Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №587/1103/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №587/1103/26

Провадження №2/592/2209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ейсмонта Є.А., представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бикова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 20.11.2025 р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 23.12.2025 р. вирок набрав законну силу. Згідно зазначеного вироку – 06.05.2024 р. близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, на пасовищі, неподалік домоволодіння АДРЕСА_1 спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_1 та на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив словесну сварку з останнім, при цьому, стоячи навпроти останнього, наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку міжбрів`я. Після чого ОСОБА_2 самостійно припинив наносити удари. У результаті протиправних дій ОСОБА_2 , що виразились в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1613 від 13 жовтня 2025 року спричинені такі тілесні ушкодження: в ділянці міжбрів`я глибока рана з рівними крали, дно рани м`які тканини, розміром 1,0 х 0,2 см, з сукровичними виділеннями. В ділянці кута правого ока синець неправильної овальної форми розміром 1,8х 1,0 см синього кольору. В ділянці спинки носа синець неправильної овальної форми розміром 2,4*1,1 см 6,0x3,6 см синього кольору. Вказані тілесні ушкодження в ділянці обличчя утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, про що свідчить характер ушкоджень та могли виникнути внаслідок нанесення удару рукою (кулаком). Кількість травматичної дії один. Утворення зазначених ушкоджень внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи їх характер та локалізацію. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Зазначені ушкодження могли утворитися термін, вказаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень. У результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 було умисно спричинено легкі тілесні ушкодження. Унаслідок умисних протиправних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 , 1955 року народження, було завдано істотної моральної шкоди, що проявилась у глибоких душевних стражданнях, психологічному потрясінні та тривалому порушенні нормального способу життя. Напад носив раптовий, агресивний та демонстративний характер. Відповідач, будучи значно молодшим за позивача (2003 року народження), діючи з явною зневагою до загальноприйнятих норм поведінки, без будь-яких виправданих причин застосував фізичне насильство до особи похилого віку, чим поставив позивача у стан беззахисності та приниження. Завдання удару в обличчя є особливо принизливою формою насильства, що посягає не лише на фізичну недоторканність, а й на честь та гідність особи. Позивач зазнав не лише фізичного болю, а й глибокого емоційного шоку, страху за власне життя і здоров`я, відчуття небезпеки та втрати базового почуття захищеності. Отримані тілесні ушкодження, локалізовані на обличчі, мали виражений зовнішній прояв, що викликало у позивача гостре почуття сорому, приниження та психологічного дискомфорту. Позивач був змушений уникати соціальних контактів, обмежувати спілкування та перебування у громадських місцях, що призвело до ізоляції та порушення його звичного способу життя. Після події позивач тривалий час перебував у стані підвищеної тривожності, емоційної напруги, відчував безсоння, нав`язливі спогади про напад, що свідчить про стійкий негативний психоемоційний стан. Усвідомлення того, що насильство було вчинене безпричинно та з боку значно молодшої особи, викликало у позивача глибоке відчуття несправедливості, образи та морального пригнічення. Дії відповідача мали цинічний та зухвалий характер, а їх наслідки для позивача є значними та тривалими. З огляду на вік позивача, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, обставини вчинення правопорушення, а також глибину та тривалість моральних страждань, завдана моральна шкода є істотною та підлягає відшкодуванню у повному обсязі відповідачем. Просить суд: стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у сумі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та адвокат Ейсмонт Є.А. позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Биков Д.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував частково.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. ст. 4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За положеннями ст. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись принципом розумності, суд має виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як доказ заподіяння моральної шкоди, слід враховувати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих немайнових втрат.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, провадження № 61-8102св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц, провадження № 61-8370св21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Судом встановлено, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 20.11.2025 р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

23.12.2025 р. вирок набрав законну силу.

З вироку вбачається, що 06.05.2024 р. близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, на пасовищі, неподалік домоволодіння АДРЕСА_1 спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_1 та на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив словесну сварку з останнім, при цьому, стоячи навпроти останнього, наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку міжбрів`я. Після чого ОСОБА_2 самостійно припинив наносити удари. У результаті протиправних дій ОСОБА_2 , що виразились в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1613 від 13 жовтня 2025 року спричинені такі тілесні ушкодження: в ділянці міжбрів`я глибока рана з рівними крали, дно рани м`які тканини, розміром 1,0 х 0,2 см, з сукровичними виділеннями. В ділянці кута правого ока синець неправильної овальної форми розміром 1,8х 1,0 см синього кольору. В ділянці спинки носа синець неправильної овальної форми розміром 2,4*1,1 см 6,0x3,6 см синього кольору. Вказані тілесні ушкодження в ділянці обличчя утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, про що свідчить характер ушкоджень та могли виникнути внаслідок нанесення удару рукою (кулаком). Кількість травматичної дії один. Утворення зазначених ушкоджень внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи їх характер та локалізацію. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Зазначені ушкодження могли утворитися термін, вказаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто під час розгляду справи судом встановлено, що протиправними діями ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 спричинені легкі тілесні ушкодження, що безумовно вказує на завдання останньому такими діями моральної шкоди.

Суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем, глибину та тривалості моральних страждань, обсяг заподіяної шкоди, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані.

Суд враховує також суть вчиненого ОСОБА_2 порушення та особливості вчинення конкретного правопорушення і характер негативного впливу на стан потерпілого.

Сам факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 50000 грн. є завищеним та не відповідає характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем, глибину та тривалості моральних страждань, обсяг заподіяної шкоди, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Андрій АЛФЬОРОВ