Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №320/9715/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м.Київ №320/9715/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, згідно з витягу протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49/в від 24 грудня 2024 року в частині відмови у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, на підставі його довідки МСЕК серії 12ААГ №882134 від 15.01.2024 року;

- зобов`язати відповідача призначити до виплати позивачеві одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, на підставі його довідки МСЕК серії 12ААГ №882134 від 15.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги згідно статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок травмування під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини. Однак, протокольним рішенням засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.12.2024 № 49/в позивачу відмовлено в призначені такої грошової допомоги, оскільки згідно поданих на розгляд документів про обставини поранення №6861 від 23.10.2023 року, відповідно до якого позивач тримав вогнепальне кульове поранення внаслідок порушення правел поводження із зброєю та відсутня інформація щодо того чи є поранення наслідком навмисного спричення собі тілесного ушкодження. Із таким рішенням відповідач не погоджується, оскільки вважає, що відмова у виплаті допомоги на вказаній підставі допускається лише за умови, що травмування та встановлення інвалідності є наслідком адміністративного правопорушення, яке позивач не допускав та не притягувався до відповідальності.

Відповідно до ухвали від 11.03.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

Та зазначив, що дійсно постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не має, проте на розгляд Комісії 27.12.2024 був поданий документ про обставини поранення ОСОБА_1 №6861 від 23.10.2023 відповідно до якого він отримав вогнепальне кульове поранення внаслідок порушення правил поводження зі зброєю та відсутня інформація чи є поранення наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Відповідно до статті 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачається відповідальність за порушення правил поводження зі зброєю, а такі дії носять характер адміністративного правопорушення.

Вважає, що позивачем не доведений факт неправомірності рішення Міністерства оборони України, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу №4 командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2024, позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2024 №89, позивач в період з 09.04.2023 по 18.05.2023, з 06.06.2023 по 09.06.2023, з 01.11.2023 по 09.11.2023, з 11.12.2023 по 04.01.2024 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.02.2024.

Із витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.07.2023 №758 «Про результати службового розслідування» суд встановив, що о 01:10 год 09.06.2023 під час вигрузки з техніки зброї та майна у м. Миколаївка, Краматорського району, Донецької області, внаслідок необережності солдат ОСОБА_1 , навідник 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 вистрілив собі у область живота та отримав вогнепальне поранення зі зброї АКС-74. Військовослужбовця було евакуйовано та доставлено до міської лікарні № 1 м. Слов?янськ, Краматорського району, Донецької області з діагнозом: вогнепальне кульове поранення в область черевної порожнини зліва, виходом калових мас.

За висновками спеціального розслідування, позивача, за порушення правил поводження зі зброєю, нехтування вимогами безпеки, порушення вимог статей 11, 13, 16, 17, 26, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог статі 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, вимог статі 414 Кримінального кодексу України; притягнуто до Дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення передбачене п. «а» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до довідки про обставини травми від 23.10.2023 №6861, 09.06.2023, під час вигрузки з техніки зброї та майна на тимчасовому пункті дислокації у АДРЕСА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 внаслідок порушення правил поводження зі зброєю, з власної необережності отримав поранення. Поранення даного військовослужбовця настало під час дії воєнного стану та пов?язане з виконанням обов?язків військової служби. Ознак алкогольного сп?яніння не було виявлено. Перебував в засобах індивідуального захисту. Поранення військовослужовця не пов`язане із захистом Батьківщини. Підстава наказа командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 №758.

Позивач, не був згоден ні зі змістом Витягу з наказу №758 про результати службового розслідування від 07.07.2023 року, ні з висновками, зробленими в цьому наказі та Довідці про обставини поранення від 23.10.2023 року, ні з винесеними в означеному наказі рішеннями, та подав, з цього приводу змінітратий позов.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задовольнено.

Визнано протиправним та скасувати п. 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року №758, де вказано: «Отримання поранення навідником 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти солдатом ОСОБА_1 сталося під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 внаслідок порушення правил поводження зі зброєю та не пов`язане із захистом Батьківщини».

Визнано протиправним та скасувати п. 3 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року №758, де вказано: «За порушення правил поводження зі зброєю з боку солдата ОСОБА_1 , нехтування вимогами безпеки, порушення вимог статей 11, 13, 16, 17, 26, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статті 414 Кримінального кодексу України; навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти солдата ОСОБА_1 притягнути до Дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення передбачене п. «а» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Визнано протиправним та скасувати висновок Довідки про обставини травмування від 23 жовтня 2023 №6861: « 09.06.2023, під час вигрузки з техніки зброї та майна на тимчасовому пункті дислокації у АДРЕСА_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 внаслідок порушення правил поводження зі зброєю, внаслідок власної необережності отримав поранення», а також- «Поранення військовослужбовця не пов`язане із захистом Батьківщини».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити повторно службове розслідування за фактом поранення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з урахуванням його особистих пояснень і показів свідків, контактні дані про яких він бажає надати, та видати ОСОБА_1 новий наказ про результати службового розслідування та нову Довідку про обставини поранення, за результатами нового службового розслідування.

В решті позовних вимог відмовлено.

У той же час після звільнення, позивач отримав ІІ групу інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби, про що свідчить довідка МСЕК серія 12ААГ №882134 від 15.01.2024.

У зв`язку із отриманням інвалідності, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та документами щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2025 №943/1682 повідомлено про розгляд заяви та надано завірену копію витягу з протоколу засідання комісії від 27.12.2024 року №49/в.

В якому зазначено, що за результатами розгляду поданих документів, протокольним рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №49/в відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (пункт 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», указами Президента України (п. 3 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами пунктів 4, 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу 3 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі:

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин (підпункт 4 пункту 4 Порядку №975);

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (підпункт 5 пункту 4 Порядку №975).

Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно пункту 21 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);

документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 22 Порядку №975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 23 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.

Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.

Як встановлено судом, позивачем подано документи для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку №975 у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Протокольним рішенням комісії відповідача від 27.12.2024 №49/в позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач відповідно до довідки від 23.10.2023 №6861 отримав вогнепальне кульове поранення внаслідок порушення правел поводження із зброєю та відстня інформація щодо того чи є поранення наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Разом з тим, суд зазначає, що вказана відмова обґрунтована посиланням відповідача на довідку від 23.10.2023 № 6861, видану на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 , згідно з якою позивач отримав вогнепальне кульове поранення внаслідок порушення правил поводження зі зброєю. Однак, такі висновки не підтверджені належними доказами, а самі результати службового розслідування були скасовані в судовому порядку.

Як зазначалось судом вище, відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Отже, оскільки на момент прийняття комісією відповідача оскаржуваного протокольного рішення від 27.12.2024 №49/в вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення встановлено не було, суд висновує, що комісія відповідача зробила передчасний висновок про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, внаслідок чого таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи у даному випадку належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача та додані до неї документи, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за фактом встановлення ІI групи інвалідності, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення № 49/в від 27.12.2024 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за фактом встановлення ІI групи інвалідності, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.