Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №280/1142/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Справа № 280/1142/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Пальчика Володимира Леонідовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника – адвоката Пальчика Володимира Леонідовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (даної – відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення №262540021021 від 12.12.2025 року відповідача 1 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача 1 зарахувати позивачу до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на її призначення, а саме з 22.12.2025 року, та зобов`язати відповідача 2 виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на її призначення, а саме з 22.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в рішенні №262540021021 від 12.12.2025 відповідач 1 зазначає, що «за доданими документами до пільгового та страхового стажу зараховано всі періоди роботи». Однак, це твердження не відповідає дійсності. Відповідно до розрахунку стажу до пільгового стажу не враховано період роботи позивача з 18.05.1992 по 10.02.1993 та частково не зараховано період роботи з 29.05.2000 по 31.12.2001. Оскільки записи трудової книжки позивача, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, в повній мірі відображають умови праці та характер виконуваної роботи, саме тому, на думку позивача, не потребують додаткового підтвердження чи уточнення довідками. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

20.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідачем 1 було прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні пенсії відповідно до 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Відтак, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції. Отже, немає жодних підстав для визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії ГУ ПФУ в м. Києві. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в м. Києві.

23.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, аналогічна за змістом позовній заяві.

26.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії матеріалів звернення позивача за призначенням пенсії.

27.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах прийнято у межах покладених повноважень, оскільки позивачем не надано документів, які б однозначно підтверджували повну зайнятість у шкідливих умовах за періоди з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001 та оскільки відсутній необхідний пільговий стаж у відповідача відсутні підстави для призначення даного виду пенсії. За викладених обставин, вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд встановив наступне.

05.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві (із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).

До заяви про призначення пенсії позивач надав оригінали всіх наявних у нього документів, а саме: паспорта, РНОКПП, довідки про взяття на облік ВПО, трудової книжки, довідки про підтвердження стажу №26 від 06.02.2012 та довідки №302-ОК від 02.12.2020.

Рішенням №262540021021 від 12.12.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач 1 у своєму рішенні вказує: «Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж».

Також в рішенні зазначено, що згідно до заяви та наданих документів: Вік позивача – 51 рік. Страховий стаж позивача складає – 36 років 09 місяців 18 днів. Пільговий стаж за Списком №1 складає 05 років 11 місяців 23 дні.

За доданими документами до пільгового та страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Однак, це твердження не відповідає дійсності.

Відповідно до розрахунку стажу (Форми PC – право номер ПС 262540021021), який надав відповідач 1, до пільгового стажу не враховано період роботи позивача з 18.05.1992 по 10.02.1993 та частково не зараховано період роботи з 29.05.2000 по 31.12.2001.

Зазначена відмова у призначенні пенсії послугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058–IV (далі – Закон №1058–IV) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

(….).

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Досягнення позивачем 50 річного віку та наявність необхідного страхового стажу пенсійними органами не заперечуються.

Спір виник щодо наявності у позивача необхідного стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Слід зазначити, що згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та записи про результати проведення атестації робочого місця позивача.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі – Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №372/403/17 та інших.

Пріоритетність записів у трудовій книжці під час встановлення органами Пенсійного фонду України трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі №560/1399/19.

Так, з трудової книжки (Серія НОМЕР_1 , дата видачі 30.09.1991) позивача вбачається, що на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 він працював:

- в Луганському станкобудівельному заводі ім. Леніна: з 18.05.1992 року (згідно наказу №43 від 13.05.1992 року) по 10.02.1993 рік (згідно наказу №26 від 10.02.1993) на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском;

- в ЗАТ «Луганський ливарно-механічний завод»: з 29.05.2000 року (згідно наказу №49 від 23.05.2000 року) по 20.10.2007 рік (згідно наказу №213 від 20.10.2007 року) на посаді вибивальника відливків;

- у ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»: з 14.02.2011 року (згідно наказу №25 від 03.03.2011 року) по 26.04.2011 рік (згідно наказу №146 від 26.04.2011) на посаді завалювальника шихти у вагранки та печі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, а саме розділом XI, код підстава КП 1110100а-13395 передбачено посаду ливарника на машинах для лиття під тиском (посада позивача – ливарник на машинах для лиття під тиском).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, а саме розділом ХІ, код підстава 1110100а-11504 передбачено посаду вибивальник відливків (посада позивача – вибивальник відливків).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2023, а саме розділом ХІ, код підстава 11.1а передбачено посаду вибивальник відливків (посада позивача – вибивальник відливків).

Таким чином, ГУ ПФУ в Запорізькій області безпідставно не враховано набутий позивачем пільговий стаж по Списку №1 за період з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001.

Додатково суд зазначає, що згідно частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Відповідачем 1 не врахований пільговий стаж позивача за Списком №1 за період з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001, проте не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2021 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункту 58, «Ґаші проти Хорватії», №32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії», №35298/04, пункту 67).

Крім того, статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов`язань, виходячи з положень проголошеного у ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Незарахування вищезазначеного періоду роботи позивача до його пільгового стажу суперечить принципу правової визначеності, який є одним з елементів верховенства права та згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Очевидним є те, що рішення відповідача 1 за №262540021021 від 12.12.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування до стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 період роботи позивача з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001та призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Суд наголошує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Таким чином, належним способом захисту буде зобов`язання саме відповідача 1 (орган, що здійснював розгляд заяви позивача) зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоди з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001та повторно розглянути його заяву від 05.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві про виплату позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на її призначення, а саме з 22.12.2025, то дана вимога є передчасною, оскільки відповідачем 1 ще не розглянута заява позивача про призначення пенсії, з урахуванням даного рішення суду, пенсія позивачу ще не призначена.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

На користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1064,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 (суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення).

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Пальчика Володимира Леонідовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №262540021021 від 12.12.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи з 18.05.1992 по 10.02.1993 та з 29.05.2000 по 31.12.2001 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 05.12.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «24» червня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль