Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №347/1259/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1259/26

Провадження № 1-кп/347/297/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22026090000000044 від 19.05.2026 року, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, освіта середня-спеціальна, раніше не судима,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України;

в с т а н о в и в :

Обвинувачена ОСОБА_4 перешкоджала законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

Так, жителька с. Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, громадянка України ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно вирішила перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.

З метою перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів ОСОБА_4 у вересні 2022 року вирішила створити загальнодоступну тематичну інформаційну групу в месенджері «Viber» для збору, консолідації і трансляції повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання свої обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.

Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлювала об`єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажала настання передбачуваних наслідків.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань здійснювалось ОСОБА_4 без корисливої мети за відсутності ознак державної зради, яка виражається у проведенні підривної діяльності проти України.

ОСОБА_4 , за постійним місцем проживання: АДРЕСА_2 , шляхом адміністрування організовувала забезпечення постійного функціонування групи, публікацію інформації в тематичній групі, наповнення контентом - інформаційними повідомленнями відповідної тематики, що надало змогу залучити до її діяльності якомога більшу кількість учасників.

Таким чином, із змісту функціонального призначення інформаційної групи встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлювала, що розміщуючи у інформаційній групі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інформацію про вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, вона перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажала настання суспільно небезпечних наслідків. Крім того, ОСОБА_4 з метою приховування своєї протиправної діяльності закрила у налаштуваннях групи свої контактні дані. Указане також свідчить, що ОСОБА_4 усвідомлювала, що здійснює протиправну діяльність та не бажала бути викритою у її вчиненні.

Крім того, ОСОБА_4 здійснила її налаштування таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових, фото, аудіо та відео повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних підрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов`язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Косівського району, що об`єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.

Так, у період часу з 12.01.2026 по 23.03.2026 у Viber групі «Мінти в Селі...!» з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 33 (тридцять три) інформаційні повідомлення із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами:

- 12.01.2026, с. Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 12.01.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.01.2026, с. Баня-Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.01.2026, с. Текуча, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.01.2026, с. Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.01.2026, с. Люча, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 19.01.2026, школа, вул. Франка, 54, с. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 20.01.2026, присілок Царина, с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 04.02.2026, супермаркет «Наш Край», вул. Франка, 30а, с. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 11.02.2026, сільська рада, вул. Центральні, с. Нижній Березів, Косівський району Івано-Франківська область;

- 11.02.2026, с. Люча, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 13.02.2026, продуктовий магазин «Люльчук Маркет», вул. С. Бандери, м. Косів, Івано-Франківська область;

- 14.02.2026, с. Баня-Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 18.02.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 18.02.2026, с. Лючки, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 24.02.2026, АЗС «Сhiро», вул. Центральна, 3, с. Стопчатів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 25.02.2026, с. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 26.02.2026, стара дорога, м. Косів, Івано-Франківська область;

- 26.02.2026, кільце, с. Яблунів, Косівський район,

- 27.02.2026, с. Нижній Березів, Косівський район,

- 27.02.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 28.02.2026, с. Нижній Березів, Косівський район,

- 28.02.2026, с. Текуча, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 01.03.2026, с. Стопчатів, Косівський район,

- 09.03.2026, район мосту, с. Яблунів, область;

- 10.03.2026, с. Лючки, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 10.03.2026, с. Нижній Березів, Косівський район,

- 10.03.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.03.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 15.03.2026, с. Лючки, Косівський район, Івано-Франківська область,

- 21.03.2026, с. Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

- 21.03.2026, с. Середній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область;

Тобто, ОСОБА_4 чітко знала та усвідомлювала, що у адміністрованій нею Viber-групі систематично розміщується інформація, яка систематично чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ.

Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, організувавши розміщення у Viber-групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України ОСОБА_4 , втрутилася в законну діяльність відповідного РТЦК та СП та створила перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.

21.05.2021 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно змісту вказаної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, та сторони погодилися на призначення останній покарання за ч.1 ст. 114-1 КК - п`ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, сторони погоджуються на звільнення ОСОБА_4 , від відбування основного покарання, якщо протягом іспитового строку, ОСОБА_4 не вчинить нового кримінального правопорушення з покладенням на обвинувачену обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченої обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченої відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 підтримав угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачена ОСОБА_4 беззаперечно визнала обвинувачення в повному обсязі та погодилася на призначення вказаного в угоді покарання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити, та призначити обвинуваченій ОСОБА_4 обумовлене в угоді покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 заявила, що розуміє зміст наданих їй законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодилася.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди, оскільки жодних порушень закону під час її підписання не було, вказана угода укладена добровільно без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченої, наслідки її укладання та затвердження були роз`яснені всім учасникам провадження.

Зважаючи на характеризуючі дані обвинуваченої, наявність кількох пом`якшуючих обставин, просив призначити ОСОБА_4 покарання погоджене сторонами в угоді.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитись на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.

Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого вона визнала себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди.

Також суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, і відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування на потреби ЗСУ благодійної допомоги в сумі 50 000 гривень, відсутність матеріальної шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченою, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 114-1 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, та покладенням обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст.65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців є виправданим з врахуванням особи обвинуваченої, і достатнім для того щоб засуджена довела своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи долю речових доказів, суд зазначає наступне.

Так, за приписами ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Водночас ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Так, відповідно до приписів п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Відтак, суд доходить висновку, що термінал мобільного зв`язку марки «Redmi Note 12» та сім картку з абонентським номером НОМЕР_1 , які ОСОБА_4 використала при вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-1 КК України, підлягає спеціальній конфіскації в дохід держави.

Речовий доказ ноутбук марки «Acer» моделі «Aspire 3 А315-43 series» s/n NХК7UEU00B236003267600 із зарядним пристроєм, поміщений у прозорий полімерний пакет №0000030446 - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

На підставі наведеного, ст.ст.75, 76 КК України, та керуючись ст.ст.96-1, 96-2, 100, 124, 314, 373, 374, 475, ч.5 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 травня 2026 року, укладену між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026090000000044 від 19.05.2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, та призначити їй покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п.1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази:

- на підставі ст.96-1, 96-2 КК України термінал мобільного зв`язку марки «Redmi Note 12» та сім картку з абонентським номером НОМЕР_1 - конфіскувати в дохід держави.

- ноутбук марки «Acer» моделі «Aspire 3 А315-43 series» s/n NХК7UEU00B236003267600 із зарядним пристроєм, поміщений у прозорий полімерний пакет №0000030446 - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1