Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №240/15981/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/15981/24

категорія 111030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" (далі - позивач, ТОВ "ЛД ОІЛ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 №00067790710 про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 312999 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами. Сума грошового зобов`язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 391248,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 №00067800710 про заниження фінансового результату, оскільки понесені витрати не були пов`язані з отриманням доходів на суму 426139 грн.; на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. Сума грошового зобов`язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 484837,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 №00067810710 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2020 рік на 426139 грн., за 2021 рік на 2296696 грн., за 2022 рік на 440555 грн.; про заниження фінансового результату на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. - період фінансово - господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення 2020-2022 року. Загальна сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 3163390 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття аналогічних рішень, недобросовісно, всупереч вимогам чинного законодавства та базуються виключно на припущеннях, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/15981/24 за позовом ТОВ "ЛД ОІЛ" було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 28 серпня 2024 року позовну заяву ТОВ "ЛД ОІЛ" прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №240/15981/24 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 28 січня 2025 року позовну заяву ТОВ "ЛД ОІЛ" до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення було залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.205 КАС України та п.4 ч.1 ст. 240 КАС України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року вищезазначену ухвалу було залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду від 30 вересня 2025 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 було скасовано, а справу №240/15981/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 адміністративну справу №240/15981/24 було передано для розгляду судді Черняхович І.Е.

У зв`язку із вказаними обставинами, суд продовжує розгляд адміністративної справи №240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а висновки акту перевірки від 31.01.2024 №1802/06-30-07-10/43541458 та податкові повідомлення-рішення №00067790710 від 01.04.2024, №00067800710 від 01.04.2024, №00067810710 від 01.04.2024 прийняті на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки доводи відповідача наведені у відзиві є необґрунтованими.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ЛД ОІЛ" (код ЄДРПОУ 43541458) зареєстроване як юридична особа з 02.03.2020, основний вид діяльності згідно з КВЕД: 47.30 роздрібна торгівля пальним.

У період з 28.12.2023 по 24.01.2024 на підставі наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 15.12.2023 року №2894-п проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ЛД ОІЛ", з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 02.03.2020 по 31.12.2022 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2024 року за №1802/06-30-07-10/43541458 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України: завищено податковий кредит на суму ПДВ 312999 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами. Сума грошового зобов`язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 391248,75 грн.;

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996- ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.1.2, п.1.3, п.2.1, п.2.3, п.2.14, п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.6, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, (із змінами та доповненнями), занижено фінансовий результат, оскільки понесені витрати не були пов`язані з отриманням доходів на суму 426139 грн.; на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. Сума грошового зобов`язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає – 484837,50 грн.;

- п.54.3 ст.54, ст.58 Податкового кодексу України та п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.1.2, п.1.3, п.2.1, п.2.3, п.2.14, п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.6, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, (із змінами та доповненнями), встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2020 рік на 426139 грн., за 2021 рік на 2296696 грн., за 2022 рік на 440555 грн., оскільки понесені витрати не були пов`язані з отриманням доходів за 2020 рік на суму 426139 грн.; занижено фінансовий результат на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. - період фінансово - господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення 2020-2022 року. Загальна сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 3163390 грн.

Не погоджуючись із доводами, викладеними у акті документальної планової виїзної перевірки від 31.01.2024 року за №1802/06-30-07-10/43541458, позивач скористався правом визначеним п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подав заперечення та додаткові документи й пояснення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання даного акту.

Згідно з листом №6806/6/06-30-0710 від 25.03.2024, ГУ ДПС у Житомирській області надано відповідь, про те що Комісією розглянуто всі наведені аргументи та додані документи до заперечення ТОВ "ЛД ОІЛ" від 26.10.2023 за №13-10-23/Ю та прийнято рішення, що наведені аргументи не спростовують факти порушень, які відображені в акті перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 01.04.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00067800710, яким занижено фінансовий результат, оскільки понесені витрати не були пов`язані з отриманням доходів на суму 426139 грн.; на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. Сума грошового зобов`язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 484837,50 грн.;

- №00067810710, яким завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2020 рік на 426139 грн., за 2021 рік на 2296696 грн..; за 2022 рік на 440555 грн., оскільки понесені витрати не були пов`язані з отриманням доходів за 2020 рік на суму 426139 грн. занижено фінансовий результат на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. - період фінансово - господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення 2020-2022 року. Загальна сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 3163390 грн.;

- №00067790710, яким завищено податковий кредит на суму ПДВ 312999 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами. Сума грошового зобов`язання складає - 391248,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

За правилами п.77.1 ст.77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Як зазначено в п.77.2 ст.77 ПК України, до плану-графіку проведення документальних перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контролю за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначаються залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім не частіше ніж раз на два календарних роки, високим не частіше одного разу на календарний рік. При цьому, порядок формування та затвердження плану-графіку, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами п.77.4 ст.77 ПК України передбачено, що про проведення планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, вищенаведеними нормами податкового законодавства чітко визначено, що право на проведення перевірки у податкового органу виникає у разі, коли наказ на проведення документальної планової перевірки вручено платнику податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, або цей наказ надіслано рекомендованим листом з повідомлення про вручення його копії та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Позивачем не оскаржується факт своєчасного повідомлення та підстав проведення документальної планової перевірки.

Щодо суті встановлених під час перевірки порушень позивачем податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Стосовно заниження фінансового результату, оскільки понесені витрати були пов`язані з отриманням доходу.

У акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено, що ТОВ "ЛД ОІЛ" відображено в даних бухгалтерського обліку по Д-т 281 "Товари на складі" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" надходження товару (дизельне паливо, бензин), що не підтверджено первинними документами по наступних контрагентах:

- ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34614200) на суму 1420451 грн.;

- ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", код згідно з ЄДРПУО 43748457 на суму 254500 грн.

Надходження товарів на рахунок Д-т 281 від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" встановлено за наступними накладними: №1061 від 21.10.2021, №1132 від 02.11.2021, №1131 від 02.11.2021, №1138 від 02.11.2021, №1203 від 09.11.2021, №1337 від 25.11.2021, №1426 від 17.12.2021, №1458 від 22.12.2021, №1505 від 30.12.2021, №71 від 20.01.2022, №825 від 02.07.2022.

Контролюючим органом під час перевірки на підставі первинних документів по співпраці з контрагентом ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", а саме товарно-транспортних накладних з перевезення дизельного палива на суму 1420451,00 грн., згідно ТТН №0000-001061 від 21.10.2021, №0000-001132/1436 від 02.11.2021, №0000-001131/1435 від 02.11.2021, №0000-001138/1437 від 02.11.2021, №0000-001458/1721 від 22.12.2021, №0000-000825/3670 від 02.07.2022 встановлено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовником - ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувачем - Позивач (ТОВ "ЛД ОІЛ").

Однак, відповідно до поданої податкової звітності ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" за IV квартал 2021 р. та І квартал 2022 р., контролюючим органом не встановлено відображення взаємовідносин - нарахованого та виплаченого доходу за ознакою 157 "Дохід, виплачений самозайнятій особі" по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), також і ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована платником податку на додану вартість, не складено та не зареєстровано податкових накладних на ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" з номенклатурою товарів/послуг які б свідчили про перевезення дизельного палива від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" до ТОВ "ЛД ОІЛ".

На підставі цих даних контролюючий орган дійшов висновку, що здійснення господарських операцій з перевезення нафтопродуктів від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" для ТОВ "ЛД ОІЛ" є непідтвердженим.

Однак, позивач наголошує на тому, що згідно умов Договору №НП-20/10-2021-3 від 20.10.2021, укладеного між ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" і ТОВ "ЛД ОІЛ", а саме п.5.5 даного Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, згідно із Заявками Покупця на поставку товару та у відповідності із рахунком - фактурою на поставку тої чи іншої партії Товару. Заявка повинна містити: пункт відвантаження Товару, інформацію щодо перевізника, об`єм та номенклатуру Товару, інформацію про транспортні засоби та інше. Абзацом 2 п.5.6. даного Договору встановлено - FСА (франко перевізник) перехід ризиків відбувається в момент передачі Товару перевізнику на складі Постачальника. В рамках базису FСА - резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз Товару транспортом (та за рахунок) Покупця. Підпункт 1.2. даного Договору, передбачає умови поставки: FСА (ІНКОТЕРМС - 2010) та/або ЕХW (ІНКОТЕРМС - 2010) нафтобаза/термінал:

- Житомирська обл., м.Коростень, вул.Б.Хмельницького, 18;

- Житомирська обл., м.Коростень, вул. Житомирська, 2;

- Київська обл., Васильківський р-н, с.Путрівка, вул. Коцюбинського, 137;

- Київська обл., Васильківський р-н, смт.Калинівка;

- Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари;

- Одеська обл., м.Одеса, вул.Вапняна, 54;

- Одеська обл., м.Южний, вул.Берегова, 3;

- м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 1-Н;

- та/або інша нафтобаза або термінал.

Умовами даного Договору передбачено, що Покупець (ТОВ "ЛД ОІЛ") подає заявки з зазначенням інформації про перевізника та вивіз Товару транспортом відбувається за рахунок Покупця. Покупцем подавалися заявки з вказанням інформації про кількість товару, пункт відвантаження, інформацію про перевізника та транспортний засіб який буде здійснювати перевезення Товару до пункту відвантаження.

Позивач зауважує, що товарно-транспортні накладні (ТТН №0000-001061 від 21.10.2021, №0000-001132/1436 від 02.11.2021, №0000-001131/1435 від 02.11.2021, №0000- 001138/1437 від 02.11.2021, №0000-001458/1721 від 22.12.2021, №0000-000825/3670 від 02.07.2022) складалися Постачальником. Під час складання товарно-транспортних накладних Постачальником було допущено помилку в пункті "Замовник (платник)", де помилково було зазначено ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", а не ТОВ "ЛД ОІЛ". Так, як згідно Договору №20/10/21 від 20.10.2021 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ЛД ОІЛ", ФОП ОСОБА_1 згідно заявок ТОВ "ЛД ОІЛ" надавало послуги з перевезення вантажу.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - це один з основних первинних документів, який супроводжує перевезення вантажу та використовується як юридичними, так фізичними особами, об`єднуючи всіх учасників транспортного процесу (покупця, продавця, перевізника, водія та інших сторін, наприклад експедитора).

ТТН є первинним документом. Відповідно, на неї розповсюджуються вимоги щодо переліку обов`язкових реквізитів первинного документу, визначеного у ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV. Зокрема, мова йде про зміст господарської операції, її вимірники, посади відповідальних осіб та їх ідентифікацію, тощо.

Крім того, необхідно враховувати транспортну специфіку, передбачену ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт» від 05.01.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363). Останнім документом, зокрема у додатку 7, наведена форма ТТН. Затвердженої форми можна й не дотримуватись, але обов`язкова інформація та підписи в ній повинні бути. Виключний перелік такої інформації/реквізитів наведений в ст.48 Закону №2344 та п.11.1 Правил №363. При цьому суб`єкт господарювання може вводити додаткові реквізити.

Правилами №363 дано визначення ТТН, як документу єдиного для всіх учасників комплексного процесу перевезення. Та головне: ТТН призначена для обліку запасів на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення та обліку виконаної роботи. Також ТТН є одним із документів, що може використовуватись у складському обліку (при списанні та оприбуткуванні запасів), бухгалтерському та оперативному обліку, за умови що така ТТН містить усі обов`язкові реквізити. В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.2007 №2 визначено, що товарно-транспортною накладною оформлюється, зокрема, але не виключно, приймання та оприбуткування надходження ТМЦ від постачальників (з відміткою на ній про оприбуткування).

ТТН є невід`ємним додаткам до акту наданих послуг з перевезення, який дає підставу для перевізника/виконавця на списання палива та інших витрат, а для замовника на відображення в обліку вартості транспортування.

Так, Верховний Суд України у постанові 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, дійшов висновку, що відсутність документів на перевезення (або наявність неправильно заповнених перевізних документів) не може слугувати виключною підставою для висновків щодо безтоварності поставки. І тільки за умови іншого складу обставин це може бути підставою для таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна:

- підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів;

- є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів.

У разі отримання товару в інший спосіб для підтвердження факту реальності здійснення господарської операції у платника податків повинні бути наявні інші первинні документи, що свідчать про транспортування товару до місця призначення.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №640/11256/19 дійшов висновку, що судова практика вирішення податкових спорів спирається на презумпцію добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність бухгалтерської та податкової звітності платника.

До податкових відносин застосовується доктрина реальності господарської операції. Її суть полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Водночас будь-які документи (зокрема договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж воно відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростовано належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окремими підставами для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання цих документів за фактичного нездійснення заявлених операцій, відображення в первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Однак сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічну думку висловив Верховний Суд у постанові від 26.12.2023 у справі №820/6523/17.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг (робіт), що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №820/1124/17 та додатково зауважив, що "20. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку."

Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу, на підтвердження його доводів, які викладені в акті перевірки від 31.01.2024 №1802/06-30-07-10/ НОМЕР_2 .

Відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що поданою податковою звітностю ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" за IV квартал 2021 р. та І квартал 2022 р., не встановлено відображення взаємовідносин - нарахованого та виплаченого доходу за ознакою 157 "Дохід, виплачений самозайнятій особі" по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), також і ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована платником податку на додану вартість, не складено та не зареєстровано податкових накладних на ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" з номенклатурою товарів/послуг які б свідчили про перевезення дизельного палива від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" до ТОВ "ЛД ОІЛ".

На противагу встановленому, позивач вказує, що під час проведення документальної перевірки представникам відповідача, було надано пояснення, що в ТТН, які складалися ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" були допущені помилки, що платником за замовлені послуги з перевезення виступав Позивач (ТОВ "ЛД ОІЛ"), до наданих пояснень було надано документи, а саме: заявки, рахунки, акти наданих послуг.

Вищевказані первинні документи також містяться в матеріалах справи, та у своїй сукупності підтверджують факт надання послуг з перевезення пального від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", перевізником ФОП ОСОБА_1 , до Позивача (ТОВ "ЛД ОІЛ").

Також позивач зауважує, що під час проведення перевірки представниками відповідача було знято витрати понесені позивачем за 2021-2022 роки, та жодним чином не знімаються витрати понесені ТОВ "ЛД ОІЛ" на оплату наданих послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 .. Тобто на думку представників відповідача, оплата за надані послуги ФОП ОСОБА_1 (оплата за послуги проводилася в ті ж періоди коли були надані послуги з перевезення палива від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", і всі первинні документи по перевезенню від ФОП ОСОБА_1 відповідають за змістом тим первинним документам, які були складені під час оформлення господарської операції з контрагентом ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД") з боку позивача, є господарською операцією, яка фактично відбулася, документально підтверджена первинними документами, підтверджує надання послуг які використовуються в господарській діяльності позивача та мають ділову мету. Однак, якщо зважати на судження та висновки перевіряючих відповідача викладених в акті перевірки, то такі судження та висновки суперечать один одному.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору №20/10/21 від 20.10.2021 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ЛД ОІЛ", ФОП ОСОБА_1 згідно заявок ТОВ "ЛД ОІЛ" надавало послуги з перевезення вантажу, що підтверджується заявками, рахунками, актами наданих послуг, картками рахунку 631. ФОП ОСОБА_1 (код згідно з РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до свідоцтва №200453691 від 01.04.2019 зареєстрована платником податку на додану вартість. Оскільки ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, нею на користь Позивача (ТОВ "ЛД ОІЛ") було зареєстровано податкові накладні, на підставі наданих послуг Позивачу (ТОВ "ЛД ОІЛ"). Всі зареєстровані податкові накладні та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Крім того відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що придбання ТОВ "ЛД ОІЛ" у контрагента ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" (код ЄДРПОУ 43748457) дизельного палива та бензину А-92 не підтверджено первинними документами, а саме відповідно до накладних №53 від 28.09.2021, №64 від 29.09.2021 та згідно ТТН №00161/1 від 28.09.2021, №00161/2 від 28.09.2021, №00176 від 29.09.2021, перевізником є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовником - ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", вантажоодержувачем - ТОВ "ЛД ОІЛ".

Відповідно до податкової звітності ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" у 2021 році не встановлено відображення взаємовідносин - нарахованого та виплаченого доходу по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), також вказану вище звітність у 2022 році ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" подано лише за І та II квартали, у цих звітах також відсутня інформація по виплаті ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Таким чином, на думку відповідача, також не підтверджено здійснення господарської операції з перевезення нафтопродуктів від ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" для ТОВ "ЛД ОІЛ".

Слід врахувати, що згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з нормами визначеними П(С)БО №1, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 (зі змінами та доповненнями):

- Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів;

- Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/ установи за звітний період.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

ТОВ "ЛД ОІЛ", основним видом діяльності якого є (47.30) роздрібна торгівля пальним, займається роздрібною торгівлею пального на орендованій автозаправній станції в м.Рожище по вул.Селянська, 25А, та не є підприємством яке виробляє пальне, відповідно для того, щоб реалізувати пальне, підприємству потрібно закупити необхідне пальне у контрагентів, які займаються реалізацію великих партій пального.

При проведенні документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом було надано запити позивачу про надання копій документів та письмових пояснень, щодо фінансово - господарських взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" та ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС".

В свою чергу, позивачем було надано вичерпний перелік первинних документів, які підтверджують фінансово-господарські правовідносини з зазначеними вище контрагентами на придбання паливо - мастильних матеріалів

Копії запитів, відповіді на запит, копії первинних документів містяться в матеріалах справи.

Вичерпний перелік первинних документів який був наданий позивачем податковому органу, під час перевірки, містив безпосередньо наступні документи: договори на поставку нафтопродуктів, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні з квитанціями про реєстрацію, акцизні накладні з квитанціями про реєстрацію, оборотно-сальдові відомості по рахунках 281 та 631.

Під час перевірки представникам відповідача, для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем було додатково надано: довідки про зведені за добу підсумки щодо обсягів та залишків пального, квитанції про реєстрацію довідок; витяги про результати зіставлення обсягів та залишків пального; розрахунки сум акцизного податку; картки рахунків 281; змінні звіти форми 17 (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Крім того, факт реальності проведених господарських операцій підтверджено зареєстрованими в ЄРПН податкових накладних та в ЄРАН акцизних накладних до яких у відповідача не виникало жодних заперечень, також підтверджено актами звірки та банківськими виписками про перерахування коштів, факту відхилень між отриманим пальним та реалізованим за результатами документальної перевірки не було встановлено.

Також відповідач, підсумовуючи свої доводи про нереальність здійснення господарських операцій між контрагентами ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" та ТОВ "ЛД ОІЛ", посилається на те, що оформлені видаткові та податкові накладні не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Слід зауважити, що при реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних Порядком №520 від 12.12.2019 визначено "Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", який чітко визначає вичерпний переліку документів на підтвердження правомірності формування й подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН.

Зокрема, у п.5 Порядку №520 наведено перелік документів, що необхідні для розгляду питання щодо реєстрації / відмови в реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, із додатками до них,

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Всі податкові накладні з придбання пального у ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" та ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені без порушень правил оформлення первинних документів та на підставі оформлених первинних документів відбулося реальне здійснення господарських операцій між ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" та ТОВ "ЛД ОІЛ".

Таким чином, висновки контролюючого органу про нереальність здійснення вищевказаних господарських операцій є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ у розмірі 250258 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним, чином оформленими первинними документами, в т.ч.: за жовтень 2021 р. - на суму 27700 грн.; за листопад 2021 р. - на суму 129908 грн.; за грудень 2021 р. - на суму 64600 грн.; за січень 2022 р. - 28050 грн.

На думку відповідача ТОВ "ЛД ОІЛ" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості пального за податковими накладними, виписаними ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", код згідно з ЄДРПУО 34614200, на загальну суму ПДВ 250258 грн., а саме:

- податкова накладна №1177 від 21.10.2021 р.;

- податкова накладна №1319 від 01.11.2021 р.;

- податкова накладна №1317 від 01.11.2021 р.;

- податкова накладна №1318 від 08.11.2021 р.;

- податкова накладна №1371 від 24.11.2021 р.; - Податкова накладна №1567 від 17.12.2021 р.;

- податкова накладна №1568 від 21.12.2021 р.;

- податкова накладна №1569 від 28.12.2021 р.;

- податкова накладна №132 від 20.01.2022 р.;

- податкова накладна №895 від 02.07.2022 р.

Згідно наданих документів Позивачем Відповідачу, а саме товарно-транспортних накладних:

- №0000-001061 від 21.10.2021, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження м.Коростень, Білокоровицьке шосе, 24, пункт розвантаженн: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

- №0000-001132/1436 від 02.11.2021, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження м.Коростень, Білокоровицьке шосе, 24, пункт розвантаження: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

- №0000-001131/1435 від 02.11.2021, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження м.Коростень, Білокоровицьке шосе, 24, пункт розвантаження: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

- №0000-001138/1437 від 02.11.2021, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження м.Коростень, Білокоровицьке шосе, 24, пункт розвантаження: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

- №0000-001458/1721 від 22.12.2021, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження м.Коростень, вул.Б.Хмельницького, 18, пункт розвантаження: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

- №0000-000825/3670 від 02.07.2022, автопідприємство ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовник ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", вантажоодержувач ТОВ "ЛД ОІЛ", пункт навантаження с.Тереблене, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., пп.Порубне - Сірет, пункт розвантаження: Волинська область, м.Рожище, вул.Селянська, 25а;

Відповідач зробив висновки, що надані товарно - транспортні накладні не підтверджують факту здійснення господарських операцій з перевезення нафтопродуктів від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", так як відповідно до податкової звітності ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" не встановлено відображення взаємовідносин - нарахованого та виплаченого доходу самозайнятій особі - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), також ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не складено та не зареєстровано податкові накладні на ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД", які б свідчили про перевезення дизельного палива від ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД".

Відповідач посилається на умови Договору №НП-20/10-2021-3 від 20.10.2021 р. укладеного між ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" та ТОВ "ЛД ОІЛ", про те, що згідно умов договору поставки - умови поставки наступні: FСА (ІНКОТЕРМС - 2010) та/або ЕХW (ІНКОТЕРМС - 2010) нафтобаза/термінал:

- Житомирська обл., м.Коростень, вул.Б.Хмельницького, 18;

- Житомирська обл., м.Коростень, вул.Житомирська, 2;

- Київська обл., Васильківський р-н, с.Путрівка, вул.Коцюбинського, 137;

- Київська обл., Васильківський р-н, смт.Калинівка;

- Київська обл., Броварський р-н, м.Бровари;

- Одеська обл., м.Одеса, вул.Вапняна, 54;

- Одеська обл., м.Южний, вул.Берегова, 3;

- м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 1-Н;

- та/або інша нафтобаза або термінал;

- DDР/СРТ пункт призначення (авто норми або/та залізничні норми);

- DАР прикордонний перехід.

Відповідно до баз даних ДПС України, а саме за даними форми 20-ОПП у ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" відсутні складські приміщення, паливний склад чи інші об`єкти нерухомості, що можуть бути задіяні при реалізації ПММ за адресами зазначеними в товарно - транспортних накладних - що також на думку Відповідача не підтверджує факту реалізації ПММ. Також наявна інформація щодо відповідності ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" критеріям ризиковості платника податку. Відповідно до проведеного аналізу ЄРПН ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" у період взаємовідносин із ТОВ "ЛД ОІЛ", виявлено невідповідність обсягів придбання та реалізації пального різних марок у кількості 10314,1 тис.л. (придбано) - 12934,3 тис.л. (реалізовано). Згідно даних інформаційних баз ДПС постачальником ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" є контрагенти, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

На противагу вказаному, ТОВ "ЛД ОІЛ" зазначає, що ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" фактично на момент здійснення даних господарських операцій був посередником між великою оптовою базою і позивачем, так як на АЗС ТОВ "ЛД ОІЛ", яка розміщена в Волинській області, м.Рожище по вул.Селянській, 25а, резервуари для пального малої ємності, в середньому 10000 л, що не дозволяє позивачу співпрацювати з великими оптовими базами.

Суд вказує, що згідно з підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

За приписами п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 ст.85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджено, що під час проведення документальної перевірки позивачем надавалися всі первинні документи та документи які підтверджують рух активів. Надані документи відповідають вимогам статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Згідно із частинами першою - третьою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 п.1, підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 п.2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 №21-1555а15, від 22.09.2015 №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком висловленим у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справах №826/15653, №805/2316/16-а, від 19 вересня 2018 року в справі №2а-2104/12/1370.

Суд зауважує, що жодних доказів, на які відповідач покликається в акті перевірки та які використано для формування висновків про сумнівність господарських операцій позивача та його контрагента, за якими зменшено податковий кредит, до матеріали справи не містять. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Верховний Суд у постановах від 16 січня 2018 року у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14, від 16 січня 2018 року у справі №2а-3404/12/1370, та від 18 січня 2018 року у справі №2а-13944/12/2670 зазначив, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента - платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Також Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей у ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" здійснення господарських операцій, або ж відсутності у нього можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.

Водночас, не надано доказів того, що податковий орган відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки Позивача, здійснював зустрічні звірки даного суб`єкта господарювання щодо платника податків чи хоча б робив спробу здійснити таку звірку. Як зазначено на сторінці 3 акту перевірки: «у процесі перевірки запити про проведення зустрічних звірок не направлялися».

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування податкового та бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 у справі №804/887/17.

Суд зауважує, що податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення спірних господарських операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару, як і не надано доказів визнання судом недійсним правочину, укладеного між позивачем з контрагентом ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД".

Таким чином, суд зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо відсутності факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ "ЛД ОІЛ" з ТОВ "ПРОДАГРОТРЕЙД" не підтверджуються належними та допустимими доказами. Відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами за вересень 2021 р. на суму 50900 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "ЛД ОІЛ" надходження товарів на рахунок 281 "Товари на складі" від ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", за наступними накладними:

- №53 від 28.09.2021;

- №64 від 29.09.2021.

Згідно наданих первинних документів, перевезення дизельного палива та бензину марки А-92, здійснювалося на підставі наступних товарно - транспортних накладних:

- №00161/1 від 28.09.2021;

- №00161/2 від 28.09.2021;

- №00176 від 29.09.2021

Автопідприємством є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замовником - ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", вантажоодержувачем - ТОВ "ЛД ОІЛ".

Відповідно до поданої податкової звітності ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", не встановлено відображення взаємовідносин - нарахованого та виплаченого доходу по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідно до наведеної інформації, контролюючий орган дійшов висновку, що дана інформація не підтверджує факту перевезення нафтопродутків від ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС".

На противагу встановленому, позивач вказує, що під час проведення документальної перевірки представникам відповідача, було надано пояснення, що в ТТН які складалися ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС" були допущені помилки, що платником за замовлені послуги з перевезення виступав ТОВ "ЛД ОІЛ", до наданих пояснень було надано документи, а саме: заявки, рахунки, акти наданих послуг (перелічені документи містяться у матеріалах справи). Надані документи підтверджують факт надання послуг з перевезення пального від ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", перевізником ФОП ОСОБА_1 , до ТОВ "ЛД ОІЛ".

Також позивач зауважує, що під час проведення перевірки представниками відповідача було знято витрати понесені позивачем за 2021-2022 роки, та жодним чином не знімаються витрати понесені ТОВ "ЛД ОІЛ" на оплату наданих послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 .. Тобто на думку представників відповідача, оплата за надані послуги ФОП ОСОБА_1 (оплата за послуги проводилася в ті ж періоди коли були надані послуги з перевезення палива від ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС", і всі первинні документи по перевезенню від ФОП ОСОБА_1 відповідають за змістом тим первинним документам, які були складені під час оформлення господарської операції з контрагентом ТОВ "НАФТА СТРОЙ БІЗНЕС") з боку позивача, є господарською операцією, яка фактично відбулася, документально підтверджена первинними документами, підтверджує надання послуг які використовуються в господарській діяльності позивача та мають ділову мету. Однак, якщо зважати на судження та висновки перевіряючих відповідача викладених в акті перевірки, то такі судження та висновки суперечать один одному.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору №20/09/21 від 20.09.2021 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ЛД ОІЛ", ФОП ОСОБА_1 згідно заявок ТОВ "ЛД ОІЛ" надавало послуги з перевезення вантажу, що підтверджується заявками, рахунками, актами наданих послуг, картками рахунку 631 (дані підтверджуючі документи було долучено до матеріалів справи, додатки 199-237 згідно переліку додатків до Адміністративної скарги). ФОП ОСОБА_1 (код згідно з РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до свідоцтва №200453691 від 01.04.2019 року зареєстрована платником податку на додану вартість. Так як ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, нею на користь ТОВ "ЛД ОІЛ" було зареєстровано податкові накладні, на підставі наданих послуг ТОВ "ЛД ОІЛ".

Всі зареєстровані податкові накладні та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися даними податкової інформації, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 21.03.2018 у справі №822/1815/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.08.2018 у справі №820/4428/17: «Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.1.2, п.1.3, п.2.1, п.2.3, п.2.14, п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.6, п.19 П(С)БО 16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), ТОВ "ЛД ОІЛ" занижено фінансовий результат всього в сумі 443800 грн. за рахунок безпідставного включення до складу витрат на збут по Д-т рахунку 93 «Витрати на збут» вартості консультаційних послуг без наявності підтверджуючих документів.

На думку відповідача, згідно бухгалтерського обліку та первинних документів позивач:

- не передавав ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" будь яких товарів та матеріальних цінностей передбачених умовами договору № 01.06.20/1 від 01.06.2020 р.;

- так як ТОВ "ЛД ОІЛ" здійснює роздрібну торгівлю пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами лише на одній АЗС, розташованій за адресою Волинська область, Луцький район, м.Рожище, тому розповсюдження та трансляції відеороликів та розповсюдження інформаційних буклетів, флаєрів, листівок, банерів та оголошень на території м.Києва, м.Борисполя та м.Коростеня свідчить про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) у даній господарській операції;

- ні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ні комерційні звіти не містять інформації щодо впливу послуг на господарську діяльність ТОВ "ЛД ОІД" з метою одержання доходу, з питань, щодо яких надавались консультаційні послуги по веденню комерційної діяльності;

- в комерційному звіті від 02.02.2021 №1412 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.02.2021 №1412 за 1 квартал 2021 зазначено «послуги консультаційні щодо ведення комерційної діяльності супровід за липень 2021»;

- до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.04.2020 №1279 не надано будь-якого комерційного звіту;

- в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.04.2020 №1279 та від 08.02.2021 №1412 не зазначено реквізитів договору, відповідно до якого надаються послуги;

- в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.04.2021 №1794 та від 01.07.2021 №2629 не зазначено номер договору, відповідно якого надаються послуги, а дата договору (02.01.2021) не відповідає договору, наданому під час проведення перевірки (від 01.06.2020 №01.06.20/1).

В актах надання послуг відсутня будь-яка розшифровка та деталізація інформації про послуги зі стимулювання збуту товарів, про надання консультацій, роз`яснень з приводу продажу товарів замовника, сприяння проведенню замовником рекламних та промоакцій, стосовно місцезнаходження торгових об`єктів, на яких проводились вищезазначені заходи, відсутня інформація щодо впливу вказаних заходів на збільшення або зменшення обсягів продаж, відсутні висновки та рекомендацій по проведених маркетингових дослідженнях, чим порушено вимоги п.2 ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV та п.2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», так як вищезазначені акти надання послуг не містять обов`язкових реквізитів: змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов несплати податку або його мінімізації. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку документах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

На противагу встановленому, позивач вказує, що під час проведення документальної перевірки представникам відповідача було наданого договори укладені з ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.06.2020 та від 02.01.2021; договір комісії на реалізацію продукції №01.06.20/1 від 01.06.2020, акт здачі - приймання послуг №4256 від 18.06.2020 та комерційний звіт №4256 від 18.06.2020; договір про надання послуг від 02.01.2021, акт приймання передачі товарно - матеріальних цінностей від 31.03.2021, акт здачі - приймання №1412 від 08.02.2021 з комерційним звітом №1412 від 08.02.2021, акт здачі - приймання №1794 від 08.04.2021 з комерційним звітом №1794 від 02.04.2021, акт здачі - приймання №2629 від 01.07.2021 з комерційним звітом №2629 від 01.07.2021; картки рахунків 631 за період співпраці з контрагентом; акт звірки взаємних розрахунків з ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" (перелічені первинні документи містяться у матеріалах справи).

На підставі наданих документів перевіряючі відповідача зробили висновок, що оформлені між ТОВ "ЛД ОІЛ" та ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" договір не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Таким чином, висновок щодо нереальності досліджуваних господарських операцій ґрунтується на сукупності з`ясованих доказів, їх об`єктивності та сутнісному зв`язку із такою операцією, а саме:

- відсутня ділова мета замовлення вказаних послуг, як і доцільність замовлення послуг;

- в оформлених документах відсутня будь-яка інформація щодо результатів заходів;

- на підставі інформаційних баз даних ДПС України (ЄДРПН) перевіркою встановлено що такий вид послуг, ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" декларує лише на користь ТОВ "ЛД ОІЛ", інших покупців даного виду послуг у ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" немає, ТОВ "РЕЗАЛТ Україна" декларує реалізацію будівельних та оздоблювальних матеріалів;

- відсутність ділової мети щодо документально оформленого придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку, а так само вчинення операцій виключно із метою одержання податкових переваг.

Відповідач у акті документальної перевірки посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.1.2, п.1.3, п.2.1, п.2.3, п.2.14, п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ТОВ "ЛД ОІЛ" занижено фінансовий результат всього в сумі - 86911 грн. за рахунок безпідставного включення до складу витрат на збут по Д-ту рахунку 93 «Витрати на збут» вартості послуг без наявності підтверджуючих документів, а саме: - за 2021 рік - на суму 86911 грн.

- у ході перевірки встановлено, що ТОВ "ЛД ОІЛ" відображено в даних бухгалтерського обліку по Д-т 93 «Витрати на збут» - К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» вартість послуг, наданих ПП "Агроком", код згідно з ЄДРПОУ 13548828.

Під час проведення перевірки надано наступні документи:

- акт від 11.03.2021 №26 на суму 57621,60 грн. (без ПДВ), відшкодування послуг вантажного автомобіля RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_3 ;

- акт від 27.04.2021 №44 на суму 29289,40 грн. (без ПДВ), послуги автонавантажувача СРСD 40 (ТО 2088), земляні роботи з влаштуванням траншей, переміщення та завантаження щебеню на площадці, вирівнювання площадки, підсипка, трамбовка.

В зазначених актах виконаних робіт відсутнє зазначення місць надання послуг, фізичних обсягів та часових періодів надання послуг, тобто не зазначено будь-якої інформації щодо пов`язаності таких послуг з господарською діяльністю ТОВ «ЛД ОІЛ».

Крім того, слід зазначити наступне: - у періодах, в яких оформлено документи по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЛД ОІЛ", у ПП "Агроком" відсутні працівники, відповідна звітність «Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» та додатки 4ДФ «Відомість про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до органів ДПС не подавались;

- згідно звіту форми 20 ОПП у ПП "Агроком" об`єкти оподаткування зняті з обліку в 2011 році;

- загальна вартість послуг становить 86911 грн. (акт від 11.03.2021 №26 на суму 57621,60 грн. та акт від 27.04.2021 №44 на суму 29289,40 грн.), проте ПП "Агроком" подано декларацію з податку на прибуток за 2021 рік від 12.02.2022 №10560997 з показником у рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності» 14156 грн.

Перевіркою відображених платником податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Розділу 2. Звіт про фінансові результати Фінансової звітності малого підприємства (Додаток 1 до НПсБО №25) встановлено відхилення таких показників:

- фінансовий результат до оподаткування (р.2290) відповідно до звітів про фінансові результати за 2020 рік відображено у сумі (426,1) тис.грн., за результатами перевірки зазначений показник становить за 2020 рік у сумі 0 тис.грн., за 2021 рік відображено у сумі (-1870,6) тис.грн., за результатами перевірки зазначений показник становить за 2021 рік у сумі 1877,1 тис.грн., за 2022 рік відображено у сумі 1853,5 тис.грн., за результатами перевірки зазначений показник становить за 2022 рік у сумі 2162,9 тис.грн.

Зведені дані щодо відображених платником податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Розділу 2. Звіт про фінансові результати Фінансової звітності малого підприємства (Додаток 1 до НПсБО №25) платника податків за період з 02.03.2020 по 31.12.2022 наведено в додатку 8 до акта перевірки.

За період з 02.03.2020 по 31.12.2022 ТОВ «ЛД ОІЛ» задекларовано в рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» показник у сумі 2705592 грн., в т.ч.: за 2021 рік в сумі 426139 грн., за 2022 рік в сумі 2279453 грн.

Перевіркою задекларованих ТОВ «ЛД ОІЛ» та встановлених у процесі проведення перевірки показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх завищення на загальну суму 2705592 грн., в т.ч.: - за 2021 рік - в сумі 426139 грн.; - за 2022 рік - в сумі 2279453 грн.

внаслідок порушень, відображених у підпункті 2 цього пункту акта перевірки;

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що при поданні уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств, реєстраційний № 9314195496 від 04.12.23 ТОВ "ЛД ОІЛ" в рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» задекларовано значення в сумі (-2279453) грн., однак в Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, задекларовано в розділі «Різниці, на які зменшується фінансовий результат» лише значення в рядку 3.2.4 «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років» в сумі 2296696 грн.

Таким чином, відповідно до вищезазначеного, встановлено порушення Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 №1415/27860 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств».

Суд зазначає, що сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як "дохід (прибуток)" - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).

При цьому витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 р. у справі №812/9439/13-а, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Водночас Суд наголосив на тому, що відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Таким чином, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову - ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку на прибуток.

На важливості системного аналізу господарських операцій у сукупності для цілей встановлення наявності ділової мети наголошує Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №2а/0470/7384/12, відповідно до висновків якого збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, з наявними у матеріалах справи документами підтверджується реальність здійснення спірних господарських операцій, зі змісту таких документів можливо пересвідчитись у тому, що придбання позивачем послуг/товарів, отримання робіт є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Підсумовуючи наведене, Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області у ході судового розгляду справи не довело правомірність податкових-повідомлень рішень в частині, що оскаржується позивачем.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" (вул.Максима Залізняка, 12, м.Бердичів, Житомирська область, 13301; код ЄДРПОУ 43541458) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 01.04.2024 №00067790710.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 01.04.2024 №00067800710.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 01.04.2024 №00067810710.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 40 793,04 грн. (сорок тисяч сімсот дев`яносто три грн. 04 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

24.06.26