Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №460/3837/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 р. м. Рівне№460/3837/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід"

доРівненської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/3837/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" (далі - позивач) до Рівненської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 12.11.2025 № UA204150/2025/000086/2, від 30.12.2025 № UA204150/2025/000095/2, від 22.01.2026 №UA204150/2026/000002/2 і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, сформованих на підставі таких рішень.

Рішенням суду від 08.06.2026 позов задоволено повністю, а також:

- визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 12.11.2025 № UA204150/2025/000086/2;

- визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2025 № UA204150/2025/000273;

- визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 30.12.2025 № UA204150/2025/000095/2;

- визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.12.2025 № UA204150/2025/000320;

- визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 22.01.2026 № UA204150/2026/000002/2;

- визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2026 № UA204150/2026/000014;

-стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК ЗАХІД” за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 25888,93 грн.

11.06.2026, з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, представник позивача подала до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

За правилами частин першої - третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення стосується лише питання розподілу судових витрат, її розгляд та вирішення здійснені судом без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні.

В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої цієї ж статті, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

У частині п`ятій статті 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Згідно з частиною сьомою вказаної статті, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Преамбула Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (протоколи до неї) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01) та пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01) ЄСПЛ констатував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що, згідно зі статтею 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій №R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

У пункті 1 Резолюції №(78)8 КМРЄ «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Суд відзначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні докази (документи), оформлені в установленому законодавством порядку.

Водночас, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вартість послуг (робіт) адвоката (розмір гонорару) визначається двома способами:

(1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг (розміру гонорару) не потребується);

(2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.

Звертаючись до суду із позовною заявою, представник ТОВ "ТСК Захід" надала суду такі документи, що стосуються питання понесення витрат на правничу допомогу адвоката:

- Ордер серії АІ №2142218, виданий на користь ТОВ "ТСК Захід" 03.03.2026;

- Договір про надання правової допомоги від 20.01.2026 №20/01/26, укладений між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олени Кононенко» (Бюро) в особі керуючого партнера Бюро Кононенко Олени Сергіївни (далі - Договір №20/01/26).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №20/01/26, Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо, зокрема, складання процесуальних документів та представництва і захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, а також у судах (...).

Згідно з пунктом 3.1 цього Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

При зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача надано суду також:

- Додаткову угоду від 20.01.2026 №1 до Договору №20/01/26, якою визначено порядок оплати юридичних послуг Бюро за надання Клієнту правової допомоги на підставі вказаного Договору, а також вартість таких послуг в розрізі їх видів;

- рахунок-фактуру №26/03/26, виданий Адвокатським бюро «Олени Кононенко» 26.03.2026 на користь ТОВ "ТСК Захід" з метою оплати послуг правничої допомоги за Договором №20/01/26;

- зведену виписку Акціонерного товариства "Сенс Банк" від 07.04.2026 щодо руху коштів по рахунку Адвокатського бюро «Олени Кононенко», а також платіжну інструкцію Акціонерного товариства "Сенс Банк" від 07.04.2026 №2824 - на підтвердження фактичної сплати Клієнтом по рахунку-фактурі від 26.03.2026 №26/03/26;

- Акт наданих послуг від 10.06.2026 - на підтвердження фактичного здійснення адвокатом Бюро представництва інтересів ТОВ "ТСК Захід" по судовій справі №460/3837/26, а саме підготовки та подання до Рівненського окружного адміністративного суду 5 (п`яти) документів з додатками: позовної заяви; письмового підтвердження; клопотання про витребування доказів; відповіді на відзив та заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, - загальну варість яких оцінено на рівні 40000,00 грн.

12.06.2026, з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, представник відповідача подала до суду заперечення проти заяви представника позивача, за змістом якої зазначила, що вважає заявлений розмір правничої допомоги завищеним, оскільки такий розмір витрат, як 40000,00 грн, не є співмірним зі складністю спору в межах адміністративної справи №460/3837/26, яка є незначною і не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Звернула увагу суду на те, що письмове підтвердження від 02.03.2026, долучене представником позивача до позовної заяви, не є окремим процесуальним документом, а є виключною однією з вимог до позовної заяви, що передбачена пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України; відповідь на відзив лише дублює доводи сторони позивача, що були зазначені у позовній заяві, а клопотання "про відеоконференцію" є виключно способом реалізації права представника позивача на участь у судовому засіданні. Просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Надаючи правову оцінку наведеним вище доводам сторін (їх представників) та поданим на їх підтвердження письмовим доказам, суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимість, складність категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) Судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19 Верховний Суд виснував, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 269 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі, якщо така сума буде присуджена, та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Водночас, Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Вищенаведене у своїй сукупності дає суду підстави для висновку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною справи-фізичною / юридичною особою-позивачем на професійну правничу допомогу, дослідженню судом (на підставі належних та допустимих доказів) підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), кількість витраченого часу для їх надання, розмір гонорару, а також співмірність фактично наданих послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та/або значенню справи (її резонансному характеру). При визначенні суми такого відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та доведеність понесених витрат.

Дослідивши подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд встановив, що у вказаних документах міститься опис наданих послуг саме по даним спірним правовідносинам, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати надані послуги та прослідкувати взаємний зв`язок із цим судовим спором.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження та представник позивача брала особисту участь у судових засіданнях (двічі в режимі відеконференцзв`язку та один раз в залі суду).

Водночас, суд зауважує, що по даній категорії справ склалася усталена судова практика, яка ґрунтується на рішеннях та висновках Верховного Суду, а спірні правовідносини між сторонами цієї справи регулюються, переважно, нормами Митного кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону №5076-VI, а також враховуючи предмет цього спору, значення справи для сторін, конкретні обставини справи і суть фактично наданих представником позивача послуг з правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 40000,00 грн є надмірною, тобто неспівмірною зі складністю цієї справи і фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, остання підлягає зменшенню судом у зв`язку з відсутністю всіх ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, керуючись принципами справедливості, об`єктивності, співмірності та реальності понесених витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, повинен становити 20000,00 грн, що є співмірним складності цієї справи, її категорії і фактичному обсягу наданих адвокатом послуг.

Враховуючи викладене, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.

Розгляд та вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі здійснено з урахуванням перебування судді Борискіна С.А. у щорічній оплачуваній відпустці 22.06.2026 (наказ Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 №154-від).

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №460/3837/26 – задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складене 23 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" (вул. Григорія Сковороди, буд. 23, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39870614)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.А. Борискін