Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/1554/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/1554/26

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 (далі – відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 (далі – відповідач-2), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних позивача ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 був знятий з військового обліку відповідно до наказу МОУ 09.06.2006 №342 та визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку з хворобою. Проте, під час перегляду електронного військово-облікового документа, сформованого 15.08.2025, в мобільному додатку «Резерв+» встановлено, що відомості про позивача продовжують обліковуватися як такі, що перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає протиправними такі дій посадових осіб відповідачів, що зумовило його звернення до суду з цим позовом.

17.03.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно з копією військово-облікового документу, який долучений самим позивачем вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи в 1992 році особою призовного віку (19 років), відповідно до наказу МОУ №2-94 визнаний непридатний до військової служби в мирний час. Відповідно до даних цього ж документу 06.08.1992 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , 26.05.2003 ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних силах України №2 від 04.01.1994 по графі 1 ст.73в. Знятий з військового обліку відповідно до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, як непридатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у військовий час. Отже, позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений. Поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 02.02.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 23.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи в 1992 році особою призовного віку (19 років), відповідно до наказу МОУ №2-94 визнаний непридатний до військової служби в мирний час. Відповідно до даних цього ж документу 06.08.1992 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , 26.05.2003 ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних силах України №2 від 04.01.1994 по графі 1 ст. 73в. Знятий з військового обліку відповідно до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, як непридатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у військовий час.

Під час перегляду електронного військово-облікового документа, сформованого 15.08.2025, в мобільному додатку «Резерв+» встановлено, що відомості про позивача продовжують обліковуватися як такі, що перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вважаючи вказані дії відповідачів щодо невнесення даних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1, цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно з частин 1, 2 статті 28 Закону №2232-ХІІ, запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд до 35 років; другий розряд до 60 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч.4 ст.28 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1 та 5 ст.33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов`язаних. Військовий облік призовників і військовозобов`язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 2 частин 1, 6 статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, однією з підстав для виключення військовозобов`язаного з військового обліку є досягнення ним граничного віку перебування в запасі.

Запас військовозобов`язаних згідно зі статті 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 10.11.2009, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком:

перший розряд до 35 років;

другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

Водночас граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 року №1169-VII внесено зміни до ст.28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 року №1604-VII до 60 років.

При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Разом з тим, суд наголошує, що статус особи як «виключеної з військового обліку» за віком не є незмінним («набутим правовим статусом»), оскільки він прямо залежить від встановленого державою критерію граничного віку перебування у запасі. Зміна законодавцем цього критерію (з 40 до 60 років) змінює правове становище особи стосовно її військового обов`язку на майбутнє.

Враховуючи, що на момент внесення змін до Закону №2232-XII та на момент виникнення спірних правовідносин позивач не досяг нового граничного віку (60 років), він об`єктивно знову набув статусу військовозобов`язаного в силу закону. Відтак, обов`язок перебувати на військовому обліку для позивача не припинився, а був пролонгований державою з метою забезпечення обороноздатності країни в особливий період.

Щодо неможливості зворотної дії законів у часі, на яке посилається позивач, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. При цьому, вказані норми регулюють триваючі правовідносини щодо виконання громадянами військового обов`язку та не передбачають відповідальності за дії, вчинені до набрання ними чинності, а отже не мають зворотної дії в часі у розумінні статті 58 Конституції України.

Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 року у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 року у справі №820/3113/17.

Отже, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, дії відповідача, що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про взяття позивача на військовий облік є правомірними. Як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних.

Окрім цього, суд погоджується із твердженнями представника відповідача-2, відповідно до яких позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений. Поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

Статтею 37 Закону № 2232-XII у редакції від 15.08.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено окремі підстави для зняття і виключення з військового обліку.

Зокрема відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342 «Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань» зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про внесення змін до настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015.

Отже, з 15.01.2015 особи, які були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, є військовозобов`язаними, а законодавство більше не передбачає відповідної підстави для зняття з військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З наведеного слідує висновок, що з 15.01.2025 громадяни України чоловічої статі, які раніше були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було знято з військового обліку.

У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342.

Позивач також вважає, що він належить до категорії виключених з обліку на тій підставі, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» № 684 від 20.12.2017 зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Проте суд оцінює такі аргументи критично, адже станом на 20.12.2017 позивач не проходив військово-лікарської комісії. Окрім того, згідно з висновками Верховного Суду, які зроблені у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження визнання його непридатним до військової служби, проходження повторного медичного огляду для підтвердження таких підстав, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для внесення відповідачем відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних на підставі частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII та Наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 .

Суд зауважує, що за змістом наведених вище норм Закону № 1951-VIII, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Оскільки посадові особи відповідача в силу вимог положень Закону № 1951-VIII зобов`язані були забезпечити ведення Реєстру, внесення актуальних відомостей в Реєстр, то взяття позивача на облік військовозобов`язаних в силу вимог частини 9 статті 14 Закону № 2232-XII та внесення відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд висновує, що відповідачами у межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій (бедіяльності), а тому їх поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у позові повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович