Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №127/15736/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/15736/26

Провадження № 33/801/615/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Піпка Андрія Миколайовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що суд безпідставно розглянув справу у його відсутність та відсутність його захисника, адже неявка його в судове засідання є поважною. Оскільки він проходить військову службу та перебуває в зоні бойових дій, ним було подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке суд проігнорував та взагалі не розглянув. У резолютивній частині суд не встановив його вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а натомість безпідставно наклав адміністративне стягнення. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених у протоколах про адміністративні правопорушення обставин. У разі керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, він підлягав відстороненню від керування ним, однак поліцейські його не відстороняли. У суду були відсутні підстави для оцінки недійсності результатів огляду на стан сп`яніння, адже огляд взагалі не проводився. Суд не встановив, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а в матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис на підтвердження цих обставин. З постанови не зрозуміло, за яке з двох правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд притягнув його до адміністративної відповідальності, оскільки судом не вказано про застосування положень ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зупинити провадження у даній справі до звільнення його з військової служби.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Норми КУпАП прямо визначають вичерпний перелік випадків, коли суд має право зупинити розгляд справи. Згідно зі ст. 277 КУпАП, зупинення провадження передбачене виключно для адміністративних справ про правопорушення, пов`язані з корупцією, і лише у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може до нього з`явитися (зокрема, хвороба, перебування у відрядженні, на лікуванні, у відпустці).

Чинним КУпАП не передбачено можливості зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема за ст. 130 КУпАП.

Також ч. 2 ст. 268 КУпАП не встановлює обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, під час розгляду справи.

Тому сама по собі обставина проходження військової служби не є передбаченою законом підставою для зупинення провадження у справі.

Посилання заявника положення КАС України, які регулюють питання зупинення судового провадження в адміністративному процесі, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки провадження в справах про адміністративні правопорушення регулюється окремим процесуальним законом - КУпАП, який не передбачає таких можливостей для зазначеної категорії справ.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам процесу надається можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ОСОБА_1 приймає участь у розгляді справи через свого захисника, який реалізував повноваження для подання різного роду заяв в інтересах свого клієнта, що забезпечує дотримання права на захист.

За таких обставин та беручи до уваги, що розгляд справи упродовж розумного строку є гарантією, передбаченою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а безпідставне затягування провадження суперечить завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для зупинення розгляду справи не має.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Піпка А.М., який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655845, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 БУПП у Вінницькій області капралом поліції Квашуком Б.В., 03 травня 2026 року о 03 год. 00 хв. в м. Вінниці по вул. Сабарівське шосе, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen С4 Picasso, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2 справи №127/15736/26).

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655874, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 БУПП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Гудзовим І.А., 03 травня 2026 року о 04 год. 50 хв. в м. Вінниці по вул. Сабарівське шосе, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen С4, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу при безперервній відеофіксації. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2 справи №127/15740/26).

У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року матеріали справи №127/15740/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єднано в одне провадження з матеріалами справи №127/15736/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.17).

Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, відсторонення його від керування ним, як і доказів притягнення його до відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Апеляційний суд виходить з того, що події, про які вказується у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №655845 та серії ЕПР1 №655874 відбулися в один день, а саме 03 травня 2026 року та в одному місці – по вулиці Сабарівське шосе, 7, в м. Вінниці.

Часовий проміжок між вказаним подіями становить 1 год. 50 хв.: перша подія мала місце о 03 год. 00 хв., друга – о 04 год. 50 хв.

У протоколах про адміністративні правопорушення зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин. Зокрема зазначено, що водій, яким є ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Citroen С4, д.н.з. НОМЕР_1 . Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився.

Письмових пояснень (клопотань) по суті порушення ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано не було, натомість було подано заяви про ознайомлення з матеріалами справи, про об`єднання справ та про зупинення провадження у справі.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважав доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 03 травня 2026 року о 03.00 год. та о 04.50 год по вул. Сабарівське шосе, 7 в м.Вінниці.

Апеляційний суд, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського встановив, що з нього чутно, як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського заглушив двигун автомобіля. Озвучивши поліцейським в ході розмови слів «їду…» він підтвердив факт керування автомобілем і на запитання поліцейського: «Як ви так їздите по бордюрам….» жодних заперечень не висловив.

З відеозапису з камер спостереження Ситуаційного центру м. Вінниця вбачається рух автомобіля, який зазначений в протоколах про адміністративні правопорушення, і який наздогнав патрульний автомобіль та зупив його. Порівнявшись у русі із автомобілем порушника на відео видно за кермом ОСОБА_1 ..

Та обставина, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом пояснюється обставинами, викладеним у рапорті поліцейського: ОСОБА_1 покинув місце події, залишивши транспортний засіб на місці зупинки.

У такому випадку дії поліції щодо відсторонення водія, щодо залишення авто на місці зупинки нормативно не регламентовані і, на думку апеляційного суду, відповідальність за повторне керування автомобілем лежить на керманичі.

Абсолютно незрозумілими є твердження апелянта про відсутність доказів притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки це не впливає на факт його зупинки працівниками поліції та виявлення у нього в ході спілкування ознак алкогольного сп`яніння.

Неприпустимим також є твердження ОСОБА_1 з приводу того, що він не проходив медичний огляд на стан сп`яніння, а тому суд безпідставно оцінював питання недійсності акту огляду, оскільки суд в оскаржуваній постанові вказав: «правові підстави для визнання результатів огляду ОСОБА_1 недійсними у зв`язку з недотриманням порядку такого огляду, регламентованого статтею 266 КпАП, судом не встановлені». Тобто суд не згадував про акт огляду.

На переконання апеляційного суду, через призми вимог статті 266 КУпАП (про недійсність огляду) суд першої інстанції стверджував про недійсність огляду в цілому, а не недійсність акту.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник на власний розсуд тлумачить вимоги ст. 130 КУпАП в частині «відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я», зокрема, використовуючи словосполучення «саме» перед словами «в закладі охорони здоров`я» та те, що в протоколі говориться про відмову від проходження медичного огляду «не в закладі охорони здоров`я», а на місці зупинки транспортного засобу. Сторона захисту вважає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення буде правильним у тому разі, коли водій відмовився від проходження огляду після того, як його було доставлено до закладу охорони здоров`я.

Однак, вказане свідчить про хибне тлумачення скаржником норм закону, адже процедура огляду в цілому виглядає наступним чином: зупинка транспортного засобу – встановлення підстав, які свідчать про перебування водія у стані сп`яніння – пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки – відмова від проходження огляду на місці зупинки – пропозиція пройти огляд в закладі охорони здоров`я – відмова проїхати в заклад охорони здоров`я для проходження огляду – складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Стверджуючи про не безперервність відеозйомки (наслідок – відсутність належних доказів відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння) ОСОБА_1 не вказує коли, на його думку, вона повинна розпочатись, а коли закінчитись.

На переконання апеляційного суду, на відео (навіть за умови його не безперервності) повинно бути зафіксовано все те, що дає підстави для звинувачень.

У даному випадку суд першої інстанції описав те, що відображено на відео і підтверджує вину ОСОБА_1 ..

При цьому, ОСОБА_1 не стверджує про те, що він не відмовлявся від проходження огляду.

Помилковою є позиція ОСОБА_1 з приводу не встановлення судом в резолютивній частині постанови його вини.

У даному випадку суд першої інстанції встановив вину ОСОБА_1 та зазначив про це в мотивувальній частині постанови. Сам адвокат в апеляційній скарзі вказує про те, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен встановити вину, але аж ніяк ці обставини (в тому числі наявність вини) не повинні вказуватися в резолютивній частині постанови.

За змістом статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

У даному випадку суд першої інстанції виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, у відповідності до вимог згаданої статті.

Із змісту мотивувальної частини постанови суду вбачається, що суд притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за двома протоколами, тобто за два окремі правопорушення.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року матеріали двох справ було об`єднано в одне провадження на підстав статті 36 КУпАП.

У даній справі як у суду першої інстанції, так і в суду апеляційної інстанції відсутні сумніви щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згадуючи в тексті апеляційної скарги безліч конституційних норм, норми Європейської Конвенції з прав людини та рішень Європейського суду з прав людини скаржник не проектує їх на обставини даної справи, зокрема щодо порушення порядку розгляду справи через призму згаданих норм та рішень.

Слушними є доводи апеляційної скарги з приводу залишення судом першої інстанції поза увагою заяви адвоката Піпка А.М. про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд взагалі не зазначив про наявність таких.

Разом з тим, вказані недоліки суду першої інстанції за обставин даної справи не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_1 , оскільки самі по собі не впливають на остаточні висновки суду першої інстанції за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало