Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №260/3275/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3275/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Лишенко Наталії Сергіївни, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2026 за №1486, щодо порушення щодо порушення ОСОБА_1 , 1987 р.н., законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час ІНФОРМАЦІЯ_4 не складав ані протокол, ані постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення військового обліку на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП, а відтак внесення відповідних відомостей до Реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» є протиправним. Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було. Відтак вважає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно. Відповідно, якщо не було складено протокол чи постанову про притягнення до відповідальності, то і у «Резерв+» не може відображатися інформація про порушення військового обліку. Внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення його законних прав.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, із зазначенням способу їх усунення. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати до суду доказів реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача (копію паспорту позивача або іншого належного документа), а також належним чином завірену копію витягу з «Резерв+».

У встановлений строк до суду 22 травня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої представник позивача подала завірену копію паспорта громадянина України та РНОКПП позивача, а також скріншот з додатку «Резерв+», вимоги ухвали від 20 травня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано в повному обсязі та недоліки позовної заяви не усунуто у належний спосіб.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року продовжено процесуальний строк встановлений ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви - на 5 (п`ять) днів з дня вручення копії цієї ухвали.

25 травня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви у якій просить долучити витяг з додатку «Резерв+» електронного військово-облікового документу та витяг з додатку «Резерв+» розширених даних з реєстру Оберіг. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 червня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що позивач фактично оскаржує дії, пов`язані з веденням військового обліку та відображенням інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема щодо фіксації порушення правил військового обліку в електронному застосунку «Резерв+». У відзиві наголошується, що позивач не довів належного виконання обов`язків щодо військового обліку, зокрема своєчасного уточнення персональних даних та проходження медичного огляду, як це передбачено Законом України №3633-IX від 11.04.2024 року. Відповідач вказує, що саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, якими він обґрунтовує позов, тоді як доказів поважних причин невиконання цих обов`язків суду не надано.

Також відповідач зазначає, що внесення відомостей до Реєстру та відображення статусу «порушення правил військового обліку» не є притягненням до адміністративної відповідальності та не ґрунтується на винесенні постанови за КУпАП. За твердженням відповідача, такі відомості мають інформаційний характер і спрямовані на забезпечення виконання громадянами обов`язків у сфері військового обліку, а також можуть слугувати підставою для подальшого уточнення даних. Крім того, у відзиві зазначено, що звернення до Національної поліції здійснюється в межах повноважень територіальних центрів комплектування відповідно до чинного законодавства, а відсутність протоколу чи постанови не свідчить про протиправність дій відповідача. Відповідач також підкреслює, що позивач фактично просить суд встановити відсутність порушення правил військового обліку, що виходить за межі повноважень адміністративного суду та є неналежним способом захисту.

У підсумку відповідач вважає, що його дії є правомірними, здійсненими в межах компетенції та відповідно до законодавства, а позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У поданій відповіді на відзив, 22 червня 2026 року, представник позивача зазначила, що доводи відповідача є безпідставними та такими, що не спростовують позовних вимог. Наголошено, що твердження відповідача про невиконання позивачем обов`язку щодо уточнення військово-облікових даних і проходження медичного огляду є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не покладає на військовозобов`язаного обов`язку самостійно ініціювати проходження ВЛК, а такий обов`язок виникає виключно на підставі відповідних рішень та викликів уповноважених органів.

Крім того, представник позивача вказує, що відповідач не надав доказів направлення позивача на медичний огляд або належного оформлення відповідних процедур, як і не підтвердив наявності підстав для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про порушення правил військового обліку. Також наголошується, що сам факт відображення інформації в застосунку «Резерв+» не є доказом притягнення до адміністративної відповідальності та не може замінювати передбачену законом процедуру.

У підсумку представник позивача просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати виключити відповідні відомості з Реєстру та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, що підтверджується копією військово-облікового документа із мобільного застосунку «Резерв+». Водночас у системі «Резерв+» міститься інформація про порушення ним правил військового обліку, а саме: «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Позивач зазначає, що така інформація не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не надсилав йому під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії, а також відсутні будь-які докази його відмови від її проходження. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено як підставу порушення військового обліку факт «не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2, розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»)».

У зв`язку з цим представником позивача було направлено адвокатський запит до Головного управління НПУ в Закарпатській області.

Листом від 12.02.2026 року №19539-2026 Мукачівське РУП ГУНП в Закарпатській області повідомило, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації і ведення військового обліку, затвердженого постановою КМУ № 1487, поліція за зверненням ТЦК та СП здійснює адміністративне затримання та доставлення осіб, які порушили правила військового обліку, зокрема за статтями 210, 210-1 КУпАП. У разі надходження таких звернень інформація про них вноситься до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) відповідно до встановленого порядку обліку заяв і повідомлень. Крім того, повідомлено, що станом на 12.02.2026 року у системі ІПНП наявне електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ОСОБА_1 , зареєстроване 28.01.2026 року, у зв`язку з порушенням законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. Вказане звернення надійшло в електронному вигляді в межах інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів і системою МВС, у зв`язку з чим заявнику рекомендовано звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання додаткової інформації.

07 травня 2026 року представником позивача подано адвокатський запит №30/04 від 06.05.2026 року до відповідача.

У відповіді на зазначений запит (лист від 13.05.2026 року №12/5826) ІНФОРМАЦІЯ_4 підтвердив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась, протокол не складався, однак згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у позивача є наявне порушення від 28.01.2026 року, а саме не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії.

Позивач наголошує, що відсутність притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, відсутність складеного щодо нього протоколу та будь-яких належних доказів порушення правил військового обліку свідчать про безпідставність дій відповідача, зокрема направлення електронного звернення до Національної поліції України за №1486 від 28.01.2026 року, внесення відомостей до інформаційних систем та формування повідомлення про нібито порушення, при цьому позивач зазначає, що не отримував жодних офіційних документів, які б підтверджували факт такого порушення або надавали йому можливість ознайомитися з матеріалами, а також звертає увагу, що щодо нього відсутні виконавчі провадження чи записи в Єдиному реєстрі боржників, що додатково підтверджує відсутність будь-яких встановлених у передбаченому законом порядку зобов`язань або рішень про притягнення до відповідальності, у зв`язку з чим, на думку позивача, дії відповідача щодо подання звернення до поліції, внесення відмітки про порушення правил військового обліку та відображення відповідної інформації в системі «Резерв+» є протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-XII визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-XII).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Також за приписами пункту 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. №559, військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 6 наведеного Порядку, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

- Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

- Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

- Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

При цьому, електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного, резервіста є застосунок «Резерв+» (https://reserveplus.mod.gov.ua/).

Згідно із офіційними даними, розміщеними на сторінці застосунку «Резерв+» (https://reserveplus.mod.gov.ua/), застосунок «Резерв+» є електронним кабінетом військовозобов`язаного. Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства у сукупності, суд приходить до висновку, що дані, відображені в застосунку «Резерв+» мають бути аналогічними даним, зазначеним в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг.

Як вже встановлено судом, у застосунку «Резерв +» ОСОБА_1 міститься інформація в графі «Причина звернення до Нацполіції» «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата: 28.01.2026 року.

У відзиві на позов відповідачем підтверджено, що у зв`язку з виявленням порушення правил військового обліку, за яке передбачено адміністративну відповідальність за статтею 210-1 КУпАП, відповідач за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів надіслав електронне звернення до відділення поліції щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу.

Також, як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зокрема, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487) - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно позивача не складався, наявності будь-яких порушень військового обліку в діях позивача відповідачем не доведено.

Посилання відповідача на обставину направлення позивача для проходження медичного огляду судом не приймаються з огляду на таке.

Так, частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Пунктами 28 та 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. №560, передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються:

- прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- місце, день і час явки за викликом,-

- найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку.

Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

- прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- реєстраційний номер повістки;

- роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Пунктом 41 Постанови №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

- у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

- у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора,-

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних,-

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, законом передбачено два способи вручення повістки: або особисто під підпис про отримання повістки та відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або надсилання повістки засобами поштового зв`язку.

Доказів направлення засобами поштового зв`язку на адресу позивача повістки про виклик для направлення для проходження медичного огляду/ проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення/ заповненої розписки про отримання повістки - матеріали справи не містять.

Отже, доводи відповідача про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неявкою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою направлення для проходження медичного огляду судом відхиляються.

Так, як встановлено судом, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній, що підтверджено самим відповідачем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.01.2026 за №1486, щодо порушення ОСОБА_1 , 1987 р.н., законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, суд, з урахуванням змісту позову, виходить з того, що автор позовної заяви мав на увазі саме звернення як активну дію відповідача.

Судовим розглядом було встановлено факт надіслання до органів Національної поліції звернення стосовно затримання позивача з метою доставлення для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення без достатніх на те підстав, а саме: судом не встановлено факту належного надіслання позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП, що свідчить про відсутність підстав для такого звернення та, відповідно, прибуття позивача за викликом до ТЦК та СП.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

З врахуванням викладеного суд, ураховуючи положення частини 2 ст.9 КАС України, знаходить підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог, з метою повного та належного захисту прав позивача, шляхом визнання протиправними дій з надіслання до органів Національної поліції звернення стосовно затримання позивача з метою доставлення для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, позовні вимоги про скасування зазначеного звернення задоволенню не підлягають, оскільки останнє не є управлінським рішенням суб`єкта владних повноважень відповідно до приписів п.19 ч.5 ст.4 КАС України та скасуванню не підлягає. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Закарпатській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять та не виключають до них відомості. Доказів того, що позивач звертався до органів Національної поліції України з вимогою про виключення відповідних відомостей судом з матеріалів справи не вбачається, з огляду на що не вбачається виникнення спірних правовідносин між позивачем та зазначеним суб`єктом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з надіслання до органів Національної поліції звернення стосовно затримання та доставлення для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних, а саме відомості про «Порушення правил військового обліку».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич