Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №320/5427/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Київ справа №320/5427/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Національної поліції у місті Києві

провизнання протиправною відмови, скасування висновку зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у м.Києві в призначенні та виплаті передбаченої законом одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

скасувати висновок Головного управління Національної поліції у м. Києві про відмову в призначенні одноразової грошової вимоги від 08.10.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію"

зобов`язати Головне управління Національної поліції у м.Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України “Про Національну поліцію” в розмірі 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у м.Києві та під час проходження служби йому встановлено ІІІ групу інвалідності, проте у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням втрати працездатності відмовлено.

Вказав, що дії відповідача щодо позбавлення позивача одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням втрати працездатності (групи інвалідності) у зв`язку з тим, що групу інвалідності встановлено до моменту звільнення з поліції, є незаконними, та суперечать Конституції України, Закону України «Про Національну поліції».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 відкрито провадження у справі №320/5427/26, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

23.02.2026, представником відповідача через систему “Електронний Суд” подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує з підстав того, що інвалідність позивачу визначена до його звільнення з поліції через хворобу, тобто до початку перебігу шестимісячного строку, визначеного пунктом 4 першої частини статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII, а тому позивач не набув права на призначення і виплати одноразової грошової допомоги, висновок комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності та всі відповідні дії, на думку відповідача є правомірними. Крім того, відповідач зазначає, що позовна вимога про скасування висновку про відмову в призначені одноразової вимоги задоволенню не підлягає, оскільки даний висновок за своїм характером і правовою природою не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яким закінчується розгляд питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, оскаржуваний висновок не створює юридичні наслідки для позивача. З урахуванням вищезазначеного, відповідач вважає, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

27.02.2026, представником позивача через систему “Електронний Суд” подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві, та зазначає, що оспорюваний висновок за своїм змістом виходить за межі довідкового документа, оскільки містить не лише інформаційні відомості, а й владне волевиявлення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, яке фактично застосоване відповідачем, як підстава для невиплати.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВС Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є громадянином України, з 26.01.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці останнього.

У період проходження служби, у позивача виникло захворювання, яке перебуває у прямому причинно - наслідковому зв`язку з виконанням службових обов`язків, що підтверджується випискою із медичної карти та свідоцтвом про хворобу №540 від 01.08.2025.

Також свідоцтвом про хворобу (ВЛК) № 540 від 01.08.2025 позивачу встановлено діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): наслідки відшарування сітківки правого ока (операції: 03.07.2014- ФЕК+ІОЛ+задня закрита субтональна вітректомія, видалення проліферативних плівок правого ока; 19.06.25 - ревізія вітреальної порожнини на правому оці з введенням силікону) у вигляді: артифакії, авітрії, ангіоматозу сітківки І ступеню правого ока. Дистрофія сітківки лівого ока. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Розбіжна косоокість правого ока. Міопія слабкого ступеню обох очей. Хронічна правобічна сенсоневральна приглухуватість 1 ст, початкова лівобічна сенсоневральна приглухуватість (за даними МРТ підозра на невриному ХІ нерву справа). Деформуючий остеоартроз обох кульшових суглобів І ст. Остеохандроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта без порушення функцій. Хронічний панкреатит, нечасті загострення, з незначним порушенням функцій. Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки без порушення функцій. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, рефлюкс - езофагіт з незначним порушенням функції. Хронічний гастрит, нечасті загострення, з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І ст., ступінь 1, ризик 2. СН стадія В. СнзбФВ = 64% від 22.01.25. СНІст. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Пунктом 13 свідоцтвом про хворобу № 540, постанова медичної (військово - лікарської) комісії, щодо ступеня придатності до служби: на підставі статті 26а, 31а, 75в, 23в, 30в, 53в, 55в, 56в, 38б, 39в, 76б, 71в, графи І Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції, Положення про діяльність медичної (військово - лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України № 285 від 03.04.2017 із змінами, позивача визнано непридатним до служби в поліції.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 117/25/1460/В від 22.08.2025, згідно Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 та свідоцтва про хворобу № 540 від 01.08.2025, експертною командою прийнято рішення, щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності з 05.08.2025. Група інвалідності - третя (ІІІ). Нараховано 60 % ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Бестроково.

12.08.2025, позивач подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у м.Києві рапорт, в якому просив звільнити його зі служби в поліції згідно п.2 (за станом здоров`я (через хворобу)) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Згідно з Наказом Головного управління Національної поліції у м.Києві від 22.08.2025 №1475 о/с позивача відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції згідно пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини першої статті 77.

25.09.2025, позивач звернувся до відповідача із заявою №Т-40864 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції та встановленням (ІІІ) групи інвалідності у межах шестимісячного строку після звільнення, надавши всі необхідні документи.

Листом від 15.10.2025 № 400127-2025, за наслідками заяви позивача, Головним управлінням Національної поліції у м.Києві відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції та встановленням (ІІІ) групи інвалідності. Підставою для відмови визначено те, що призначення вищезазначеної одноразової грошової допомоги в разі встановлення поліцейському інвалідності до дати звільнення чинним законодавством не передбачено.

Також, 26.11.2025 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу було затверджено начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві - 08.10.2025.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (пункт 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII).

При цьому, положення пункту 4 частини першої статті 97 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2020 від 22.10.2020).

Згідно з частиною третьою статті 97 Закону № 580-VIII, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

За положеннями частини п`ятої статті 97 Закону № 580-VIII у випадках, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають відповідні поліцейські.

Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону № 580-VIII, відповідно до частини першої якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 101 Закону № 580 грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення стосовно загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили (частина друга.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 №646, який набрав чинності з 11.06.2024 (далі - Порядок № 646, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 646 від 04.06.2024, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 29.03.2024.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби (пункт 10 Порядку № 646).

Пунктом 12 Порядку № 646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”;

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

2) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

3) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

4) рішення (довідку, свідоцтво про хворобу, постанову) відповідної медичної (військово-лікарської) комісії, щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов`язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського поліції особливого призначення, спричиненого діями противника під час безпосередньої участі в бойових діях у період дії воєнного стану, подається довідка про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) такого поліцейського поліції особливого призначення;

6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).

Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги особі, якій призначається і виплачується одноразова грошова допомога, особа подає до органу поліції документи (їх копії), зазначені у цьому пункті, та належним чином засвідчену копію відповідного рішення суду, крім випадків, коли орган поліції був учасником у справі.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.

У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.

Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.

У разі надсилання запитів до органів поліції, закладів освіти, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, заявника строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги може бути продовжено до отримання відповідної інформації для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня надсилання запиту.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником бухгалтерської служби та підписується керівниками бухгалтерської служби, підрозділів служби персоналу (кадрового забезпечення) та юридичної служби органу поліції, закладу освіти, у якому поліцейський проходить (проходив) службу, або особами, на яких покладено виконання таких функцій.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує:

у центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, територіальних органах поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції - Голова Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції, - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

у закладах освіти - керівник відповідного закладу освіти або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

У разі затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги керівником органу поліції або закладу освіти, у якому проходить (проходив) службу поліцейський, або особою, на яку покладено виконання таких функцій, у п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 646 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону №580-VIII, наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу, - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

У постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18 та від 05.03.2026 у справі №320/21101/24 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

При цьому положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII в частині встановлення шестимісячного строку не містять ознак дискримінації при реалізації поліцейським права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, оскільки встановлення шестимісячного строку, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв`язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).

Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у №12-р/2020 від 22.10.2020.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.10. 2020 №12-р/2020 у справі № 3-76/2019, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (справа) зазначив, що положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено порядок реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги.

Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причинно-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.

На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету.

Конституційний Суд України також вказав, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголосив, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання.

Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.

Таким чином, встановлення на законодавчому рівні такої обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров`я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.

Отже, пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням шести місяців після звільнення поліцейського з поліції, тобто законодавцем закріплено саме граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення, проте на обмежено поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.

Отже, Законом № 580-VIII не встановлено заборони, щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.

Крім того, Закон № 580-VIII не містить приписів, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності під час проходження служби в поліції.

Таким чином, зазначена відповідачем підстава для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського (встановлення інвалідності під час проходження служби до моменту звільнення, а не протягом шести місяців після звільнення), суд вважає необґрунтованою.

Суд наголошує, що вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги встановлено статтею 101 Закон № 580-VIII, в якому відсутня підстава, зазначена відповідачем. На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що позивач відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, а відповідач протиправно.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п.15 Порядку №646 орган призначення одноразового грошової допомоги має право на прийняття двох альтернативних видів рішень:

висновок про призначення одноразової грошової допомоги (у разі наявності підстав для отримання такої соціальної виплати);

рішення про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги (приймається як за відсутності законодавчо визначених підстав, так і у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю).

Інших форм рішень п.15 Порядку №646 не містить.

Враховуючи вищезазначене, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, що виражено у висновку Головного управління Національної поліції у м. Києві про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги від 08.10.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію", відповідач діяв всупереч приписам Порядку №646 та Закону №580-VIIІ, що є підставою для скасування цього висновку.

Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України “Про Національну поліцію” та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, щодо інших доводів сторін, суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.02.2026 № 8443-1482-1174-1157.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції у м.Києві про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги від 08.10.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію"

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України “Про Національну поліцію” та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві судовий збір у сумі 1 000, 00 (одна тисяча грн. 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.