Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №320/22169/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Київ справа №320/22169/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі по тексту також відповідач, ЦВЛК), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України стосовно ОСОБА_1 , оформлену Витягом з протоколу засідання від 01.09.2024 за №3413, залишивши в силі довідку ВЛК при 1-му ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.03.2022 №18 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 26.03.2022 його було направлено 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами такого огляду його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 30а Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. У зв`язку із цим 28.03.2022 позивача було виключено з військового обліку, що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18 та тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 з відповідною відміткою.

Позивач зазначає, що після виявлення невідповідності між даними паперових військово-облікових документів та відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він звернувся із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом від 30.01.2025 №1/450 позивача повідомлено, що відповідно до протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 01.09.2024 №3413 постанову ВЛК за довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18/419 на його ім`я скасовано.

На думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, та не містить належного обґрунтування підстав для скасування попередньої постанови ВЛК.

Позивач стверджує, що під час первинного медичного огляду йому було встановлено діагноз «ускладнена міопія високого ступеня в меридіані найбільшої аметропії 13.0D правого ока та 10.0D лівого ока». На його переконання, цей діагноз відповідав статті 30а Розкладу хвороб, оскільки короткозорість будь-якого ока в одному з меридіанів понад 12,0 діоптрій є підставою для визнання особи непридатною до військової служби. Позивач також зазначає, що ступінь аномалії рефракції було визначено за допомогою скіаскопії та рефрактометрії за умов циклоплегії, тобто саме тими методами, які передбачалися Поясненнями щодо застосування статей Розкладу хвороб у редакції, чинній на час проходження ним ВЛК.

Позивач вказує, що витяг з протоколу засідання ЦВЛК від 01.09.2024 №3413 містить лише загальне твердження про необґрунтованість встановленого діагнозу та фактично відтворює зміст Пояснень щодо застосування статті 30а Розкладу хвороб. При цьому, як зазначає позивач, оскаржувана постанова не містить конкретних мотивів, з яких ЦВЛК дійшла висновку про невідповідність його діагнозу статті 30а Розкладу хвороб, а також не містить оцінки акта дослідження стану здоров`я, висновку лікаря-офтальмолога та інших медичних документів, на підставі яких первинною ВЛК було прийнято постанову про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Крім того, позивач зазначає, що 18.02.2025 звертався до ЦВЛК із запитом щодо роз`яснення формулювання постанови, оформленої протоколом від 01.09.2024 №3413, однак отримав, на його думку, формальну відповідь від 28.02.2025 №598/4/5214 про те, що у витязі з протоколу містяться всі необхідні дані щодо обґрунтування скасування постанови ВЛК. У подальшому представником позивача 19.03.2025 подано до ЦВЛК скаргу з вимогою скасувати витяг з протоколу засідання від 01.09.2024 №3413, однак листом від 04.04.2025 №598/4/8579 у розгляді скарги було відмовлено з посиланням на те, що рішення та постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Позивач наголошує, що предметом спору не є перевірка правильності встановленого йому медичного діагнозу чи визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки такі питання належать до компетенції військово-лікарських комісій і потребують спеціальних медичних знань. Натомість позивач просить суд перевірити дотримання ЦВЛК процедури прийняття рішення, наявність у спірній постанові належного мотивування та відповідність такого рішення критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окремо позивач звертає увагу на те, що йому невідомі підстави, з яких ЦВЛК здійснила перевірку постанови ВЛК при 1-му ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.03.2022. На його думку, встановлений рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» тримісячний строк для перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану, на момент прийняття ЦВЛК постанови від 01.09.2024 вже сплив.

Також позивач посилається на лист Міністерства оборони України від 15.06.2024 №321/ВихЗПІ/422, в якому зазначено, що законодавством не передбачено проведення медичного огляду для громадян, які були виключені з військового обліку. Позивач додатково зазначає, що у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного міститься відмітка про те, що він не підлягає повторному медичному переосвідченню.

З огляду на викладене позивач вважає, що постанова ЦВЛК, оформлена витягом з протоколу засідання від 01.09.2024 №3413, є необґрунтованою, прийнятою без належної оцінки медичних документів, без наведення конкретних підстав невідповідності первинної постанови ВЛК законодавству або прийняття її на підставі недійсних документів, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, повідомив, що відповідно до пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання осіб непридатними до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Відповідач зазначив, що за запитом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо правомірності прийняття постанови ВЛК стосовно ОСОБА_1 ЦВЛК ЗС України розглянула медичні та військово-облікові документи позивача, а саме: довідку ВЛК від 28.03.2022 №18/419, картку обстеження та медичного огляду від 26.03.2022 №507, акт дослідження стану здоров`я від 28.03.2022 №1530 та висновок лікаря-офтальмолога від 28.03.2022.

За результатами розгляду цих документів, як зазначає відповідач, ВЛК ЦВЛК ЗС України дійшла висновку про необґрунтованість встановленого позивачу діагнозу згідно з вимогами пункту «а» статті 30 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб. Відповідач вказує, що зазначений пункт передбачає визначення виду та ступеня аномалії рефракції за допомогою скіаскопії або рефрактометрії, а також стосується тих ступенів аномалії рефракції очей, установлених за умов циклоплегії, за яких гострота зору з корекцією не дає підстав для застосування статті 31 Розкладу хвороб, однак характер і ступінь аномалії рефракції дають підстави визнавати одержану гостроту зору нестійкою.

У зв`язку з цим ВЛК ЦВЛК ЗС України прийняла постанову, оформлену протоколом від 01.09.2024 №3413, якою постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 за довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18/419 щодо ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку скасовано. Одночасно позивача визнано таким, що підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з вимогами Положення №402.

Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для перегляду постанови ВЛК. На думку ЦВЛК ЗС України, позивач не навів норм законодавства, які б забороняли правоохоронним органам звертатися до ЦВЛК з питання перевірки правомірності прийняття постанов ВЛК. Відповідач зазначає, що звернення слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області було зумовлене необхідністю перевірки обставин у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, а на нього не поширюється порядок подання скарг, передбачений пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402.

Відповідач також посилається на підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, відповідно до якого ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. З огляду на це відповідач вважає, що право позивача оскаржити постанову ВЛК не позбавляє ЦВЛК власного повноваження здійснювати перегляд таких постанов, а правоохоронні органи - права звертатися до спеціалізованих установ у межах своїх повноважень.

Крім того, відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та від 13.06.2018 у справі №806/526/16, відповідно до яких суд не має повноважень надавати оцінку діагнозу особи на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб, визначати ступінь придатності до військової служби чи оцінювати професійні дії лікарів-членів ВЛК, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань і належать до компетенції військово-лікарських комісій. На думку відповідача, адміністративний суд у таких спорах може перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття та не вправі підміняти собою відповідний орган.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Позивач зазначив, що відповідач у відзиві обґрунтовує правомірність оскаржуваної постанови наявністю у ЦВЛК ЗС України повноважень здійснювати перегляд постанов ВЛК за запитами правоохоронних органів, без обов`язкового виклику або присутності громадян, стосовно яких переглядаються відповідні рішення, а також без обов`язку повідомляти таких осіб про результати перегляду.

Водночас позивач наголосив, що не заперечує самого факту наявності у ЦВЛК ЗС України повноваження щодо перегляду постанов військово-лікарських комісій. Однак, на його переконання, реалізація такого повноваження має здійснюватися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позивач також зазначив, що відповідач посилається на дискреційні повноваження ЦВЛК ЗС України щодо визначення діагнозу та ступеня придатності особи до військової служби, а також на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких оцінка підставності постанови ВЛК за медичними показниками виходить за межі судового розгляду.

З цього приводу позивач вказав, що він обізнаний із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, і не просить суд здійснювати оцінку його діагнозу чи визначати ступінь придатності до військової служби за медичними показниками. За твердженням позивача, предметом спору є не медична оцінка стану його здоров`я, а перевірка процесуальної сторони прийняття ЦВЛК ЗС України постанови про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема дотримання відповідачем вимог щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач звернув увагу на те, що лише після отримання відзиву на позовну заяву він уперше отримав можливість ознайомитися з повним протоколом засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413. На думку позивача, навіть повний текст цього протоколу не містить конкретних причин скасування постанови ВЛК при 1-му ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18/419, не містить належного викладення обставин справи та аргументів щодо необґрунтованості встановленого йому діагнозу.

Позивач зазначив, що пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що постанова ВЛК скасовується лише у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. На переконання позивача, оскаржувана постанова не містить належного обґрунтування наявності жодної із цих підстав.

Позивач стверджує, що мотивувальна частина розділу VIII протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413 лише фіксує висновок лікаря-експерта щодо встановленого йому діагнозу: «ускладнена міопія високого ступеня в меридіані найбільшої аметропії 13.0D правого ока та 10.0D лівого ока», у зв`язку з чим позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 30а Розкладу хвороб за довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18/419.

Водночас, на думку позивача, протокол ЦВЛК фактично лише відтворює методологію встановлення діагнозу за статтею 30а Розкладу хвороб, дослівно повторюючи формулювання Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб. Після цього, як зазначає позивач, у протоколі без наведення конкретних мотивів зроблено висновок про необґрунтованість його діагнозу та наявність підстав для скасування довідки ВЛК від 28.03.2022 №18/419.

Позивач наголошує, що у протоколі відсутня будь-яка оцінка або зауваження щодо професійних дій лікарів первинної ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, визначенні діагнозу, а також щодо змісту документів, на підставі яких було прийнято попередню постанову ВЛК, на предмет їх відповідності законодавству або недійсності.

З огляду на це позивач вважає, що при перегляді довідки ВЛК відповідач діяв необґрунтовано, нерозсудливо та непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких було спрямоване оскаржуване рішення.

Окремо позивач не погодився з доводом відповідача про те, що у разі сумніву щодо правильності висновку про ступінь придатності до військової служби він має право звернутися до ЦВЛК ЗС України для перегляду відповідної постанови. Позивач вказав, що 19.03.2025 ним уже було направлено до ЦВЛК ЗС України скаргу з вимогою скасувати витяг з протоколу засідання від 01.09.2024 №3413, однак відповідач відмовив у її розгляді з посиланням на пункт 2.3.5 глави 2 розділу І Положення №402, відповідно до якого рішення та постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. У зв`язку з цим позивач вважає позицію відповідача непослідовною.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого14.12.1999.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 28.03.2022 №18/419, виданою першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 встановлено діагноз: «ускладнена міопія високого ступеня в меридіані найбільшої аметропії 13.0D правого ока та 10.0D лівого ока». На підставі статті 30а графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 міститься відмітка про те, що 28.03.2022 позивача знято з військового обліку першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 та виключено з військового обліку на підставі статті 30а графи ІІ наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Також у посвідченні зазначено, що позивач не підлягає повторному медичному переосвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що Слідче управління ГУНП в Чернівецькій області листом від 04.04.2024 вих. №3193/123/23/06-2024 звернулося до ЦВЛК ЗС України у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023261220000031 від 18.08.2023 з проханням перевірити законність та обґрунтованість рішень територіальних позаштатних постійно діючих ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо визнання осіб непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У листі зазначено, що до ЦВЛК направлено супровідні листи з медичними документами стосовно 3420 осіб.

З протоколу №3413 засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 01.09.2024 вбачається, що ЦВЛК ЗС України розглянула запит слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області, зареєстрований за вхідним №5504 від 04.04.2024, щодо правомірності прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1975 року народження.

У протоколі зазначено, що ЦВЛК ЗС України розглянула такі документи: довідку ВЛК №18/419 від 28.03.2022, картку обстеження та медичного огляду №507 від 26.03.2022, акт дослідження стану здоров`я №1530 від 28.03.2022, висновок лікаря-офтальмолога від 28.03.2022.

У розділі VIII протоколу №3413 від 01.09.2024 зазначено, що ОСОБА_1 28.03.2022 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 та за встановленим діагнозом «ускладнена міопія високого ступеня в меридіані найбільшої аметропії 13.0D правого ока та 10.0D лівого ока» на підставі пункту «а» статті 30 графи ІІ Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за довідкою ВЛК №18/419 від 28.03.2022.

Далі у протоколі наведено зміст вимог пункту «а» статті 30 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб щодо визначення виду та ступеня аномалії рефракції за допомогою скіаскопії або рефрактометрії, а також щодо ступенів аномалії рефракції очей, установлених за умов циклоплегії.

За результатом розгляду документів ЦВЛК ЗС України дійшла висновку про необґрунтованість діагнозу згідно з вимогами пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб та наявність підстав для скасування постанови ВЛК при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ОСОБА_1 за довідкою ВЛК №18/419 від 28.03.2022 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Постановою ВЛК ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024, оформленою протоколом №3413, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 за довідкою ВЛК №18/419 від 28.03.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» скасовано; позивача визнано таким, що підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно з вимогами Положення №402.

Про вказані обставини позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2025 №1/450, в якому зазначено, що позивач підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 . До листа додано витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413.

18.02.2025 позивач звернувся до ЦВЛК ЗС України із заявою про надання роз`яснення щодо формулювання постанови ВЛК, оформленої протоколом №3413 від 01.09.2024, зокрема щодо того, у чому полягає необґрунтованість встановленого ВЛК при першому ІНФОРМАЦІЯ_8 діагнозу.

Листом ЦВЛК ЗС України від 28.02.2025 №598/4/5214 позивача повідомлено, що у витязі з протоколу засідання ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413 містяться всі необхідні дані щодо обґрунтування скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 за довідкою ВЛК від 28.03.2022 №18/419.

19.03.2025 представник позивача звернулася до ЦВЛК ЗС України зі скаргою на витяг з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413.

Листом ЦВЛК ЗС України від 04.04.2025 №598/4/8579 представнику позивача повідомлено, що рішення та постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Не погоджуючись з правомірністю постанови ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту також - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

За приписами частини десятої статті 2 Закону №2232-XII на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі по тексту також – Положення №402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За приписами пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти).

ЦВЛК має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Статтею 30 Розкладу хвороб охоплено порушення рефракції та акомодації Н52, зокрема міопію. Пунктом «а» статті 30 передбачено, що короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 12,0 діоптрій є підставою для висновку про непридатність до військової служби.

Поясненнями щодо застосування статті 30 Розкладу хвороб передбачено, що вид та ступінь аномалії рефракції визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії, а при зміні ступеня придатності до військової служби рефракція визначається за умов циклоплегії.

Відповідно до пункту 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.

Пунктом 20.2 цієї глави передбачено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Таким чином, Положення №402 прямо наділяє ЦВЛК ЗС України повноваженням переглядати та скасовувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанови позаштатної ВЛК при районному ТЦК та СП, якщо така постанова на дату її прийняття не відповідала законодавству або була прийнята на підставі недійсних документів.

Під час судового розгляду позивач фактично не заперечував наявність у ЦВЛК ЗС України повноважень щодо перегляду постанов ВЛК, однак стверджував, що це повноваження було реалізоване необґрунтовано, без належної процедури та без достатнього мотивування постанови.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить із того, що адміністративний суд у цій категорії спорів не підміняє собою військово-лікарську комісію та не вирішує медичні питання, які потребують спеціальних знань. Водночас наявність у ВЛК або ЦВЛК відповідної дискреції не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи діяла комісія у межах повноважень, чи дотрималась визначеної процедури, чи мала вона достатні матеріали для прийняття рішення та чи не є оскаржуване рішення очевидно свавільним.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а, у якій зазначено, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду; суд перевіряє відповідність рішення критеріям частини другої статті 2 КАС України, не втручаючись у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за цими критеріями.

Таким чином, перевірка правильності прийнятого ЦВЛК рішення в частині дослідження медичної документації, визначення діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби не входить до компетенції адміністративного суду.

Тобто, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК чи ЦВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Щодо підстав ініціювання перегляду постанови ВЛК суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що до ЦВЛК ЗС України звернулося слідче управління ГУНП в Чернівецькій області листом від 04.04.2024 вих. №3193/123/23/06-2024 у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023261220000031 від 18.08.2023. Зокрема, правоохоронний орган просив перевірити законність та обґрунтованість рішень територіальних позаштатних постійно діючих ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання осіб непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Такий запит не є скаргою на постанову ВЛК у розумінні пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, однак сам по собі не суперечить положенням Положення №402, оскільки останнє не обмежує право ЦВЛК ЗС України здійснювати перегляд постанов ВЛК виключно випадками звернення особи, щодо якої така постанова прийнята. Навпаки, підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 формулює повноваження ЦВЛК як контрольне та таке, що поширюється на постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Отже, сам факт того, що перегляд постанови ВЛК щодо позивача був ініційований запитом правоохоронного органу у межах кримінального провадження, не свідчить про відсутність у ЦВЛК ЗС України компетенції на такий перегляд.

Суд також не приймає довід позивача про те, що сплив тримісячного строку, визначеного рішенням РНБО України від 30.08.2023, сам по собі позбавляв ЦВЛК ЗС України права переглянути постанову ВЛК від 28.03.2022.

Рішенням РНБО України від 30.08.2023, введеним у дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити, зокрема, у тримісячний строк перевірку робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Зазначений строк має організаційний характер і адресований суб`єктам, відповідальним за забезпечення комплексної перевірки рішень МСЕК та ВЛК. У цьому рішенні РНБО не встановлено присічного строку реалізації ЦВЛК ЗС України повноважень, прямо передбачених Положенням №402, а також не передбачено, що сплив тримісячного строку унеможливлює подальший перегляд конкретної постанови ВЛК, зокрема у зв`язку із запитом правоохоронного органу в межах досудового розслідування.

За таких обставин наведений довід позивача не є самостійною підставою для висновку про протиправність постанови ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413.

Щодо доводу позивача про ненадання йому можливості бути присутнім під час перегляду постанови ВЛК, суд зазначає, що Положення №402 не містить норми, яка б покладала на ЦВЛК ЗС України обов`язок у кожному випадку перегляду постанови позаштатної ВЛК викликати особу, стосовно якої така постанова приймалася, забезпечувати її особисту присутність на засіданні або попередньо повідомляти її про здійснення такого перегляду.

Більше того, пункт 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачає можливість прийняття постанов штатними ВЛК не лише за результатом проведеного медичного огляду у цих ВЛК, а й на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів. У цій справі ЦВЛК ЗС України здійснювала саме перегляд попередньої постанови ВЛК на підставі медичних документів, складених під час первинного огляду позивача, а за результатами такого перегляду не визначила остаточно інший ступінь придатності позивача, а вказала на необхідність його контрольного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За таких обставин відсутність позивача на засіданні ЦВЛК ЗС України та ненаправлення йому постанови безпосередньо в день її прийняття не свідчать про порушення такої процедури, яка встановлена Положенням №402. При цьому позивач фактично отримав інформацію про спірну постанову з листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2025 №1/450, реалізував право на звернення до ЦВЛК ЗС України за роз`ясненням, подав скаргу через представника та звернувся до суду з цим позовом. Таким чином, право позивача на оскарження спірної постанови було забезпечено.

Щодо аргументів позивача про недостатню вмотивованість постанови ЦВЛК ЗС України суд зазначає таке.

Суд погоджується з тим, що постанова ЦВЛК ЗС України від 01.09.2024 №3413 сформульована стисло та не містить розгорнутого опису кожного медичного показника, наведеного в акті дослідження стану здоров`я чи висновку лікаря-офтальмолога. Водночас сам по собі стислий виклад мотивів не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо з її змісту можливо встановити: які документи були розглянуті, яке питання вирішувалося, яка норма Розкладу хвороб застосовувалася, у чому ЦВЛК вбачала недолік попередньої постанови та яке рішення прийнято за наслідками перегляду.

З протоколу №3413 від 01.09.2024 вбачається, що ЦВЛК ЗС України розглянула запит слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області та конкретні медичні документи позивача: довідку ВЛК №18/419 від 28.03.2022, картку обстеження та медичного огляду №507 від 26.03.2022, акт дослідження стану здоров`я №1530 від 28.03.2022, висновок лікаря-офтальмолога від 28.03.2022.

У протоколі також зазначено попередній діагноз позивача, норму Розкладу хвороб, за якою первинна ВЛК визнала його непридатним, та наведено вимоги Пояснень щодо застосування статті 30 Розкладу хвороб, із якими ЦВЛК співвідносила встановлений первинною ВЛК діагноз.

За змістом протоколу ЦВЛК ЗС України дійшла висновку, що встановлений позивачу діагноз є необґрунтованим саме з точки зору відповідності вимогам пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб та Пояснень щодо його застосування. Такий висновок є спеціальним медико-експертним висновком, що належить до компетенції ЦВЛК ЗС України як керівного органу з військово-лікарської експертизи.

Фактична незгода позивача з таким висновком зводиться до твердження, що наявні у матеріалах первинної ВЛК медичні документи підтверджували правильність застосування статті 30а Розкладу хвороб, оскільки, на його думку, ступінь аномалії рефракції було визначено належними методами та за умов циклоплегії. Однак перевірка правильності такого твердження потребує оцінки медичних показників, методів офтальмологічного дослідження, достатності результатів скіаскопії, рефрактометрії та циклоплегії, а також відповідності отриманих даних статті 30 Розкладу хвороб. Така оцінка, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Суд не вправі замінити собою ЦВЛК ЗС України та встановити, чи підтверджують акт дослідження стану здоров`я №1530 від 28.03.2022 і висновок лікаря-офтальмолога від 28.03.2022 діагноз «ускладнена міопія високого ступеня в меридіані найбільшої аметропії 13.0D правого ока та 10.0D лівого ока» саме у значенні пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб. У протилежному випадку суд фактично здійснив би медико-експертну оцінку, яка законом віднесена до компетенції військово-лікарських комісій.

При цьому суд враховує, що спірна постанова не встановлює остаточного нового висновку про придатність позивача до військової служби. Наслідком її прийняття є скасування попередньої постанови ВЛК, яка визнана ЦВЛК необґрунтованою, та направлення позивача на контрольний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 . Саме під час такого огляду позивач має можливість надати медичні документи, пояснення та актуальні результати обстежень, а ВЛК відповідного рівня зобов`язана оцінити стан його здоров`я згідно з Положенням №402.

Отже, доводи позивача про те, що ЦВЛК ЗС України не надала належної оцінки медичним документам, за своїм змістом спрямовані на спонукання суду перевірити правильність спеціального медичного висновку ЦВЛК. Водночас така перевірка не належить до повноважень адміністративного суду.

Щодо посилань позивача на лист Міністерства оборони України від 15.06.2024 №321/ВихЗПІ/422 суд зауважує, що зазначений лист за своїм змістом є інформаційним роз`ясненням і не є нормативно-правовим актом. Він не змінює та не скасовує норми Положення №402, не обмежує прямо передбачене підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 повноваження ЦВЛК ЗС України переглядати і скасовувати постанови ВЛК, а також не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Суд також враховує, що у цій справі йдеться не про планове повторне медичне переосвідчення особи, яка перебуває у незмінному правовому статусі виключеної з військового обліку, а про наслідки скасування ЦВЛК ЗС України постанови ВЛК, на підставі якої такий статус був оформлений. За таких обставин, відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного про те, що позивач не підлягає повторному медичному огляду, не усуває контрольних повноважень ЦВЛК ЗС України щодо перегляду попередньої постанови ВЛК та не спростовує права направити особу на контрольний медичний огляд після скасування такої постанови.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На переконання суду, відповідач надав до матеріалів справи докази, які підтверджують наявність у ЦВЛК ЗС України компетенції щодо перегляду постанови ВЛК, підставу ініціювання такого перегляду у вигляді запиту слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області, перелік медичних документів, які розглядалися ЦВЛК, та саму постанову, оформлену протоколом №3413 від 01.09.2024.

Натомість позивач не довів наявності такого порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови, яке могло б бути самостійною підставою для її скасування. Доводи позивача про правильність первинного діагнозу та достатність медичних документів первинної ВЛК не можуть бути перевірені судом без виходу за межі судового контролю та без підміни ЦВЛК ЗС України у вирішенні спеціальних медико-експертних питань.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанова військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України стосовно ОСОБА_1 , оформлена протоколом засідання від 01.09.2024 №3413, прийнята відповідачем у межах наданих повноважень, за наявності передбаченого Положенням №402 контрольного повноваження, на підставі розглянутих медичних документів та без встановленого судом порушення процедури її прийняття.

Отже, підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.