Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №460/7659/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м. Рівне№460/7659/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 23.03.2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.07.2025 року. 23.03.2026 позивач звернувся з письмовим рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 23.04.2026 позивач отримав відмову у реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану наявністю в батька доньки ОСОБА_2 . Позивач наголошує, що його сестра наразі перебуває за межами України та прийняла усвідомлене рішення не повертатися протягом найближчих кількох років. За таких обставин він є єдиним членом сім`ї свого батька, що може здійснювати догляд за ним. За вказаних обставин, позивач вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що одним із документів, що були додані до рапорту про звільнення в запас з військової служби солдата ОСОБА_1 , був акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.01.2026 №600 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в ОСОБА_3 (батька солдата ОСОБА_1 ) наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення (донька ОСОБА_2 ), яка може здійснювати за ним догляд. Відповідач наголошує, що обов`язок утримувати своїх батьків покладається не тільки на сина, який є військовослужбовцем а і на доньку ОСОБА_3 . Звертають увагу суду, що перебування ОСОБА_2 за межами України жодним чином не передбачає, що вона сама потребує постійного стороннього догляду та не може здійснювати догляд за батьком. Потреба її в постійному догляді повинна бути додатково встановлена виключно за відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Таким чином, у позивача відсутнє право на звільнення з військової служби, у зв`язку із наявністю у його батька, особи з інвалідністю II групи, інших осіб, наявності осіб першого ступеня споріднення, які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, а саме доньки через що на нашу думку позивачу правомірно відмовлено у звільненні з військової служби. Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.07.2025 року.

Позивач звернувся до командира військової частини із рапортом (23.03.2026) про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, на підставі п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме батьком ОСОБА_3 .

До рапорту позивач додав відповідний пакет документів, а саме: акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.01.2026 року; нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.05.2026 3 свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_3 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчений Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/6022/В; Витяг з протоколу ЛКК №324 від 17.09.2025 року; Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або обслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 18.03.2026 року; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія закордонного паспорта ОСОБА_2 ; інформацію про місце проживання ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 ..

Листом від 23.04.2026 №1/375 відповідач повідомив, що одним із документів, що були додані до рапорту про звільнення в запас з військової служби, був акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.01.2026 №600 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в ОСОБА_3 (батька солдата ОСОБА_1 ) наявні інші члени сім`ї першого ступеня спорідненості (донька ОСОБА_2 ), яка може здійснювати за ним догляд, відтак, рапорт сержанта ОСОБА_1 не може бути задоволений.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану за поданими документами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Суд враховує, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої (як вказано позивачем за змістом позовних вимог та у рапорті) статті 26 Закону №2232-ХІІ у відповідній редакції діяв до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, що набули чинності з 18.05.2024. Після внесених змін, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, у редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абзац 13).

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпунктом "г" пункту 2 частини 4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який має інвалідність ІІ (другої) групи безстроково з огляду на загальне захворювання.

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_6, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_6;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що позивачем до рапорту подано копії таких документів: акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.01.2026 року; нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_3 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчений Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/6022/В; Витяг з протоколу ЛКК №324 від 17.09.2025 року; Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або обслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 18.03.2026 року; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія закордонного паспорта ОСОБА_2 ; інформацію про місце проживання ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 ..

Так, за змістом відповіді відповідача від 23.04.2026, перевіркою рапорту та документів встановлено, що в ОСОБА_3 (батька солдата ОСОБА_1 ) наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення (донька ОСОБА_2 ), яка може здійснювати за ним догляд. Постійне проживання дочки за кордоном ( Королівство Нідерландів, м. Амстердам) звільняє її від відповідного обов`язку у здійсненні догляду за батьком, передбаченого Сімейним кодексом України.

Позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами фактично відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту документами.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно зі статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Відповідно до фактичних обставин справи, підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача слугувала встановлена наявність у батька позивача дочки ОСОБА_2 (член сім`ї першого ступеня споріднення).

В свою чергу позивач з даного приводу вказує, що у його випадку висновок військової частини про відмову у задоволенні рапорту є необгрунтованим та повністю спростовуються доданими документами, зокрема:

копією закордонного паспорта ОСОБА_2 , яка востаннє була в Україні у 2025 році.

копію копією нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 перекладеної з англійської мови на українську, в якій зазначається про те, що вона стверджує, що постійний догляд за своїми матір`ю та батьком не має змоги здійснювати, так як перебуває та проживає за кордоном та надала свою згоду на те, що утримання та постійний догляд за її батьками буде здійснювати їх син ОСОБА_4 .

копією довідки перекладеного з нідерландської мови на українську, про місце проживання ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у батька позивача - ОСОБА_3 (підтверджено родинні зв`язки), який є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту (підтверджено Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/6022/В та витягом з протоколу ЛКК №324 від 17.09.2025 року) та необхідність здійснювати постійний догляд за ним.

Однак, відповідно до фактичних обставин справи встановлена наявність у батька позивача дочки ОСОБА_2 (член сім`ї першого ступеня споріднення).

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Отже, дочка ОСОБА_2 - в силу вказаних норм Сімейного кодексу України зобов`язана піклуватися та утримувати свого батька нарівні з позивачем.

Суд зауважує, що абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII не передбачена можливість особи з інвалідністю I чи II групи вибору конкретної особи з числа членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення щодо здійснення постійного догляду за нею, зокрема шляхом написання нотаріально завіреної заяви.

Обставина щодо проживання ОСОБА_2 поза межами України не позбавляє її як повнолітню доньку ні обов`язку, визначеного законом, піклуватися про свою непрацездатну матір, ні можливості виконувати такий обов`язок.

Тож донька, яка проживає за кордоном, не позбавлена об`єктивної можливості здійснювати необхідний догляд за ОСОБА_3 .

Висновки Верховного Суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 на які покликається позивач, не є релевантними для вирішення спору у цій справі, позаяк проживання доньки за кордоном не накладає на неї суворих обмежень, зокрема щодо свободи пересування чи виконання будь-яких інших додаткових обов`язків, передбачених законами, від виконання яких вона відмовитися не може, як наприклад у випадках перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, про що вказував Верховний Суд у згаданій постанові.

Єдиною іншою альтернативною умовою застосування норми абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII є наявність у особи, яка потребує постійного догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Також матеріали справи не містять доказів відсутності у ОСОБА_3 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що фактично відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя В.В. Щербаков