Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №331/4149/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/4149/26

Провадження № 3/331/1324/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Кольц Д.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом ДНЗ №332 від 14.05.2026 року, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Полтава, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , командира відділення військової частини НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення ДНЗ №332 від 14.05.2026 року- 14 травня 2026 року посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 стало відомо про те, що о 08-00 годин 09.05.2026 року молодший сержант ОСОБА_2 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді командира відділення військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду, виконуючи обов`язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам ст.ст. 1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин, з метою ухилення віл виконання обов`язків військової служби самовільно залишив розташуванні військової частини в пункті постійної дислокації в АДРЕСА_2 . 12.05.2026 року о 08-00 годин ОСОБА_2 самостійно повернувся до військової частини. Таким чином, ОСОБА_2 з 09-00 годин 09.05.2026 року по 08-00 годину 12.05.2026 року був відсутній на території військової частини без поважних причин, чим вчинивадміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП визнав. Вказав, що в нього стався конфлікт із керівництвом, адже його не бажали переводити до іншої частини, у зв`язку із чим він самовільно залишив військову частину.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, суд аналізує виклад диспозицій статті 172-11 КУпАП з точки зору співставлення загальної та спеціальної норми, якості закону, який передбачає відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення та історію внесення змін до закону.

Згідно п. 7 висновків Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) Мірило Правовладдя, ухвалених Венеційською Комісією на 106?му пленарному засіданні (Венеція, 11?12 березня 2016 року):

7. Принципи nullum crimen sine lege та nullum poena sine lege Чи застосовуються принципи nullum crimen sine lege та nullum poena sine lege (немає закону – немає злочину, немає закону – немає кари)? 62. ОСОБА_3 заздалегідь має бути поінформовано щодо наслідків їхньої поведінки. Цим обумовлено передбачність (див. вище ІІ.В.3) та унеможливлення зворотної дії головним чином кримінального законодавства. В цивільному і адміністративному праві зворотна дія може мати неґативні наслідки для прав та законних інтересів47. Утім, поза ділянкою кримінального права може бути допустимим обмеження прав особи чи покладання на неї нових обов`язків за можливості зворотної дії (в тому числі й тимчасово), але лише в інтересах суспільства та відповідно до принципу співвимірності (пропорційності). Законодавець не повинен втручатися в застосування судами чинного законодавства.

Відповідно до позиції КСУ, висловленої у Рішенні від 22 травня 2018 р. № 5-р/2018, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини) [21].

Законом України 2839-IX від 13.12.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» до ст. 172-11 КУпАП були внесені зміни

в абзаці другому частини першої слова "до п`яти діб" замінити словами "до десяти діб";

в абзаці другому частини другої слова "до десяти діб" замінити словами "до п`ятнадцяти діб";

в абзаці другому частини третьої слова "від сімдесяти до ста сорока п`яти" замінити словами "від п`ятисот до однієї тисячі", а слова "до семи діб" - словами "до десяти діб";

у частині четвертій:

абзац перший доповнити словами "крім воєнного стану";

в абзаці другому слова "від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти" замінити словами "від однієї до двох тисяч", а слова "від семи до десяти діб" - словами "від десяти до п`ятнадцяти діб";

Вказаним законом відповідальність за вчинення самовільного залишення військової частини у період дії воєнного стану виключена із Кодексу України про адміністративні правопорушення такі, діяння були визначені як злочин і включені до Кримінального кодексу України. Інших змін до КУпАП внесено не було.

Наступні зміни до КК України, якими визначено, що кримінально караним діянням є самовільне залишення військової частини на строк більше трьох дій не повертає адміністративну відповідальність за вчинення СЗЧ у період дії воєнного стану, оскільки диспозиція ч. 4 ст. 172-11 КУпАП містить імперативну норму «крім воєнного стану».

Більш того, системний аналіз складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-11 КУпАП щодо співвідношення загальної та спеціальної норми також свідчить про те, що відсутня адміністративна відповідальність за вчинення СЗЧ у період воєнного стану.

Діяння , передбачене частиною першою статті є загальним складом правопорушення, наступні склади, передбачені частинами другою, третьою та четвертою містять додаткові кваліфікуючи ознаки, і роблять такий склад спеціальним.

Визначення особливого періоду у чинному законодавстві надається Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до положень ст. 1 цього закону, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З огляду на те, що воєнний стан є різновидом особливого періоду, вчинення дій під час воєнного стану є спеціальним складом правопорушення по відношенню до дій, вчинених у особливий період.

Отже, самовільне залишення військової частини у період воєнного стану не може кваліфікуватися за частинами першою та другою цієї статті як дії, які вчинені у звичайний період.

Суд вважає, що такі дії повинні тягнути за собою відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом Збройних силу України, оскільки іншої відповідальності за такі дії не встановлено.

Заборона розширеного (розширювального) тлумачення складу правопорушення — це фундаментальний принцип права, який означає неприпустимість притягнення особи до відповідальності за діяння, що прямо не передбачене законом, або шляхом домислювання відсутніх елементів складу правопорушення. Норми, що визначають склад правопорушення (зокрема в кримінальному та адміністративному праві), повинні тлумачитися виключно дослівно. Суд не може розширювати межі статті закону за аналогією.

Отже, оцінивши наявні в адміністративній справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172- 11 КУпАП, у зв`язку з чим справу про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-11, 251, 252, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.172-11 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення.

Суддя Кольц Д.М.