Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №726/2567/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 ,обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 апеляційні скарги прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 квітня 2026 року у кримінальному провадженні №22025260000000022 щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою,розлученого,не працюючого,раніше не судимого ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України,яка народилась та проживає у АДРЕСА_1 , із середньою освітою,розлученої,працює швачкою у ТОВ`Балакком», раніше не судимої,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2026 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України та кожному призначене покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнена від відбування покарання з випробуванням,якщо вона протягом іспитового строку- 1 рік- не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки:- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Провадження№11-кп/822/197/26 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9

Категорія: ч.1 ст. 436-2 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави в рівних частках процесуальні витрати за залучення експертів на загальну суму 20 056 грн. 50 коп.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту затримання.

Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту проголошення вироку.

На таке судове рішення надійшли апеляційні скарги прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Прокурор у апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважає, що вирок районного суду підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання через його невідповідність тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості.

Вказує, що суд у вироку не мотивував висновки щодо можливості звільнення від відбування призначеного покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі та не надав оцінки тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченої при призначенні їй покарання з випробування.

Зазначає, що суд не навів належного обґрунтування свого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 майже нижньої межі покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 436-2 КК України, у виді позбавлення волі та не надав оцінки можливості призначення йому більш тяжкого покарання.

Стверджує, що суд не у повній мірі оцінив особи обвинувачених, які демонструють відверто ворожу позицію щодо України, а також не врахував, що саме ОСОБА_7 першою сказала ОСОБА_6 заспівати пісню «333», яку вони досконало знали.

Твердить,що доказами доведено наявність у обвинувачених стійкого,сформованого та ідеологічно вмотивованого умислу на вчинення дій,які складають суть обвинувачення

Просив з метою надання оцінки їх особам дослідити відеозапис, який є додатком до протоколу огляду від 24.04.2025 року месенджеру«Телеграм»-групи «Курск /Ростов/ Срочные новости», а саме діалогу обвинувачених з громадянином України ОСОБА_10 , який, не повідомляючи своїх справжніх даних, представився як військовослужбовець країни-агресора рф з позивним « ОСОБА_11 » від 27.10.2024 року на сайті «Чат рулетка».

Вказує,що відсутність каяття свідчить про неможливість виправлення.

Здійснення донатів для ЗСУ після скерування обвинувального акту до суду не є щирим розкаянням,а спробою уникнути відповідальності вже після викриття та бажанням зменшити покарання.

Поза увагою суду залишена сукупність факторів, що робить призначення максимального покарання у виді позбавленні волі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 єдино справедливим і законним за вчинення умисного злочину в умовах воєнного стану, свідоме поширення обвинуваченими антиукраїнської ідеології.

Зауважує, що ОСОБА_6 з 12.12.2024 року ухиляється від призову за мобілізацією.

Вказує, що ОСОБА_7 у 2021 році притягалася до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, була зареєстрована в наркологічному диспансері у зв`язку з гострою алкогольною інтоксикацією.

Вважає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 представляють собою підвищену суспільну небезпечність, не надали критичну оцінку своїй злочинній поведінці, не усвідомили суспільну небезпеку вчиненого злочину, не бажали виправити ситуацію, що склалася, що свідчить про неможливість виправлення та перевиховання без призначення їм максимального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,оскільки виправдовування агресора під час війни неприпустиме.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст.436-2 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі кожному.

Захисник ОСОБА_8 у апеляційній скарзі просить скасувати вирок районного суду в частині призначеного обвинуваченим покарання.

Вказує, що суд за клопотанням прокурора дослідив майже усі докази сторони обвинувачення, хоча зазначив, що розгляд справи відбувся згідно вимог ст. 349 КПК України.

Твердить, що суд для доведеності вини обвинувачених посилався на досліджені у судовому засіданні докази-відеозапис, висновки експертиз та інші докази.

Стверджує, що згідно відеозапису,коли ОСОБА_10 на сайті представився військовослужбовцем рф і почав провокувати обвинувачених надавати координати,то зв`язок одразу ж було перервано обвинуваченими.

Це,на думку апелянта,підтверджує покази ОСОБА_6 про те,що у нього був намір увійти у довіру до представника агресора,а потім нанести удар україномовною піснею,однак зв`язок було перервано.

Вказує,що обвинувачені не розповсюджували і не записували відео спілкування з ОСОБА_10 ,та саме останній розповсюдив відео,чим і спричинив шкоду інформаційній безпеці України.

Захисник піддає сумніву висновки лінгвістичних експертиз щодо вислову «Ростов-папа,Одеса-мама» та слова «хохляндія»,які,на її думку, не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Посилається на тлумачення цих висловів та вважає, що слово «хохляндія» не може бути приниженням України, а вислів «Ростов-папа, Одеса-мама» з`явився ще в 19 столітті та не може належати голові угрупування «днр».

Наголошує, що суд вийшов за межі обвинувачення, оскільки пісня «333» не ставиться в формулювання обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Звертає увагу, що обвинувачені неодноразово перераховували кошти на ЗСУ та безпосередньо передавали допомогу військовим, чим довели своє виправлення, щире каяття та користь для суспільства.

Також твердить, що після оголошення підозри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинили будь-яке користування месенджерами та жодного разу не вчиняли правопорушень.

Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, є платником податків та військового збору, позитивно характеризується за місцем роботи.

Просить призначити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу та вважає, що таке покарання буде достатнім для забезпечення належної поведінки обвинувачених та поповнить бюджет України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив відхилити апеляційну скаргу захисту, доводи обвинувачених та їх захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали подану захисником апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Районним та апеляційним судом встановлено, що у громадянина України ОСОБА_6 не пізніше 17.10.2024 року виник злочинний умисел, направлений на виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, заперечення тимчасової окупації території України, а також глорифікацію осіб, що здійснюють збройну агресію російської федерації проти України.

ОСОБА_6 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, перебуваючи 27.10.2024 за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , на сайті «Чат рулетка», посилання «Chatrouletie.com», під час діалогу з громадянином України ОСОБА_10 , який на даному сайті не повідомляючи своїх справжніх даних, представився, як військовослужбовець країни-агресора рф з позивним « ОСОБА_11 », розповів про своє позитивне становлення до збройної агресії рф проти України.

У своїх висловлюваннях ОСОБА_6 виправдовує збройну агресію рф проти України, а саме:

- виражає підтримку держави-агресора, виражену прийменником «за», а також звернення-спонукання, що транслює бажання ОСОБА_6 , щоб якомога швидше прийшла рф, яка нібито повинна допомогти, мовою оригіналу: «Я из хохляндии, но я за вас! И нам нужна помощь! Приезжайте уже наконец, устали ждать! Вот песня вам «333», уважаемый человек! я могу и советскую сыграть, но сейчас будет наша!»);

- твердження про те, що ОСОБА_6 що може, те і робить (контекстуально – на користь держави-агресору) (мовою оригіналу: «Братан, я уже «кашусь» 3-й год, уже устал ждать! Брат, что могу, то делаю! Все!»);

- у контексті демонстрації портрета ОСОБА_13 виражає висловлювання про солідарність з державою-агресором, беззаперечне визнання її своєю Батьківщиною та заклик-гасло, що транслює відмову від капіталізму, виражений номіналізацією (смисловим згортком) (мовою оригіналу: «Вот хотел показать! (демонструє портрет ОСОБА_13 ) Это – наша родина! И другого быть не может… это наша родина! смерть капитализму!»);

- демонструє висловлювання, яке продовжує відому фразу голови угрупування «днр» ОСОБА_14 , що описує формат і кордони так званої «Новоросії» (мовою оригіналу: «Ростов папа! Одесса - мама»);

- виражає зневажливе йменування України етнофолізмом «хохляндія», який належить до пейоративної лексики, свідчить про неприхильне, зневажливе ставлення до України та містить ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті (мовою оригіналу: «Я с хохляндии»).

Отже, у висловлювання, оцінках та судженнях ОСОБА_6 вбачається зміст, який спрямований на виправдовування збройної агресії рф проти України, позитивну оцінку та підтримку країни-агресора, акцентує увагу на позитивних очікуваннях від її приходу на територію України, віру в благородність її намірів і дій, солідарність з державою-агресором, беззаперечне визнання її своєю, ворожнечі та ненависті.

При цьому, ОСОБА_6 , переслідуючи явно злочинний намір, здійснив вказане протиправне діяння в період триваючої збройної агресії російської федерації проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинив усі залежні від нього дії та довів свій злочин до кінця.

Такими діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, а саме виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Крім того, ОСОБА_7 , у порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» від 03.03.2022 № 2110-IX, перебуваючи 27.10.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , на сайті «Чат рулетка» (Chatrouletie.com) під час діалогу з громадянином України ОСОБА_10 , який на даному сайті, не повідомляючи своїх справжніх даних, представився військовослужбовцем країни-агресора рф з позивним « ОСОБА_11 », розповіла про своє ставлення до збройної агресії рф проти України.

У своїх висловлюваннях ОСОБА_7 продемонструвала прихильне ставлення, позитивну оцінку російських військовослужбовців, яких вона називає позитивно конотованою лексемою «воїни», що належить до високого стилю мовлення, які нібито виконують благородну місію – захищають землю, що є глорифікацією осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України та попри те, виправдовують її, мовою оригіналу:

- «Боже, как я хочу военных, русских – это капец, вы ребятишки, …»,

- «Ой ребятки, я вас так люблю! Русских солдат! Это капец! Вы – воины! Вы –самая защита земли».

Вказані висловлювання ОСОБА_7 містять виправдування збройної агресії російської федерації проти України та глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.

Такими діями ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, а саме виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Прокурор у апеляційній скарзі не оспорює фактичні обставини і правильність кваліфікації.

У резолютивній частині апеляційної скарги захисника зазначена вимога лише про пом`якшення покарання обидвом обвинуваченим,однак у мотивувальній її частині викладені обставини,які на думку захисника,спростовують винуватість.

Суд у вироку вказав,що відповідно до ч.3 ст.349 ПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи,які ніким не оспорювались.

Апеляційним судом для перевірки обставин щодо визначеного судом порядку дослідження та обсягу доказів,які суд досліджував,було відтворено під час апеляційного розгляду диск із технічним записом судового засідання,під час якого суд вирішував дані процесуальні питання.

Прокурором під час судового розгляду у районному суді було запропоновано допитати обвинувачених та дослідити усі докази,які надані стороною обвинувачення.

Захисник та обвинувачені не заперечували щодо такого порядку.

Після допиту ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд за клопотанням прокурора дослідив увесь обсяг доказів,які потім виклав у вироку на доведення їх винуватості.

Суд вказав у вироку,що визначив порядок дослідження доказів,обмеживши його допитом обвинувачених, дослідженням відеозаписів, протоколів їх огляду, на яких зафіксовані висловлювання обвинувачених, висновків судової лінгвістичної експертизи, інших доказів, на яких наполягав прокурор, а також характеризуючих даних,тобто фактично усіх тих доказів,про які клопотав прокурор.

Отже,вказівка суду у вироку про те,що судовий розгляд проведено у порядку ч.3 ст.349 КПК України є помилковим та таким,що не відповідає фактичним обставинам цього провадження.

Також суд не роз`яснював сторонам правило щодо заборони апеляційного оскарження обставин,які не оспорювались,оскільки фактично не застосовував порядку,який встановлений ч.3 ст.349 КПК України.

На користь такого висновку свідчить і те,що що суд у вироку надавав критичну оцінку як змісту показань обвинувачених,так і запереченням захисту щодо окремих доказів.

У вироку суд зазначив,що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав вину у вчиненні злочину.Показав, що він дійсно вчинив кримінальне порушення при вказаних в обвинуваченні обставинах, йому соромно перед родичами, українцями. Також зазначив, що у “ ОСОБА_15 ” він з дружиною публічно висловлювали прихильність до зс рф та на честь зс рф заспівали пісню “333” про те, як російські військові знищують українську армію, яка заходить як ДРГ на територію Донбасу

Пісню знав напам`ять, співав,щоб отримати прихильність особи, яка представилась військовим РФ та в соцмережі був під ніком ‘полковник ОСОБА_16 ’ (“ ОСОБА_17 ”) та потім мав заспівати пісню на підтримку ЗСУ,однак не встиг.

Також у вироку суд зазначив,що обвинувачена ОСОБА_7 повністю визнала вину,показала,що у “ ОСОБА_15 ” вона з цивільним чоловіком ОСОБА_6 заспівали пісню “333”, до цього разу її чоловік ніколи не виконував цю пісню, і вона слів не знала, і тому текст пісні читала з телефона. У вчиненому щиро кається, просила суворо не карати.

У апеляційній скарзі захисник вказала,що досліджений судом відеозапис спілкування обвинувачених із ОСОБА_18 на сайті «Чат Рулетка» свідчить,на її думку,про те,що ОСОБА_19 мав намір увійти у довіру до представника агресора,а потім нанести удар україномовною піснею,однак не встиг,оскільки ОСОБА_20 перервала зв`язок,коли ОСОБА_18 почав провокувати обвинувачених надавати координати.

Апеляційний суд безпосередньо дослідив вказаний відеозапис та вважає,що таким доводам сторони захисту районний суд обгрунтовано надав критичну оцінку та вказав,що емоційно забарвлений характер виконання твору(пісні «333»),як і інші висловлювання ОСОБА_20 і ОСОБА_19 під час спілкування із ОСОБА_18 свідчать про послідовну демонстрацію солідарності з ворогом,проросійську пропаганду,виправдовування збройної агресії рф,а у ОСОБА_20 -і глорифікацію учасників цієї агресії.

У обгрунтування обвинувального вироку суд правильно поклав також досліджений під час судового розгляду висновок лінгвістичної експертизи від 02.05.2025 року,де експерт під час дослідження відеозапису встановив,що етнофолізм`хохляндія»,яке застосовував ОСОБА_19 під час спілкування із ОСОБА_18 ,свідчить про неприхильне,зневажливе ставлення до України.

Посилання захисника у апеляційній скарзі на те,що слово`хохляндія» не може бути приниженням України, є її суб`єктивною думкою,яка суперечить фактичним обставинам справи.

Експерт встановив та суд врахував,що у висловлюваннях, оцінках та судженнях ОСОБА_6 міститься зміст, спрямований на виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, позитивну оцінку та підтримку держави-агресора, формування позитивних очікувань від її приходу на територію України, віру в правомірніть та благородність її дій, а також прояви солідарності з державою-агресором.

Крім того, у висловлюваннях ОСОБА_7 , зокрема щодо російських військовослужбовців як «воїнів» та «найкращого захисту землі», експертом встановлено ознаки їх позитивної оцінки та глорифікації.

Також експертним дослідженням встановлено, що виконувана обвинуваченими пісня «333» містить висловлювання, спрямовані на возвеличення військовослужбовців російської федерації та схвалення їхніх дій.

Посилання захисника на те, що пісня «333» не охоплюється формулюванням обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , є необґрунтованим.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, у формулюванні обвинувачення прямо наведено висловлювання ОСОБА_6 , у яких він, зокрема, висловлює підтримку державі-агресору, закликає до якнайшвидшого приходу рф на територію України та пропонує співрозмовнику «песню вам “333”», називаючи її «наша».

Таким чином, виконання та згадування пісні «333» є складовою інкримінованих висловлювань і розглядається у контексті загального змісту дій, спрямованих на виправдовування збройної агресії рф проти України.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не здійснювали запис чи поширення відео їх спілкування з ОСОБА_10 у чаті «Рулетка», не впливають на правильність цього судового рішення.

Відповідальність за виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною чи заперечення збройної агресії російської федерації проти України, передбачена ч. 2 ст. 436-2 КК України, яка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вину не ставилась.

Отже,ті доводи,на які посилалась захисник у апеляційній скарзі,не спростовують винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину,передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України.

При цьому, зі змісту резолютивної частини апеляційної скарги захисника вбачається, що заявлені вимоги стосуються призначеного обвинуваченим покарання,яке апелянт просила пом`якшити.

Перевіряючи вирок районного суду в частині покарання, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст.ст.50, 65 КК України,особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судова колегія вважає, що таких вимог суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, районний суд при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказав, що враховує характер і суспільну небезпеку вчиненого ними кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості; вік і особистість обвинувачених, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на даний час не перебувають, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд врахував повне визнання вини, каяття, донати на ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

За вказаних обставин суд призначив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,а ОСОБА_7 на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,встановивши відповідні обов`язки.

Отже, районний суд врахував ті дані про обвинувачених та обставини, на які посилається захисник у апеляційній скарзі.

Разом із тим, суд правильно виснував, що такі обставини не знижують істотно ступеню тяжкості вчиненого злочину, а тому не є підставою для застосування вимог ст. 69 КК України.

Судова колегія вважає,що більш м`який вид покарання,не передбачений санкцією статті,до якого захисник просить перейти,застосувавши вимоги ст.69 КК України,у виді штрафу не відповідатиме ані особам обвинуваченим,ані тяжкості скоєного кримінального правопорушення,пов`язаного із виправдовуванням збройної агресії рф та глорифікацією її учасників.

Натомість слушними є доводи прокурора,що призначене обвинуваченим покарання за строком є явно несправедливим внаслідок м`якості.

Поза увагою суду фактично залишено те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення.

У апеляційній скарзі прокурор вказував,що обвинувачені не розкаялись у скоєному,а відсутність каяття свідчить про неможливість виправлення.Здійснення донатів на потреби ЗСУ після скерування обвинувального акту до суду не свідчить про щире розкаяння.

Таку ж позицію прокурор займав у районному суді(обвинувальна промова а.с.94-96 т.3)

У обвинувальному акті жодної пом`якшуючої покарання обвинувачених обставини не зазначено(т.3 а.с.1-6)

Враховуючи повне визнання вини як пом`якшуючу обставину,суд одночасно у вироку надав критичну оцінку показанням,зокрема,обвинуваченого ОСОБА_19 про те,що своїми діями він лише бажав отримати прихильність особи,яка представилась військовим рф ,а потім заспівати пісню на честь ЗСУ,оскільки емоційно забарвлений характер виконання обвинуваченим музичного твору повністю спростовує показання обвинуваченого.

Також суд оцінив як спосіб захисту показання обвинуваченої ОСОБА_20 про те,що вона лише підспівувала ОСОБА_19 ,слів пісні не знала і текст пісні читала із телефона.

Такі показання обвинувачених суд оцінив як намагання уникнути відповідальності і водночас врахував пом`якшуючими обставинами повне визнання вини і каяття.

Отже,суд допустив у вироку істотні суперечності,що вплинуло на правильність призначення покарання.

Слід зауважити,що захисник у апеляційній скарзі також посилається на повне визнання вини обвинуваченими та їх щире каяття, вважаючи ці обставини підставою для пом`якшення покарання.

Водночас наведені в апеляційній скарзі доводи фактично спрямовані на спростування встановлених судом обставин кримінального правопорушення та заперечення винуватості обвинувачених, що суперечить твердженням про повне визнання ними вини та щире каяття.

Зміст показань обвинувачених,які викладені у вироку,не свідчить про повне визнання ними вини у скоєному,а обгрунтована критична оцінка їх районним судом свідчить,що така обставина,як повне визнання вини,безпідставно врахована як пом`якшуюча покарання обставина,а тому посилання на неї необхідно виключити із вироку.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною,яка пом`якшує покарання,є щире каяття,тоді як суд зазначив про врахування такою обставиною каяття обвинувачених.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Судова колегія вважає,що повного визнання обвинуваченими своєї провини у цьому провадженні не встановлено,повідомлені ними обставини не свідчать,що обвинувачені зробили належні для себе висновки, а їх каяття не є щирим та має формальний характер.

За таких обставин судова колегія вважає, що з мотивувальної частини вироку необхідно виключити також посилання на обставину,що пом`якшує покарання- каяття обвинувачених.

Районний суд належним чином не мотивував свого рішення про звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.

Вказаний підхід при призначенні покарання, з урахуванням насамперед фактичних обставин справи та відомостей про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Так, суд першої інстанції недостатньо врахував те, що на даний час Україна виборює своє право на незалежність та існування, кожного дня гинуть не тільки військовослужбовці та інші представники силових структур, які боронять нашу державу від ворога, а й цивільні громадяни.

Без належної оцінки районного суду залишився той факт, що ОСОБА_7 як громадянка України, у надважкий період для країни та суспільства, виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України й окупацію українських територій, глорифікувала таких осіб, чим сприяла створенню у ворога уяви про підтримку таких дій громадянами України, і це свідчить про істотний рівень суспільної небезпеки.

У своїх висловлюваннях ОСОБА_7 демонструвала схвальне ставлення до військовослужбовців рф, надаючи їм позитивну оцінку та характеризуючи їх як «воїнів» і «захисників землі». Такі висловлювання формують позитивний образ військовослужбовців держави-агресора, приписують їм суспільно схвальні якості та благородну місію, що містить ознаки їх глорифікації та, відповідно, виправдування збройної агресії рф проти України.

Зважаючи на фактичні обставини цієї справи та зміст обвинувачення,яке суд визнав доведеним,висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженої та запобігання скоєнню нових злочинів як нею, так і іншими особами.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 ,апеляційний суд вважає,що досліджені докази свідчать про його стійкий, сформований та ідеологічно мотивований умисел, спрямований на виправдування збройної агресії рф проти України

Зокрема з відеозапису, який апеляційний суд за клопотанням прокурора безпосередньо дослідив як додаток до акту огляду від 19.12.2024 року месенджеру «Телеграм»-групи «Курск/Ростов/Срочныеновости» тривалістю 06:27 хв. вбачається, що в розмові обвинувачених з ОСОБА_10 , який представився військовослужбовцем країни-агресора рф з позивним « ОСОБА_11 », ОСОБА_6 неодноразово висловлював підтримку державі-агресору та її військовослужбовцям, закликав до якнайшвидшого приходу російської федерації на територію України, заявляв про готовність діяти на її користь та вказував,що робить все,що може, демонстрував солідарність із радянською та російською ідеологією, використовував висловлювання, пов`язані з проросійськими наративами, а також зневажливі вислови щодо України. Зазначені висловлювання містять ознаки виправдовування та підтримки збройної агресії російської федерації проти України.

Прокурор акцентував увагу,що відповідно до даних з ІІПС «АРМОР» ОСОБА_6 з 12.12.2024 року ухиляється від призову за мобілізацією (а.с.147 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачені, вчиняючи кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, в умовах збройної агресії рф проти України не лише засвідчили свою антиукраїнську позицію, а й створили враження про нібито підтримку громадянами України позиції держави-агресора та бажання встановлення так званого «русского мира», що об`єктивно може сприяти формуванню у ворога хибного уявлення про суспільні настрої в Україні та підживлювати продовження збройної агресії.

Крім того, обвинувачені, будучи повнолітніми особами з достатнім життєвим досвідом та усвідомлюючи суспільно-політичну ситуацію в Україні після початку 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії рф, попри широкий доступ до достовірної інформації про злочини держави-агресора, свідомо виправдовували та визнавали правомірною її збройну агресію.

Колегія суддів також враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, належить до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, має підвищений ступінь суспільної небезпеки в умовах воєнного стану, сприяє поширенню толерантного ставлення до збройної агресії рф та у подальшому може підривати національну безпеку України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за його строком не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість, оскільки не сприяє його меті - виправленню обвинувачених та попередженню вчинення ними нових кримінальних правопорушень, є явно несправедливим, непропорційним і невиправдано м`яким заходом примусу, тому оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

Окрім викладеного вище,при призначенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення згідно ст.12 КК України та ступінь його фактичної тяжкості в умовах збройної агресії рф проти України, особи обвинувачених, які раніше не судимі, мають постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризуються,а ОСОБА_7 має постійне місце роботи,де також позитивні характеристики відносно неї.

Суд враховує дані щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 ,медичні документи долучені на стадії апеляційного розгляду свідчать про наявність у нього початкових явищ остеохондрозу шийного відділу хребта.

Даних,що стан здоров`я як ОСОБА_6 ,так і ОСОБА_7 перешкоджає відбуванню покарання у виді позбавлення волі,немає у справі.

Обставиною,яка пом`якшує покарання,суд враховує донати на ЗСУ.

Як свідчать квитанції від 10.09.2025 року,обвинувачені перерахували по 20 тис грн. на потреби ЗСУ(т.3 а.с.85),тобто у той час,коли уже здійснювалося судове провадження.

Під час апеляційного розгляду суд за клопотанням захисника долучив квитанції,які свідчать,що обвинувачені 25.05.2026 року перерахували благодійні внески ЗСУ ще по 20 тис грн. кожен.

Обставин, які обтяжують покарання, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин судова колегія вважає,що покарання у виді реального позбавлення обвинувачених волі буде законним, справедливим та сприятиме меті покарання, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Отже,апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково,скасувати вирок в частині призначення покарання обидвом засудженим,а також звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст.409,413,414,420 КПК України та ухвалити новий вирок,оскільки внаслідок неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність обвинуваченим призначене покарання,яке є явно несправедливим внаслідок м`якості.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409,411,413,414,418,420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 436-2 КК України покарання у виді 2(двох) років позбавлення волі.

Взяти ОСОБА_6 під варту у залі суду.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 24 червня 2026 року.

Вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 436-2 КК України покарання у виді 2(двох) років позбавлення волі.

Взяти ОСОБА_7 під варту у залі суду.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 24 червня 2026 року.

Виключити із вироку посилання на обставини,що пом`якшують покарання обвинувачених-повне визнання вини,каяття.

В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржений до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення,а засудженими-у той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя доповідач: Судді:

_________________ __________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3