Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №179/405/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/405/26

провадження № 2/179/653/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що на її утриманні знаходиться неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею.

Згідно виконавчого листа Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 179/990/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

На утримання дітей потрібні значні кошти, внаслідок того, що позивач повинна витрачати щомісячно кошти на ліки, навчання, загальні потреби, їжу, одяг, взуття тощо.

Крім того, донька є дитиною з інвалідністю, тому позивач не може працювати, оскільки постійно треба бути біля дитини.

Відповідач працездатний, стан здоров`я задовільний.

На підставі викладеного позивач просить суд збільшити розмір аліментів, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розміру 5 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального закону, заяв та клопотань до суду не надавав.

Оскільки відповідачем не було надано відзив на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), “Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості”.

Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року вказує на те, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як передбачено частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.

Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження. Батьком дітей є ОСОБА_2 .

Діти проживають разом з позивачкою, що підтверджується довідкою Жданівського старостинського округу № 1 Магдалинівської селищної ради.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі № 179/990/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1300 грн. на кожну дитину, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення ними повноліття, стягнення робити щомісяця починаючи з 06 липня 2017 року.

Згідно медичних документів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною – інвалідом з 2019 року та проходить індивідуальну програму реабілітації у зв`язку з інвалідністю.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази розміру доходів отриманих відповідачем.

Будь-яких належних доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я, погіршення матеріального стану відповідача з моменту стягнення аліментів на утримання дітей, відповідачем суду не надано.

Доказів наявності аліментних зобов`язань у відповідача перед іншими особами суду не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

З часу ухвалення рішення суду від 07.11.2017 у доньки сторін змінився стан здоров`я, що підтверджується медичними документами та з 2019 року дитині ОСОБА_5 встановлена інвалідність, дитина потребує стороннього догляду.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на дитину: для дітей віком до 6 років — 2 817 грн на місяць; для дітей віком від 6 до 18 років — 3 512 грн на місяць.

На момент розгляду справу неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 14 років, а неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 12 років.

За таких обставин, враховуючи викладене, беручи до уваги те, що аліменти у розмірі 1 300 грн. були присуджені у 2017 році, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, виходячи із інтересів дітей, стану здоров`я дітей, відсутності у платника аліментів інших аліментних зобов`язань, та беручи до уваги обставини, що мають істотне значення у справі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, змінивши розмір присуджених до стягнення аліментів, визначений рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі № 179/990/17, із стягненням аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Такий розмір стягуваних аліментів буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Як слідує з роз`яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з моменту набранням даним рішенням законної сили.

Крім того, обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред`явлені позову про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13,81, 141, 259, 263-265, 274, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір присуджених до стягнення аліментів, визначений рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі № 179/990/17, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 300 грн. щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття, призначивши до стягнення аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн. щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя А.О. Чорна