Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №591/5360/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5360/25

Провадження № 2-а/591/308/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою від 27.03.2025 року №Х03/25-392-1 про накладення адміністративного стягнення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.. Вказана вище постанова прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2025 року №Х 03/25-392-1. В постанові зазначено, що 17.03.2025 року о 10 год. 21 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим у вигляді направлення на військово-лікарську комісію від 17.03.2025 №1487. Своїми діями він порушив вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлений не був, протоколів про адміністративне правопорушення не підписував (не ознайомлювався). Постанова від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 ОСОБА_1 не вручалася. Поштою, таку постанову ОСОБА_1 також, не отримував. Будь-яких повідомлень про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не отримував, протоколу про адміністративне правопорушення не підписував (не отримував). Про наявність постанови від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 про накладення адміністративного стягнення Позивач дізнався випадково 14.05.2025 року, отримавши через застосунок «Дія», відомості про відкриття виконавчого провадження (ВП №78051653) та накладення арешту на його грошові кошти та майно, що підтверджується скріншотом з мобільного телефону. І лише тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а саме 14.05.2025 року, ОСОБА_1 вперше дізнався про існування постанови про накладення адміністративного стягнення та отримав її копію. Позивач вважає, вищезазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2025 року м. Суми року відкрито письмове провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у березні 2025 року було затримано працівниками поліції та доставлено до підвального приміщення КНП «Сумська міська клінічна лікарня №5». Причому будь-якого виклику до ТЦК та СП на його адресу до цього не надходило.

Отже, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , як то зазначено в спірній постанові Позивач не перебував.

Як зазначає в позові позивач, саме в підвальному приміщені КНП «Сумська міська клінічна лікарня №5» невідомими озброєними особами одягненими у військову форму було запропоновано ОСОБА_1 невідкладно пройти ВЛК за місцем знаходження.

Будь-яких документів в тому числі рішень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим у вигляді направлення на військово-лікарську комісію від 17.03.2025 №1487 ОСОБА_1 не отримував, протоколів про адміністративне правопорушення не підписував.

Від проходження медичного огляду (ВЛК) в цілому Позивач не відмовлявся, але повідомив, що не може проходити ВЛК саме в день затримання – 17.03.2025 року, оскільки не має при собі жодних медичних документів, які підтверджують стан його здоров`я, в тому числі довідок та результатів обстежень, без яких об`єктивне проходження ВЛК було неможливим.

В свою чергу, посадовими особами Відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.03.2025 року №Х 03/25-392-1.

Постановою від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 про накладення адміністративного стягнення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн..

Про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлений не був, протоколів про адміністративне правопорушення не підписував (не ознайомлювався).

Постанова від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 ОСОБА_1 не вручалася. Поштою таку постанову ОСОБА_1 також, не отримував.

Про наявність постанови від27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 про накладення адміністративного стягнення Позивач дізнався випадково 14.05.2025 року, отримавши через застосунок «Дія», відомості про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його грошові кошти та майно, що підтверджується скріншотом з мобільного телефону. І лише, тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14.05.2025 року, яке було відкрито 13.05.2025 року, ОСОБА_1 вперше дізнався про існування постанови про накладення адміністративного стягнення та отримав її копію.

Зазначені вище обставини також підтверджуються копією заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2025 року №8/825/1 про направлення постанови від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 на примусове виконання до Зарічного ВДВС, а також відміткою Зарічного ВДВС про її отримання 12.05.2025 року вх. №11783.

Факт відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення 13.05.2025 року підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №78051653.

Отже, дізнатись про наявність виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 про накладення адміністративного стягнення та відповідно про саму постанову, Позивач міг лише після 13.05.2025 року.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного ТЦК та СП закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника ТЦК та СП видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням та строк завершення медичного огляду.

В порушення зазначених вище положень Законодавства України оповіщення Позивача про виклик для проходження медичного огляду (вручення повістки) не відбувалось, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 не надавалось в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію не реєструвалось.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 (далі - Положення) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛКТЦК та СП.

Згідно з п. 3.4 глави 3 розділу II Положення перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу II Положення військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

З наведеного вище вбачається, що без наявності відповідних медичних документів лікарі ВЛК не мають об`єктивної можливості здійснити кваліфіковане обстеження та винести обґрунтований висновок про придатність до військової служби. Відповідно, сама процедура огляду в таких умовах є неповноцінною, а її результати - юридично нікчемними.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги, що Позивача було затримано та доставлено до приміщення підвального приміщення КНП «Сумська міська клінічна лікарня №5», останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.

Вказане дозволяє стверджувати, що у діях Позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов`язком самого військовозобов`язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов`язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.

Необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4, 3.5 Положення 402, та на переконання Позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення його експертизи.

Враховуючи, що повідомлення Позивача про виклик для проходження медичного огляду (вручення повістки) не відбувалось, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 не надавалось в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію не реєструвалось, останньому не було забезпечено реальну можливість надати свою медичну документацію, оскільки безпосередньо в підвальному приміщенні КНП «Сумська міська клінічна лікарня №5» він не мав фізичної можливості зібрати виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 ч.1 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Отже, притягненню до адміністративної відповідальності повинно передувати встановлення фактичних обставин у справі, що формують склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.

Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018року у справі №337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов`язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

В противагу зазначеним вище нормам права, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 не встановлено фактичні обставини у справі, не надано належної оцінки діям особи, що притягається до адміністративної відповідальності та не прийнято до уваги її пояснення.

Відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає постанова по справі про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 року №Х 03/25-392-1 підлягає скасуванню як протиправна.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 139, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Скасувати постанову №Х03/25-392-1 від 27.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справ закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 286 КАС України.

Текст судового рішення складено 24 червня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО