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби за листопад 2022 року у повному обсязі з 01 по 23 листопада 2022 року.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби за листопад 2022 року в розмірі 65% з 01 по 23 листопада 2022 року.

Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік згідно з наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 у розмірі 16 744,98 гривень.

Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік згідно з наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 у розмірі 1020 гривень.

Виплатити додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 30000 гривень пропорційно часу проходження служби у період дії воєнного стану за листопад 2022 року з 01 по 23 листопада 2022 року у розмірі 23 000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо кожної із позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року ( далі – Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Згідно з положеннями частини шостої статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У цій справі судом встановлено, що у 2020-2022 роках відповідачем було проведено індексацію грошового забезпечення позивача, що відображено у наданій відповідачем довідці про розмір грошового забезпечення позивача №810 від 23.02.2026 ( а.с.164). Відтак, твердження позивача про ненарахування йому індексації грошового забезпечення не відповідають фактичним обставинам справи, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 1-2 Закону № 2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

В свою чергу пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

До того ж варто зауважити, що визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, ніяким чином не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом.

З викладеного висновується, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232, не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Враховуючи вказане, суд вважає, що позивач, звільнений у відставку за станом здоров`я з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, тому відмова видати довідку про вартість речового майна, а також ненарахування та невиплата компенсації цієї вартості при звільненні є протиправною бездіяльністю відповідача. За таких обставин суд вважає, що належним і достатнім способом захисту позивача в цій частині буде зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату.

Стосовно позовних вимог про компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період служби, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів іх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» ( Норма 1 – загальновійськова) за рахунок держави харчуванням забезпечуються:

а) військовослужбовці строкової військової служби, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими нормами;

військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу військової служби, які проходять військову службу за контрактом в Збройних Силах, у Держспецтрансслужбі, Національній гвардії, Державній прикордонній службі, крім вихідних, святкових днів та часу перебування у відпустці, тільки обідом з розрахунку 45 відсотків добового набору продуктів за цією нормою, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими підпунктами цього пункту або за іншими нормами.

Зазначеним військовослужбовцям на їх бажання за рішенням командира військової частини дозволяється виплачувати грошову компенсацію у розмірі вартості набору продуктів, який видається на приготування обіду.

Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.10.2020 №272 вбачається, що позивач зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, а наказом від 23.11.2022 №304 виключений зі списків частини з 23.11.2022, при цьому з продовольчого забезпечення виключений з 24.11.2022 ( а.с.172,173) . Відтак, з моменту зарахування військовослужбовця до списків частини він повністю забезпечується продуктами харчування і знаходиться на продовольчому забезпеченні.

Судом не встановлено факту відсутності продовольчого забезпечення позивача під час проходження ним військової служби, а також факту звернення позивача з рапортом про виплату компенсації за неотримане продовольче забезпечення. Не зазначає про такі обставини позивач і у своєму позові.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості не отриманого харчування є безпідставною та не підлягаює задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 01.11.2022 по 23.11.2023, суд виходить з такого.

Пунктом 1 постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2020-2022 роки по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 з вказаними основними та додатковими видами грошового забезпечення, вбачається, що додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць позивачу нарахована та виплачена 09.12.2022 в сумі 23000,00 грн. (пропорційно за період з 01.11.2022 по 23.11.2022).

Відтак військовою частиною виконано своє зобов`язання з нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць, а отже дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про перерахунок грошового забезпчення позивача із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу, окладу за військове звання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що обчислення та виплата позивачу за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 грошового забезпечення, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії) здійснювалось відповідно до п. 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зазначене підтвердив у своїму відзиві відповідач.

Суд не може погодитись з відповідачем в цій частині позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 17 Конституції Українизакріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другоюстатті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріпленихКонституцією Українита законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Підпорядкомрозуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу з використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

У контексті наведеного, суд зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IXПро Державний бюджет України на 2022 рік).

Отже, у період військової служби позивача оклад за посадою та оклад за військовим званням, а також інші складові, що обраховуються у відсотковому значенні відносно цих величин (надбавки, премія, тощо) повинні розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.

З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також, позовні вимоги стосовно виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, на переконання суду, підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Судом встановлено, що твердження позивача про невиплату грошової допомоги на оздоровлення не відповідають фактичним осбтавинам справи, оскільки із наданої відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення позивача №810 від 23.02.2026 ( витяг з карток особових рахунків позивача) вбачається, що грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки позивачу нараховано у розмірі місячного грошового забезпечення у розмірі 13194,58 грн, 13194,58 грн, 17090,65 грн за кожен рік відповідно.

При цьому, посилання позивача на наказ Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», Постанову Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» є безпідставним, оскільки під час проходження позивачем військової служби у відповідача та на час виникнення спірних правовідносин наведені нормативні акти втратили чинність.

Водночас, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача складалось із посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, що відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Тобто, на момент звільнення позивача з військової служби в цій частині його право було порушене лише в частині визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення, з огляду на розмір місячного грошового забезпечення, котре повинне розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з мотивів наведених судом вище.

Також щодо вимоги позивача про нарахування і виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Механізм та умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Збройних Сил України передбачено Порядком №260. Відповідно до розділу І цей вид допомоги відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення ( п.1 розділу І ) і виплачується в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України) ( п.8 розділу І).

Відповідно до розділу ХХІV цього Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення ( п.1 розділу ХХІV). Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України ( п.7 розділу ХХІV). Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п.9 розділу ХХІV).

Так, в 2020 році суму даної винагороди було встановлено в розмірі одного окладу за військовим званням (п.6 наказу Міноборони від 18.02.2020 № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік».)

В 2021 році - в розмірі одного окладу за військовим званням (п.6 наказу Міністерства оборони України № 59 від 12.03.2021 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік»).

В 2022 році - в розмірі одного окладу за військовим званням (п.6 наказу Міністерства оборони України № 30 від 31.01.2022 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік».

Судом встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалась позивачу 28.12.2020, 12.10.2021, 09.12.2022 в розмірі його посадового окладу в сумі 1020,00 грн ( а.с.164). Проте, як вже судом зазначено, посадовий оклад повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Вирішуючи вимоги щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 рік тривалістю 37 діб та за 2022 рік тривалістю 45 діб, суд виходить з такого.

Право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них передбачене статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ.

Так, частиною 1 наведної норми передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Частина 2 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначає, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до абзаців 1,2,3 частини 14 цієї статті військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 ( далі – Порядок №260).

Відповідно до вимог п.п.3,6 Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2020 №272 старшого прапорщика ОСОБА_3 зараховано до особового складу частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2022 №304 старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено з особового складу частини, зазначено що щорічну основну відпустку за 2020 рік використав у кількості 08 календарних днів з 24.12.2020 по 02.01.2021 (з урахуванням 2 святкових днів), щорічну основну відпустку за за 2022 рік не використав, вирішено виплатити грошову компенсацію за 45 календрних днів невикористаної щорічної основоної відпустки за 2022 рік. ( а.с. 172, 173).

При цьому, позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 37 діб. Суд зазначає, що право на таку відпустку у позивача було відсутнє, оскільки період його перебування на службі у військовій частині НОМЕР_2 розпочався 28.10.2020, відтак і права на грошову компенсацію позивач не набув. Як вже зазначено, у 2020 році позивачу пропорційно до відпрацьованого часу надавалась відпустка, яку він використав у кількості 08 календарних днів з 24.12.2020 по 02.01.2021 (з урахуванням 2 святкових днів), тому в цій частині позовних слід відмовити.

Водночас, судом встановлено, що на день звернення позивача з цим позовом до суду розрахунок компенсації за невикорстані дні відпустки за 2022 рік відповідачем не проведено, що згодом визнав і відповідач. Проте, на момент розгляду справи відповідачем у квітні 2026 року це порушення усунуто шляхом нарахування і виплати позивачеві коштів в сумі 25251,44 грн, що підтверджується розрахунком та довідкою банківської установи про зарахування коштів на рахунки одержувачів ( а.с.186-188). При цьому розрахунок грошової компенсації протиправно здійснений з огляду на розмір місячного грошового забезпечення, розраховане із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають задовленню вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягала у ненарахуванні та невиплаті на момент звільнення компенсації за невикорстані дні відпустки основної щорічної відпустки за 2022 рік у передбаченому законом розмірі та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію за невикорстані дні відпустки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, котре повинне розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з мотивів наведених судом вище.

Стосовно позвних вимог ОСОБА_1 про компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки за період 2020-2022 років, як учаснику бойвих дій, що передбачено п.12 ст.12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціалдьного захисту», суд виходить з такого.

Наведеною нормою передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Відповідно до абзацу третього частини 14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2022 №304, яким старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено з особового складу частини та довідки ( а.с. 172, 164), вбачається, що прийняте рішення про виплату грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 14 днів додаткової відпусткии за 2022 рік нараховані позивачу у розмірі сумі 15951,00 грн, і, як вказав відповідач у відзиві, виплачені 09.12.2022. Таким чином, військовою частиною зобов`язання з нарахування та виплати позивачу компенсації за відпустку як участнику бойових дій (УБД) виконано частково, оскільки при розрахунку не застосовано розмір місячного грошового забезпечення, котре повинне розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з мотивів наведених судом вище.

Стосовно одноразової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону №2011-ХІІ, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачена виплата одноразової допомоги при звільненні, розмір якої визначається в залежності від підстав звільнення та наявності певної вислуги.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:

за станом здоров`я;

за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

у зв`язку із звільненням з полону.

Тобто, цим пунктом наявність певної вислуги для виплати одноразової допомоги не вимагається.

Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлений розмір одноразової грошової допомоги 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби

у зв`язку із закінченням строку контракту;

за віком;

у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

у зв`язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку";

з підстав, визначених пунктами 1 і 5 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку";

у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;

у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану;

за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

При цьому необхідною умовою для виплати виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за наведених підстав є навність вислуги 10 календарних років і більше.

Абзацами 23, 24 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема військового квитка ( а.с.135 на звороті) позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 15.09.98 по 22.04.2019. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2020 №272 старшого прапорщика ОСОБА_3 зараховано до особового складу частини ( а.с.173). На день зарахування календарна вислуга років вже становила 22 роки 06 місяців 13 днів. Тобто, досліджені докази свідчать, про те, що на момент звільнення позивача у 2019 році з попередньої військової служби він мав достатню вислугу та набув право на отримання грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2022 №304 старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено з особового складу частини, зазначено про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 02 календарні роки, що відповідно до довідки склало 17090,65 грн ( а.с. 172, 173).

З огляду на наведене, в цій частині правовідносин відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормативними актами, та не допустив протиправної бездіяльності, окрім визначення розміру одноразової грошової допомоги з огляду на розмір місячного грошового забезпечення, котре повинне розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з мотивів наведених судом вище. Тому, в цій частині порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідча провести відповідні перерахунки.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 23.11.2022, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2020 по 23.11.2022.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28.10.2020 по 23.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 28.10.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 23.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2022 роки, одноразової допомоги при звільненні, виходячи із розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, розрахованого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" , Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" відповідно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах