Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №334/2067/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 15.06.2026

Справа № 334/2067/26

Провадження № 2/334/2212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 року до суду звернувся представник: адвокат Кузьмінов Д.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

У позові послалися на те, що 03.02.2026 року на адресу позивача від Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшло поштове відправлення у справі № 334/8503/25 про виклик у судове засідання на 16.02.2026 року. Надалі позивач дізнався, що в провадженні суду перебуває справа окремого провадження за заявою Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрилася спадщина, спадкоємці за законом відсутні. Водночас, за життя, 04.10.2007 року, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Беруненко Л.М.

Позивач не був повідомлений про складення на його ім`я заповіту, оригінал чи навіть копія йому не передавались, його зміст до нього доведений не був. Відтак, у лютому 2026 року позивач дізнався як про смерть заповідача, так і про наявність заповіту. 06.02.2026 року за заявою позивача приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа. 05.03.2026 року за заявою позивача держаним нотаріусом Запорізького обласного нотаріального архіву Кібальною Т.М. видано дублікат заповіту, так як приватний нотаріус Беруненко Л.М. припинила свою діяльність, у зв`язку з чим справи передала до архіву. 09.03.2026 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. складена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 на квартиру. Підставою відмови є пропуск строку прийняття спадщини.

З огляду на те, що окрім позивача інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні, то позов пред`явлений до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Зважаючи на те, що позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом, так як не відноситься до жодної з черг спадкування та є для померлої сторонньою особою, то незнання про наявність заповіту для нього є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, що є підставою для надання йому додаткового строку не менше 3 місяців з урахування воєнного стану та перебування м. Запоріжжя у прифронтовій зоні бойових дій.

Прохали визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

17.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання, витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.03.2026 року до суду звернувся Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., надавши копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.03.2026 року до суду звернувся представник відповідача Запорізької міської ради Кіпа О.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що з огляду документів, що додані до матеріалів справи, позивач не звернувсь в строк визначений законом до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Вовк І.І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 з причини пропущення строку. В позовній заяві позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини необізнаністю про наявність заповіту.

Прохали прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням висновків Верховного Суду України та наданого Запорізькою міською радою відзиву.

26.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 15.06.2026 року.

15.06.2026 року позивач та його представник: адвокат Кузьмінов Д.В. в судове засідання не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, прохав позов задовольнити.

15.06.2026 року представник відповідача Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, подали заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя народився позивач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 30.07.1996 року.

21.01.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/8503/25, номер провадження №2-о/334/18/26 за заявою Запорізької міської територіальної громади про визнання спадщини відумерлою залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_1

29.01.2026 року на адресу ОСОБА_1 Дніпровський районний суд м. Запоріжжя надіслав повістку про виклик в якості заінтересованої особи в судове засідання на 16.02.2026 року о 12:00 у цивільній справі №334/8503/25, номер провадження №2-о/334/18/26 за заявою Запорізької міської територіальної громади про визнання спадщини відумерлою.

Повістку отримано 03.02.2026 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №R067091241436.

Матеріалами спадкової справи №39/2026, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наступне.

04.10.2007 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт, який посвідчено Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Беруненко Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №2349, бланк ВЕХ №351863, яким все належне їй майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0056367480 від 06.02.2026 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 позивач, як спадкоємець за заповітом, у встановлений строк заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подав.

06.02.2026 року до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. звернувся ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .

09.03.2026 року до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. звернувся представник за довіреністю ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .

09.03.2026 року постановою Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст.1270 ЦК України.

Позивач посилається на те, що він не був повідомлений про складення на його ім`я заповіту, оригінал чи навіть копія йому не передавались, його зміст до нього доведений не був, у лютому 2026 року він дізнався як про смерть заповідача, так і про наявність заповіту.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповіднодо ч.3 ст.1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у Постанові від 26.07.2021 року у справі №405/7058/19 «Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у Постанові від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, у Постановах Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі №643/3049/16-ц, від 11.11.2020 року у справі № 750/262/20, від 03.03.2020 року у справі № 145/148/20. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.06.2024 року у справі №686/5757/23 зазначила: 150. Здійснивши тлумачення приписів частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270, частини 3 статті 1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права. 151. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. 152. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. 153. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування. 154. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як спадкоємець за заповітом після ОСОБА_2 , з позовом про визначення йому додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після її смерті, з посиланням на те, що його право на спадкування не визнається, так як він не знав про існування заповіту на своє ім`я, тому своєчасно не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, про наявність заповіту він дізнався у лютому 2026 року після отримання повістки про виклик в судове засідання до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя в якості заінтересованої особи у справі №334/8503/25, номер провадження №2-о/334/18/26 за заявою Запорізької міської територіальної громади про визнання спадщини відумерлою щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Оскільки в законі не міститься визначення поняття поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

Суд вважає поважною причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_2 - про наявність заповіту на його ім`я він був необізнаний, про смерть заповідача та наявність заповіту він дізнався у лютому 2026 року після отримання повістки про виклик в судове засідання до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя в якості заінтересованої особи у справі №334/8503/25, номер провадження №2-о/334/18/26 за заявою Запорізької міської територіальної громади про визнання спадщини відумерлою щодо майна померлої ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд враховує, що позивач не є спадкоємцем за законом після ОСОБА_2 , а також враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Таким чином, суд на підставі ч.3 ст.1272 ЦК України визначає позивачу додатковий строк два місяці після набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 .

А тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими суду доказами.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Так як позивач не заявляв вимоги щодо розподілу судових витрат, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272, 1297 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітомпісля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24 червня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз