Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №320/3239/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Київ справа №320/3239/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бюро економічної безпеки України (адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31, 04116, ЄДРПОУ 44168316), у якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо не визначення та не виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок фонду оплати праці Бюро економічної безпеки України, грошове забезпечення за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України ’’Про Державний бюджет України” на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ та абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ - розмірі 3028 грн;

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо формування та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із зазначенням посадового окладу, доплати за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та премію обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення, шляхом подання суду звіту про його виконання.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення вимог частин другої та третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та пункту 2 Умов оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068, у спірний період здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, встановленого для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. На переконання позивача, положення статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» прямо передбачають застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого саме на 1 січня відповідного календарного року, а тому використання відповідачем іншої розрахункової величини призвело до протиправного зменшення розміру його грошового забезпечення. Позивач також вважає, що у зв`язку із неправильним визначенням базового розміру грошового забезпечення відповідачем у меншому розмірі була обчислена та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні. Крім того, позивач зазначає, що при оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України грошового атестату для призначення пенсії відповідач визначив посадовий оклад та інші складові грошового забезпечення, виходячи із показника прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. У зв`язку із цим, на думку позивача, БЕБ всупереч вимогам підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1, а також пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом БЕБ №220, не надало до органу Пенсійного фонду належним чином оформлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премії для призначення пенсії з урахуванням усіх належних позивачу складових грошового забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Бюро економічної безпеки України проти задоволення позову заперечувало та зазначало, що частина третя статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є бланкетною нормою, оскільки визначає лише механізм формування посадового окладу, однак не встановлює конкретного числового значення прожиткового мінімуму, яке повинно застосовуватись для проведення відповідних розрахунків. Відповідач вказував, що числове значення прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, прямо встановлене статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та становить 2102 грн. На переконання відповідача, оскільки служба в БЕБ є державною службою особливого характеру, а оплата праці працівників БЕБ регулюється спеціальним законом, саме вказаний показник підлягає застосуванню при визначенні посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання. Крім того, відповідач зазначав, що штатні розписи БЕБ на відповідні роки погоджувались Міністерством фінансів України, а визначення фонду грошового забезпечення та складових посадових окладів здійснювалось у межах бюджетних призначень та відповідно до чинного бюджетного законодавства. Також відповідач звертав увагу суду на те, що практика Верховного Суду, на яку посилається позивач, втратила актуальність після прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у якій Велика Палата висловила правову позицію щодо можливості застосування спеціальних розрахункових величин, встановлених законом про Державний бюджет України. Щодо похідних вимог відповідач зазначав, що одноразова грошова допомога при звільненні та грошовий атестат для призначення пенсії були сформовані правомірно, оскільки базувались на складових грошового забезпечення, визначених відповідно до чинного законодавства та погоджених штатних розписів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу БЕБ від 29.06.2024 № 266-к/ДСК-ДП «Про прийом на службу ОСОБА_1 » ОСОБА_1 прийнято на службу та призначено на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України з 29.06.2024, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 46 244,00 гривень.

Наказом БЕБ від 29.06.2024 № 295-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України».

Відповідно до наказу БЕБ від 19.12.2025 № 254-к/ДСК-ДП «Про звільнення ОСОБА_2 » позивач 31.12.2025 звільнена із служби в Бюро економічної безпеки України згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1333 (за власним бажанням).

Як зазначає позивач, у період проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідач при визначенні розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та інших складових грошового забезпечення застосовував показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, встановлений для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 року №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі Умови № 1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 року у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 року справа № 120/1 196/19-а.

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону № 966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки разом із установленням на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Необхідно зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України про Державний бюджет на 2024 та 2025 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028 грн.

Як вже зазначалося судом, запровадження законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки нової грошової величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів)» у розмірі 2102 грн без внесення відповідних змін до спеціальних законів, якими передбачено визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, не узгоджується з правовою природою законів про Державний бюджет України.

Такі закони мають на меті врегулювання доходів і видатків держави на відповідний бюджетний період і не можуть змінювати або підміняти правове регулювання, встановлене іншими законами, що неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

При цьому, зазначена розрахункова величина у розмірі 2102 грн не передбачена і Законом № 966-ХІV.

Принцип правової визначеності, як складова верховенства права, передбачає чіткість, передбачуваність і стабільність правового регулювання, що унеможливлює довільне застосування норм права та дозволяє особі передбачити правові наслідки своїх дій. Застосування розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та не передбачена базовим законом, не може вважатися таким, що відповідає вимогам правової визначеності та принципам спеціального правового регулювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи вчинені вони у спосіб, визначений законом, з належним обґрунтуванням та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного обґрунтування та без урахування усіх істотних обставин справи.

Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період без застосуванням передбаченого законом прожиткового мінімуму, порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними відповідно до статей 9 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на встановлену протиправність дій відповідача, підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у визначених законом розмірах за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту є належним, ефективним та спрямованим на повне відновлення порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України грошовий атестат для призначення пенсії позивачу з розрахунку грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн, суд вказує таке.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом, до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, в тому числі, - Бюро економічної безпеки України, за останнім місцем служби.

Процедуру організації в центральному апараті та територіальних управліннях БЕБ роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка затверджена Бюро економічної безпеки України 19 липня 2023 року №220.

Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції БЕБ уповноважені структурні підрозділи організовують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, розглядають звернення з питань оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та/або з метою отримання пільг, готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Інструкції БЕБ служби управління персоналом центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформляють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (додаток 2) та ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років.

За приписами пп. 5 п. 1 розділу ІІІ Інструкції уповноважені структурні підрозділи у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, подання про призначення пенсії за формою, встановленою додатком 7 до Порядку, та надсилають його до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

У свою чергу, згідно з п. 4, 5 розділу ІІІ Інструкції фінансові підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк складають: 1) грошовий атестат згідно з додатком 3; 2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за формою згідно з додатком 8 до Порядку. До подання про призначення пенсії особі, яка набула право на пенсію, додаються документи, перелік яких передбачений Порядком.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, згідно з направленого до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області грошового атестату, БЕБ визначило посадовий оклад та інші суми грошового забезпечення позивача виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.

Оскільки внаслідок перерахунку грошового забезпечення позивача мають бути правильно відображені належні суми, що враховуються територіальним органом Пенсійного фонду при призначенні пенсії позивачу, з метою ефективного захисту прав позивача наявні підстави для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання Бюро економічної безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленого грошового атестата для призначення пенсії позивачу, з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.

Щодо встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зауважує, що встановлення судового контролю є дискреційними повноваженнями суду, а не його обов`язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.

Позивачем не наведено жодного обґрунтування встановлення судового контролю за виконанням рішення, відповідно, відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилиться від обов`язку виконання цього рішення.

Однак, позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою в майбутньому в разі виникнення відповідних правових підстав.

Отже, підстави для встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду на даний час відсутні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2662,40 грн згідно з квитанцією від 20.01.2026 року № 2.496441515.1, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо не визначення та не виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31, 04116, ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за рахунок фонду оплати праці Бюро економічної безпеки України, грошове забезпечення за період з 29 червня 2024 року по 31 грудня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України ’’Про Державний бюджет України” на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ та абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ - розмірі 3028 грн.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо формування та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31, 04116, ЄДРПОУ 44168316) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зазначенням посадового окладу, доплати за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та премію обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Бюро економічної безпеки України (адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31, 04116, ЄДРПОУ 44168316).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2026.

Суддя Панченко Н.Д.