Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №307/991/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/991/26 Провадження № 2/307/456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретар судового засідання - Бабинець Г.М.

за участю позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, заборгованості за аліментами та пені (неустойки) за прострочку сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, заборгованості за аліментами та пені (неустойки) за прострочку сплати аліментів.

В обґрунтування позовної заяви позивачка посилається на те, що являється матір?ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходиться на її утримання та має статус дитини-інваліда, що потребує постійного догляду та додаткових фінансових витрат пов?язаних з лікуванням та отриманням додаткових реабілітаційних послуг, що не фінансуються державою.

Вказує, що між нею та відповідачем укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину від 05.02.2020 року посвідчений нотаріусом Русин H.I. за реєстровим N? 481.

Згідно з п. 2 договору, відповідач зобов?язаний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, з яких 3000 гривень на утримання дитини, 2000 гривень на лікування дитини, так як на постійній основі дитина потребує прийому медичних препаратів за призначенням лікарів психіатра та невролога. Крім основних препаратів періодично курсами потребує прийому заспокійливих препаратів додатково та прийом препаратів призначених лікарем-ендокринологом. Також крім гарантованого проходження курсу реабілітації, що фінансується державою дитина повинна відвідувати корекційно-розвиткові заняття два рази на тиждень в Інклюзивно-ресурсному центрі, що потребує додаткових коштів на доїзд до населеного пункту, так як громадського транспорту з с. Тарасівки до с. Нересниці, де знаходиться ІРЦ немає. Незважаючи на те, що вона працює самостійно покривати ці витрати вона, не в змозі.

Відповідач у вихованні дитини участі не бере та умови договору про сплату аліментів належним чином не виконує. Починаючи з вересня 2025 року виплати припинилися. У грудні 2025 року відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 7 564 грн. Станом на 08.03.2026 заборгованість становить 22 436 гривень (без врахування березня, хоча за договором оплата за наступний місяць має проводитися до 20 числа поточного).

Посилаючись на положення ст. 196 Сімейного кодексу України, відповідно до якої передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов?язана сплачувати аліменти за договором, одержувач аліментів має право на стягнення пені (неустойки) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, зазначає, що сума розрахованої пені становить 17 425 грн. Сума пені не перевищує 100% основного боргу за кожен місяць, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.

На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно у розмірі 22 436 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 00 коп., стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за ???прострочення сплати аліментів у розмірі 17 425 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 гривень щомісячно згідно договору про сплату аліментів, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.03.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Позивачка, в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити повністю. Додала, що приватний нотаріус, який посвідчував укладений між нею та відповідачем договір про сплату аліментів на дитину, відмовив у видачі виконавчого напису нотаріуса. Також 04.06.2026 року подала до суду заяву, у якій вказує, що проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач, будучи відповідно до положень п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих кодовими ідентифікаторами за №R067145151020, №R067187209835, №R067192213867 та №R0671715722 в судове засідання не з`явився та про причини неявки, суду не повідомив.

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а також те, що позивачка, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та зазначила, що не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що надані позивачкою до позовної заяви, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й припинення дії, яка порушує право.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Враховуючи предмет спору згідно заявленого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 позову, фактами та обставинами, які підлягали доведенню в справі є встановлення заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати суми визначених сторонами договору аліментів, винної поведінки цієї особи щодо такої несплати, а також розмір та період виникнення заборгованості, що зумовлює можливість обрахунку одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідні факти і обставини є предметом доказування (ст. 77 ч. 2 ЦПК України) в даній справі.

Як встановлено під час розгляду справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Боярською міською радою, Києво-Святошинського району, Київської області підтверджено, що сторони по справі мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

Судом також встановлено, що згідно договору про сплату аліментів на дитину від 5 лютого 2020 року зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського нотаріального округу Русин Н.І. за №481, встановлюється обов`язок батька ОСОБА_2 сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 5000 гривень щомісячно (з яких 3000 грн. на утримання дитини та 2000 грн. на лікування дитини). Аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий рахунок на ім`я матері, або особисто, та/або через поштовий переказ.

Вказаним договором також визначено, що у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов?язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 1 % (одного) відсотків від несплаченої суми, аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов`язання. Сплата батьком неустойки не звільняє батька від виконання зобов`язань за даним договором (а.с.16-19).

З посвідчення сері НОМЕР_2 виданого Тячівським УСЗН 03.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , 2012 року народження, являється дитиною інвалідом (а.с.11-12).

З медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років №24 від 28.01.2020 року видно, що ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3 (а.с.13-14).

З виписки №52 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що встановлено діагноз дитячий аутизм з перцепторним порушенням, стереотипними формами поведінки, недорозвитком мовлення, розладом активності та уваги, якісним порушенням взаємодії, комунікації, інтелектуальною недостатністю, загальний недорозвиток мовлення І ступеня (а.с.26-29, 39).

З довідки №53 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді від 28.01.2020 року вбачається, що дитина-інвалід ОСОБА_3 потребує домашнього догляду (а.с.15).

Згідно довідок №25 та №26 від 26.01.2026 року виданих старостою Тарасівського старостинського округу №1 Нересницької сільської ради Л.Руснак, встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , входить син ОСОБА_3 , 2012 року народження. ОСОБА_1 веде догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3 (а.с.20).

Згідно довідки №24 від 26.01.2026 року виданою старостою Тарасівського старостинського округу №1 Нересницької сільської ради Л.Руснак, ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).

З зарахування переказу на рахунок від 17.12.2025 року вбачається про отримання ОСОБА_1 у грудні 2025 на картку НОМЕР_3 грошових коштів у розмірі 7 564,42 грн. (а.с.22).

Розглядаючи спір щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь пені за прострочення аліментів у період починаючи з вересня 2025 року по лютий 2026, суд приходить до висновку про підставність до часткового задоволення цих вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначаючи, що заборгованість зі сплати аліментів не є безспірною, а тому вона позбавлена можливості отримати виконавчий напис нотаріуса, позивач проводить її розрахунок з вересня 2025 року по лютий 2026 року, не надаючи суду доказів, що підтверджують таку заборгованість.

Разом з цим, посилаючись на доказ оплати відповідачем аліментів у грудні 2025 та стверджуючи про існування заборгованості зі сплати таких у зазначений період, відповідачем відзиву на позовну заяву не подано та не доведено, як факт виконання умов договору про стягнення аліментів у цій частині так і не спростовано тверджень позивачки про існування заборгованості зі сплати аліментів за договором.

З наведеного суд доходить висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором про сплату аліментів на дитину виконував лише частково. Сплачуючи в грудні 2025 року аліменти в розмірі 7 564,00 гривень, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідача.

Також слід вказати, що договір укладений між позивачем та відповідачем про сплату аліментів є чинним та не розривався, будь яких змін чи доповнень до договору, шляхом укладення додаткових угод до нього сторонами не вносились, а тому підстав для його не виконання у відповідача не має.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 8 березня 2026 року вбачається, що вказаний розрахунок виконано станом на 08.03.2026 року. Згідно цього розрахунку охоплюється перід починаючи з вересня 2025 року по лютий 2026 року (а.с.33-36).

З розрахунку позивача, який викладено в додатку до позовної заяви вбачається, про прострочення платежу у розмірі:

- основна заборгованість - 22 436 грн.

- пеня - 17 425,68 грн.

Усього до стягнення 39 861,0 грн. (а.с.31-33).

З вказаного розрахунку та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів також видно, що у підставний до задоволення та стягнення з відповідача пені зі сплати аліментів період, який слід обчислювати з вересня 2025 року по лютий 2026 року наявна заборгованість зі сплати аліментів. При цьому суд вважає, що сплата відповідачем аліментів у грудні 2025 року, зараховуються в погашення попередньої заборгованості та не є підставою для того, щоб ці місяці не враховувати в обчислення розміру пені, оскільки як вбачається з розрахунку, заборгованість відповідача після проведення вказаної сплати аліментів зберігається.

Відтак, враховуючи положення ч.1 ст. 196 СК України та правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), починаючи з вересня 2025 року по лютий 2026 року розрахунок неустойки слід проводити виходячи з розміру щомісячних аліментів - з 01 вересня 2025 року у розмірі 5000 грн., щомісячно.

Провівши математичний розрахунок заборгованості розміру одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за цей період, судом встановлено, що розмір неустойки (пені) становить 9 050, 00 грн. за наступним розрахунком:

2025 рік

З 01 вересня по 30 вересня – 30 днів х 5000 грн. х 1% = 1500 грн.

З 01 жовтня по 31 жовтня - 31 день х 5000 х 1% = 1550 грн.

З 01 листопада по 30 листопада - 30 днів х 1% = 1500 грн.

З 01 грудня по 31 грудня - 31 день х 5000 х 1% = 1550 грн.

2026 рік

З 01 січня по 31 січня - 31 день х 5000 грн. х 1% = 1500 грн.

З 01 лютого по 28 лютого - 28 днів х 1% = 1400 грн.

Підсумовуючи 1500 + 1550 + 1500 +1550 + 1550 + 1400 = 9 050,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість математичного розрахунку пені за прострочення сплати аліментів згідно поданої позивачкою додатку розрахунку за кожен місяць, за який допущено прострочення платежу у розмірі 17 425,68 грн. (а.с. 31-33).

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, а також ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки за прострочення сплати аліментів, суду не наведено та доказів з даного приводу не надано.

Тому суд вважає, що заборгованість по аліментах виникла саме з вини відповідача і він повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати, насамперед, інтересам малолітньої дитини сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589 цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300 цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої частиною першою 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

З урахуванням вищезазначеної позиції Верховного Суду розмір пені, за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року складає 9 050,00 грн., які підлягаю стягненню з відповідача на користь позивачки.

Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами. Розмір задоволеної судом до стягнення з відповідача пені , не перевищує розмір наявної заборгованості відповідача зі сплати аліментів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 196 СК України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за аліментами з вересня по 2025 року по лютий 2026 року та пені за прострочення сплати аліментів, а відтак позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліменти за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно в розмірі 22 435,58 грн. та (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року у розмірі 9 050,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 гривень щомісячно згідно договору про сплату аліментів, починаючи з дати подання цієї заяви і до досягнення дитиною повноліття, суд зазначає наступне.

Згідно договору про сплату аліментів на дитину від 5 лютого 2020 року зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського нотаріального округу Русин Н.І. за №481, встановлюється обов`язок батька ОСОБА_2 сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 5000 гривень щомісячно.

Пункт 12 даного договору передбачає, що такий вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16-19).

За положеннями статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вимоги чинного сімейного законодавства передбачають два порядки надання батьками утримання дитини-добровільний та примусовий. При цьому, добровільне виконання батьками обов`язку утримувати дитину можливе, як фактичне так і договірне.

Частинами першою та другою статті 181 Сімейного кодексу України визначено , що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Статтею 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов"язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи положення ст. ст. 8,9 СК України, та виходячи з правової природи, змісту, нормативних підходів до форми, порядку укладення, зміни і припинення договору про сплату аліментів на дитину, даний договір є різновидом цивільних договорів у сімейному праві України.

Відповідно до статі 638 ЦК України договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов`язань шляхом укладення договору в добровільному порядку та посвідчення у нотаріуса.

За згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткової угоди, посвідченої нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов - не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 3 від 15.05.2006 року " Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі невиконання батьком (матір"ю) свого обов`язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса .

Отже, доводи позивачки про те, що нотаріус без винесення відповідної постанови відмовив у видачі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, визначених договором, оскільки вважає, що заборгованість не є безспірною, суд розцінює як такі, що не грунтуються на вимогах закону. Доказів не визнання відповідачем умов укладеного між ним та позивачкою договору, суду не надано. Наявність заборгованості відповідача, свідчить лише про невиконання умов договору відповідачем та не може підтверджувати факт заперечень з його боку щодо умов підписаного ним договору.

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих документів, зокрема належить і виконавчий напис нотаріуса.

При цьому, згідно положень ст. 71 Закону випливає, що обов`язок обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів покладається на державного виконавця, на примусовому виконанні у якого перебуває виконавчий документ (виконавчий лист, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса, тощо.

Позивач за виконавчого напису нотаріуса про примусове стягнення з відповідача на утримання дитини згідно укладеного договору, не отримувала, та надалі на примусове виконання до органів державної виконавчої служби не пред`являла.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 гривень щомісячно згідно договору про сплату аліментів, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття є такою, що створює для відповідача виникнення подвійного зобов`язання подвійного обов"язку сплати аліментів за договором та за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги в частині стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття та відмови у задоволенні позову в цій частині.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 2662,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст.180, 194-196 СК України, ст.ст.256-258 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, заборгованості за аліментами та пені (неустойки) за прострочку сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами за договором укладеним 5 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №481, за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно в розмірі 22 435,58 грн. (двадцять дві тисячі чотириста тридцять п`ять гривень, п`ятдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року у розмірі 9 050,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятдесят гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок судового збору за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок судового збору за позовну вимогу щодо стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий М.М. Бряник