Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №645/2322/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2026 року

м.Харків

справа № 645/2322/26

провадження № 22-ц/818/3722/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.

розглянувши у порядку ст.369ЦПКУкраїни в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Виробничого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «КОМФОРТ-НОВОБУД» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком, -

за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «КОМФОРТ-НОВОБУД» на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року, постановлене суддею Шарком О.П.

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «КОМФОРТ-НОВОБУД» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2021 по 28.02.2026 року у розмірі 15154,92 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі: 15117,09 грн, 3% річних 5,76 грн, інфляційних витрат 32,07 грн, та судового збору у розмірі 332,80 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу.

В апеляційній скарзі Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «КОМФОРТ-НОВОБУД» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат розраховані до лютого 2022 року. Посилання суду на відсутність безспірності заборгованості є необґрунтованими та не відповідають вимогам закону.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПКУкраїни - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, які були нараховані на суму заборгованості в період дії воєнного стану і пов`язані зі стягненням суми заборгованості, окремий їх розгляд в даному випадку неможливий, тому у видачі судового наказу слід відмовити в повному обсязі на підставі пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У статті 165 ЦПК України міститься вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає зазначити наступне.

Судом встановлено, що ВК «ЖЕК «Комфорт-Новобуд» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власниці квартири АДРЕСА_1 , суми заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2021 по 28.02.2026 року у розмірі 15154,92 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі: 15117,09 грн, 3% річних 5,76 грн, інфляційних витрат 32,07 грн, та судового збору у розмірі 332,80 грн.

Згідно розрахунку заборгованості заявником нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 року.

Таким чином заявником здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат до введення в дію військового стану та запровадження відповідних заборон.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Згідно із вимогами ст.379ЦПКУкраїни підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-384,387ЦПКУкраїни колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «КОМФОРТ-НОВОБУД» задовольнити.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина