Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №309/1195/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1195/26

Провадження № 1-кп/309/83/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Хуст

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченої: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12026140000000282 від 27.03.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Ракош Хустського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , з середньою освітою, вдови, працюючої по найму, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 68 Конституції України, діючи умисно, у складі групи осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 09.10.2025 з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямими умислом, організувала незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, сприяла його незаконному переправленню через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску, в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Таку, ОСОБА_4 з метою реалізації спільного злочинного умислу залучила до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_10 , з яким в подальшому зустріла ОСОБА_9 біля цвинтаря в с. Ракош Хустського району Закарпатської області та привела останнього до струмка, що знаходиться між 182 та 183 прикордонним знаком, де у загороджувальному паркані (що розділяє території України та Румунії) у прихованому вигляді знаходилась попередньо підготовлена пролаза у вигляді розрізу виток ягози спірального типу, після чого вказала ОСОБА_9 пролізти через вище вказану пролазу, тим самим незаконно переправила останнього через державний кордон України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску, за що мала отримати грошову винагороду в сумі 1000 доларів США, з яких 500 доларів США відповідно до домовленості повинна віддати ОСОБА_10 ..

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками – організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, переправлення особи через державний кордон України, усунення перешкод, з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , свою вину у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України визнала повністю та щиро розкаялась. Суду пояснила, що 09.10.2025 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 коригувала та організувала незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України у с. Ракош Хустського району, а саме привела ОСОБА_9 до прикордонного знаку та вказала на місце пролазу через державний кордон. Грошової винагороди не отримувала. У ході досудового розслідування співпрацювала зі слідством, давала викривальні покази. Просила суд суворо не карати.

Покази обвинуваченої співвідносяться з обставинами викладеними в обвинувачені. Сумнівів у щирості позиції обвинуваченої не має.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого ОСОБА_4 злочину, які ніким не оспорюються і на підставі ч.3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів які характеризують особу обвинуваченої та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченою обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність її позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

При цьому суд вважає правильним кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України як організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, переправлення особи через державний кордон України, усунення перешкод, з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Прокурор в судовому засідання підтримав пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, та з врахуванням всіх обставин справи та характеризуючих даних, призначити обвинуваченій покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченій ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь її вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченої, а також і її особистості, наскільки вона проявилася у її злочинних діях, наскільки вона має нахил до скоєння правопорушень, її мотиви скоєння злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вдова, має на самостійному утриманні одну неповнолітню дитину, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відсутні негативні характеризуючи дані на неї.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд визнає: повне визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м`якого покарання в ч. 1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.

При цьому обставини, що пом`якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики, а відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м`якого покарання повинні оцінюватися судом, а в даному випадку і прокурором, в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м`яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.

Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.

За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченої ОСОБА_4 наявні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а саме те, що обвинувачена щиро розкаялася у вчиненому та активно сприяла у розкритті злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Таким чином, з врахуванням викладеного суд вважає за можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України.

Також з огляду на особистість обвинуваченої суд вважає, що вона не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень. При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 є вдовою, має на самостійному утриманні одну неповнолітню дитину. У зв`язку з цим, розраховуючи отримати певні кошти погодилась на вчинення кримінально караного діяння. Проте очевидно, що обвинувачена не в повній мірі розуміла суспільну небезпеку скоєного нею діяння, а саме те, що безпосереднім об`єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, що є надзвичайно актуально в умовах війни. І саме нерозуміння обвинуваченою цих обставин в поєднанні з корисливим мотивом заробити гроші, і привело її до вчинення такого тяжкого правопорушення.

Переходячи до питання обрання конкретного покарання, суд враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченої, її матеріальне становище, вважає за необхідне призначити основне покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 69 КК нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, не пов`язане з позбавлення волі, без позбавлення права займатись певною діяльністю та без конфіскації майна.

При цьому погоджуючись з позицією обвинувачення, суд в даному конкретному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.75 КК та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачена буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинувачену певні обов`язки.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, речові докази відсутні.

На стадії досудового розслідування експертизи не проводились, витрати на проведення експертизи відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 381, 382, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі та відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком у 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирався.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченій та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1