Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №320/6046/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ № 320/6046/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ІНФОРМАЦІЯ_2

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1); ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), які полягають у направленні звернення до відділу поліції № 1 Обухівського районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Київській області для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ) як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) повідомити відділ поліції № 1 Обухівського районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Київській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ) як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідачів є необґрунтованими й незаконними, так як законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила ведення військового обліку позивач не порушував, жодної повістки у спосіб, визначений чинним законодавством не отримував, протоколу та постанови щодо нього не виносилося, а отже відповідно внесення відповідачем-1 в особі відповідача-2 відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів є неправомірним, а також вважає неправомірним звернення відповідача-1 в особі відповідача-2 до відділу поліції № 1 Обухівського районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Київській області щодо необхідності адміністративного затримання та доставлення позивача, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.

13 березня 2026 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що ОСОБА_1 був поданий на оповіщення шляхом формування повістки встановленого зразка для уточнення даних. 16.09.2025 позивач на час, вказаний у повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув з невідомих причин. Тому позивача було передано на доставку органам НП України для складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно норм чинного законодавства.

21 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання" від 18.02.26 по справі № 320/6046/26 (суддя Жукова Є.О.) було доставлено ІНФОРМАЦІЯ_1 в його електронний кабінет: 18.02.2026 22:50.

У встановлений судом строк, відповідачем 1 відзив на позовну заяву не подано.

Згідно частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач 1 по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим 05.02.2026 через мобільний застосунок «Резерв +», в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Резерв +» звернувся із запитом на виправлення даних, який було відхилено.

Також, позивач через уповноваженого представника звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із адвокатським запитом, в якому, зокрема, просив надати інформацію стосовно того, чи направлялись до органів Національної поліції України звернення, у тому числі, в форматі набору даних, предметом яких є розшук та/або доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ) як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення за статтею 210, 210-1 КУпАП.

Листом № 30729-2026 від 09.02.2026 відділ поліції №1 Обухівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області проінформував, що станом на 09.02.2026 за даними системи ІПНП наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстровано за № 14519 від 25.09.2025 року системи ІПНП відділом поліції № 1 Обухівського районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Київській області.

Вважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) протиправними, свої прав та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України закріплено обов`язок громадянина України щодо захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому, Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались. На момент розгляду цієї справи воєнний стан та загальна мобілізацію в України триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Абзацом 5 пункту 10 Порядку № 560 передбачено, що голови (начальники) обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (військових адміністрацій) з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження (завдання) Генерального штабу Збройних Сил щодо призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації координують та спрямовують діяльність органів та підрозділів Національної поліції, СБУ, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, закладів охорони здоров`я, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил стосовно виконання заходів мобілізації, призову громадян на військову службу під час мобілізації на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Згідно з абзацом 4 пункту 13 Порядку № 560 Керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства.

Пунктом 21 Порядку № 560 передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Повістки мають право вручати представники підприємств, установ, організацій - на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов`язків) (абзац 4 пункту 31 Порядку № 560).

Пунктом 36 Порядку № 560 передбачено, що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Положеннями пункту 47 Порядку № 560 встановлено, якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

З аналізу вищенаведених положень Порядку № 560 слідує, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку із отриманням мобілізаційного розпорядження є здійснення оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов`язаних шляхом вручення повісток під їх особистий підпис, або ж у разі відмови від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення.

Матеріалами справи підтверджується, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було видано розпорядження № 176 від 03.09.2025 згідно з яким Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних, зокрема ОСОБА_1 , які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 про їх виклику до відповідача 2 та забезпечити їх прибуття на 05.09.2025 року до 16 вересня 2025 року о 9:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання вказаного розпорядження, Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» листом від 17.09.2025 № 835 повідомило начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про проведення оповіщення військовозобов`язаних. Згідно з листом від 17.09.2025 № 835 (пункт 27) ОСОБА_1 , 01.12.1999, було оповіщено шляхом залишення повістки в поштовій скриньці.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вручення позивачу повістки про виклик або його належне оповіщення про обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В свою чергу, інформаційний лист від 17.09.2025 № 835 Комунального підприємства «Васильківтепломережа» не є належним підтвердженням вручення ОСОБА_1 повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки у відповідності до положень Постанови № 560, керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів та довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а тому залишення повістки в поштовій скриньці на виконання вимог мобілізаційного розпорядження законодавством не передбачене.

Таким чином, подані відповідачем матеріали не містять підтвердження вручення повістки чи повідомлення про необхідність прибути ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому суд дійшов висновку, що доказів належного вручення (оповіщення) позивачу повістки про виклик відповідачем не надано.

Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина 1 статті 2 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до положень частини 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Системний аналіз вищевикладених приписів чинного законодавства дає підстави виснувати, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Спірні правовідносини у справі виникли саме щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.

Матеріалами справи підтверджується, що в електронному військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв +» міститься інформація щодо порушенням ОСОБА_1 правил військового обліку.

Виходячи із правого регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (частина 1 статті 7 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

В контексті зазначеного, суд наголошує, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом поняттями.

Варто зазначити, що станом на день подання позову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки жодної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилося. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторонами станом на моменту розгляду цієї справи не надано.

Більше того, відповідач не надав до суду жодних відомостей про дату, номер, короткий зміст протоколу та / або постанови про адміністративне правопорушення за статями 210 та 210-1 КУпАП стосовно позивача.

При вирішенні спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд також враховує і те, що статтею 62 Конституції України закріплено принцип «презумпції невинуватості».

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 та від 02.09.2021 у справі № 11-97сап20.

Презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, у відповідача не було правових підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.

Щодо позовних вимог в частині подання відповідача про адміністративне затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає наступне.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно абзацу 2 пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Положеннями частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Аналіз вищезазначених положень законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави виснувати, що Законом № 3543-ХІІ керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки наділено повноваженнями на звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина, який під час мобілізації не виконав обов`язки передбачені частинами 1, 3 статті 22 цього Закону та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Листом відділ поліції №1 Обухівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області № 30729-2026 від 09.02.2026 підтверджується, що станом на 09.02.2026 за даними системи ІПНП наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстровано за № 14519 від 25.09.2025 року системи ІПНП відділом поліції № 1 Обухівського районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Київській області.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення, яке передбачено статтею 210 або 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, у керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні правові підстави для звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Таким чином, у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають до Національної поліції повідомлення із відповідними відомостями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача шляхом:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію та здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктами 1 – 10 частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Київський окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2130,00 грн.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, судовий збір у розмірі 2129,92 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію та здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.