Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №320/15578/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року справа №320/15578/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Служби судової охорони в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони, яка полягає у невиданні наказів, ненарахуванні та не виплаті, ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць.;

- Зобов`язати Службу судової охорони видати наказ (накази) про нарахування та виплату, ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 р. по 20.01.2023 р. пропорційно в розрахунку на місяць;

- Зобов`язати Службу судової охорони нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 року пропорційно в розрахунку на місяць.

I. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно не було виплачено додаткову винагороду відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 року і по 20 січня 2023 року.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що для видання наказу про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у м. Києві таКиївській області додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі територіального управління за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів. Вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки Службою судової охорони вмежах повноважень та спосіб визначений законом вживалися заходи, спрямованіна забезпечення соціального захисту співробітників в частині реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а винесення наказу пронарахування додаткової винагороди, а так само і нарахування та виплата цієї винагороди в межах наданих відповідачу повноважень та без порушення чинного законодавства, є неможливим.

II. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у справібуло відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи заправилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження безповідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власноїініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням(викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до судуне звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядкуписьмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

III. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, зпосиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 проходить службу в центральному органі управління Служби судової охорони.

Згідно з наказом Служби судової охорони від 22.12.2021 №793 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнято на службу в Службу судової охорони з 22 грудня 2021 року.

Наразі позивач проходить службу в Службі судової охорони, на посаді начальника юридичного відділу центрального органу управління Служби судової охорони.

Судом встановлено, що за період 24.02.2022 року і по 20 січня 2023 року позивачуне виплачувалась додаткова винагорода передбачена постановою КабінетуМіністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплатвійськовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським таїх сім`ям під час дії воєнного стану».

На заяву позивача, Служба судової охорони повідомила позивачу пронеможливість видання наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деякихвиплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу,поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

IV. Оцінка суду

За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій істатус суддів» (далі – Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку всуді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду,органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державногозабезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду,забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Згідно частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судовоїохорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони тапідтримання громадського порядку в судах.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністраціїУкраїни.

Відповідно до частини першої статті 165 Закону № 1402-VIII грошовезабезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадовогоокладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошовогозабезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністраціїУкраїни від 26.08.2020 №384 (далі – Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошовогозабезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стажслужби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищенняпосадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові видигрошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачуєтьсяспівробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управлінняСлужби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпеченняспівробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене вменшому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якогоспівробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передувализверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітникащодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорониабо відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони вустановленому законодавством порядку.

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Провведення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деякихвиплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу,поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», (далі – Постанова № 168) впункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцямЗбройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особамрядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій,співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (утому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, вказаною постановою Кабінет Міністрів України встановив,зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного станувиплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Вирішуючи вказаний спір, суд враховує, що Верховний Суд розглянув зразковусправу №260/3564/22 та прийняв постанову від 06.03.2023, залишену без змінпостановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Під час розгляду зразкової справи Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право напрацю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільнообирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні іздорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правона своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноваженьКабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової,цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці йзайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорониприроди, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КабінетуМіністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в томучислі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, якіфінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи зфінансових можливостей держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична абоюридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бутипозбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Протепопередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в діютакі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль закористуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпеченнясплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судовоїохорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадаєпід сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національнимзаконодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамкахнаціональної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умовидотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, докивиплати передбачено законодавством.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавкивиплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити,призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни взаконодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певнихнадбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади неможуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення єчинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутністькоштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визналанеобґрунтованими посилання Територіального управління на те, що взатвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік тавідповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплатудодаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та незатверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовийресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані закономвиплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова Територіального управління у виплаті позивачу додаткової винагороди,передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, порушуєгарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володітисвоїм майном. Доки відповідне положення Постанови № 168 є чинним, органидержавної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органидержавної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причинуневиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у с праві «Кечко проти України»).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного СудуУкраїни, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, щовідсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою длязменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 усправі № 21-44а10).

У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди дляспівробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосереднюучасть у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпекиі оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо врайонах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованомурозмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом МіністрівУкраїни постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагородивизначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 зміндо Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривеньщомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додатковоївинагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення)виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом«пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачаєвиплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умовивідпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам,викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразковоїсправи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені урішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, цю справу необхідновизнати типовою, тому відповідно до приписів частини третьої статті 291 Кодексуадміністративного судочинства України при ухваленні рішення суд враховуєправові висновки Верховного Суду.

Таким чином, бездіяльність Служби судової охорони щодо не нарахування і невиплати позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою№ 168, є протиправною.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесенізміни до Постанови № 168, відповідно до яких, слова зокрема, співробітникамСлужби судової охорони, виключені. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023,тому з 21.01.2023 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди,яке було передбачене Постановою №168.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягаютьзадоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Служби судовоїохорони щодо не нарахування і не виплати позивачу з 24.02.2022 по 20.01.2023

додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особамрядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнногостану”; зобов`язання Служби судової охорони нарахувати і виплатити позивачудодаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особамрядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнногостану”, в розмірі 30000 грн на місяць, з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Служби судовоїохорони щодо невидачі (невинесення) наказу про виплату співробітнику Службисудової охорони ОСОБА_1 , додаткової винагороди, установленоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деякихвиплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу,поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період несення служби із24 лютого 2022 року і по 20 січня 2023 року, а також зобов`язання Службисудової охорони винести наказ (накази) про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового іначальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає наступне.

Видання, чи не видання, наказів щодо нарахування та виплати грошовогозабезпечення співробітникам Служби судової охорони, відноситься до системивнутрішнього обліку та звітності відповідача та відноситься до його виключнихповноважень.

Від так, у задоволенні позову і у цій частині необхідно відмовити.

V. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни розгляд і вирішення справ в адміністративних судахздійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними судусвоїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві єбудь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та іншіобставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявленівимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягаютьвстановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку пронаявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значеннядля справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частиниперша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, наяких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються назасадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і удоведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах пропротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноваженьобов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльностіпокладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів напідтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними намомент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємнийта достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України судвирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, таким чином підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по20.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям,особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час діївоєнного стану”.

3. Зобов`язати Службу судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-Б) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деякихвиплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу,поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 пропорційно в розрахунку на місяць.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.