Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №347/2186/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/2186/25

Провадження № 22-ц/4808/1037/26

Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рогалевича Андрія Борисовича на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09 липня 2024 року між ТОВ « Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9847280 на суму 7 475 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору 09 липня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця. 20 січня 2025 року між ТОВ « Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач умови кредитного договору не виконав в результаті чого його заборгованість в розмірі 15 580,50 грн, що складається з: 7 475грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 105,50грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. В добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9847280 від 09 липня 2024 року в розмірі 15 580,50 грн, що складається з: 7 475 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 105,50грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом та витрати на правничу допомогу в сумі 7000грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9847280 від 09.07.2024 року у розмірі 11 355,50 грн, 2422,40 грн судового збору та 3000 грн витрат професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Рогалевич А.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що поданий електронний документ, яким позивач обґрунтовує позов, підписаний не уповноважений особою ТОВ «Макс Кредит», при цьому підпис накладений 15.10.2025 року, тобто після дати, якою датований сам договір. Таким чином, електронний документ, поданий позивачем, не відповідає вимогам щодо форми правочину, не містить підпису сторони, не дозволяє встановити факт та момент укладення договору і відповідно не створює жодних правових наслідків для сторін. Крім того, позивачем не додано доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .. Виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 09.07.2024 року по 14.07.2024 року підтверджує зарахування 6500 грн кредитних коштів, проте не підтверджує здійснення даної операції саме на виконання умов кредитного договору №00-9847280 від 09 липня 2024 року ТОВ «Макс Кредит». Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність стягнення 975 грн комісії та 3250 грн штрафних санкцій, тому загальна сума стягнення заборгованості повинна бути 11 355,50 грн. Судом першої інстанції помилково стягнуто 2 422, 40 грн судового збору, не врахувавши, що стягнення судових витрат слід проводити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

04 травня 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» Сахарова О.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Вказує, що позичальник перед укладенням договору за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Одноразовий персональний ідентифікатор 22540 направлено відповідачу 09.07.2024 о 12:28:00 на номер мобільного телефону, вказаний при укладанні договору - +380976814685, одноразовий персональний ідентифікатор 22540 введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 09.07.2024 о 12:28:33. В свою чергу Товариство також підписує Договір шляхом накладення на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Даний факт перевіряється на сайті https://czo.gov.ua/verify Таким чином, 09.07.2024 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9847280 у формі електронного документа з використанням електронного підпису

09.07.2024 ТОВ ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у сумі 6 500,00 грн. на рахунок, зазначений відповідачем, який було верифікований Первісним Кредитором у спосіб, передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу». 06.02.2025 ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» надіслало повідомлення з додатком, які підтверджують перерахування коштів на рахунок скаржника. З даних документів вбачається, що 09.07.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів у сумі 6 500,00 грн. згідно договору № 00-9847280 від 09.07.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № 4731-18XX-XXXX-0151 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що позичальник прийняв пропозицію Кредитодавця - ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем кредитних коштів, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 15580,50 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-9847280, який відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою персонального ідентифікатора 22540, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а. с.10-19).

Як вбачається з листа АТ «Приват банк» від 16.12.2025, номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за емітованою карткою № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а. с.108).

Згідно з умовами вищезазначеного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункт 1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає:6500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Пунктом 1.3 договору визначено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 14 серпня 2025 року.

Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45% від сум кредиту за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає975,00 грн.

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту:09.07.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 65000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_4 (п.2.8 договору).

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а. с.108) та листа АТ «Приват Банк» від 16.12.2025 з випискою про рух коштів по картці (а. с.109).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором № №00-9847280 від 09.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на20.01.2025, становить 15 580,50 грн, яка складається з: 7 475,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 105,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). (а.с.143).

20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙс» було укладено договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС (а. с.148-150).

Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № № 20012025-МК/ЕЙС від 20.01.2025, від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙс`перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № №00-9847280 від 09.07.2024на суму 15580,50 грн. (а.с.145-147).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем грошові кошти за кредитним договором №00-9847280 від 09 липня 2024 року отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Разом з тим, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за неустойкою (штрафом) в сумі 3250грн., адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, а звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає неустойку.Крім того, позивачем включено в тіло кредиту комісію в розмірі 975 грн, яка була стягнута первісним кредитором за надання кредиту, натомість такі умови договору є нікчемними, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно ст.1054 ч.1 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Таким чином, заборгованості за кредитом становить 6500грн. - заборгованість по тілу кредиту та 8105,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, а всього на суму 11 355,50 грн.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом та порядку їх нарахування. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ «Приват банк», грошові кошти у сумі 6 500грн.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача посилалася на відсутність належних доказів укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Проте такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ідентифікацію ОСОБА_1 на вебсайті товариства здійснено відповідно до вимог чинного законодавства із використанням його персональних даних, зокрема паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера телефону. На підтвердження зазначеного позивачем надано довідку ТОВ «Макс Кредит» про ідентифікацію клієнта, де підтверджено акцепт договору відповідачем одноразовим ідентифікатором №22540, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 09.07.2024 12:28:00 (а.с.127). Вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Колегія суддів враховує, що укладення кредитного договору було неможливим без отримання відповідачем SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, а також без входу до особистого кабінету на вебсайті товариства за допомогою логіна та пароля. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що саме відповідач уклав кредитний договір в електронній формі, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, наданими позивачем доказами у їх сукупності належним чином підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення зобов`язальних правовідносин. Підстав для висновку про недоведеність факту укладення договору колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не додано доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів позичальником, оскільки спростовується довідкою АТ «Приват банк» від 16.12.2025, яка підтверджує, що по рахунку картки № НОМЕР_3 було зарахування коштів в розмірі 6 500грн (а. с.108). та підтверджується випискою за період з 09.07.2024-14.07.2024 (а.с.109). Вказаний номер картки відповідає умовам п.2.8 договору за яким Кредитодавець зобов`язаний надати кредит в сумі 65000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_4 .

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року в справі №910/1580/18 зазначено, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій за день.

Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первинним кредитором свого обов`язку за кредитним договором №00-9847280 від 09 липня 2024 року щодо видачі ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 500грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив про наявність заборгованості у відповідача за тілом кредиту в розмірі 6500 грн.

Позивач заявляв про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7475 грн, але не оскаржує судове рішення, у зв`язку із чим колегія суддів не переглядає розмір стягнутої заборгованості за тілом кредиту, а перевіряє рішення виключно в розрізі доводів апеляційної скарги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з інформації, наданої позивачем, неможливо встановити факт, що на рахунок відповідача надходили кошти саме від ТОВ «Макс Кредит» як первісного кредитора та саме по договору №00-9847280 від 09 липня 2024 року, колегія суддів відхиляє, оскільки виписка по рахунку відповідача є належним доказом. При цьому відповідачем не спростовано того, що 09.07.2024 на його рахунок було зараховано 6500 грн від іншої особи, а не від ТОВ «Макс Кредит».

Крім того суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказав про заборгованості за кредитом, яка складається з 6500грн. - заборгованість по тілу кредиту та 8105,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, а всього на суму 11 355,50 грн. З наведеного вбачається, що судом першої інстанції вочевидь допущено арифметичну помилку щодо визначення загальної суми заборгованості, яка дорівнює 14605,50 грн (6500 грн + 8105,50 грн) , а не 11355,5 грн.

При цьому, судом першої інстанції при обчисленні суми заборгованості за відсотками не враховано, що кредитний договір №00-9847280 був укладений 09 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому слід застосовувати вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 % за весь строк дії кредитного договору.

Загальний розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах заявленого позивачем періоду з 09.07.2024 року по 02.10.2024 року (86 днів) по відсотках становить 5590 грн (6500грн*1%86 днів) Разом з тим, банк заявив про стягнення 8 105,50 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, та з розрахунку заборгованості вбачається про нарахування 94,25 грн щоденно (1,45%).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково взяв до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, де визначена відсоткова ставка 1,45% за період з 09 липня 2024 року по 02 жовтня 2024 року, не врахувавши, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» застосовується процентна ставка 1 %.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості за відсотками, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за кредитним договором за Кредитним договором №00-9847280 від 09.07.2024 року, з 8105,50 грн до 5590 грн за період з 09.07.2024 року по 02.10.2024 року (86 днів).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в результаті чого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягає стягненню заборгованість за відсотками кредитним договором №00-9847280 від 09.07.2024 року у розмірі 5590 грн за період з 09.07.2024 року по 02.10.2024 року та заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6500 грн, а всього - 12 090 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, тому пропорційно до задоволених позовних вимог у загальній сумі 12090 грн (6500 грн+5590 грн) грн з заявленої суми 15580,50 грн, що становить 77 %, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1864,94 грн ( 2422грн*77%) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 2300 грн (3000грн*77%) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рогалевича Андрія Борисовича задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за відсотками кредитним договором №00-9847280 від 09.07.2024 року у розмірі 5590 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн за період з 09.07.2024 року по 02.10.2024 року, заборгованість за тілом кредиту - 6500 (шість тисяч п`ятсот)грн, а всього - 12 090 (дванадцять тисяч дев`яносто) грн .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1864,94 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 2300 грн витрат на правову допомогу

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська