Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №645/3761/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3761/26

Провадження № 2/645/2846/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Рікунової Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 645/3761/26 за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення нею повноліття. Крім того Позивачка просила стягнути з Відповідача на її користь витрати на правову допомогу адвоката в сумі 12 500,00 грн.

В обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 р. у справі № 645/872/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно починаючи з 15.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

На даний час розмір аліментів, що стягуються з Відповідача не можуть покрити необхідних потреб дитини. Вона намагається забезпечити доньку усім необхідним, проте їй важко це самій робити, оскільки прожитковий мінімум для дитини зріс, що потребує від неї більших витрат та зусиль для забезпечення доньки, створення належних умов проживання, навчання, відпочинку та погіршує її матеріальний стан. При визначенні у рішенні суду від 23.10.2021 розміру аліментів було враховано, що відповідач не працевлаштований та не має постійного доходу, а у зв`язку з запровадженнями на території України карантинних обмежень встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, йому було вкрай важко працевлаштуватися. З часу ухвалення вказаного рішення матеріальне становище Відповідача змінилося. Відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ наразі Відповідач зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності (ФОП) з основним видом господарської діяльності клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту та додатковими видами Вантажний автомобільний транспорт, Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. Позивачка вважає, що у зв`язку із зміною матеріального становища платника аліментів, зміни цінової політики на одяг та продукти харчування внаслідок війни на території України, у неї наявні усі правові підстави для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходів Відповідача. В зв`язку з цим, Позивачка вважає, що аліменти повинні бути визначені у розмірі 1/4 частини від усіх доходів Відповідача, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки таке рішення не вплине на погіршення матеріального становища Відповідача.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

24.06.2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання-заперечення щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому представник Відповідача адвокат Субочев С.Ю. просив суд зменшити витрати Позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на неспівмірність та недоведеність заявлених стороною Позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача адвокат Тамазликар Л.Й. в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» 24.06.2026 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та його представник адвокат Субочев С.Ю. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Відзив на позов сторона Відповідача не подала.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що 22 вересня 2018 року між Позивачкою та Відповідачем Виконавчим комітетом Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.03.2019 року серія НОМЕР_1 , яка постійно проживає з Позивачкою, що не заперечувалося стороною Відповідача.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.02.2021 року по справі № 645/4378/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року у справі № 645/872/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. щомісячно починаючи з 15.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

14 грудня 2021 Фрунзенським районним судом м. Харкова на виконання рішення від 29.10.2021 видано виконавчий лист. 27.01.2022 на підставі виконавчого листа від 14.12.2021 Немишлянським ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № АСВП: 68339412 відповідно до якого провадиться стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. щомісячно починаючи з 15.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка наголосила, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років складає 3 512,00 грн.

Такий рівень Позивачка одна не може забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, може та повинен забезпечити їхній донці належний рівень життя та матеріально допомагати.

Також, Позивачка вважає, що виникли обставини, які дають їй підстави звернутись до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, зважаючи на те, відповідач зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності, його матеріальний стан значно покращився.

За твердженням ОСОБА_1 на даний час розмір аліментів, що стягуються з Відповідача не можуть покрити необхідних потреб дитини. Вона намагається забезпечити доньку усім необхідним, проте їй важко це самій робити, оскільки прожитковий мінімум для дитини зріс, що потребує від неї більших витрат та зусиль для забезпечення доньки, створення належних умов проживання, навчання, відпочинку та погіршує її матеріальний стан.

Наголосила, що при визначенні у рішенні суду від 23.10.2021 розміру аліментів було враховано, що Відповідач не працевлаштований та не має постійного доходу, а у зв`язку з запровадженнями на території України карантинних обмежень встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, йому було вкрай важко працевлаштуватися.

З часу ухвалення вказаного рішення матеріальне становище Відповідача змінилося. Відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ наразі Відповідач зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності (ФОП) з основним видом господарської діяльності клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту та додатковими видами Вантажний автомобільний транспорт, Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Позивачка вважає, що у зв`язку із зміною матеріального становища платника аліментів, зміни цінової політики на одяг та продукти харчування внаслідок війни на території України, у неї наявні усі правові підстави для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходів Відповідача. В зв`язку з цим, Позивачка вважає, що аліменти повинні бути визначені у розмірі 1/4 частини від усіх доходів Відповідача, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки таке рішення не вплине на погіршення матеріального становища Відповідача.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо зміни розміру (порядку стягнення) аліментів, визначеного за рішенням суду, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України (далі СК України).

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини 3 статті 181 СК України).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.

З урахуванням системного аналізу наведених вище норм законодавства, суд зазначає, що присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів це законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду, у розмірі 3000 грн., на 1/4 частку заробітку Відповідача, Позивачка посилається на те, що визначений судом у 2021 році розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дитини та належного матеріального утримання, і тому Позивачка вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнутих з Відповідача аліментів з 3000 гривень на 1/4 частку від усіх його доходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.

Чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Користуючись своїм правом, позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька дитини.

За статтею 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Аналогічні вимоги закріплені і в СК України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3512,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним та не залежить від факту проживання батьків окремо чи їх сімейного стану, а розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач є працездатною особою, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності (ФОП) з основним видом господарської діяльності клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту та додатковими видами Вантажний автомобільний транспорт, Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Доказів, які б спростовували факт отримання доходу та неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, який просить встановити Позивачка у своєму позові, Відповідач не надав, як і заперечень проти позову, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів у частці від доходу Відповідача.

З огляду на наведене, виходячи з пріоритету інтересів дитини, з урахуванням положень статей 180, 181, 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/4 частини доходу відповідача.

Такий розмір аліментів спрямований на забезпечення якнайкращих інтересів дітей, які мають перевагу перед інтересами батьків, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку та буде достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування розміру понесених Позивачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 12500 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договору № 19/01-2021/цШ від 19.01.2021, укладеного між позивачкою та адвокатом, Додаткової Угоди № 24/04-26 до цього договору № 19/01-2021/цШ від 19.01.2021 року, Акту приймання передачі правової допомоги від 27.04.2026 року, ордеру серія АІ № 1544279 від 19.01.2021 року.

Позивачка наголосила, що розмір вартості правничої допомоги та порядок сплати встановлений у Додатковій Угоді № 24/04-26, зі змісту якої випливає, що вартість правової допомоги зі зміни у судовому порядку способу стягнення аліментів на користь Клієнта на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 становить 12 500,00 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. Вказана вартість правничої допомоги сплачується клієнтом протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення у справі.

Представник Відповідача у своїх запереченнях проти стягнення заявленої стороною Позивачки суми витрат на правничу допомогу вказав, що згідно із представленим Позивачкою Актом від 27.04.2026 № 27/04-26 приймання передачі наданої правової допомоги за Договором № 19/01-2021/Ш від 19.01.2021 надання професійної правової допомоги щодо зміни у судовому порядку способу стягнення аліментів на користь Клієнта на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , що складається з вивчення документів, підготовки та подання відповідного позову до суду, відповіді на відзив, підготовки та подання до суду клопотань та заяв, участь в судових засіданнях, отримання процесуальних документів, подання до суду документів відповідно до ЦПК України та СК України вартістю 12 500,00 грн.

Таким чином, вбачається, що до заявлених витрат на правничу допомогу, які фактично вже мають бути понесеними, враховуючи підписання відповідного Акту, включено перелік послуг, які навіть не надавались представником Позивачки. Тобто станом на час подання цього клопотання-заперечення до складу витрат Позивачки згідно поданих документів останній фактично відносить: подану позовну заяву на 9 арк, 4 аркуша з яких обґрунтування судових витрат на правничу допомогу. Клопотання від 27.05.2026 із запереченнями на клопотання про відкладення судового засідання Клопотання від 18.06.2026 щодо викладення суб`єктивної оцінки Позивачки на вчинення процесуальних дій Відповідача.

На думку сторони Відповідача, подані представником Позивачки клопотання від 27.05.2026 та від 18.06.2026 року взагалі не відповідають критеріям необхідності та обґрунтованості.

В той же час, фактично єдиною складовою судових витрат наразі є подання позову, який на правову позицію Відповідача, викладений лише із зазначенням переліку правових підстав для заявлення позову із вимогами щодо права отримувача аліментів просити суд змінити спосіб стягнення аліментів. Однак, фактичні підстави позову обмежені лише формальним посиланням, що матеріальний стан Відповідача змінився, не надаючи в порушення принципу змагальності будь-яких доказів щодо цього, а також, що такий спосіб зміни відповідатиме інтересам дитини чи, що наразі матеріальний стан самої Позивачки змінився, або що на утримання дитини збільшились витрати. Жодних цьому доказів Позивачка наразі чи з позовом не надає. Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, Відповідач наголошує в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України на неспівмірності та не доведеності заявлених Позивачкою до подальшого розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для зменшення таких витрат, та просить суд врахувати наявність обґрунтованих підстав для такого зменшення при прийнятті рішення у цій справі.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених стороною Позивачки до відшкодування витрат на надання їй правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач згідно Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 206, 263 - 265, 268, 273, 293, 294 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивачка: ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 24.06.2026 року.

Суддя О.В. Федорова