Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №460/6503/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м. Рівне№460/6503/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання, протягом тривалого часу, постанов Рівненського окружного адміністративного суду 12 вересня 2023 року у справі № 460/9919/ 23, від 28 вересня 2023 року у справі № 460/16618/23, від 02 липня 2024 року у справі № 460/6261/24; стягнення з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі: 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено позивачем, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тривалим невиконанням судових рішень Рівненського окружного адміністративного суду в частині стягнення судових витрат за виконавчими листами у справах №817/1595/18, №460/14623/21, №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24, які неодноразово подавалися ним до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області разом із відповідними заявами та банківськими реквізитами, зокрема довідкою АТ «Ощадбанк» із зазначенням МФО, коду ЄДРПОУ та номера рахунку; водночас, попри подання всіх необхідних документів, відповідач фактичного виконання судових рішень не забезпечив, натомість у листах від 11.11.2019 №13-08-10/6174, від 15.04.2020 №13-13-11/1889, від 30.06.2023 №04-13-11/4793, від 03.10.2025 №04-08-11/6769, від 27.11.2025 №04-13-10/8150, від 22.01.2026 №04-11-10/501 та від 25.02.2026 №04-11-10/1374 посилався на відсутність рахунків боржника, неможливість безспірного списання коштів, виконання рішень у порядку черговості, належність виконавчих документів до третьої черги погашення заборгованості та недостатність бюджетних асигнувань; поряд із тим позивач вказує, що відповідач без належного повідомлення стягувача направив оригінали виконавчих листів у справах №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24 до Рівненського окружного адміністративного суду листом від 22.09.2025 №04-08-10/6445, а листи від 30.06.2025 №04-08-10/4527 та від 31.07.2025 №04-08-10/5272, на які посилається відповідач, позивач фактично не отримував, у зв`язку з чим вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, такими, що порушують його право на реальне та своєчасне виконання судових рішень, і саме це зумовило необхідність звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Відповідач, Державна казначейська служба України, надав до суду відзив на позов, згідно змісту якого зазначив, що виконавчі листи, видані Рівненським окружним адміністративним судом у справах №817/1595/18, №460/14623/21, №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24, були прийняті органами Казначейства до виконання та підлягають виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845. Зазначив, що у боржника відсутні відкриті в органах Казначейства рахунки, з яких можливе безспірне списання коштів, у зв`язку з чим виконання відповідних судових рішень здійснюється за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду у порядку черговості надходження виконавчих документів та в межах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Також вказав, що виконавчі документи позивача належать до третьої черги погашення заборгованості, тоді як станом на час надання відповідей Державною казначейською службою України здійснювалося виконання рішень першої черги. Крім того, відповідач зазначив, що листом від 30.06.2025 №04-08-10/4527 звертався до позивача з метою отримання додаткових відомостей щодо банківського рахунку, необхідних для виконання виконавчих листів, однак станом на 31.07.2025 такі відомості, на думку відповідача, надані не були, у зв`язку з чим листом від 31.07.2025 №04-08-10/5272 виконавчі листи були повернуті відповідно до підпункту 9 пункту 9 Порядку №845. Також зазначив, що окремі виконавчі документи були направлені до Рівненського окружного адміністративного суду як органу, що їх видав, для приєднання до матеріалів відповідних справ. Вважає, що Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області діяло в межах наданих законом повноважень, вживало передбачених законодавством заходів щодо виконання судових рішень та належним чином інформувало позивача про стан виконання виконавчих документів, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не вбачає та просить у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року по справі №817/1595/18, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, вул. Короленка, 7, м. Рівне, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій – задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у не проведені ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, із врахуванням 88% відповідних сум грошового забезпечення.

Стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, вул. Короленка, 7, м. Рівне, код ЄДРПОУ 21084076), судові витрати на суму 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Вказане рішення суду набрало законної сили 13 листопада 2018 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року по справі №460/14623/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті з 01.12.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки від 26.07.2021 № 1289, виданої Державною установою “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Рівненській області”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 №988, із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Рівненській області” про розмір грошового забезпечення від 26.07.2021 № 1289, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02 червня 2022 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року по справі №460/16618/23 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження з 01 березня 2022 року розміру підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного постановою Кабінету Міністрів України №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням, установленим постановою Кабінету Міністрів України №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, без обмеження максимальним розміром.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2023 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року по справі №460/9919/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.07.2021 з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 13 жовтня 2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року по справі №460/6261/24 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 при перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" максимальним розміром.

Зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, починаючи з 01.03.2022 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" починаючи з 01.03.2023, виходячи з основного розміру призначеної пенсії - 88% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених коштів.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02 серпня 2024 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із тривалим невиконанням, на думку позивача, судових рішень Рівненського окружного адміністративного суду в частині стягнення судових витрат, а також у зв`язку із діями та бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області під час прийняття до виконання, обліку, розгляду та подальшого руху виконавчих листів, виданих Рівненським окружним адміністративним судом у справах №817/1595/18, №460/14623/21, №460/16618/23, №460/9919/23 та №460/6261/24.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою примусового виконання судових рішень Рівненського окружного адміністративного суду позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подавалися заяви та виконавчі листи, видані Рівненським окружним адміністративним судом, зокрема у справах: №817/1595/18 за судовим рішенням від 24 липня 2018 року; №460/14623/21 за судовим рішенням від 22 листопада 2021 року; №460/16618/23 за судовим рішенням від 28 вересня 2023 року; №460/9919/23 за судовим рішенням від 12 вересня 2023 року; №460/6261/24 за судовим рішенням від 02 липня 2024 року. Вказані виконавчі документи надсилалися позивачем до органу Казначейства з проханням забезпечити виконання відповідних рішень Рівненського окружного адміністративного суду в частині стягнення судових витрат.

Так, судом встановлено, що 05 серпня 2019 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області було надіслано виконавчий лист, виданий Рівненським окружним адміністративним судом 24.04.2019 у справі №817/1595/18, для примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/1595/18 в частині стягнення судових витрат. Вказаний виконавчий лист був поданий позивачем до відповідача як органу, уповноваженого на здійснення заходів з виконання судових рішень у порядку, визначеному законодавством, у тому числі шляхом безспірного списання коштів або виконання судового рішення відповідно до механізму, встановленого для виконання рішень, боржником за якими є державний орган або інший суб`єкт, виконання рішень щодо якого здійснюється органами Казначейства.

Поряд із тим, враховуючи, що протягом тривалого часу після направлення зазначеного виконавчого листа від Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на адресу позивача не надходило будь-якої інформації щодо прийняття виконавчого документа, стану його опрацювання, порядку виконання або причин невиконання, 05 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву з проханням повідомити про стан примусового виконання виконавчого документа у справі №817/1595/18 від 24.04.2019.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області позивачу було надано лист від 11.11.2019 №13-08-10/6174, відповідно до змісту якого відповідач повідомив, що виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1595/18 неможливо виконати, оскільки у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні рахунки, з яких можливе безспірне списання коштів на виконання судового рішення. Таким чином, у наведеному листі відповідач фактично пов`язав неможливість виконання виконавчого листа з відсутністю рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, з яких могло б бути здійснене безспірне списання коштів.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що 31 березня 2020 року позивач повторно звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області із заявою, у якій просив повідомити про стан примусового виконання виконавчого документа у справі №817/1595/18 від 24.04.2019, виданого Рівненським окружним адміністративним судом. Зазначене звернення було зумовлене відсутністю фактичного виконання судового рішення та необхідністю отримання від органу Казначейства належної інформації про реальний стан виконання виконавчого листа.

Водночас, за результатами розгляду вказаного звернення, Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області надало позивачу лист від 15.04.2020 №13-13-11/1889, відповідно до якого повідомило, що виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1595/18 неможливо виконати негайно, оскільки забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів буде проводитися Державною казначейською службою України у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства та в межах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Отже, у зазначеному листі відповідач послався вже не лише на питання рахунків боржника, а й на загальний порядок черговості виконання судових рішень та залежність виконання від наявності відповідних бюджетних призначень.

З матеріалів справи судом також встановлено, що 07 липня 2022 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області було надіслано виконавчий лист, виданий Рівненським окружним адміністративним судом 17 червня 2022 року, для примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі №460/14623/21 в частині стягнення судових витрат. Вказаний виконавчий лист, як і попередній виконавчий документ у справі №817/1595/18, був скерований позивачем до відповідача з метою забезпечення реального виконання судового рішення та отримання присуджених судом сум.

Поряд із тим, на вимогу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області від 13.07.2022 №04-08-10/5639 позивачем 02 серпня 2022 року було надіслано довідку АТ «Ощадбанк» із зазначенням банківських реквізитів, необхідних для здійснення виплати коштів, а саме МФО банку, коду ЄДРПОУ та номера рахунку. Таким чином, позивачем було виконано вимогу відповідача щодо надання додаткових банківських відомостей, необхідних для перерахування коштів за виконавчими документами, що, на думку позивача, підтверджує надання ним відповідачу всієї необхідної інформації для належного виконання судових рішень.

В подальшому, враховуючи, що після направлення виконавчого листа у справі №460/14623/21 та подання банківських реквізитів на адресу позивача протягом тривалого часу не надходило належної інформації щодо стану виконання зазначеного виконавчого документа, 31 травня 2023 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області було направлено заяву з проханням повідомити про стан примусового виконання виконавчого документа у справі №460/14623/21 щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області за результатами розгляду зазначеного звернення надано лист від 30.06.2023 №04-13-11/4793, яким позивача повідомлено, що виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі №460/14623/21 відбуватиметься у порядку виконання рішень, що належать до третьої черги погашення заборгованості. При цьому відповідач зазначив, що забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів буде проводитися Державною казначейською службою України у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства та в межах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Разом з тим, судом встановлено, що 18 червня 2025 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області було надіслано виконавчі листи для примусового виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/9919/23 за судовим рішенням від 12 вересня 2023 року, №460/16618/23 за судовим рішенням від 28 вересня 2023 року та №460/6261/24 за судовим рішенням від 02 липня 2024 року, а саме в частині стягнення судових витрат. Таким чином, позивачем було подано до органу Казначейства чергові виконавчі документи, спрямовані на забезпечення виконання судових рішень, що набрали законної сили та підлягали обов`язковому виконанню.

Водночас, після подання 18 червня 2025 року зазначених виконавчих листів та відповідної заяви на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, позивач, як вбачається з матеріалів справи, протягом тривалого часу не отримав від відповідача належної відповіді щодо прийняття виконавчих документів до виконання, результатів їх розгляду, вчинення дій щодо реєстрації, обліку або повернення таких документів. У зв`язку з цим 26 вересня 2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву з проханням повідомити про прийняте рішення за поданою ним заявою від 18 червня 2025 року.

В подальшому від Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області надійшов лист від 03.10.2025 №04-08-11/6769, відповідно до якого відповідач повідомив, що заява позивача від 18 червня 2025 року прийнята до розгляду та зареєстрована. Разом з тим, зі змісту вказаного листа, за твердженням позивача, не вбачалося фактичного вирішення питання про виконання поданих виконавчих документів, а також не було надано вичерпної інформації про подальший рух виконавчих листів та конкретні дії, вчинені відповідачем з метою виконання рішень суду.

Поряд із тим, з матеріалів справи вбачається, що у подальшому відповідач посилався на лист від 30.06.2025 №04-08-10/4527, який, за твердженням Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, був направлений позивачу з метою отримання додаткових відомостей щодо банківського рахунку, необхідних для виконання виконавчих листів. Водночас позивач зазначає, що на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області раніше вже неодноразово надсилалися реквізити його банківського рахунку, зокрема заява від 02 серпня 2022 року та довідка АТ «Ощадбанк» із зазначенням МФО, коду ЄДРПОУ і номера рахунку, що свідчить про наявність у відповідача необхідної банківської інформації для здійснення виплат.

Разом з тим, відповідач зазначав, що станом на 31.07.2025 стягувачем за виконавчими листами не надано додаткових відомостей, необхідних та достатніх для виконання виконавчих листів. У зв`язку із цим, як вказував відповідач, Головним управлінням Казначейства листом від 31.07.2025 №04-08-10/5272 позивачу було повернуто виконавчі листи разом із додатками відповідно до підпункту 9 пункту 9 Порядку №845.

Водночас позивач заперечує факт отримання ним оригіналів виконавчих листів разом із додатками та зазначає, що жодних оригіналів виконавчих листів на свою адресу він не отримував, будь-яких поштових повідомлень про надходження таких документів або необхідність їх отримання йому не надходило. Позивач також наголошує, що відповідачу достовірно були відомі засоби зв`язку позивача, однак, незважаючи на це, належне повідомлення позивача про повернення виконавчих документів не було забезпечено. З огляду на наведене позивач вважає, що посилання відповідача на лист від 31.07.2025 №04-08-10/5272 не підтверджує належного повернення виконавчих листів стягувачу та не спростовує доводів позивача про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом від 22.09.2025 №04-08-10/6445 Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області направило виконавчі листи до органу, який їх видав, тобто до Рівненського окружного адміністративного суду, з метою приєднання до матеріалів відповідних справ. Як убачається з подальших матеріалів листування, саме зазначеним листом відповідачем були направлені оригінали виконавчих листів у справах №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду.

Судом також встановлено, що 18 листопада 2025 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області була направлена заява щодо навмисного невиконання судових рішень посадовими особами Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області. Вказана заява була зумовлена тим, що, на думку позивача, попри неодноразові звернення, подання виконавчих документів, надання банківських реквізитів та тривалий строк перебування виконавчих листів на виконанні, реального виконання судових рішень здійснено не було.

В подальшому Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області позивачу було надано лист від 27.11.2025 №04-13-10/8150, відповідно до якого відповідач повідомив, що стягнення за виконавчими листами відбуватиметься у порядку виконання рішень, що належать до третьої черги погашення заборгованості. При цьому у зазначеному листі відповідач також повідомив, що станом на 27.11.2025 виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1595/18 обліковується у черзі за №643215, а виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі №460/14623/21 обліковується у черзі за №1344663.

Отже, зі змісту листа від 27.11.2025 №04-13-10/8150 вбачається, що відповідач визнавав факт перебування окремих виконавчих листів на обліку у черзі на виконання, зокрема виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1595/18 та виконавчого листа від 17.06.2022 у справі №460/14623/21, однак фактичне виконання судових рішень у частині стягнення судових витрат на користь позивача станом на дату надання зазначеної відповіді здійснено не було.

Разом з тим, 12 січня 2026 року позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області втретє було направлено заяву з проханням надіслати рішення Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про стягнення коштів на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду, а також копію листа від 22.09.2025 №04-08-10/6445 про направлення виконавчих документів до органу, який їх видав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2026 від Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області надійшов лист №04-11-10/501 з додатками. До зазначеного листа як додаток було долучено лист Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області від 22.09.2025 №04-08-10/6445, відповідно до якого оригінали виконавчих листів у справах №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24 були надіслані на адресу Рівненського окружного адміністративного суду.

Крім того, до листа від 22.01.2026 №04-11-10/501 були долучені листи Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області від 30.06.2025 №04-08-10/4527 та від 31.07.2025 №04-08-10/5272, адресовані на поштову адресу позивача. Водночас позивач зазначає, що вказані листи йому фактично не надходили, про їх існування він дізнався лише після отримання листа від 22.01.2026 №04-11-10/501 з додатками, а тому вважає, що відповідач неналежним чином забезпечив повідомлення позивача про необхідність надання додаткових відомостей та про повернення виконавчих документів.

Поряд із тим, позивач зазначає, що відповідач, направляючи поштову кореспонденцію, не зазначив на поштовому конверті відомі йому засоби зв`язку позивача, незважаючи на те, що відповідачу достовірно були відомі такі засоби зв`язку. На думку позивача, наведене свідчить про формальний характер дій відповідача та про відсутність належного вжиття заходів для реального інформування стягувача про стан виконавчих документів, необхідність подання додаткових відомостей або повернення оригіналів виконавчих листів.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області з метою отримання інформації про стан примусового виконання виконавчих документів та забезпечення реального виконання судових рішень. Зокрема, в матеріалах справи наявні або згадуються відповіді Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області: від 11.11.2019 №13-08-10/6174; від 15.04.2020 №13-13-11/1889; від 30.06.2023 №04-13-11/4793; від 03.10.2025 №04-08-11/6769; від 27.11.2025 №04-13-10/8150; від 22.01.2026 №04-11-10/501; від 25.02.2026 №04-11-10/1374. На переконання позивача, зазначені відповіді мали характер формальних повідомлень та не свідчили про вжиття відповідачем належних і достатніх заходів для фактичного виконання судових рішень.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач — Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області — у листах від 30.06.2023 №04-13-11/4793, від 27.11.2025 №04-13-10/8150, від 22.01.2026 №04-11-10/501 обґрунтовував неможливість або відстрочення примусового виконання судових рішень тим, що наразі Державною казначейською службою України виконуються рішення першої черги, тоді як виконавчі документи позивача належать до третьої черги погашення заборгованості. Крім того, відповідач посилався на те, що у боржника відсутні відкриті в органах Казначейства рахунки, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, а тому провести процедуру безспірного списання коштів з рахунків боржника не видається можливим.

Разом з тим, відповідач також посилався на відсутність належного асигнування відповідної бюджетної програми та повідомляв, що виконавчі листи підлягають виконанню у третю чергу відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а станом на день надання відповідних відповідей Державною казначейською службою України виконуються рішення першої черги. Таким чином, відповідач фактично пов`язував невиконання виконавчих документів із черговістю погашення заборгованості, відсутністю рахунків боржника, неможливістю безспірного списання та обмеженістю бюджетних асигнувань.

Водночас позивач наголошує, що ним були вчинені всі залежні від нього дії, спрямовані на забезпечення виконання судових рішень, а саме: подано виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1595/18; направлено заяву від 05.11.2019 щодо стану виконання цього виконавчого документа; повторно направлено заяву від 31.03.2020 щодо стану його виконання; подано виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі №460/14623/21; 02.08.2022 надано довідку АТ «Ощадбанк» із зазначенням МФО, коду ЄДРПОУ та номера рахунку; 31.05.2023 направлено заяву щодо стану виконання виконавчого документа у справі №460/14623/21; 18.06.2025 подано виконавчі листи у справах №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24; 26.09.2025 направлено заяву щодо прийнятого рішення за заявою від 18.06.2025; 18.11.2025 направлено заяву щодо навмисного невиконання судових рішень посадовими особами відповідача; 12.01.2026 повторно витребувано рішення про стягнення коштів та копію листа від 22.09.2025 №04-08-10/6445 щодо направлення виконавчих документів.

Поряд із тим, відповідач у відповідь на звернення позивача надавав листи від 11.11.2019 №13-08-10/6174, від 15.04.2020 №13-13-11/1889, від 30.06.2023 №04-13-11/4793, від 03.10.2025 №04-08-11/6769, від 27.11.2025 №04-13-10/8150, від 22.01.2026 №04-11-10/501, від 25.02.2026 №04-11-10/1374, у яких повідомляв про неможливість безспірного списання коштів у зв`язку з відсутністю рахунків боржника, про виконання судових рішень у порядку черговості, про віднесення виконавчих документів позивача до третьої черги погашення заборгованості, про виконання на той час рішень першої черги, про необхідність додаткових відомостей банківського рахунку, а також про повернення або направлення окремих виконавчих листів до Рівненського окружного адміністративного суду як органу, що їх видав.

Разом з тим, позивач вважає, що такі відповіді не спростовують факту тривалого невиконання судових рішень та не підтверджують належного виконання відповідачем покладених на нього обов`язків, оскільки відповідач, маючи подані позивачем виконавчі документи, заяви та банківські реквізити, не забезпечив реального виконання судових рішень, не надав належного рішення про стягнення коштів, не забезпечив своєчасного та ефективного інформування позивача про стан виконання, а також направив оригінали окремих виконавчих листів до Рівненського окружного адміністративного суду, що, на думку позивача, було вчинено з метою виправдання власної бездіяльності та уникнення фактичного виконання судових рішень.

Водночас позивач звертає увагу на те, що листом від 22.01.2026 №04-11-10/501 відповідач фактично підтвердив факт направлення оригіналів виконавчих листів у справах №460/9919/23, №460/16618/23 та №460/6261/24 до Рівненського окружного адміністративного суду листом від 22.09.2025 №04-08-10/6445, а також долучив копії листів від 30.06.2025 №04-08-10/4527 та від 31.07.2025 №04-08-10/5272, які, за твердженням позивача, йому не надходили. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не забезпечив належного повідомлення стягувача про стан виконавчих документів та про прийняті щодо них рішення.

Саме наведені обставини, з урахуванням тривалого невиконання судових рішень, неодноразового звернення позивача до відповідача, ненадання, на думку позивача, належних і достатніх відповідей щодо фактичного виконання виконавчих документів, а також направлення оригіналів виконавчих листів до суду без фактичного отримання їх позивачем, обумовили виникнення спірних правовідносин та необхідність звернення позивача до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України закріплено принцип обов`язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 за №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набув чинності 01.01.2013 (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1Закону №4901-VI).

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч.4Закону №4901-VI).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За змістом п. 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Відповідно до пп.1 п.47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з п.48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Згідно з п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Судовим розглядом встановлено, що виконавчі листи видані Рівненським окружним адміністративним судом у справах: № 817/1595/18 від 24 липня 2018 року, № 460/14623/21 від 22 листопада 2021 року; № 460/16618/23 від 28 вересня 2023 року; №460/9919/23 від 12 вересня 2023 року; № 460/6261/24 від 02 липня 2024 року станом на час розгляду даної справи не виконані.

Тобто, тримісячний строк, визначений частиною четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пунктом 48 Порядку №845 для перерахування коштів стягувачу, був порушений Державною казначейською службою України.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, у спірних правовідносинах саме на ДКС України покладено обов`язок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

Аргументи відповідачів про можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «ImmobiliareSaffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Порушення цього правила буде свідчити про порушенням права на справедливий суд.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року в справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також в рішенні Європейського суду з прав людини «Гордєєви і Гурбик проти України» від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

На основі викладеного суд вважає, що обставина відсутності у Державної казначейської служби України бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Також відповідач посилається на те, що не допустив протиправної бездіяльності під час виконання виконавчих листів в рамках спірних правовідносин, оскільки неодноразово звертався з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан бюджетного фінансування та пропозиції щодо необхідності виділення додаткових коштів на програму КПКВК 3504040.

У цьому контексті суд зауважує, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.

Такий висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17, від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21.

За матеріалами справи судом встановлено, що Державна казначейська служба України, обґрунтовуючи тривале невиконання судових рішень та виконавчих документів, посилалася на недостатність бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 3504040 на 2025 рік, а також зазначала про вжиття заходів шляхом звернення до Міністерства фінансів України з листами щодо збільшення відповідних бюджетних асигнувань. Разом з тим, сам по собі факт направлення Державною казначейською службою України листів до Міністерства фінансів України з питань збільшення бюджетних призначень не свідчить про належне, своєчасне та повне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення, оскільки такі листи мають загальний організаційний характер та не підтверджують вчинення відповідачем передбачених законом дій саме щодо виконавчих документів, поданих позивачем.

Суд зазначає, що адресовані Міністерству фінансів України листи щодо необхідності збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 на 2025 рік не можуть бути визнані належними та достатніми доказами того, що Казначейством у встановлений законодавством строк, а саме протягом десяти днів з дня надходження відповідного виконавчого документа, поданого в інтересах позивача, були надані Міністерству фінансів України конкретні та належним чином обґрунтовані пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України з метою забезпечення виконання саме тих судових рішень, за якими позивач є стягувачем.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що Державна казначейська служба України у межах визначеного десятиденного строку після надходження виконавчих документів позивача сформувала та направила Міністерству фінансів України відповідні пропозиції, які б містили індивідуалізовані відомості щодо виконавчих листів, поданих позивачем, дат їх надходження, сум, що підлягають стягненню, підстав виконання, черговості виконання та конкретної потреби у внесенні змін до закону про Державний бюджет України для забезпечення реального виконання судових рішень. Наявність загального листування між Казначейством та Міністерством фінансів України не замінює обов`язку відповідача діяти у спосіб, у строки та в порядку, визначені законом, і не звільняє його від обов`язку забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення.

Суд враховує, що обов`язковість судового рішення є однією з основоположних засад судочинства, а його невиконання або тривале відтермінування виконання нівелює саме право особи на судовий захист. Посилання відповідача на черговість виконання рішень, недостатність бюджетних асигнувань, необхідність збільшення бюджетних призначень або направлення листів до Міністерства фінансів України не може саме по собі виправдовувати тривалу пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень, якщо останній не довів належними та допустимими доказами, що ним своєчасно і в повному обсязі вчинялися всі передбачені законом дії, спрямовані на фактичне виконання виконавчих документів позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належного виконання обов`язку щодо своєчасного вжиття передбачених законодавством заходів для забезпечення виконання судових рішень за виконавчими документами, поданими позивачем. Надані відповідачем листи до Міністерства фінансів України не підтверджують дотримання встановленого десятиденного строку для подання відповідних пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України саме у зв`язку з надходженням виконавчих документів позивача, а тому не можуть бути розцінені як належне підтвердження правомірності поведінки відповідача.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених судом фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що тривала бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невжиття належних, своєчасних та достатніх заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень за виконавчими документами позивача, є протиправною.

Відтак позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп, то суд виходить із такого.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до пунктів 56 - 58, 66 - 70 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація, коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», пункти 203 - 204; рішення у справі «Вассерман проти Росії», пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії №2», заява №33509/04, пункт 100).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц виклала правову позицію, за якою відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що ДКС України є суб`єктом, що належить до суб`єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача порушені протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, суд зазначає, що такими обставинами є тривале, протягом 5 місяців невиконання судового рішення.

Оцінюючи вказані обставини справи, характер спірних правовідносин, суму невиплачених коштів, суд дійшов висновку, що у цьому випадку моральна шкода має бути відшкодована у розмірі 5 000,00 грн і це є достатньою сумою компенсації.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору вирішується судом відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання, протягом тривалого часу, постанов Рівненського окружного адміністративного суду 12 вересня 2023 року у справі № 460/9919/ 23, від 28 вересня 2023 року у справі № 460/16618/23, від 02 липня 2024 року у справі № 460/6261/24.

Стягнути з Державної казначейської служби України на його користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі: 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України витрати на сплату судового збору у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 37567646)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

Суддя Н.В. Друзенко