Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №725/4902/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/4902/26

Номер провадження 2-а/725/167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач через свого представника у системі «Електронний суд» звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що постановою відповідача від 26.08.2025 року №1163 його було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. по факту того, що він не з`явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби.

Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем не доведено того, що він станом на момент винесення оскаржуваної постанови перебував у статусі «обмежено придатного до військової служби» та був зобов`язаний пройти ВЛК, при цьому відсутня відповідна повістка про виклик його для проходження медичного огляду, а відповідне направлення на ВЛК, тобто для проходження медичного огляду ВЛК в установленому законом порядку він не викликався.

Звертав увагу на те, що про наявність оскражуваної постанови йому стало відомо лише 05.05.2026 року в застосунку «Дія» в який надійшла інформація про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову відповідача від 26.08.2025 року №1163, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В судове засідання позивач не з`явився, в його інтересах діяла представник, яка направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1163 від 26.08.2025 року позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

За змістом ст.ст. 10,11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він, перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з`явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю), ОСОБА_2 порушив: абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621 -IX від 21.03.2024 року відповідно до якого громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2025 року (крім осіб, визначених в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Так, у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024, відповідно до абз. 2 Прикінцевих положень цьогоЗакону громадянин України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено непридатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Вищевказані норми чітко передбачають категорію громадян, які були визнані обмежено непридатними до військової служби, вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, зокрема вищевказана норма передбачає строк для проходження військово-лікарської комісії до 05 червня 2025 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач відносився до категорії осіб, які були зобов`язані відповідно до вказаних вище норм пройти ВЛК до 05.06.2025 року.

Так, відповідно до витягу з електронного військово-облікового документу «Резерв +» дата проходження позивачем ВЛК зазначена станом на 21.08.2025 року, тобто такий документ не містить відомостей, що позивач до 05.06.2025 року позивач був віднесений до категорії осіб, на яких був покладений обов`язок пройти ВЛК. Крім того, відсутня така інформація також і в листуванні між адвокатом та відповідачем з приводу обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ставив під сумнів його належність до категорії громадян, які були визнані обмежено непридатними до військової служби та відповідно не визнав факт вчинення ним правопорушення за обставин вказаних у постанові.

Разом з тим, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов`язок доказування, не посилається на будь-які докази, зокрема на обставини, якими можна було б підтвердити чи спростувати факт, що позивач належав до категорії громадян, які були визнані обмежено непридатними до військової служби та на яких законом було покладено обов`язок з власної ініціативи пройти ВЛК у строк до 05.06.2025 року.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Таким чином, саме по собі формулювання в оскаржуванній постанові змісту правопорушення не може бути доказом вчинення правопорушення без наявності інших доказів, які у своїй сукупності підтверджують обставини викладені у постанові.

Незважаючи на те, що відповідач двічі був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, останній є користувачем «Електронного суду», натомість не скористався своїм право подати відзив із посиланням на докази щодо підстав заперечень проти вимог позивача.

Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.7-10, 210-1, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1163 від 26.08.2026 року якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.