Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №642/7430/21 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/7430/21

Провадження № 1-кп/642/88/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000000046, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вовковки Кегичевського району Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого слюсарем з механоскладальних робіт ФОП « ОСОБА_10 », раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2021 року, близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_6 керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 рухався по проїжджій частині провулку Афанасіївського міста Харкова зі сторони вул. Золютинської у напрямку вул. Старо-Кримської. Під`їжджаючи до заїзду в гаражний кооператив «Машинобудівник», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Алуштинська, 31-А, ОСОБА_6 керуючи автомобілем «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , проявив злочинну самовпевненість, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись в безпеці перед зміною напрямку руху, здійснив маневр повороту ліворуч та виїхав на зустрічну смуту руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1, 10.4 ПДР України, згідно з якими: «п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; - «п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; - «п. 10.4. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою», та не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу, допустив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA МТ 07», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який в цей час рухався в зустрічному напрямку зі сторони вул. Старо-Кримської.

Внаслідок дорожньо-транспортної події водій мотоциклу «YAMAHA МТ 07», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/514-А/21 від 28.08.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого розриву зв`язок ключично - акроміального зчленування справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та відкритого дрібно-уламкового перелому нижньої третини діалізу велико-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку комплексної автотехнічної та експертизи відео, звукозапису та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 та автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/20770-ІТ від 23.09.2021 дії водія ОСОБА_6 перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками що наступили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що 09 липня 2021 року, близько 21 год. 15 хв., він керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21043, рухався по проїжджій частині пров. Афанасівського зі сторони вул. Залютинської в напрямку вул. Старо-Кримської в м.Харкові. З ним в автомобілі був пасажир ОСОБА_11 . Під`їжджаючи до в`їзду до гаражного кооперативу «Машинобудівник», він зупинився, так як збирався здійснити маневр повороту ліворуч. Не менш ніж за 50 м. він увімкнув відповідний покажчик повороту. Під час руху, попереду нього стояв автобус на зупинці громадського транспорту. Автобус знаходився з ним на одній смузі руху, але не перегороджував собою всю смугу. Він бачив зустрічну смугу дороги не доїжджаючи до автобуса метрів п`ять . Перед початком повороту ліворуч він зупинився , подивився, що встигає проїхати та почав рух з маленькою швидкістю не більше 3 км/год. Він бачив, що у протилежному напрямку по смузі зустрічного руху , їхали автомобілі. Також він бачив, що у зустрічному напрямку рухався мотоцикл під керуванням потерпілого ОСОБА_12 , але знаходився на значній відстані, тому він розраховував, що спокійно зможе закінчить маневр повороту. Знаходячись вже на зустрічній смузі він побачив як до його автомобіля стрімко наближається мотоцикл після чого відбулося зіткнення мотоцикла з передньою частиною його автомобіля в районі передньої лівої фари. В момент ДТП його автомобіль був ближче до суцільної лінії дорожньої розмітки, яку він вже повернув. ДТП сталося вже на зустрічній смузі руху. Він вважає, що мотоцикл рухався з перевищенням швидкості, але перед зіткненням швидкість мотоцикла вказати не може. Мотоцикл під керуванням ОСОБА_12 робив обгін автомобілів, які їхали по його смузі руху з лівого боку. Після ДТП він підійшов до потерпілого ОСОБА_12 , який сказав йому «не хвилюйся, я обганяв автомобіль , це я винен». В момент ДТП дорожнє покриття було сухим, дорога рівна, був темний час доби, дорога освітлювалася міським електроосвітленням. Зауважень до схеми місця ДТП він не мав. Вважає, що потерпілий ОСОБА_12 також винен у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки порушив Правила дорожнього руху України, тому як рухався з перевищенням швидкості. Поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів у нього був, але до своєї страхової компанії з заявою щодо відшкодування шкоди він не звертався. Після ДТП потерпілому ОСОБА_12 він здійснив грошовий переказ в розмірі 13000 грн. В подальшому ніяких грошей потерпілому він не виплачував, тому як ОСОБА_12 відмовився з ним говорити щодо відшкодування завданої шкоди. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_12 , він визнає частково. Вважає, що страхова компанія повинна відшкодувати ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмір ліміту по майну та життю і здоров`ю, а він повинен потерпілому ОСОБА_12 відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 59083 грн.64 коп. та моральну шкоду, розмір якої оцінює лише в 70 тис. гривень.

Винуватість обвинуваченого в повному обсязі пред`явленого обвинувачення підтвердилась в судовому засіданні наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , допитаного в судовому засіданні 28.02.2024, який пояснив, що 09.07.2021 року біля 21 год. 15 хв., він керував недавно придбаним мотоциклом «YAMAHA МТ 07» по вул. Алуштинській - пров. Афанасівській. В момент керування він був одягнутий у захисний спецодяг та шолом. По переду нього він бачив на зустрічній смузі на зупинці громадського транспорту припаркований маршрутний автобус з якого виходили люди. Він їхав прямо зі швидкістю, приблизно до 50 км. на год. Праворуч нього попереду був гаражний кооператив, а після нього дев`яностоградусний поворот ліворуч. Зрівнявшись з маршрутним автобусом він побачив, що автомобіль «ВАЗ 21043» під керуванням ОСОБА_13 , виїхав перед ним на зустрічну смугу по якій він рухався. Розуміючи, що він не встигне загальмувати та здійснить зіткнення з цим автомобілем він здійснив маневр нахилу свого мотоциклу праворуч щоб уникнути аварії, але сталося ДПТ. В момент зіткнення він вдарився лівою ногою у передню ліву частину автомобіля, перелетів через нього та впав на асфальт, прослизнув по ньому та вдарився об автодорожній знак. Свідомості він не втрачав , моменнт ДТП пам`ятає добре. Після чого була викликана швидка, яка доставила його до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. А.І.Мещанінова. Проведені у справі експертизи та слідчий експеримент доводили, що з його боку порушень швидкісного режиму не було. Уникнути ДТП він не міг. До справи долучений відеозапис, де видно, що його збили на полосі його руху з якої він не виїжджав, рухався прямо. Після проведених у справі експертиз та перегляду відеозапису з камери відео регістратора він розрахував швидкість його мотоциклу в момент ДТП, яка була 41 км/год. Рапій приходив до нього до лікарні говорив, що відшкодує затрати на лікування, але перерахував на його користь лише 13 тис. гривень. Вищевказане ДТП сталося коли його дружина була на восьмому місяці вагітності. Після ДТП та проведених йому операцій, він не міг допомагати своїй родині, внаслідок отриманої травми. На протязі фактично п`яти останніх років він ходить на милицях, переніс тіжку операцію, оскільки обідві зламані кістки гомілки не зрощуються, з травня 2026 року був визнаний інвалідом 3-ї групи та потребує складної хірургічної операції . Внаслідок ДТП він зазнав матеріальної та моральної шкоди. Поданий ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі відповідно 435 тис.900 гривень та 105 тис. гривень підтримав. Вважає винним в ДТП Рапія, якому просить призначити йому покарання у виді реального позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. Обвинуваченого він не пробачив. (т.3 а.с. 33)

- показаннями свідка ОСОБА_14 , допитаного в судовому засіданні 15.11.2024, який пояснив, що він працює охоронцем гаражного кооперативу «Машинобудівник». Знає Рапія, як чоловіка, який ставив машину в гаражному кооперативі. Приблизно в липні 2021 року він стояв біля шлагбаума для в`їзду на територію гаражного кооперативу, після 21-00 год. вечора. Автомобіль Рапія всі знали це - ВАЗ-21043, на капоті була намальована птиця . Він бачив, як ОСОБА_13 на своєму автомобілі обігнав автобус, який зупинився на зупинці громадського транспорту. В протилежного напрямку їхали дві машини. Рапій зупинив свій автомобіль, збирався здійснити маневр повороту ліворуч до гаражного кооперативу. Його автомобіль знаходився в районі одинарної суцільної лінії дорожньої розмітки, що розділяє зустрічні потоки транспортних засобів. Також бачив як у зустрічному напрямку для автомобіля Рапія, на швидкості, як на його думку, близько 60 - 80 км/год., ближче до осевої рухався мотоцикл, який здійснив випередження двох легкових автомобілів, які рухалися у попутному з мотоциклом напрямку. Видимість була відмінна. Рапій стояв з ввімкненим поворотніком. Це була головна дорога. Автомобіль Рапія, став здійснювати маневр ліворуч і відбулося зіткнення мотоцикла і автомобіля. Побачив удар мотоцикла в машину Рапія. Він взяв аптечку та побіг до місця ДТП. Він неодноразово бачив цього мотоцикліста, який їздив цією дорогою на великій швидкості. Він зазначив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 почав маневр повороту ліворуч з невеликою швидкістю не більше 3 км/год. З початку свого маневру та виїзду на зустрічну смугу до зіткнення автомобіль ВАЗ-21043 рухався більше 5 сек. ДТП сталося на смузі мотоцикліста. Маневр повороту автомобіля Рапія відбувся через сполошну лінію. Він має зір - 4,5, окуляри носить з дитинства. Звук гальмування мотоцикліста перед зіткненням він не чув. Винним в ДТП, вважає мотоцикліста, який рухався на великій швидкості.

- показаннями свідка ОСОБА_15 , допитаного в судовому засіданні 22.01.2025, який пояснив, що ОСОБА_13 він знає добре. З приводу скоєння ДТП він фактично нічого не пам`ятає. В той день, в липні 2021 року, точного часу не пам`ятає, вони їхали на автомобілі ВАЗ-21043 під керуванням ОСОБА_13 з річки. Він знаходився на передньому пасажирському сидінні та перебував в стані алкогольного сп`яніння. ДТП відбулося на повороті до гаражного кооперативу в районі Залютино, вулицю він не пам`ятає. В момент ДТП він спав, вже побачив, що сталося коли виліз з машини. Автомобіль під керуванням ОСОБА_13 зіткнувся з мотоциклом. З якою швидкістю рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_13 та мотоцикліст він не знає.

- показаннями свідка ОСОБА_16 , допитаного в судовому засіданні 17.02.2026, який пояснив, що ОСОБА_13 раніше до ДТП він знав. ДТП сталося давно, дату він не пам`ятає. Він їхав на автомобілі «Рено», яким керував його товариш ОСОБА_17 . Він сидів на передньому пасажирському сидінні. Рухались вони зі сторони ОСОБА_18 в сторону ОСОБА_19 гори в м.Харкові, їхали не швидко та стали свідками ДТП, яке зафіксовано відео реєстратором ОСОБА_17 . Перед ними їхали десь 3-4 машини. Автомобіль ВАЗ-21043 їхав по їх смузі та став повертати ліворуч до гаражного кооператива. Вся колона автомобілів їхала зі швидкістю не більше 30-40 км/год., рухались не швидко. Сам момент ДТП він бачив мимохідь. За рух мотоцикла він нічого не може сказати, оскільки не звертав на нього увагу. Автомобіль ВАЗ-21043 зробив маневр повороту ліворуч в бік гаражного кооперативу та зіткнувся з мотоциклістом, який рухався в протилежному напрямку не давши йому перевагу в русі. З моменту перетину автомобілем ВАЗ-21043 лінії дорожньої розмітки і до моменту його зіткнення з мотоциклом пройшло приблизно 3 секунди. Автомобіль ВАЗ-21043 їхав повільно, для маневрування. Чи знаходились якісь транспортні засоби попереду автомобіля ВАЗ-21043 не звернув уваги. Швидкість мотоцикла, який рухався на спуск по центру дороги зазначити не може, але мотоцикліст гальмував, оскільки він почув відповідник звук ( писк гуми). Скільки мотоцикліст проїхав секунд в гальмуванні не знає. Зіткнення сталося приблизно на відстані 70 метрів від автівки, в якій він їхав. Дорога була суха, були увімкнені ліхтарі. Вони зупинилися та надали медичну допомогу мотоциклісту, викликали швидку та поліцію. Після того, як сталося ДТП водій автомобіля ВАЗ-21043 Рапій одразу вийшов з автомобіля і разом з ними побіг до мотоцикліста. (а.с.4-6, т.3)

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_20 , допитаного в судовому засіданні 08.05.2026, який уточнив, що він зупинив автомобіль «Рено» під його керуванням на зупинці громадського транспорту, за маршруткою, яка здійснювала висадку пасажирів. В цей час автомобіль ВАЗ-21043 не надаючи переваги в русі мотоциклісту, який спускався вниз по протилежній зустрічній смузі, почав робити маневр повороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталося ДТП. Автомобіль ВАЗ-21043 повертав на стоянку гаражного кооперативу. У нього в автівці був відео-реєстратор, запис дорожньо -транспортної пригоди він надав слідчому. Зіткнення мотоцикліста з автомобілем відбулось в передню частину автомобіля. Під час руху перед мотоциклом або біля нього ніхто на автотранспорті не їхав. Звуків гальмування у мотоцикла він не чув, однак бачив що мотоцикліст перехиляється праворуч. Яку відстань мотоцикліст подолав у маневрі до зіткнення сказати не може. Коли сталося це ДТП були включені ліхтарі, освітлення було добре, видимість теж. (а.с.39-41, т.3)

- показаннями експерта ОСОБА_21 , допитаного в судовому засіданні 26.12.2025, який пояснив, що він працює головним судовим експертом відділу інженерно- транспортних досліджень Харківського НДКЕЦ МВС. Він двічі приймав участь у проведенні експертиз за фактом скоєння ДТП за участю водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Це були комплексна автотехнічна експертиза від 28.08.2021 та судова автотехнічна експертиза від 23.09.2021 року. У висновку комплексної автотехнічної експертизи він повністю відповів на оцінку дій водія автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_6 , а стосовно ряду питань відносно дій водія мотоцикла ОСОБА_8 ним неповністю дана відповідь, оскільки, він як експерт виходив з вихідних даних, які надав слідчий та які малися в матеріалах кримінального провадження. На вирішення судових експертиз були поставлені питання щодо дій водіїв як ОСОБА_6 , так і потерпілого ОСОБА_8 , невідповідностей ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з настанням події, а також технічної можливості запобігти зіткненню при обставинах щодо механізму ДТП. Були використані вихідні дані згідно показів потерпілого ОСОБА_8 та показів ОСОБА_6 та загальні вихідні дані, матеріали справи, результати проведеного слідчого експерименту. Експериментальним шляхом швидкість мотоцикла не встановлювалась. Для встановлення наявності чи відсутності у водія мотоцикла ОСОБА_8 , технічної можливості попередити ДТП необхідні були додаткові вихідні дані, оскільки наданих вихідних даних, зазначених у постанові слідчого було недостатньо, то відповідно не можливо було встановити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_8 невідповідностей вимогам ПДР, які знаходились би у причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо - транспортної пригоди. Безпосередньо в судовому засіданні він не може провести дослідження та надати відповіді на поставлені запитання, для цього необхідне проведення дослідження і значний час для вивчення обставин і розрахунків. Гальмовий шлях у автомобіля 4,1 метра. При гальмовому шляху 4 метра заднього лівого колеса, швидкість автомобіля 3 км/год. не може бути.Крім того експерт в судовому засіданні підтвердив розрахунок швидкості мотоцикла, який був зроблений потерпілим ОСОБА_12 в його розрахунку. Ця швидкість не перевищувала допустиму- до 50 км/год.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доводиться також процесуальними джерелами доказів, а саме:

- відомостями, що містяться в витязі з ЄРДР № 12021220000000997 від 10.07.2021, згідно якого 09.07.2021 близько 21-15 год. на автомобільній дорозі в районі розташування гаражного кооперативу «Машинобудівник» по вулиці Алуштінській, 31А мало місце зіткнення автомобіля «ВАЗ21043» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мотоциклу «Yamaha МТ07» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження (а.с. 33 т. 2);

- даними, що містяться в рапорті старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 , відповідно до якого, зокрема, 09.07.2021 близько 21-15 год. на автомобільній дорозі в районі розташування гаражного кооперативу «Машинобудівник» по вулиці Алуштінській, 31А мало місце зіткнення автомобіля «ВАЗ21043» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мотоциклу «Yamaha МТ07» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження (а.с. 34 т. 2);

- відомостями, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.07.2021, складений старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 , відповідно до якого 09.07.2021 в період з 22:50 год. по 23:45 год. за адресою: м. Харків, вул. Алуштінська, 31А було проведено огляд автомобіля «ВАЗ21043» р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 та мотоциклу «Yamaha МТ07» р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_8 , а також схемі місця ДТП та фото таблиці до протоколу огляду місця події від 09.07.2021 в якій зображено, зокрема, пошкодження автомобіля «ВАЗ21043» р.н. НОМЕР_1 та мотоциклу «Yamaha МТ07» р.н. НОМЕР_3 (а.с. 35-46 т. 2);

- даними, що містяться в постанові старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 про визнання речових доказів від 12.07.2021, відповідно до якої транспортні засоби «ВАЗ21043» р.н. НОМЕР_4 та «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_5 у кримінальному провадженні № 12021220000000997 від 10.07.2021 визнано речовими доказами (а.с. 49 т. 2);

- даними, що містяться в постанові старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 про визнання речових доказів від 16.07.2021, відповідно до якої копії медичних карток стаціонарного хворого № 12239 на ім?я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова» ХМР у кримінальному провадженні № 12021220000000997 від 10.07.2021 визнано речовими доказами (а.с. 50 т. 2);

- відомостями, що містяться на DVD+R диску марки «Axent» з відеозаписом під назвою video5424695934258777575 на якому відображено момент дорожньо-транспортної події, яка сталась 09.07.2021 близько 21:15 год. в районі гаражного кооперативу «Машинобудівник», що за адресою: м. Харків, вул. Алуштінська, 31А (а.с. 51-52 т. 2);

- даними, що містяться в протоколі огляду предмету (DVD+R диску з відеозаписом) від 19.08.2021, складений старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_22 , відповідно до якого 19.08.2021 в період з 09:30 год. по 09:50 год. було оглянуто DVD+R диск марки «Axent» на якому знаходиться відео файл video5424695934258777575, при відтворенні якого встановлено, що камера встановлена на рухомому об?єкті, а саме автомобілі який знаходиться в русі. Загальна довжина відеозапису складає 00.01.00 год., тобто 1 (одну хвилину). У лівому нижньому куті відеозапису вказана відповідна дата та час запису. Автомобіль рухається по асфальтованій автомобільній дорозі. На дворі темна пора доби та вздовж проїжджої частини увімкнено міське електроосвітлення. У проміжок часу 00.00.34 основного таймеру відеопрогравача встановлено, що попереду вказаного автомобіля з якого ведеться відеозапис також рухається щонайменще три автомобілі, а саме автомобіль типу фургон, далі легковий автомобіль та маршрутний автобус. У проміжок часу 00.00.44 вказані транспортні засоби зупиняються та о 00.00.45 плавно розпочинають свій рух, після чого о 00.00.47 із за лівого габариту автомобіля типу фургон вбачається як автомобіль типу седан (далі встановлено як ВАЗ 21043) здійснює маневр ліворуч і одночасно з цим сталось зіткнення з мотоциклом (встановлено як ОСОБА_23 ), який рухався у зустрічному напрямку. Після зіткнення автомобіль ВАЗ 21043 проїхав декілька метрів та зупинився, а мотоцикл з водієм втратив керування та опинився за межами проїжджої частині - на газоні (а.с. 53-54 т. 2);

- даними, що містяться в постанові старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_22 про визнання речових доказів від 19.08.2021, відповідно до якої DVD диск марки «Axent» з відеозаписом під назвою video5424695934258777575 у кримінальному провадженні № 12021220000000997 від 10.07.2021 визнано речовими доказами (а.с. 55 т. 2);

- висновком КНП ХОР «ОКНЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1362 від 13.07.2021, відповідно до якого у ОСОБА_6 алкогольних та наркотичних ознак сп`яніння не виявлено (а.с. 56 т. 2);

- висновком лікаря судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_24 № 12-14/514-А/21 за результатами проведення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (почата 20 серпня 2021 року та закінчена 28 серпня 2021 року), відповідно до якого у гр. ОСОБА_8 , 37 років, має місце закритий розрив зв?язок ключично-акроміального зчленування справа та відкритий дрібно-уламковий перелом нижньої третини діафізу великого-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому. Відкритий дрібно-уламковий перелом нижньої третини діафізу великого-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому ускладнився масивною кровотечою (приблизно 300 мл) із ушкодженої передньої великогомілкової артерії. За механізмом: вищевказані ушкодження утворилися в єдиний проміжок часу від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. При цьому, характер ушкоджень не виключає можливості утворення їх в умовах дорожньо-транспортної події 09.07.2021 року, при обставинах. що відомі з постанови слідчого та слів обстежуваного. Згідно даних з медичної карти № 12239 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, відомо, що з приводу відкритого перелому кісток лівої гомілки, що діагностовано у гр. ОСОБА_8 , 09.07.2021 р. проведене оперативне хірургічне втручання у вигляді первинної хірургічної обробки відритого перелому обох кісток нижньої третини лівої гомілки відкритої репозиції та остеосинтезу апаратом зовнішньої фіксації. За ступенем тяжкості: Закритий розрив зв?язок ключично-акроміального зчленування справа спричинив за собою тривалий розлад здоров?я понад 3-х тижнів (21 дня) і за цією ознакою відповідно до п. 2.2 1 «а, б, в». п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., як у сукупності так і поодинці, належать до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Відкритий дрібно-уламковий перелом нижньої третини діалізу великого-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому, що ускладнився масивною кровотечою із ушкодженої передньої великогомілкової артерії належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.2, п.2.1.3 «м» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. Відповідно до п. 4.13.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01 1995 р об?єктивних підстав щодо верифікування клінічного діагнозу: «Пошкодження латеральної колатеральної зв?язки лівого колінного суглоба», що встановлений гр.. ОСОБА_8 за час лікування у КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР не мається. Тобто, у зв?язку з недостатністю медичних даних, в тому числі відсутністю додаткових інструментальних методів дослідження чи іншої медичної документації оцінити у судово-медичному відношенні та встановити ступінь тяжкості вищезгаданого діагнозу не представляється можливим. Керуючись приміткою п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. діагноз «Забій грудної клітини», що вказаний в медичній карті № 12239 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР на ім?я гр. ОСОБА_8 не підтверджений об?єктивними медичним даними, так, як встановлений на підставі суб?єктивних факторів та не підтверджується об`єктивним судово-медичним даними - наявністю будь-яких ушкоджень (в тому числі синець, садно чи інше) в цій ділянці тому, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, не враховувався. Згідно медичної карти № 3643 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, відомо, що при дослідженні крові гр.. ОСОБА_8 газохроматографічним методом, етиловий спирт не виявлений (дослідження крові на алкоголь № 1721) (а.с. 57-58 т. 2);

- висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №22071 від 29.09.2021 за результатами проведення авто товарознавчої експертизи, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «Yamaha MT 07» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 09.07.2021, становить: 202083,64 грн. (двісті дві тисячі вісімдесят три грн. 64 коп.). Вартість відновлювального ремонту, завданого власнику мотоцикла «Yamaha MT 07» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 09.07.2021, становить: 182791,71 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев?яносто одна гри. 71 коп.). Ринкова вартість транспортного засобу «Yamaha MT 07» д.н.з. НОМЕР_6 , станом на дату ДТП, яке відбулось 09.07.2021, становить: 299506,50 грн. (двісті дев?яносто дев?ять тисяч п?ятсот шість грн. 50 коп.) (а.с. 59-70 т. 2);

- висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 за результатами судової комплексної авто технічної експертизи та експертизи відео-звукозапису та фототехнічної експертизи, відповідно до якого, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВА3-21043» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «ВА3-21043» р.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_6 , у вказаних дорожніх умовах, визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки перебували у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. У даній дорожній ситуації водій мотоциклу «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В зв?язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи мав водій мотоциклу « Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 технічну можливість шляхом своєчасного виконання Правил дорожнього руху запобігти дорожньо-транспортній пригоді?», експертним шляхом не виявляється можливим. В зв?язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи маються в діях водія мотоциклу «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв?язку з даною дорожньо-транспортною пригодою?», експертним шляхом не виявляється можливим. Місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 з мотоциклом «Yamaha МТ» р.н. НОМЕР_8 знаходиться на правій смузі руху вул. Алуштинській в напрямку від вул. Старокримської поблизу буд. №31-А, перед концентрацією осипу скла, пластику та фрагментів мотоциклу (поз. 6 зображення 1), приблизно навпроти в?їзду в гаражний кооператив «Машинобудівник». Більш точно встановити розташування місця зіткнення вищевказаних транспортних засобів з розмірним орієнтуванням відносно меж проїзної частини, експертним шляхом не виявляється можливим (а.с. 79-89 т. 2);

- даними, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 14.09.2021 та фото таблиці до нього, відповідно до якого 14.09.2021 в період з 21:00 год. по 23:26 год. за участі ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_15 , двох понятих: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , були відтворені та уточнені фактичні обставини ДТП, яка сталася 09.07.2021, за показами ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , що підтверджується схемами (а.с. 92-98 т. 2);

- висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/121-21/20770-ІТ від 23.09.2021 за результатами судової авто технічної експертизи, відповідно до якого, згідно показів ОСОБА_6 та ОСОБА_15 : в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , у вказаних дорожніх умовах, визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки перебували у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. У даній дорожній ситуації водій мотоциклу «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В зв?язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи мав водій мотоциклу «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 технічну можливість шляхом своєчасного виконання Правил дорожнього руху запобігти дорожньо-транспортній пригоді?», експертним шляхом не виявляється можливим. В зв?язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи маються в діях водія мотоциклу «Yamaha МТ» р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв?язку з даною дорожньо-транспортною пригодою?», експертним шляхом не виявляється можливим. Згідно показів потерпілого ОСОБА_8 : в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_6 , у вказаних дорожніх умовах, визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки перебували у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. У даній дорожній ситуації водій мотоциклу «Yamaha MT» р.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху (а.с. 99-104 т. 2).

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об’єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_14 в частині перевищення швидкості руху мотоцикліста ОСОБА_8 , оскільки ці данні є суб`єктивними та не підтверджені будь-якими іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всі вищезазначені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають сумніву, оцінені судом як належні та допустимі, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Таким чином, вищезазначені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст.87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, прийшов до висновку, що вони відповідно до вимог ст. 85 КПК України є належними, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що покази потерпілого, свідків, експерта отримано з дотриманням вимог КПК України, а тому вони є допустимими, відповідно до вимог ст. 86 КПК України.

Суд звертає увагу що ці покази послідовні, логічні і змістовні , а тому суд вважає їх правдивими і такими, що підтверджують встановлені судом обставини.

Належними і допустимими як джерело доказу є висновки проведених у справі судових експертиз та долучених документів, суд не вбачає порушення вимог КПК України під час їх отримання.

Встановлені судом обставини, підтверджуються сукупністю досліджених фактичних обставин, які містяться в матеріалах справи, які суд вважає належними, допустимими і достовірними.

Відповідно до наведених вище висновків комплексної автотехнічної та автотехнічної експертиз встановлено наступні порушення вимог ПДР України:

п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1. Правил дорожнього руху України - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.4. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Згідно висновків експерта ці порушення знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Проте, що водій допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись в безпеці перед зміною напрямку руху, здійснив маневр повороту ліворуч та виїхав на зустрічну смуту руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1, 10.4 ПДР України, свідчить позиція сторони обвинувачення, яка не спростована стороною захисту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила: Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме поруше`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статті 286 КК.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК ; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.

Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь- яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Позицію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо перевищення швидкості руху в момент ДТП мотоциклістом ОСОБА_8 суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Дослідивши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Так, безпосереднім об`єктом зазначеного кримінального правопорушення є безпека дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також здоров`я особи як додатковий обов`язковий об`єкт кримінально-правової охорони.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у порушенні особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що 09 липня 2021 року близько 21 год. 15 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по провулку Афанасіївському у місті Харкові зі сторони вул. Залютинської у напрямку вул.Старо-Кримської. Під`їжджаючи до заїзду в гаражний кооператив «Машинобудівник», розташований за адресою: м. Харків, вул. Алуштинська, 31-А, він, проявивши злочинну самовпевненість та крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не переконався у безпечності зміни напрямку руху, здійснив маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху та не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA МТ 07», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у зустрічному напрямку.

Вказаними діями ОСОБА_6 порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та її змінами, перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися у безпечності такого маневру та не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а також перед поворотом ліворуч займати відповідне крайнє положення на проїзній частині та виконувати маневр з дотриманням вимог безпеки дорожнього руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого розриву зв`язок ключично-акроміального зчленування справа, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та відкритого дрібно-уламкового перелому нижньої третини діафіза великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки зі значним зміщенням уламків, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/514-А/21 від 28.08.2021 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Причинний зв`язок між порушеннями Правил дорожнього руху, допущеними ОСОБА_6 , та наслідками, що настали, підтверджується висновком комплексної автотехнічної та експертизи відео-, звукозапису і фототехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021, а також висновком автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/20770-ІТ від 23.09.2021, відповідно до яких дії водія ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням потерпілому зазначених тілесних ушкоджень.

Таким чином, судом встановлено, що саме порушення ОСОБА_6 вимог підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Суб`єктом вказаного кримінального правопорушення є спеціальний суб`єкт — особа, яка керує транспортним засобом. На момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 керував автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується необережною формою вини. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 не передбачав настання тяжких наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, або легковажно розраховував на їх відвернення, не переконавшись у безпечності виконуваного маневру. Отже, його ставлення до вчиненого характеризується необережністю у формі злочинної самовпевненості.

За таких обставин суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування ст. 286 КК України. Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував, що для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, необхідним є встановлення порушення конкретних вимог Правил дорожнього руху, наявності причинного зв`язку між цими порушеннями та наслідками, що настали, а також технічної можливості водія уникнути дорожньо-транспортної пригоди. При цьому питання причинного зв`язку повинно вирішуватися не лише на підставі висновків експертиз, а й з урахуванням усієї сукупності доказів у кримінальному провадженні. (Верховний Суд)

Крім того, Верховний Суд звертав увагу, що суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, є особа, яка безпосередньо керує транспортним засобом, а кримінальна відповідальність за цією статтею настає за умови, коли саме порушення водієм вимог Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку із заподіяними наслідками. (Судова влада України)

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що ОСОБА_6 , виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався у його безпечності, не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу та порушив вимоги п.п. 2.3(б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Саме ці порушення перебували у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що повністю охоплюється ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками.

Причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що саме версія подій викладена в обвинувальному акті, є єдино розумною та доведеною на підставі належних та допустимих доказів. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкримінований злочин вчинено, і ОСОБА_6 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.

Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, встановлених судом.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, про достатність доказів для визнання ОСОБА_6 , винуватим у тому, що він своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, спричинив ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання, щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого, з врахуванням того, що суд розглядає справу лише в межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

При цьому, із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За змістом пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до тяжкого злочину, характеризується необережною формою вини, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а саме, що потерпілий фактично п`ять років після вчиненого ДТП пересувається милицями, на даний час прподовжує нести тривале лікування та потребує подальшої реабілітації, після отриманих ушкоджень отримав інвалідність 3-ї групи, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, за місцем реєстрації та фактичного проживання характеризується задовільно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно наданої суду органом пробації досудової доповіді виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на обвинуваченого обов`язку: відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд не беру до уваги посилання сторони захисту про утримання обвинуваченим ОСОБА_6 матері пенсійного віку та зведеного брата-інваліда, оскільки ці особи отримують відповідні пенсії та окремо проживають від обвинуваченого в Сумській області. З характеристики за місцем реєстрації ОСОБА_6 встановлено, що за місцем своєї реєстрації він не проживає. Будь-яких достовірних даних, про утримання обвинуваченим вищевказаних родичів суду не надано.

Слід також зазначити, що після вчиненого ДТП ОСОБА_6 лише 09.09.2024 року частково відшкодував потерпілому ОСОБА_8 завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальну шкоду в мінімальному розмірі, а саме 13000 гривень. На даний час обвинувачений не примирився з потерілим, завдану ним шкоду не відшкодовано.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до яких, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку таких обставин.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «щире каяття» обґрунтовується наступним.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з’явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом’якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, поведінка ж обвинуваченого ОСОБА_6 як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, а саме його намагання перекласти частину вини у вчиненому ДТП на потерпілого ОСОБА_8 , його не відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди на протязу тривалого часу та часткове визнання ним цивільного позову потерпілого не може свідчити про наявність щирого каяття.

Зазначене відповідає позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 у справі № 290/669/18 від 16 жовтня 2019 року (провадження №51-3863км19), від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19, від 23 січня 2024 року у справі №283/2169/19.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Також, в обґрунтування призначення покарання обвинуваченому, суд покладає Рішення Конституційного Суду України та судову практику.

У Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (пункт 4 мотивувальної частини) наголошено, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п’ятий підпункту 4.1); правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Повноваження суду (його права та обов’язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов’язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. (Постанова ККС ВС від 05.10.2023 у справі №542/26/23).

При цьому, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа№206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності- призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та буде достатнім для його виправлення. При цьому, не вбачає підстав для призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання.

Водночас, санкція ч. 2 ст. 286 КК України сформульована як кумулятивна, тобто передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

З урахуванням викладеного, того, що обвинувачений скоїв злочин внаслідок грубого порушення Правил Дорожнього руху України, внаслідок якого спричинені тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , суд вважає, що поведінка обвинуваченого на автошляху є явно небезпечною для оточуючих і тому вважає, що призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є співмірним зі скоєним кримінальним правопорушенням та наслідками, які в результаті настали, а також є необхідним для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_6 , так і іншими особами.

Суд не бере до уваги надану центром пробації досудову доповідь, з підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, зазначеного вище, суд не знайшов переконливих аргументів про можливість та ефективність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду не буде забезпечена мета кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З приводу факту отримання потерпілим від ОСОБА_6 грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди у розмірі 13000 грн, то на думку суду вказана обставина не є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, те що на протязі фактично п’яти років з часу вчинення ДТП ОСОБА_6 не примирився з потерпілим та не відшкодував йому завдану матеріальну та моральну шкоду внаслідок ДТП, а також враховуючи думку потерпілого та його представника, які наполягали на призначенні обвинуваченому реального покарання у вигляді позбавлення волі, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження нових злочинів можливо досягти лише шляхом ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі та строк, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, за якою кваліфіковано його діяння, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання в сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 суд виходить з наступного.

Потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов, який в ході судового розгляду було уточнено. З урахуванням останніх уточнень потерпілий ОСОБА_8 просить суд:

- стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 260 000,00грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00грн.;

- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 175 900,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що 09.07.2021 р. близько 21:15 год. керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21043» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 рухався по проїжджій частині провулку Афанасіївський міста Харкова зі сторони вул. Залютинської у напрямку вул. Старо-Кримської. Під`їжджаючи до заїзду в гаражний кооператив «Машинобудівник», що розташований за адресою: м. Харків вул. Алуштинська, 31-А ОСОБА_6 керуючи автомобілем «ВАЗ 21043» р.н. НОМЕР_1 , проявив злочинну самовпевненість допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінами, не переконавшись в безпеці перед зміною напрямку руху, здійснив маневр повороту ліворуч та виїхав на зустрічну смугу руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3, 10.1, 10.4 ПДР України та не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу допустив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA МТ 07» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який в цей час рухався у зустрічному напрямку зі сторони вул.Старо-Кримської. Внаслідок дорожньо-транспортної події, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, його доставили до Харківської міської лікарні № 4, де він перебував з 09.07.2021 р по 23.07.2021 р на стаціонарному лікуванні, а потім продовжив лікування в поліклінічному відділенні 1-ї міської лікарні м.Харкова з 24.07.2021 по 29.09.2021 р. Далі з 30.09.2021р. по 04.10.2021 ОСОБА_8 стаціонарно лікувався у ХМ КМБ № 17 . Потім знову продовжив лікування в 1-й міській лікарні м.Харкова, де лікується до теперішнього часу. Потерпілий повністю не вилікувався і своє здоров`я не відновив, що підтверджується документально. На лікування ОСОБА_8 витратив 51025,00 грн.

Крім того, внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження мотоцикл, який належить ОСОБА_8 , згідно з проведеною автотоварознавчою експертизою від 29.09.2021 р. матеріальні збитки становлять 202 083, 64 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 182 791,71 грн. Загалом сума матеріальних збитків завданих майну потерпілого склала 384 875,00 грн.

Наявність моральної шкоди обґрунтовується тим, що внаслідок ДТП потерпілому було завдано сильного фізичного болю, а також по сьогоднішній день він відчуває болючі відчуття в місцях травм, виникли проблеми зі сном, часто болить голова, змінилися стосунки з друзями та з близькими, через тривале лікування та одужання його підприємницька діяльність фактично була призупинена з 22 травня 2008 року.

В письмових поясненнях позивач додатково зазначив, що ДТП сталося за місяць до народження його дитини, через що мав місце ризик втратити дитину. Їх з дружиною життя було зруйновано цією подією, вони потребували допомоги батьків, які проживали за 350 км від Харкова. Після аварії позивач погано себе почуває пам`ять погіршилася, через що витрачає більше часу на роботу. З моменту ДТП у позивача з`явилося відчуття страху керування мотоциклом та іншими транспортними засобами, його життя змінилося кардинально не в ліпшу сторону.

До цивільного позову приєднано (у засвідчених копіях) висновок експерта №22071 від 29.09.2021 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи; договір №150221 від 15.02.2021 купівлі-продажу мотоциклу «YAMAHA МТ 07 », вартість якого становить 332050,00грн.; акт огляду реалізованого транспортного засобу №7349/21/000175 від 23.02.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , дата реєстрації 23.02.2021р.; свідоцтво про народження;копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 від 07.10.2011; копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_11 від 17.08.2021; виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_8 є фізичною особою-підприємцем; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.07.2021 з діагнозом та лікувальними і трудовими рекомендаціями, висновок експерта №12-14/514-А/21 від 28.08.2021; поліс № ЕР203607122 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 16.04.2021 по 15.04.2022 року; рахунок №10-07/2-ХН від 10.07.2021 на суму 18600,00грн., фіскальні чеки з фармацевтичних установ: від 11.07.2021 на суму 917,00грн, 11.07.2021 на суму 160,10грн., від 11.07.2021 на суму 75,00грн, від 11.07.2021 на суму 99,20грн., від 11.07.2021 на суму 26,70грн., на суму 1211,70грн., від 12,07.2021 на суму 216,00грн., від 12.07.2021 на суму 103,50грн., від 12.07.2021 на суму 237,00грн., від 12.07.2021 на суму 75,30грн., від 13.07.2021 на суму 908,30грн., від 13.07.2021 на суму 405,70грн., від 14.07.2021 на суму 116,50грн., від 13.07.2021 на суму 208,00грн., від 13.07.2021 на суму 56,80грн., від 13.07.2021 на суму 15,40грн., від 14.07.2021 на суму 280,00грн., від 14.07.2021 на суму 431,30грн., від 14.07.2021 на суму 169,60грн., на суму 775,30грн., від 16.07.2021 на суму 450,70грн., від 16.07.2021 на суму 520,20грн., від 17.07.2021 на суму 314,40грн., від 21.07.2021 на суму 129,90грн., від 18,07.2021 на суму 132,50грн., від 20.07.2021 на суму 129,90грн., від 19.07.2021 на суму 129,90грн., від 21.07.2021 на суму 149,90грн., від 23.07.2021 на суму 243,00грн., від 24.07.2021 на суму 200,00грн., від 24.07.2021 на суму 435,80грн., від 24.07.2021 на суму 68,60грн., на суму 157,50грн., від 24.07.2021 на суму 1025,00грн., на суму 21,10грн., від 13.08.2021 на суму 100,00грн., від 23.08.2021 на суму 812,90грн., від 01.10.2021 на суму 911,90грн., від 07.10.2021 на суму 514,90грн., від 03.10.2021 на суму 65,00грн., від 10.10.2021 на суму 46,80грн., від 10.10.2021 на суму 515,30грн., від 10.10.2021 на суму 515,30грн., ід 10.10.2021 на суму 515,30грн., від 14.10.2021 на суму 378,00грн., рахунок-фактуру №01/102898 від 01.10.2021 на суму 10200,00грн., квитанцію про переказ коштів на суму 659,00грн. на придбання «подмышечных костылей» (мовою оригіналу), квитанцію про переказ коштів на суму 678,00грн. на придбання «подлокотных костылей» (мовою оригіналу), від 21.07.2021 на суму 2740,00 для придбання ортезу д/коліна, від 15.07.2021 на суму 1299,00грн., від 06.07.2021 на суму 288,00грн., фіскальний чек від 17.07.2021 про переказ коштів за операцією на суму 661,00грн., договір-доручення про перерахування коштів у розмірі 800,00грн. на рахунок ПП «Лабораторна діагностика», а всього на суму: 51107,30грн.

Отже, матеріальну шкоду потерпілий ОСОБА_8 оцінює у загальному розмірі 435 900,00грн., з яких: 384 875 грн. – розмір шкоди завданої майну позивача (202 083, 64 грн. - матеріальні збитки, 182 791,71 грн. вартість відновлювального ремонту); 51025,00грн. - розмір шкоди, заподіяної здоров`ю позивача.

Заподіяну моральну шкоду потерпілий ОСОБА_8 оцінює в загальному розмірі 105 000,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 позов визнав частково: матеріальну шкоду у розмірі – 59083,64 грн., моральну шкоду у розмірі – 70 000,00грн.

Відповідач Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) відзив чи будь яких заперечень на цивільний позов не подав, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Копія позовної заяви направлялася судом на адресу відповідача, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини п’ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 частина друга статті 16 ЦК України).

Як встановлено судом, згідно з висновком судової комплексної автотехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 року, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку із ДТП (а.с. 59-104 т.2).

Внаслідок дорожньо-транспортної події, ОСОБА_27 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/514-А/21 від 28.08.2021 є середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого розриву зв`язок ключично-акроміального зчленування справа, що спричинив тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня), та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого дрібно-уламкового перелому нижньої третини діафізу велико-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому, що ускладнився масивною кровотечою із ушкодженої передньої великогомілкової артерії. За механізмом вищевказані ушкодження утворилися в єдиний проміжок часу, характер ушкоджень не виключає можливості утворення їх в умовах дорожньо-транспротної події 09.07.2021 року (а.с. 57-58 т. 2).

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 01.09.2023 року ОСОБА_8 встановлено діагноз: закритий застарілий перелом н/3 лівої великогомілкової кістки в стадії консолідації. Псевдоартроз н/3 малогомілкової кістки лівої гомілки. Рекомендації: обмеження навантаження на ліву нижню кінцівку (а.с. 121 т. 1).

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15.04.2026 року ОСОБА_8 було встановлено 3-тю групу інвалідності, основний діагноз –Т94.0- Наслідки травм декількох ділянок тіла (а.с.47-49 Том 3).

На лікування ОСОБА_8 витратив 51025,00 грн. Усі вказані витрати підтверджуються чеками та рахунками, які додані до позовної заяви (а.с. 67-84 т. 1).

Крім того, транспортний засіб, що належить ОСОБА_8 , зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення, яке перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_6 правил дорожнього руху. Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 22071 від 29.09.2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «YAMAHA МТ 07» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 09.07.2021 становить 202 083,64грн. Вартість відновлювального ремонту становить 182 791,71грн (а.с. 59-77 т. 2).

Обвинуваченим було частково відшкодовано матеріальну шкоду потерпілому у розмірі 13000,00грн. що підтверджується квитанцією про переказ коштів від 03.09.2024 (а.с. 127 т. 2).

Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Як встановлено судом, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , власник транспортного мотоцикла «YAMAHA МТ 07» д.н.з. НОМЕР_2 мав чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №ЕР 203607122.(а.с.66 т.1 )

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ-21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «Міжнародна СК» згідно полісу серії АР №312813, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну встановлений у розмірі 130 000,00грн., ліміт по життю та здоров`ю встановлений у розмірі 260 000,00 грн (а.с. 165 т. 1).

Потерпілий до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не звертався.

Постановою Господарського суду Харківської області від 07 березня 2024 року у справі № 922/1726/23 товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

У постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала: як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» ч. 1 ст. 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 ст. 41 Закону № 1961-IV).

Згідно з п. 7 ст. 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

У постанові від 18.06.2019 року у справі №465/4621/16-к Велика Палата Верховного Суду вказала, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 712/9328/21 акцентував увагу на тому, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у частині, що перевищує ліміт страхової суми (130000,00грн.) з МТСБУ.

Враховуючи, що внаслідок винних дій відповідача пошкоджено мотоцикл «YAMAHA МТ 07 », який належить позивачу, останньому спричинені матеріальні збитки (шкода) у розмірі 202 083,64грн., а страховий ліміт становить 130000,00грн., різниця між фактичним розміром шкоди і страховим лімітом становить 72083,64грн. (202 083,64-130000,00=72083,64). З урахуванням часткового відшкодування шкоди (13000,00грн.) відповідач ОСОБА_6 для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов`язаний сплатити позивачу 59083,64грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків за пошкодження майна підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 189 083,64грн.

Щодо відшкодування шкоди, завданої здоровю потерпілого. Як вбачається з полісу АР №312813 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів автомобіля «ВАЗ-21043» була застрахована в ТДВ «Міжнародна страхова компанія», ліміт страхового відшкодування за завдану шкоду життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-VI порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Оскільки розмір шкоди, заподіяної здоров`ю позивача внаслідок ДТП, не перевищує страхової суми за договором страхування (260000,00грн.), ОСОБА_6 не є належним відповідачем у цій частині позовних вимог, відповідно, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовну вимогу потерпілого про відшкодування моральної шкоди, суд керується такими нормами матеріального права.

Зазначена вище шкода згідно з ч.2 ст.23 ЦК України полягає, зокрема, у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як унормовано у частині 3 наведеної вище статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Шкода цього виду, спричинена внаслідок ушкодження здоров`я, на підставі ч.1 ст.1168 згаданого Кодексу може бути компенсована, зокрема, шляхом одноразового платежу.

Визначаючи розмір відшкодування спричиненої ОСОБА_8 моральної шкоди, суд бере до уваги: характер завданих йому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого розриву зв`язок ключично-акроміального зчленування справа, що спричинив тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня), та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого дрібно-уламкового перелому нижньої третини діафізу велико-гомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки із значним зміщенням фрагментів перелому, що ускладнився масивною кровотечою із ушкодженої передньої великогомілкової артерії, що супроводжувалося фізичним болем, вимагало тривалого лікування та відновлення, враховуючи, що потерпілий повністю не вилікувався і своє здоров`я не відновив, внаслідок отриманих травм йому було встановлено 3-тю групу інвалідності; душевні страждання потерпілого, зумовлені пережитим психоемоційним стресом під час події, небезпечної для його життя та здоров`я, наслідками такого стресу, вимушеним відривом від звичайних занять, суттєвим порушенням життєвих планів, неможливістю працювати впродовж більш як місяця, значним пошкодженням мотоцикла.

Враховує суд і ступінь вини у заподіяння шкоди ОСОБА_6 , котрий є єдиним винуватцем ДТП. Зокрема, згідно з висновком судової комплексної автотехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 року причиною зіткненням транспортних засобів стало лише невиконання обвинуваченим вимог п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку із ДТП. Належності, допустимості і достовірності цього експертного висновку учасники процесу, у тому числі зі сторони захисту, у ході судового розгляду не оспорювали.

Виходячи з наведеного, керуючись засадами виваженості, розумності, справедливості і пропорційності, суд вважає обґрунтованим заявлений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 на суму 100 000,00 грн.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Позивач просить стягнути моральну шкоду з МТСБУ у розмірі 5000,00грн.

Таким чином, враховуючи положення ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування страховиком моральної шкоди, заподіяну здоров’ю, суд вважає за необхідне стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням по справі Харківським НДЕКЦ МВС України комплексної автотехнічної та експертизи відео, звукозапису та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 в розмірі 5491 грн. 84 коп., судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/20770-ІТ від 23.09.2021 в розмірі 2059 грн. 44 коп.., судової автотоварознавчої експертизи проведеної ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса» № 22071 від 29.09.2021 в розмірі 6006 грн. 35 коп., а всього 13557 грн. 63 коп. необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Речові докази у справі: DVD диск марки «Axent» з відеозаписом з відеореєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження- залишити в цих матеріалах. Копії медичної картки стаціонарного хворого №12239 на ім`я ОСОБА_8 з КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.Мєщанінова» ХМР, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в цих матеріалах.

Автомобіль «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 – залишити у його володінні. Мотоцикл «YAMAHA МТ 07», р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 – залишити в його володінні.

Цивільний позов ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду заподіяну майну та здоров`ю потерпілого у загальному розмірі 181 025 (сто вісімдесят одна тисяча двадцять п`ять) грн. 00 коп., та моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч)грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду заподіяну майну потерпілого у розмірі 59083 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят три) грн. 64 коп., та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч)грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням по справі Харківським НДЕКЦ МВС України комплексної автотехнічної та експертизи відео, звукозапису та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/121-21/18729 від 28.08.2021 в розмірі 5491 грн. 84 коп., судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/20770-ІТ від 23.09.2021 в розмірі 2059 грн. 44 коп.., судової автотоварознавчої експертизи проведеної ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса» № 22071 від 29.09.2021 в розмірі 6006 грн. 35 коп., а всього 13557 грн. 63 коп.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання та направлення для відбуття покарання до кримінально-виконавчої установи.

Після вступу вироку з законну силу направити його на виконання до ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з метою затримання та направлення ОСОБА_6 для відбуття покарання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1