Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №300/1523/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. справа № 300/1523/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Калуської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність щодо прийняття рішення про скасування п.4 Додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради згідно рішення Калуського міськрайонного суду у праві №345/3309/17 від 02.03.2021 та внесення відповідних змін до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки;

скасувати рішення Калуської міської ради від 18.12.2025 №4884 та від 29.01.2026 №4954;

зобов`язати ухвалити рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будинку по АДРЕСА_1 , площею 0,0726 га.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є власником половини будинку по АДРЕСА_1 та відповідно до рішення у цивільній справі №345/3309/17 від 02.03.2021 був проведений реальний розподіл належного на праві спільної часткової власності зазначеного будинку, скасовано право власності на земельну ділянку, яка передана у власність для обслуговування будинку та право оренди присадибної земельної ділянки. При цьому міською радою протиправною не прийнято рішення про скасування п.4 додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради на виконання рішення Калуського міськрайонного суду у праві №345/3309/17 від 02.03.2021 та не внесено відповідних зміни до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Також на звернення позивача щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням відповідача від 29.01.2026 №4954, яким внесено зміни до рішення від 18.12.2025 №4884 було відмовлено у такому затвердженні. Вважає, що такі рішення порушують вимоги Земельного кодексу України та є протиправними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, та зазначив про безпідставність вимог щодо прийняття рішення про скасування п.4 додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради, оскільки такі пункти рішення вже скасовані рішенням Калуського міськрайонного суду у праві №345/3309/17 від 02.03.2021. Вказав, що внесення змін до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд здійснюється відповідно до чинного законодавства розробниками документації із землеустрою, а тому такі дії не належать до компетенції відповідача. Також міською радою було правомірно прийнято рішення від 29.01.2026 №4954 та відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки відповідно до приписів підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), проте на земельній ділянці, яку мала намір приватизувати позивач відсутні об`єти нерухового майна, що належать позивачу на праві приватної власності. Частина будинку, яка належить позивачу на праві власності не розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2610400000:16:009:0072, а охоплюється нею. На даній ділянці знаходиться виключно огорожа, яка не є нерухомим майном.

06.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого вважає аргументи наведені відповідачем безпідставними. Просила позов задовольнити повністю.

Третя особа скористалася правом на подання пояснень щодо позову, згідно яких зазначила, що позовні вимоги не підтримує, а відповідачем жодної бездіяльності не допущено та не зазначено підстав для додаткового скасування п.4 Додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради. Ттехнічна документація не містить відомостей про встановлені межові знаки та вона не погоджувала меж вказаної земельної ділянки. Вказала на безпідставні посилання позивача на наявність на ділянці огорожі, як на підставу для виділення земельної ділянки.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 21.07.1999р. позивачу належить на праві власності частина жилого будинку по АДРЕСА_2 . Інша половина зазначеного жилого будинку належить ОСОБА_2 .

Рішення п. 4 Додатку 2 та п. 2 Додатку 3 Калуської міської ради № 441 від 28.11.2007 співвласникам житлових будників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну білянку площею 0,0662 га. в оренду терміном на 5 років біля їх присадибних ділянок для ведення городництва

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 02.03.2021 у праві №345/3309/17 визнано нечинним та скасовано п. 4 Додатку 2 та п. 2 Додатку 3 до рішення Калуської міської ради № 441 від 28.11.2007р. «Про вилучення, передачу земельних ділянок у власність та в оренду» та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 841708 від 20.06.2008р.

Проведено реальний розподіл належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння по АДРЕСА_2 . Право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 (адреса змінена на АДРЕСА_1 ) припинено.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2021 ОСОБА_1 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

30.10.2025 позивач звернулася до Калуської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Калуської міської ради від 18.12.2025 №4884 відмовлено у затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що на зазначеній земельній ділянці розташована лише окрема частина житлового будинку гр. ОСОБА_1 та частина житлового будинку, що належить на праві власності іншій особі.

Надалі відповідно до рішення Калуської міської ради від 29.01.2026 №4954 “Про внесення змін в рішення Калуської міської ради від 18.12.2025 №4884” у зв`язку з технічною помилкою, пункт 1 рішення від 18.12.2025 №4884 викладено у такій редакції “Відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0726 га (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072), що розташована на АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, оскільки на земельній ділянці площею 0,0726 га (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072) відсутні об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), які належать громадянці ОСОБА_1 на праві приватної власності”.

Вважаючи протиправною бездіяльність міської ради щодо прийняття рішення про скасування п.4 Додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради згідно рішення Калуського міськрайонного суду у праві №345/3309/17 від 02.03.2021 та внесення відповідних змін до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та протиправними вищенаведені рішення, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення події, обставин чи відповідних відносин або вчинення конкретної дії у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі, також - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.

Підпунктом 34 пунктом 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відповідно до частин 6 та 8 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами 10 та 11 цієї статті визначено, що заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статтею 186 ЗК.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 186 ЗК технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Згідно з частиною сьомою статті 186 ЗК Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Відповідно до частини восьмої статті 186 ЗК підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до положень частини десятої статті 186 ЗК висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Також підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв`язку із знищенням майна, а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2021 ОСОБА_1 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загально площею 143,3 кв.м.

На звернення позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням Калуської міської ради від 18.12.2025 №4884 відмовлено у затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що на зазначеній земельній ділянці розташована лише окрема частина житлового будинку гр. ОСОБА_1 та частина житлового будинку, що належить на праві власності іншій особі.

Надалі Калуською міською радою прийнято рішення від 29.01.2026 №4954 “Про внесення змін в рішення Калуської міської ради від 18.12.2025 №4884” у зв`язку з технічною помилкою, пункт 1 рішення від 18.12.2025 №4884 викладено у такій редакції “Відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0726 га (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072), що розташована на АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, оскільки на земельній ділянці площею 0,0726 га (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072) відсутні об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), які належать громадянці ОСОБА_1 на праві приватної власності”.

Так, відповідно до технічної документації із землеустрою виготовленою КП “Земельно-кадастрове розрахункове бюро Калуської міської ради” було сформовано та зареєстровану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2610400000:16:009:0072 площею 0,0726 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.10.2025.

При цьому, відповідно до наявних матеріалів даної справи судом встановлено, що вказана земельна ділянка (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072), яку має намір позивач отримати у власність розташована поруч домоволодіння (житлового будинку) за адресою АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності.

Таким чином на земельній ділянці у визначеному розмірі, формі та місці розташуванні відсутні об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), які належать позивачу на праві приватної власності, а така ділянка виключно межує (розташована) поряд житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу.

Отже враховуючи приписи підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими під час дії воєнного стану заборонена безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, відмова органу місцевого самоврядування у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0726 га (кадастровий номер 2610400000:16:009:0072), що розташована на АДРЕСА_1 та передача її у власність за відсутності на такій земельній ділянці нерухомого майна (будівлі, споруди) є правомірною.

Безпідставними є посилання позивача на те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться огорожа (нерухоме майно), яка є підставою для надання їй у власність земельної ділянки, оскільки виготовлена позивачем технічна документація саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З урахуванням викладено не підлягає до задоволення як похідна вимога про зобов`язання ухвалити рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будинку по АДРЕСА_1 , площею 0,0726 га.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо прийняття рішення про скасування п.4 Додатку 2 та п.2 Додатку 3 до рішення від 28.11.2007 №441 Калуської міської ради згідно рішення Калуського міськрайонного суду у праві №345/3309/17 від 02.03.2021 суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, рішенням Калуського міськрайонного суду від 02.03.2021 у праві №345/3309/17 визнано нечинним та скасовано п. 4 Додатку 2 та п. 2 Додатку 3 до рішення Калуської міської ради № 441 від 28.11.2007р. «Про вилучення, передачу земельних ділянок у власність та в оренду» та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 841708 від 20.06.2008р.

Відтак оскільки п. 4 Додатку 2 та п. 2 Додатку 3 до рішення Калуської міської ради № 441 від 28.11.2007р. вже скасовані судом, то відсутня необхідність для повторного скасування їх відповідачем.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо внесення відповідних змін до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою Ломоносова, 18, суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України “Про землеустрій” замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до статті 31 Закону України “Про землеустрій” зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Отже замовником документації із землеустрою для внесення відповідних змін можуть бути як органи місцевого самоврядування, так і землевласники, землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

При цьому судовим рішенням, на яке посилається позивач було скасовано рішення Калуської міської ради № 441 від 28.11.2007р. «Про вилучення, передачу земельних ділянок у власність та в оренду» та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 841708 від 20.06.2008р., а не реєстрацію земельної ділянки.

Отже у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак на переконання суду відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене позовні вимоги є необгрунованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.