Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/6365/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/6365/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ТЦК та СП) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення змін до інформаційних баз, а саме до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» безпідставно внесено відомості про нібито порушення позивачем правил військового обліку, які відображаються в електронному військово-обліковому документі застосунку «Резерв+» як «Порушення правил військового обліку». Позивач зазначає, що жодного акту про притягнення його до адміністративної відповідальності винесено не було, повісток та інших офіційних повідомлень про необхідність явки до ТЦК та СП він не отримував, від явки не ухилявся, а тому об`єктивних підстав вважати його порушником правил військового обліку немає. Попри звернення позивача, відповідач спірні відомості з Реєстру не вилучив, що, на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю, яка порушує його право на достовірність інформації про нього в державних інформаційних системах та створює ризик незаконного затримання.

Ухвалою судді від 13.04.2026 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Заперечення відповідача зводяться до того, що на адресу реєстрації (проживання) позивача надсилалася повістка № 6006524 від 18.12.2025 про виклик для уточнення даних на 06.01.2026 о 14:00 годині, проте в зазначені дату та час позивач до ТЦК та СП не прибув, причин неприбуття не повідомив. Повістку надіслано рекомендованим поштовим відправленням № R067059988031 за адресою реєстрації, однак вона повернулася до відправника. Відповідач посилається на те, що згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» явка за викликом є обов`язковою, а згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою вважається належним оповіщенням. Водночас відповідач підтвердив, що ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або про закриття справи не складалися та не виносилися.

Розглянувши позов, відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на військовому обліку та належить до категорії військовозобов`язаних.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем – ІНФОРМАЦІЯ_5 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено відомості про те, що позивач є порушником правил військового обліку. Зазначена інформація відображається в електронному військово-обліковому документі застосунку «Резерв+» як «Порушення правил військового обліку».

З метою з`ясування підстав внесення вказаної інформації представником позивача – адвокатом Соколовською О.О. направлено адвокатський запит до відповідача.

Листом № 226 від 11.03.2026 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку у зв`язку з тим, що не з`явився до ТЦК та СП за повісткою на 06.01.2026 для уточнення даних, а явка після отримання повістки є обов`язковою. Водночас у відповіді зазначено, що протоколи щодо ОСОБА_1 не складались, постанови про адміністративне правопорушення не виносились.

18.03.2026 представником позивача направлено на адресу відповідача письмову вимогу про виключення з Реєстру «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Листом № 535 від 25.03.2026 (за змістом матеріалів справи – лист № 535 від 25/26.03.2026) відповідач повідомив, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення без присутності особи, яка його скоїла, не складається, відтак протокол про адміністративне правопорушення на гр. ОСОБА_1 не складався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності або про закриття справи про адміністративне правопорушення посадовими особами ТЦК та СП не виносилася. Одночасно відповідач послався на Постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, зазначивши, що повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою вважається належним оповіщенням громадянина про виклик.

Таким чином, обставина, що відповідачем відносно позивача не складено протоколу про адміністративне правопорушення та не винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, є визнаною сторонами та такою, що не потребує доказування.

Вважаючи внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та подальше невилучення таких відомостей протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з веденням відповідачем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та внесенням до нього відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII) Реєстр – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням наведеного відповідач є органом ведення Реєстру та зобов`язаний забезпечувати актуалізацію його бази даних.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Системний аналіз наведеного дає підстави для висновку, що до Реєстру вносяться відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, тобто за наявності складеного у встановленому законом порядку протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Сама лише неявка особи за викликом до ТЦК та СП без винесення відповідного процесуального акта не є відомостями, що в силу пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII підлягають внесенню до Реєстру як «порушення правил військового обліку».

Положеннями частин 1-4 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1, 211 КУпАП).

Частиною 5 статті 258 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Отже, навіть у разі незастосування процедури складення протоколу в особливий період, обов`язковими умовами для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення є: належне повідомлення особи про дату, час і місце виклику; наявність у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику; відсутність повідомлення особою про поважні причини неприбуття. За відсутності цих умов відомості про вчинення особою правопорушення не можуть вважатися встановленими, а відтак не можуть бути внесені до Реєстру.

Матеріалами справи підтверджується, що повістку № 6006524 направлено рекомендованим поштовим відправленням № R067059988031 за адресою реєстрації позивача, яке повернулося до відправника без вручення адресату.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, як на підставу вважати повернуте поштове відправлення належним оповіщенням, не спростовує наведеного.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП не виносилася.

Водночас саме наявність відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови) є тією інформацією, яка в силу пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII підлягає внесенню до Реєстру. Відсутність протоколу та постанови про адміністративне правопорушення виключає наявність законних підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Суд наголошує, що неприбуття до ТЦК та СП саме по собі не є підставою для внесення особи до бази порушників військового обліку. Адміністративна відповідальність за порушення правил військового обліку настає лише за наявності відповідної постанови про адміністративне правопорушення, винесеної у встановленому законом порядку. Внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку за відсутності належно складеного протоколу чи постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та порушує право особи на достовірність інформації про неї в державних інформаційних системах.

При цьому суд зазначає, що за встановлених обставин у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень: оскільки правових підстав для внесення спірних відомостей до Реєстру не було, відповідач зобов`язаний вилучити такі відомості, і це є єдиним правомірним варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, а також що ефективний спосіб захисту має забезпечувати реальне поновлення порушеного права (зокрема, постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19). Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невилучення з Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру шляхом вилучення таких відомостей.

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, не довів наявності законних підстав для внесення та збереження в Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, зокрема не надав доказів належного повідомлення позивача про виклик, отримання ним виклику та винесення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір таких витрат позивач має право заявити та довести до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З огляду на те, що докази обсягу наданих послуг та їх розміру будуть подані стороною позивача в порядку статті 252 КАС України, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом додатковим рішенням у встановленому процесуальним законом порядку.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до інформаційних баз, а саме до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.