Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №320/8617/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Київ справа №320/8617/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду первинно з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначені пенсії по інвалідності 155950015682 від 19.09.2024 згідно заяви від 12.09.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи: - з 17.02.1981 по 08.09.1981, де ОСОБА_1 працювала на посаді бортпровідника у Київському об`єднаному авіазагоні українського Управління Цивільної Авіації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1980 року; з 10.09.1991 по 13.09.1994, де позивач працювала на посаді технолога з виробництва вогнестійких та загально будівельних робіт малого підприємства “Бремо”, відповідно до запису у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.01.1980 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію по інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення, тобто з 12.09.2024, з урахуванням періоду роботи в Київському об`єднаному авіазагоні українського Управління Цивільної Авіації з 17.02.1981 по 08.09.1981 та в МП “Бремо” з 10.09.1991 по 13.09.1980.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №888486 від 27.08.2024 року отримала II групу інвалідності загального захворювання. Для оформлення пенсії за інвалідністю звернулась 12.09.2024 року до відділу обслуговування громадян №7 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

19.09.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №155950015682 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 15 років. Згідно з інформацію викладеної у рішенні від 19.09.2024, страховий стаж позивача становить 12 років 1 місяць 11 днів. В рішенні про відмову №155950015682 від 19.09.2024 зазначено, що до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 17.02.1981 по 08.09.1981, що становить 6 місяців та 23 дні, оскільки відсутня печатка при звільнені з роботи; з 10.09.1991 по 13.09.1994, що становить 3 роки та 3 дні, оскільки наказ та дата наказу при звільнені дописано іншими чорнилами. Тобто, при обчислені страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності до нього не було зараховано 3 роки 6 місяців та 26 днів трудової діяльності позивача.

Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправним.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив строк для надання відзиву. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витребувано докази по справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо задоволення позовних вимог заперечує.

Позивач заявив вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій, при цьому обґрунтування щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутнє. Зазначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через територіальні управління, які відповідають за призначення та виплату пенсій. Створення спеціальних підрозділів, що безпосередньо призначають пенсії, законом не передбачено. Згідно із законодавством, заява про призначення пенсії подається до територіального органу Пенсійного фонду, а розгляд здійснюється за принципом екстериторіальності - незалежно від місця подання. Позивач подав заяву, яка розглянута Головним управлінням у Хмельницькій області, яке й прийняло рішення № 155950015682 від 19.09.2024, відповідно, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області не приймало рішення по цій заяві, а тому звертає увагу суду, що Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області є неналежним відповідачем. Також позивач не перебуває на обліку в Одеському управлінні, враховуючи викладене, вважає вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.09.2025 застосував до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області захід процесуального примусу, шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС, у зв`язку із невиконанням ухвали суду, а саме витребувані докази суду не надано, про причини їх ненадання суду не повідомлено.

26.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на адресу суду надано документи, витребувані судом. Разом з цим подано клопотання про скасування накладеного штрафу, у зв`язку із виконанням ухвали суду.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначає, що призначення та перерахунок пенсій здійснюється відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 та Порядку № 22-1 від 25.11.2005 (із змінами). Пенсія по інвалідності призначається за наявності встановленої інвалідності та мінімального страхового стажу (15 років). Страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку та відповідно до законодавства, що діяло до 01.01.2004. Підтвердження трудового стажу здійснюється переважно за трудовою книжкою, а у разі її відсутності – за іншими документами, визначеними Порядком № 637.Позивачка надала трудову книжку, проте Пенсійний фонд України в Хмельницькій області не зарахував періоди роботи: з 17.02.1981 по 08.09.1981 - відсутня печатка підприємства під записом про звільнення; з 10.09.1991 по 13.09.1994 - наказ про звільнення дописаний іншим чорнилом. За наявними даними страховий стаж позивачки становить 11 років 5 місяців 23 дні, що менше необхідного. Звертає увагу суду, що судова практика Верховного Суду свідчить, що недоліки в оформленні трудової книжки не є підставою для неврахування стажу, якщо є інші підтверджуючі документи. Однак у даному випадку таких документів не надано. Звертає увагу суду, що адміністративний суд не має права втручатися у дискреційні повноваження Пенсійного фонду та замінювати його рішення, а лише контролює його легітимність. Вимоги позивачки про призначення пенсії за вказаними періодами виходять за межі компетенції суду та не підлягають задоволенню. Отже, у задоволенні позовної заяви просить відмовити.

06.10.2025 за клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3028,00 грн.

23.12.2025 позивач звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначені пенсії по інвалідності № 155950015682 від 19.09.2024 року, згідно заяви ОСОБА_1 від 12.09.2024 року, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , наступні періоди роботи:

з 17.02.1981 року по 08.09.1981 року, де Позивачка працювала на посаді бортпровідника у Київському об?єднаному авіазагоні українського Управління Цивільної Авіації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1980 року;

з 10.09.1991 року по 13.09.1994 року, де Позивачка працювала на посаді технолога з виробництва вогнестійких та загально будівельних робіт малого підприємства “Бремо”, відповідно до запису у трудовій книжці НОМЕР_3 від 28.01.1980 року.

- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати у пільговому обчисленні трудовий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , У районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, наступні періоди:

з 15.02.1983 року по 11.03.1983 року, де Позивачка працювала діловодом- машиністкою Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління;

з 03.05.1983 року по 14.04.1986 року, де Позивачка працювала нянею- прибиральницею у дитячому комбінаті у Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління;

з 26.05.1986 року по 25.09.1986 року, де Позивачка працювала секретарем- діловодом у Черській середній школі № 1 Нижньоколимського району;

з 26.09.1986 року по 12.09.1987 року, де Позивачка працювала апаратчицею на Черському молочному заводі;

з 29.10.1987 року по 31.03.1988 року, де Позивачка працювала експедитором бази в Нижньоколимській торговій конторі “Колимторга”;

з 01.04.1988 року по 19.08.1991 року, де Позивачка працювала старшим інспектором відділу кадрів в Центральній районній лікарні у місті Черському.

- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пенсію по інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення, тобто з 12.09.2024 року з урахуванням періоду роботи в Київському об`єднаному авіазагоні українського Управління Цивільної Авіації з 17.02.1981 року по 08.09.1981 року, МП “Бремо” з 10.09.1991 року по 13.09.1994 року, а також з пільговим обчисленням трудовий стаж в період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі: з 15.02.1983 року по 11.03.1983 року, з 03.05.1983 року по 14.04.1986 року, з 26.05.1986 року по 25.09.1986 року, з 26.09.1986 року по 12.09.1987 року, з 29.10.1987 року по 31.03.1988 року, з 01.04.1988 року по 19.08.1991 року.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.02.2026 вказану заяву прийняв, встановив відповідачу строк для подання відзиву.

ГУ ПФУ в Одеській області у відзиві повторно наголосило на неможливість відповідати за вказаним позовом.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області правом на подання відзиву щодо збільшених позовних вимог не скористалось.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

27.08.2024 позивачу на строк до 01.08.2025 встановлено II групу інвалідності через загальне захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду Ізмаїльської міжрайонної МСЕК №888486 (дата огляду 27.08.2024).

12.09.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, до відділу обслуговування громадян №7 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

До вказаної заяви долучений обов`язковий перелік документів, визначений Пенсійним фондом України, також позивач в заяві зазначила про роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та період догляду за дитиною.

Судом встановлено, що позивач вживала заходи для отримання архівних довідок для підтвердження періодів роботи.

Згідно з принципом екстериторіальності, заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФУ в Хмельницькій області).

19.09.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення №155950015682, яким відмовлено у призначенні пенсії за інвалідністю, мотивуючи відсутністю необхідного страхового стажу в розмірі 15 років.

Вказаним рішення страховий стаж позивача становить 12 років 1 місяць 11 днів.

До вказаного стажу зараховано такі періоди роботи: з 30.12.1979 по 28.01.1980; з 09.10.1980 по 29.01.1981; з 02.10.1981 по 01.11.1981; з 15.02.1983 по 11.03.1983; з 03.05.1983 по 14.04.1986; з 26.05.1986 по 25.09.1986; з 26.09.1986 по 12.09.1987; з 29.10.1987 по 31.03.1988; з 01.04.1988 по 19.08.1991; 14.09.1994 по 20.10.1997; з 10.01.2024 по 30.06.2024.

Згідно з рішенням, до страхового стажу позивачки не було зараховано: період з 17.02.1981 по 08.09.1981 – 6 місяців 23 дні (через відсутність печатки при звільненні), період з 10.09.1991 по 13.09.1994 – 3 роки 3 дні (через дописування наказу про звільнення різними чорнилами).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.

Також, відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 28.01.1980 ОСОБА_1 у період з:

- з 15.02.1983 по 11.03.1983 позивач працювала діловодом-машиністкою у Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління;

- з 03.05.1983 по 14.04.1986 позивачка працювала нянею-прибиральницею у дитячому комбінаті Колимо-Індігірського ОАО Якутського управління;

- з 26.05.1986 по 25.09.1986 позивачка працювала секретарем-діловодом у Черській середній школі № 1 Нижньоколимського району;

- з 26.09.1986 по 12.09.1987 позивачка працювала апаратчицею на Черському молочному заводі;

- з 29.10.1987 по 31.03.1988 позивачка працювала експедитором бази в Нижньоколимській торговій конторі «Колимторга»;

- з 01.04.1988 по 19.08.1991 позивачка працювала старшим інспектором відділу кадрів у Центральній районній лікарні міста Черський.

Як вбачається з розрахунку страхового стажу позивача, страховий стаж становить 12 років 1 місяць 11 днів.

З розрахунку страхового стажу вбачається, що вказані періоди роботи не були враховані відповідачем у пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, тобто з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Судом встановлено, що позивачка раніше зверталася з аналогічним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за яким в Одеському окружному адміністративному суді відкрито провадження у справі № 420/31867/24. Ухвалою від 16.10.2024 зазначену справу передано за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

З наданих позивачем пояснень вбачається, що матеріали справи були направлені Одеським окружним адміністративним судом до Київського окружного адміністративного суду поштовим відправленням № 0610204425593, однак до суду призначення не надійшли. Відповідно до інформації про поштове відправлення, останній зафіксований статус свідчить про його перебування з 09.11.2024 у логістичному центрі «Київ-Правий Україна». Подальший рух відправлення не відображений, а вжиті позивачкою заходи щодо його розшуку результатів не дали, що свідчить про втрату матеріалів первинної позовної заяви під час поштового пересилання.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV.)

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ (далі- №1788-ХІІ) та Законом №1058-IV.

Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпункту “а” статті 2 Закону №1788-ХІІ, за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 6 Закону №1788-ХІІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Статтею 26 Закону визначено тривалість страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, який визначається на дату досягнення особою відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

Частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV, особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно із ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Подібний підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 676/1433/17, від 04 березня 2020 року у справі №155/1180/17 та від 27 липня 2022 року у справі № 620/3754/18.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 ( далі - Інструкція №162) та Інструкція, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі Інструкція № 58).

Згідно з пунктами 1.1. Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Підпунктами 2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищий орган організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція № 162.

Пунктом 1.4. Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 “Про трудові книжки працівників та службовців” (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тому не може впливати на його особисті права.

Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Крім цього, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та наявність у ній печатки підприємства, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до норм, встановлених КАС, суб`єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення (висновок). Це дає можливість зацікавленому суб`єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави позову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб`єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акта свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 КАС критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб`єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев`ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.

Згідно з статтею 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка Україною підписана, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов`язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17, від 27 липня 2022 року у справі № 560/755/19, від 17 жовтня 2022 року у справі № 592/5589/17.

Згідно з пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26 вересня 1967 року № 1908-VII передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до частини 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 р. та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 р., надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, відповідно до статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищезазначені норми, встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при розгляді заяви позивача від 12.09.2024 щодо призначення пенсії по інвалідності не надана належна оцінка записам трудової книжки позивача, в яких відображено, власне, періоди трудового (страхового) стажу, не проаналізовано відомості трудової книжки позивача на предмет врахування періодів її роботи.

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачена пряма заборона зараховувати стаж у разі відсутності печатки чи використання різних чорнил при внесенні записів до трудової книжки.

У разі сумнівів у достовірності записів Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області мало витребувати додаткові документи, зокрема - з архівних установ або підприємств.

Тобто, в даному випадку, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області детально не проаналізував можливість врахування спірних періодів роботи, відображених в записах трудової книжки позивача, а зробив загальний висновок про неврахування цих періодів, що в даному випадку є безпідставним.

Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17., від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов`язані із виною позивача.

За таких обставин, на переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснив неналежний розгляд заяви позивача від 12.09.2024, а тому оскаржуване рішення від 19.09.2024 № 155950015682, є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 17.02.1981 по 08.09.1981 та з 10.09.1991 по 13.09.1994 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.01.1980 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу періоди роботи позивача в районі крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до неї, суд зазначає наступне.

З огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 08.11.2019 у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).

Судом встановлено, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами її трудової книжки та сторонами не заперечується.

Спір щодо місця здійснення трудової діяльності позивача у періоди роботи з 15.02.1983 по 11.03.1983; з 03.05.1983 по 14.04.1986; з 26.05.1986 по 25.09.1986; з 26.09.1986 по 12.09.1987; з 29.10.1987 по 31.03.1988; з 01.04.1988 по 19.08.1991, між сторонами відсутній.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Якутська РСР відноситься до районів Крайньої Півночі. Відтак, місцевість, де розташовувалось підприємства, на яких працювала позивачка, знаходиться у районі Крайньої Півночі.

Відтак, оскільки записи трудової книжки позивача є достатнім доказом, що підтверджує факт її роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, суд дійшов висновку, що при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, підлягають зарахуванню до страхового стажу у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи як один рік і шість місяців.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач працювала:

- з 15.02.1983 по 11.03.1983 - діловодом-машиністкою у Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління, тривалість періоду роботи становить 25 днів;

- з 03.05.1983 по 14.04.1986 - нянею-прибиральницею у дитячому комбінаті Колимо-Індігірського ОАО Якутського управління, тривалість періоду роботи становить 2 роки 11 місяців 12 днів;

-з 26.05.1986 по 25.09.1986 - працювала секретарем-діловодом у Черській середній школі № 1 Нижньоколимського району, тривалість періоду роботи становить 4 місяці;

- з 26.09.1986 по 12.09.1987 - працювала апаратчицею на Черському молочному заводі, тривалість періоду роботи становить 11 місяців 18 днів;

- з 29.10.1987 по 31.03.1988 - працювала експедитором бази у Нижньоколимській торговій конторі «Колимторга», тривалість періоду роботи становить 5 місяців 3 дні;

- з 01.04.1988 по 19.08.1991 - працювала старшим інспектором відділу кадрів у Центральній районній лікарні міста Черський, тривалість періоду роботи становить 3 роки 4 місяці 19 днів.

Таким чином, зазначений період підлягає зарахуванню до стажу в пільговому обчисленні - один рік роботи за один рік шість місяців.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд враховує наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У справі № 580/710/24 (постанова від 22.07.2025) Верховний Суд наголосив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Верховний Суд у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Разом з тим, слід звернути увагу і на тому, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії по інвалідності відносяться до виключної компетенції відповідача.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.

Частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV (на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону№ 1058- IV (на момент виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

З огляду на встановлені обставини справи, суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії в оскаржуваному рішенні № 155950015682 від 19.09.2024 стала відсутність необхідного страхового стажу.

Проте, після зарахування до страхового стажу позивача періодів, які підлягають включенню за результатами розгляду цієї справи, її загальний страховий стаж перевищуватиме мінімально необхідні 15 років, передбачені для призначення пенсії по інвалідності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач виконала усі передбачені законом умови для призначення пенсії по інвалідності.

Таким чином, направлення заяви позивача на повторний розгляд до органу Пенсійного фонду не забезпечить ефективного захисту порушеного права.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вказаним приписам кореспондують положення статті 83 Закону № 1788-XII, відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Водночас, суд звертає увагу, що пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціювання системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, основним законом, за яким здійснюється призначення та нарахування пенсії, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а інші нормативно-правові акти застосовуються тільки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.03.2025 у справі № 300/3897/23.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та нарахувати на користь ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 12.09.2024.

Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому їх розподіл не проводиться.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155950015682 від 19.09.2024.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності:

з 17.02.1981 по 08.09.1981 бортпровідником у Київському об`єднаному авіазагоні українського Управління Цивільної Авіації;

з 10.09.1991 по 13.09.1994 технологом з виробництва вогнестійких та загально будівельних робіт малого підприємства "Бремо".

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати з розрахунком - один рік роботи за один рік шість місяців страховий стаж ОСОБА_1 в періоди її трудової діяльності у районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі:

з 15.02.1983 по 11.03.1983 діловодом-машиністкою Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління;

з 03.05.1983 по 14.04.1986 нянею-прибиральницею у дитячому комбінаті у Колимо-Індігірському ОАО Якутського управління;

з 26.05.1986 по 25.09.1986 секретарем-діловодом у Черській середній школі № 1 Нижньоколимського району;

з 26.09.1986 по 12.09.1987 апаратчицею на Черському молочному заводі;

з 29.10.1987 по 31.03.1988 експедитором бази в Нижньоколимській торговій конторі “Колимторга”;

з 01.04.1988 по 19.08.1991 старшим інспектором відділу кадрів в Центральній районній лікарні у місті Черському.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 12.09.2024 призначити та нарахувати на користь ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.

5. В задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Одеській області - відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; код ЄДРПОУ 21318350;

відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Сас Є.В.